Веб-бібліотека - головна сторінка


Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень:

Історія становлення та розвитку науки. Суть наукового пізнання, знання та наукового дослідження. Етапи становлення і розвитку науки. Поняття, цілі і функції науки. Структурні елементи науки, їх характеристика. Наука як система знань. Наукознавство як система знань. Класифікація наук. Основні риси працівника науки. Організація науково-дослідної роботи в Україні. Організаційна структура науки. Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів. Науково-дослідна робота студентів. Основи методології науково-дослідної діяльності. Поняття методології та методики наукових досліджень. Методологія теоретичних досліджень...

Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Митна справа в Україні. Поняття митної справи. Започаткування та становлення митної справи. Зміст митної справи. Митна політика України та її основні елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елемента. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура. Митна політика і міжнародна торгівля. Митне право України. Поняття митного права. Предмет митного права. Метод митного права. Принципи митного права. Система митного права. Удосконалення митного права. Митно-правові відносини. Джерела митного права. Митні органи України. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності. Державне регулювання діяльності митних органів...
М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Система понять і категорій психології. Психологія як наука. Становлення психології. Етапи історичного поступу психології. Міфологічний етап. Філософський етап. Науковий етап. Формування засад наукової психології. Напрямки психології у XX ст. Психологія у пошуках свого предмета. Психологія як система знань. Психологія серед інших наук. Методологічні принципи психології. Методи психологічного дослідження. Основна проблема психології. Мозок і психіка. Буття і свідомість. Людина і світ. Розвиток психіки. Психіка у філогенезі та історіогенезі. Типи і форми поведінки організмів. Стадії розвитку психіки. Виникнення первісної свідомості. Онтогенез психіки. Психічний розвиток на рівні організму. Психічний розвиток на рівні індивіда...
Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: Предмет психології. Особливості та можливості, психології. Особливості психології. Можливості психології. Предмет психології. Здоровий глузд і наука. Предмет психології. Здоровий глузд. Життєві і наукові психологічні знання. Цілі психології. Критичне і творче мислення. Стан психології. Риси справжнього науковця. Основні напрями зарубіжної психології. Біхевіоризм. Психоаналіз. Гуманістична психологія. Гештальт психологія. Спілкування. Маніпулятивна і актуалізаторська моделі спілкування. Поняття, етапи і складність спілкування. Поняття та етапи спілкування. Складність спілкування. Структура спілкування. Комунікація як обмін інформацією. Інтеракція як взаємодія. Перцепція як сприйняття і розуміння людьми один одного...
Карачинська Е. Т., Удалова В. К. Бібліотечні каталоги: Бібліотечні каталоги, їх значення і види. Централізована каталогізація. Значення каталогів. Види каталогів. Форма бібліотечних каталогів. Обладнання для карткових каталогів. Централізована каталогізація. Бібліографічний опис. Бібліографічний опис: поняття, значення і вимоги. Стандартизація бібліографічного' опису. Загальні правила складання бібліографічного опису. Складання бібліографічного опису під заголовком індивідуального автора. Бібілографічні описи під назвою. Бібліографчні описи на твори авторів-укладачів. Бібліографічні описи збірників. Бібліографічні описи на офіційні видання. Бібліографічні описи багатотомних видань. Бібліографічні описи серіальних видань. Бібліографічні описи частини книги...
Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство: Основи музеєзнавства. Музейні установи в системі освіти, культури і туризму. Музеєзнавство як наука. Об'єкт, предмет та структура науки. Історія розвитку музейної справи в Україні. Класифікація музеїв України. Основні напрями роботи музеїв. Фондова робота. Експозиційна діяльність. Комерційна та фандрайзингова діяльність. Нові інформаційні технології музейної справи. Ринкові засади музейного менеджменту й маркетингу. Суть та завдання музейного менеджменту. Організація ефективного музейного маркетингу. Налагодження PR-комунікацій між музеєм та суспільством. Організація взаємовигідної співпраці музеїв із туристичними фірмами. Географічно-туристична пам'яткознавча характеристика визначних музеїв України...
Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: Поняття літературної мови. Мовна норма. Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль - мова ділових паперів. Документ - основний вид офіційно-ділового стилю. З історії документів в Україні. Критерії класифікації документів. Реквізит - елемент документа. Текст як реквізит документа. Оформлення сторінки. Рубрикація тексту. Оформлення титульної сторінки. Правила оформлення заголовків і підзаголовків. Прийоми виділення окремих частин тексту. Оформлення приміток, додатків і підстав до тексту. Виноски до тексту та правила їх оформлення. Бібліографія. Написання цифр та символів у ділових паперах. Вимоги до мови ділових паперів. Документи різних видів: вимоги до оформлення. Документи щодо особового складу...
Шевчук П. І. Соціальна політика: Сутність соціальної політики. Соціальна справедливість і соціальна рівність. Зміст і мета соціальної політики. Завдання соціальної політики. Об'єкти і суб'єкти соціальної політики. Інструменти соціальної політики. Складові соціальної політики. Ринок праці і зайнятість. Ринок праці. Робоча сила, її показники та методи їх визначення. Трудова мобільність. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці. Зайнятість і реалізація трудової активності. Види зайнятості. Безробіття, його види та форми. Неформальний сектор трудової активності. Ситуація на ринку праці України. Шляхи зниження безробіття. Бідність і шляхи її подолання. Бідність як соціально-економічне явище. Поширення бідності в Україні. Поняття мінімального споживчого бюджету...
Пірен М. І. Конфліктологія: Предмет конфліктології як науки. Предмет, метод, структура конфліктології. Основні поняття та категорії конфліктології. Зв'язок конфліктології з іншими науками. Методи наукових досліджень у конфліктології. Функції конфліктології в суспільстві. Конфлікти в історії суспільної думки. Давні уявлення про конфліктність буття. Конфлікти в рамках соціополітичного виміру (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Теорії конфліктів (кінець ХХ - початок ХХІ ст.). Становлення конфліктології як науки в Україні та її розвиток на сучасному етапі. Природа конфліктів. Поняття, структурні елементи конфлікту. Класифікація конфліктів. Межі конфлікту. Причини конфліктів, їхні функції та профілактика. Особистісні причини виникнення конфліктів...
Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Кримінальна психологія у системі психології та правознавства. Предмет і пріоритетні завдання кримінальної психології. Зв'язок кримінальної психології з іншими науками. Історія розвитку кримінальної психології. Злочинність як кримінально-психологічне явище. Кримінально-психологічна характеристика злочинності. Психологічні особливості окремих видів злочинності. Психологічний механізм злочину. Кримінально-психологічні ознаки злочину. Мотив у психологічному механізмі злочину. Типові криміногенні мотиви. Особистість як суб'єкт злочину. Кримінально-психологічний портрет особистості. Акцентуація характеру та особистості. Типологія особистості як суб'єкта злочину. Психологічні портрети типів злочинної особи...

Прауде В. Р., Білий О. Б. Маркетинг:

Основні поняття про маркетинг. Сутність, мета і концепції розвитку маркетингу. Сутність маркетингу. Причини розвитку маркетингу. Цілі маркетингової діяльності. Концепції маркетингової діяльності. Загальна характеристика процесу управління маркетингом. Внутрішні і зовнішні фактори управління підприємством. Стратегія планування ринкової діяльності підприємств. Комплекс засобів управління маркетингом. Аналіз можливостей ринку і моделювання поведінки покупців. Маркетингове середовище. Основні елементи мікросередовища функціонування підприємства. Основні фактори макросередовища функціонування підприємства. Взаємозв'язок мікро- і макромаркетингу. Поведінка покупців на споживчому ринку. Моделі поведінки покупців на ринку...

Зигмунд Фрейд (1856-1939)

В статье "Моя жизнь и психоанализ" Зигмунд Фрейд писал: "Я родился 6 мая 1856 года во Фрейберге в Моравии, маленьком городке в нынешней Чехословакии. Моими родителями были евреи, и сам я остаюсь евреем. О моих предках с отцовской стороны я знаю, что они некогда обитали в рейнских землях, в Кельне; в связи с очередным преследованием евреев в XIV или XV в. семейство перебралось на восток, и на протяжении XIX в. оно переместилось из Литвы через Галицию в немецкоязычные страны, в Австрию". Жизнь Фрейда связана с Австрией - сначала с Австро-Венгрией, затем, после распада "лоскутной империи" в результате первой мировой войны, с Австрийской республикой. За исключением прошедшего в Моравии и в Лейпциге раннего детства и последнего года в вынужденной эмиграции, Фрейд провел свою жизнь в Вене. Здесь он окончил сначала гимназию, затем медицинский факультет Венского университета.
Фрейд начинал свою научную деятельность как специалист в области физиологии и неврологии. Тяжелое материальное положение заставило его оставить "чистую науку". Он стал врачем-психиатром и обнаружил, что знание анатомии и физиологии мозга мало чем может помочь при лечении неврозов. В 1885 - 1886 гг. он стажировался в Париже в клинике Сальпетриер у знаменитого Шарко. Вернувшись в Вену, Фрейд стал частнопрактикующим врачом. Первоначально он пыталс вслед за французскими учителями - применять в терапевтических целях гипноз, но вскоре убедился в его ограниченности. Постепенно Фрейд выработал свою собственную технику лечения, метод "свободных ассоциаций". Он оставил попытки свести психологические процессы к физиологическим, хотя продолжал использовать механические и энергетические модели для их объяснения. К концу 90-х годов происходит формирование основных понятий его учения, названного в истории мысли "фрейдизмом". Надо, однако, учесть, что в дальнейшем (и вплоть до сегодняшнего дня) термин "фрейдизм" стал употребляться то как синоним "психоанализа", то (чаще) как обозначение воззрений самого Фрейда и его ортодоксальных последователей. Понятие "психоанализ" употребляется обычно в более широком смысле - оно охватывает самые различные школы, доктрины и практики, генетически восходящие к учению Фрейда, но по многим положениям от него отличающиеся. Кроме того, фрейдизм (как и всякий "изм") относится прежде всего к основным доктринальным положениям, тогда как психоанализ включает в себя помимо метапсихологии (т. е. наиболее общих философских, психологических, психиатрических утверждений и гипотез) также целый ряд частных клинических теорий, методику и технику лечения, различные прикладные исследования и т.д.
В 1900 г. выходит первая фундаментальная работа Фрейда "Толкование сновидений", которая до сих пор остается своего рода "Библией" для его последователей. Затем появляются книги и статьи по самым разным вопросам медицинской и общей психологии, прикладного психоанализа (этнографии, искусства, религии и т.д.): "Три очерка по теории сексуальности" (1906), "Тотем и табу" (1913), "По ту сторону принципа удовольствия" (1919), ""Я" и "Оно"" (1923), "Будущее одной иллюзии" (1927), "Недовольство культурой" (1930) и др. Вокруг Фрейда собирается кружок учеников, который преобразуется сначала в Венское психоаналитическое общество, а затем (в 1910г.) - в доныне существующую Международную психоаналитическую ассоциацию. Несмотря на расколы, отход таких наиболее оригинальных учеников, как Адлер и Юнг, психоаналитическое движение становится все более влиятельным в Европе, а с 30-х годов особенно в США, куда эмигрировали из Германии и Австрии многие аналитики. До самой своей смерти Фрейд руководил постоянно умножающейся армией единомышленников и последователей, а его труды до сих пор служат теоретическим основанием для подавляющего большинства психоаналитиков. В 1938 г. после аншлюса Австрии гитлеровской Германией Фрейд эмигрировал в Англию, где и умер 23 сентября 1939 г.
Психоанализ развивался от практики психотерапии и частных гипотез медицинской психологии к общей психологии и социально-философской теории. Фрейд называл совокупность общих постулатов психоанализа метапсихологией. Она послужила и методологией исследования бессознательных психических процессов, и фундаментом для "прикладного психоанализа", т.е. применения психоаналитических методов в социологии, этнографии, литературоведении, эстетике, религиеведении и других научных дисциплинах.
Фрейд считал свой психоанализ строго научной теорией. Философов он неоднократно укорял за спекулятивные и не подкрепленные опытом построения, тогда как в собственном учении он видел обобщение клинического опыта. В области медицинской психологии и психотерапии Фрейд был новатором - с этим могут согласиться и многие его противники. Но несмотря на все влияние, оказанное психоанализом на современную психологию и ряд других гуманитарных наук, строгим критериям научности психоанализ никогда не соответствовал, а идеи самого Фрейда были не менее спекулятивными, чем воззрения критикуемых им философов. По ряду причин психоанализ не был и не мог стать "строгой наукой". Те эмпирические данные, с которыми имеет дело психоаналитик, суть не экспериментальные наблюдения, но словесные ассоциации, воспоминания, эмоционально окрашенные истолкования пациентом пережитых им конфликтных ситуаций, фантазии по поводу раннего детства и т.п. В психологии в целом не слишком велика роль количественных измерений, квантификации опыта, а психоаналитик вообще лишен объективированного наблюдения: он не может проверить истинность утверждений пациента о своем раннем детстве или конфликтах на службе (да и не имеет на то права как врач); он вообще не наблюдает за поведением, поскольку его пациент лежит на кушетке, не видно даже его лица - до психотерапевта доносится только поток слов. Он ищет в них смысловые единства, причем главная цель его поиска - доведение до сознания анализируемого вытесненных, отколовшихся, бессознательных значений. Испытываемое пациентом чувство очевидности при обнаружении этих скрытых значений (сопровождаемое исчезновением невротических симптомов) служит главным критерием истины. Для врача определяющим и наиважнейшим всегда остается улучшение состояния пациента, но из эффективности психоанализа при лечении некоторых психических расстройств еще не следует его истинность как психологической теории: шаманы, жрецы многих религий и масса нынешних "целителей" тоже нередко оказываются хорошими психотерапевтами.
Иначе говоря, психоанализ является родом интроспективной психологии, подкрепляемой некоторыми внеклиническими наблюдениями и определенной философской антропологией, дающей и аналитику, и его пациентам некую систему ориентации - обобщенную картину человеческой природы, равно как и метод исследования, выступающий и как метод лечения. Именно эта "модель человека" лежит в основе философии Фрейда, поскольку в остальном он придерживался того варианта натурализма (или естественнонаучного материализма), который был характерен для воззрений большинства ученых и врачей второй половины XIX столетия.
После долгих поисков (80 - 90-е годы прошлого века) Фрейд пришел к концепции бессознательного психического, которая существенно отличалась от предшествовавших теорий. Представляется ошибочным мнение, будто Фрейд "открыл бессознательное", - ведь о бессознательном писали до него и философы, и медики. Новизна его учения состояла в том, что им была выдвинута динамическая модель психики, в которой получила логичное объяснение не только большая группа психических расстройств, но и взаимосвязь сознательных и бессознательных процессов, причем последние однозначно отождествлялись с инстинктивными побуждениями, в первую очередь с сексуальным влечением. Человек для Фрейда представляет собой homo natura, природное существо, отличающееся от прочих животных несколько большим объемом памяти и тем, что его сознание в процессе эволюции стало опосредовать отношения с окружающей средой. Все живое существует согласно принципу удовольствия, т.е. стремится удовлетворять свои нужды и избегать страдания. Человек отличен от животных тем, что он откладывает удовлетворение влечений или даже подавляет их, если непосредственное удовлетворение угрожает выживанию. Тем самым он заменяет принцип удовольствия на принцип реальности. В раннем детстве только что вышедшее из материнского лона природы существо не знает ограничений и не обладает развитым интеллектом, а потому существует только по принципу удовольствия. Влечения этого периода сохраняются в психике взрослого человека, но они подавляютс и вытесняются в бессознательное, откуда дают о себе знать в сновидениях (когда ослаблена "цензура" сознания) или в невротических симптомах. Влечения конфликтуют с социальными нормами и моральными предписаниями. Человеческое существование всегда было и остается полем битвы между разнонаправленными инстинктивными стремлениями и требованиями культуры.