Веб-бібліотека

Посудін Ю.І. Методи неруйнівної оцінки якості та безпеки сільськогосподарських і харчових продуктів:

Якість сільськогосподарської продукції. Параметри якості рослинної продукції. Внутрішній склад. Густина. Визначення густини. Густина та критерій якості. Розмір. Форма і конфігурація. Текстура. Колір. Кондиція та дефекти. Смак. Запах. Безпека рослинних продуктів. Зараження рослинних продуктів. Фальсифікація рослинних продуктів. Фактори, що впливають на якість рослинних продуктів. Основні визначення. Фізичні стресові фактори. Механічні стресові фактори. Температурні стресові фактори. Водні стресові фактори. Світлові стресові фактори. Ультрафіолетові стресові фактори. Іонізаційні стресові фактори. Хімічні стресові фактори. Біологічні стресові фактори...

Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: Загальні питання охорони праці. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном. Основні розділи дисципліни "Основи охорони праці". Основні поняття в галузі охорони праці. Основні терміни та визначення. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Класифікація виробничих травм. Правові основи охорони праці. Основні законодавчі акти про охорону праці. Закон України "Про охорону праці". Гарантії прав громадян на охорону праці. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій. Найважливіші надбання закону "Про охорону праці". Відповідальність за порушення законодавства про ОП. Контрольні питання. Державні нормативно-правові акти з охорони праці...
Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Економіка та розвиток регіонів (областей) України: Стан, проблеми та основні напрями розвитку господарства економічних районів (регіонів) обласного рангу:. Вінницький регіон. Волинський регіон. Дніпропетровський регіон. Донецький регіон. Житомирський регіон. Закарпатський регіон. Запорізький регіон. Івано-Франківський регіон. Київський регіон. Кіровоградський регіон. Львівський регіон. Луганський регіон. Миколаївський регіон. Одеський регіон. Полтавський регіон. Рівненський регіон. Сумський регіон. Тернопільський регіон. Харківський регіон. Херсонський регіон. Хмельницький регіон. Черкаський регіон. Чернівецький регіон. Чернігівський регіон. Кримський регіон...
Любіцева О.О. та ін. Туристичні ресурси України: Науково-методичні засади вивчення туристичних ресурсів. Глобальні тенденції розвитку туризму. Місце України на світовому туристичному ринку. Класифікація туристичних ресурсів. Інформаційні джерела та методи обробки інформації. Характеристика туристичних ресурсів. Природно-рекреаційні ресурси. Кліматичні ресурси та умови. Бальнеологічні ресурси. Водні туристичні ресурси. Туристичні ресурси природно-заповідного фонду України. Біотичні туристичні ресурси. Рельєф як туристичний ресурс. Культурно-історичні ресурси. Етнічні ресурси. Інфраструктурні умови використання туристичних ресурсів. Розвиток сфери гостинності. Санаторно-курортне господарство. Транспорт і транспортна інфраструктура. Туристичні підприємства...
Лукашевич М. П. Соціологія праці: Соціологія праці як наукова дисципліна. Що вивчає соціологія праці. Використання соціології праці в діяльності менеджера. Виникнення і розвиток соціології праці. Донауковий етап зародження соціології праці. Початок наукового етапу розвитку соціології праці. Виникнення соціології праці. Сучасний етап розвитку соціології праці. Соціологія праці в Росії. Становлення і розвиток соціології праці в Україні. Соціальна сутність праці. Зміст і соціальні функції праці. Неоднорідність праці як основа соціальної диференціації працівників. Ринок праці в соціологічному вимірі. Ринок праці: соціальний контекст. Особливості соціально-трудових відносин при переході до ринку. Зайнятість і безробіття...
Палеха Ю. Кадрове діловодство: Організаційні засади роботи з кадрами. Робота з кадрами як багатогранний процес. Основні терміни та поняття. Елементи системи управління персоналом. Еволюція менеджменту персоналу. Розвиток підходів до управління персоналом. Напрями та методи управління персоналом. Основи кадрової політики. Особливості розробки та завдання кадрової політики. Основні засади та принципи роботи з кадрами. Реалізація кадрової політики організації. Побудова роботи кадрової служби. Історія розвитку кадрових служб. Види кадрових служб та їх чисельність. Завдання, напрями роботи і обов'язки кадрових служб. Складові кадрової роботи. Вимоги до працівників кадрових служб. Розроблення посадової інструкції менеджера з персоналу...
Запольський А. К., Салюк А. І. Основи екології: Прикладні аспекти екології як науки. Визначення межі і методи екології. Короткий історичний нарис розвитку екології. Розділи і тематика екології та зв'язок її з іншими науками. Охорона навколишнього природного середовища як розділ екології. Екологічний стан в Україні. Екологічні проблеми сучасності. Кодекс екологічної етики спеціаліста. Всесвіт, Земля і біосфера. Всесвіт і Земля. Природне середовище. Еволюція біосфери. Еволюція людини. Еволюція антропогенної діяльності та взаємовідносин людини з біосферою. Ноосфера. Природні ресурси. Класифікація природних ресурсів. Вода. Атмосферне повітря. Енергія. Сировина. Ґрунти. Клімат. Простір для життя. Продовольство. Генетичний фонд та надбання людського інтелекту...
Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Митна справа в Україні. Поняття митної справи. Започаткування та становлення митної справи. Зміст митної справи. Митна політика і основні її елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елементу. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура. Митна політика і міжнародна торгівля. Митне право України. Поняття митного права. Предмет митного права. Метод митного права. Принципи митного права. Система митного права. Удосконалення митного права. Митно-правові відносини. Джерела митного права. Митні органи в Україні. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності. Державне регулювання діяльності митних органів...
Москаленко А. З. Теорія журналістики: Предмет і завдання курсу. Поняття «журналістика». Університетська підготовка журналістів. Нова журналістська формація. Журналістика як мистецтво і як наука. Інформаційний підхід у журналістиці. Суспільство і соціальна інформація. Відкритість інформаційного простору. Основні принципи інформаційних відносин. Доступ до інформації. Види інформації. Правила передачі інформації. Нормативна база діяльності преси. Свобода преси. Правові основи функціонування ЗМІ. Законодавче забезпечення захисту інформаційного простору. Норми професійної етики журналіста. Результативність журналістської діяльності. Функції як результат поєднання мети та засобів її досягнення. Принципи журналістики як основа ефективного функціонування ЗМІ...
Історія сучасного світу / За ред. Г.К. Парієнко: Основні тенденції суспільного розвитку країн світу після Другої світової війни. Україна в контексті світового розвитку. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія. Сучасний поділ та класифікація країн світу. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування. Основні тенденції світового суспільного розвитку. Соціально-політичний та економічний розвиток країн Західної Європи у другій половині XX - початку XXI століття. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (ЄС) на розвиток інтеграційних процесів у Європі...
Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Місце проблем особистості і спілкування в загальній парадигмі соціальної психології. Особистість і спілкування у процесі уточнення предмета соціальної психології. Особистість і спілкування в загальній структурі соціальної психології. Сфера особистості і спілкування в контексті функцій і поняттєвого апарату соціальної психології. Методологічна основа соціальної психології особистості і спілкування. Еволюція соціально-психологічних знань про особистість і спілкування: як це відбувалося. Основні джерела та передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання. Розвиток зарубіжної соціальної психології. Становлення вітчизняної соціально психології...

Зенон из Китиона

(ок. 333-262 до н.э.) - представитель стоицизма в Древней Греции. Основатель этого философского направления в истории философии.
Стоицизм получил свое название от места, в котором находилась эта школа - Расписной стои - портика, который был украшен фресками. По имени этого места Зенона и его учеников стали называть стоиками.
Зенон из Китиона дожил до преклонного возраста. По некоторым источникам, он покончил жизнь самоубийством, воздерживаясь от пищи. Написал очень много произведений, но от большинства из них остались или отрывки, или названия. Также мало сохранилось из творчества других представителей стоицизма: Клеанфа (ок. 330-ок. 230 до н.э.), который руководил школой в строго ортодоксальном духе и прожил около ста лет, также покончив с собой (уморил себя голодом); Хрисиппа (ок. 281/277-208/205 до н.э.), умершего то ли от неразбавленного вина, то ли от хохота.
Диоген Лаэртский излагает взгляды стоической философии целиком, всех стоиков вместе.
Система стоической философии складывается из трех частей: логики, физики и этики. Зенон и другие стоики сравнивали философию или с организмом, или с садом, или с яйцом. Так, сравнивая философию с яйцом, они говорили, что желток - это этика, белок - физика, скорлупа - логика. Сравнивая же ее с организмом, они полагали, что жилы и кости соответствуют логике, мясо - этике, душа - физике. По мнению стоиков, все три части философии заслуживают рассмотрения, так как логика должна скрепляггь систему, физика - давать знания о природе, этика - учить жить "согласно природе".
Разработка вопросов логики происходит в период распространения влияния логического учения Аристотеля. В своей логике Зенон обращается прежде всего к языку, речи как форме, в которой выражается мысль. Логика распадается на риторику, занимающуюся правилами, которым подчиняется беседа, и диалектику, занимающуюся правилами связного изложения. Последняя подразделяется на собственно логику, которая занимается "обозначаемым", и грамматику, которая занимается словом, или "обозначающим".
Наибольший вклад внесен стоиками в учение об обозначаемом как словесно выраженном ("лектон"). "Лектоном" стоики обозначали определенное содержание мышления, которое словесно выражено, оформлено. Основная мысль, которую проводили стоики, состояла в том, что "лектон" существует только в словесном выражении (или вообще в знаковом оформлении). В то же время сам знак, слово не существует без лектона. Теория лектона есть теория значений слов, первый подход к этой проблеме, которая получила свое всестороннее выражение в последующей истории философии, особенно в современной аналитической философии.
Теория лектона занимает особое место в гносеологии стоицизма и является сенсуалистической, полагающей, что все знание рождается из ощущений. Ощущения и восприятия закрепляются в памяти и порождают представления. Эти представления перерабатываются, выделяются повторяющиеся, и таким образом формируются понятия. Понятие - это своего рода "подобие" предмета, это как отпечаток предмета в душе.
Стоики выдвинули в своей гносеологии понятие "каталепсис" - схватывание, постижение. В процесс познания стоики включали момент "согласия" субъекта, своего рода волевой акт, присутствующий в познавательном акте. Таким образом, познание, согласно стоикам, совершается в ввде возникновения ощущений, восприятий существующего предмета, запечатлевания этого предмета в душе и возникновения согласия субъекта. Весь этот процесс называется у стоиков "каталептической фантасией".
Согласие субъекта - это логическое постижение, схватывание, которое и является разумной деятельностью.
Описанный процесс образования понятий происходит у стоиков посредством чувственного восприятия и сознательной деятельности ума. Но кроме этого процесса стоики признавали такое образование понятий, которое происходит само по себе. Они называли такие понятия предвосхищениями первых, их антиципациями. К ним относили всевозможные общепринятые понятия, понятия обыденного сознания.
В то же время стоики признавали наличие научных понятий, которые требуют для своего усвоения обучения и воспитания. Самые общие научные понятия стойки называли категориями, из которых высшей категорией для стоиков было "сущее".
Они полагали, что существуют только такие тела, которые имеют субстрат (субстанцию). Качества тел также телесны, материальны. Все в мире состоит из четырех стихий: огня, воздуха, воды, земли. Как и Гераклит, они считали, что первоначалом мира выступает огонь. Однако в мире они различают два начала: пассивную материю и движущее начало - логос, или Бог. По словам Диогена Лаэртского, "начал во всем сущем они признают два: деятельное и страдательное. Страдательное начало есть бескачественная сущность, то есть вещество; а деятельное - разум, в ней содержащийся, то есть Бог. Он вечен, и он - творец всего, что в ней имеется" [Диоген Лаэртский. VII, 134].
Указанные четыре стихии, согласно стоикам, взаимодействуют и образуют "пневматический тонус", под которым они подразумевают напряжение, возникающее под воздействием теплого воздуха и огня и являющееся источником вещей.
Стоики последовательно стояли на позициях детерминизма и считали, что все в мире подчинено причинной зависимости. При этом они доводили свою концепцию детерминизма до фатализма, утверждая, что мир развивается периодическими циклами, постоянно возвращаясь к начальной стадии, после того как он исчерпает свои возможности: он превращается в огонь, погибая в мировом пожаре.
Космос стоики представляли как разумное существо (подобно Платону). Вот как свидетельствует Диоген Лаэртский: "Весь мир есть живое существо, одушевленное и разумное, а ведущая часть в нем - это эфир... Мир един, конечен и шарообразен с виду, потому что такой вид удобнее всего для движения" [VII, 139-140].
Бога они понимали пантеистически, как растворенного в природе, смешанного с материей. В то же время Бог вечен, так как продолжает существовать после гибели мира. Бог для стоиков это мировой разум, мировой дух, пневма. Эта пневма представляет собой физическую смесь воздуха и огня. Стоики придавали огню особое значение и считали, что чем больше в пневме огня, тем она духовнее. Пневма - это логос космоса, в котором (логосе) содержатся семена всех вещей. Бог - это своего рода "сперматический логос". Он - космос, рассматриваемый со стороны активного начала, присущего ему. Плотин писал в отношении стоиков, что для них "сам Бог не что иное, как материя в известном состоянии" (Эннеады. VI, 1, 27).
Душа для стоиков выступает как "теплая и огненная пневма", имеющая свои части. Всего стоики насчитывали восемь частей души, в которые входят ведущая часть, пять чувств, способность речи и сперматическое начало. Ведущая часть души выражается в способностях восприятия, согласия, желания, разума. Диоген Лаэртский пишет: стоики утверждают, что "душа - это дыхание, врожденное в нас, поэтому она телесна и остается жить после смерти; однако же она подвержена разрушению, и неразрушима только душа целого, частицами которой являются души живых существ" [VII, 156]. Таким образом, теория души стоиков по своим исходным установкам все-таки признает бессмертие души, которая выступает в этом случае "душой целого", т.е. Бога.
Теология стоиков также противоречива, так как признает, с одной стороны, то, что материя смешана с Богом, а с другой - то, что Бог продолжает существовать после того, как гибнет мир в мировом пожаре. Бог, согласно стоикам, существует, и они выводят это существование из логических аргументов.
Стоицизм появился в то время, когда основной задачей философии стало исследование не проблем бытия или познания, а этических проблем. Главной задачей этики было изучение вопроса, в чем состоит высшее благо? Стоицизм отвечает на этот вопрос, как и многие другие античные мыслители: в счастье. Счастье Зенон понимал как жизнь согласно природе, что означает жить в соответствии с добродетелью. А добродетель - это то, что совершенно в соответствии с разумом. Зло же - это то, что противоположно добродетели, порок. Все остальное, кроме добродетели и порока, относится к безразличным вещам (адиафора). Добродетель и порок выбираются человеком добровольно. В то же время стоики считали, что все в природе подчинено строгой необходимости, судьба правит миром. Поэтому возникал вопрос: каким же образом возможна свобода, выбор между добром и злом? С точки зрения стоицизма, человек в идеале должен мужественно, стоически подчиняться судьбе, так как противиться ей бессмысленно. Человек не может хотеть того, что не в его власти. Поэтому идеал стоика это смирение по отношению к судьбе, покой (атараксия) или терпение (анатея). Счастье стоического мудреца "состоит в том, что он не желает никакого счастья".
Все блага стоики делили на четыре добродетели: благоразумие, умеренность, справедливость, мужество. Зло же - это пороки, которые противоположны добродетели: неразумие, необузданность, несправедливость, трусость. Между добродетелями и пороками находится все то, что от нас не зависит, т.е. безразличные вещи, а именно: жизнь и смерть, слава и бесславие, труд и наслаждение, богатство и бедность, болезнь и здоровье.
Между добродетелью и пороком, по мнению стоиков, нет промежуточного состояния. Все люди или добродетельны, или порочны. Стоики разделяли всех людей на мудрецов и глупцов. Мудрец обладает всеми добродетелями, он счастлив и свободен, глупец же порочен и жалок. Отрицая наличие среднего между добром и злом, мудрецом и глупцом, стоики все же вводят понятие совершенствования. Однако совершенствующиеся люди, по мнению стоиков, также неразумны и жалки по сравнению с истинным мудрецом.
Для стоицизма бесстрастие (атараксия) было путем к блаженству, поэтому они первыми разработали теорию страстей. Для них страсти делились на положительные и отрицательные. Положительные - это радость, осторожность, воля. Отрицательные это печаль, страх, вожделение, наслаждение. Стоики отрицали как позиции крайних гедонистов (киренаиков), так и позиции умеренных гедонистов (эпикурейцев). Поэтому они считали, что человек стремится не к удовольствию, а к самосохранению, которое возможно только при жизни в согласии с природой.
Позиция стоиков в том, чтобы бороться со страстями и противопоставлять негативным эмоциям положительные, например, страху - предусмотрительность, вожделению - волю. Хотя стоики не пренебрегали различными нравственными и физическими благами, но стремления к ним рассматривали как животные чувства, которые не заслуживают человеческого отношения. С ихточки зрения, главное - наше эмоциональное отношение к самим себе и миру и понимание того, что есть истинное добро и зло. И еще следует понять, что между добром и злом находится полоса нравственно нейтрального, которое не зависит от воли человека. Поэтому его необходимо принимать как оно есть, так как не в нашей воле его изменить. Главное в этике стоиков состоит в утверждении, что обстоятельства нашей жизни от нас не зависят, зависит же от нас лишь наше отношение к этим вещам.
Из всего сказанного вытекает понимание стоиками свободы. Это понимание предвосхищало идею (которая получила в дальнейшем свое значительное развитие) свободы как познанной необходимости. Отсюда и проповедь стоиками пассивности, при которой человек примиряется со всем происходящим вокруг.
Однако несмотря на свою автаркию (отрешенность) стоики не отрицали социальных ценностей. Они признавали важность для человеческой жизни таких социальных институтов, как семья, государство и т.д. Более того, они призывали к социальному единству, считая, что люди по своей природе едины и должны преодолеть все те барьеры, которые их разъединяют, и прийти к своего рода космическому братству, космополитизму. По Зенону, "космос - огромное государство с единым государственным устройством и одним законом. Естественный разум предписывает, что следует делать, и запрещает то, чего делать не следует". Отсюда у Зенона вытекает введение обычаев: общность жен, запрещение сооружать храмы в городах, отмена денег. В этом учении стоиков проявился еще один вариант преобразования общественной жизни на основе государственного регулирования.


© 2009-2020  lib.ltd.ua