Веб-бібліотека

Стеблюк М.І. Цивільна оборона:

Цивільна оборона України - основа безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації. Основи класифікації надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації природного характеру. Стихійні явища екзогенного походження. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: аварії і катастрофи. Транспортні аварії (катастрофи). Радіаційно небезпечні об'єкти. Хімічно небезпечні об'єкти. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти. Об'єкти комунального господарства. Гідродинамічні аварії. Ліквідація наслідків аварій та катастроф. Надзвичайні ситуації терористичного походження. Пожежі. Гасіння пожеж. Осередок ядерного ураження. Вплив на людей, сільськогосподарські й лісогосподарські об'єкти. Елементи ядерної фізики. Ударна хвиля...

Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Цивільна оборона України - основа безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації. Основи класифікації надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації природного характеру. Стихійні явища екзогенного походження. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: аварії і катастрофи. Транспортні аварії (катастрофи). Радіаційно небезпечні об'єкти. Хімічно небезпечні об'єкти. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти. Об'єкти комунального господарства. Гідродинамічні аварії. Ліквідація наслідків аварій та катастроф. Надзвичайні ситуації терористичного походження. Пожежі. Гасіння пожеж. Осередок ядерного ураження. Вплив на людей, сільськогосподарські й лісогосподарські об'єкти. Елементи ядерної фізики. Ударна хвиля...
Калінін Ю.А. Релігієзнавство: Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика. Матеріалістична концепція релігії. Марксистська релігієзнавча концепція. Об'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Суб'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Натуралістична концепція релігії. Соціологічна концепція релігії. Релігія як суспільне явище і складова частина духовної культури. Сутність і походження релігії. Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Релігії світу. Родоплемінні культи. Магія. Фетишизм. Анімізм. Тотемізм. Землеробські культи. Шаманізм. Ранні національні релігії. Релігія Стародавнього Єгипту...
Палеха Ю. Кадрове діловодство: Організаційні засади роботи з кадрами. Робота з кадрами як багатогранний процес. Основні терміни та поняття. Елементи системи управління персоналом. Еволюція менеджменту персоналу. Розвиток підходів до управління персоналом. Напрями та методи управління персоналом. Основи кадрової політики. Особливості розробки та завдання кадрової політики. Основні засади та принципи роботи з кадрами. Реалізація кадрової політики організації. Побудова роботи кадрової служби. Історія розвитку кадрових служб. Види кадрових служб та їх чисельність. Завдання, напрями роботи і обов'язки кадрових служб. Складові кадрової роботи. Вимоги до працівників кадрових служб. Розроблення посадової інструкції менеджера з персоналу...
Макарова О.В. Державні соціальні програми: Теоретичні засади програмного регулювання соціальної сфери. Об'єктивно-історичні передумови застосування державних соціальних програм. Історичні корені застосування систем соціального захисту. Об'єктивні передумови застосування державних соціальних програм у сучасний період історії. Досвід застосування соціальних програм у країнах «загального добробуту». Особливості застосування соціальних програм в Україні у перехідний період. Сутність та методологічні основи програмного регулювання соціальної сфери. Програмування як інструмент реалізації соціальної політики. Сутність категорії «державна соціальна програма». Методологія розробки державних соціальних програм. Класифікація соціальних програм...
Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Основи теорії економічної і соціальної географії. Методологічні основи. Наукові підходи і категорії, деякі терміни і поняття. Ландшафтна оболонка як глобальний об'єкт досліджень у географії. Інтеграція наук і сутність географічного підходу. Взаємодія суспільства і природи та її закономірності. Єдність природи і суспільства, їх взаємодія. Закономірності взаємодії. Екологічний підхід. Природокористування і його місце у взаємодії суспільства і природи. Закономірність комплексності у природі і суспільстві. Гсокомплексологічна концепція. Системні об'єкти в економічній і соціальній географії. Суспільно-територіальний комплекс як найбільш інтегрований об'єкт досліджень...
Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення: Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...
Титаренко Л.Д. Теоретичні основи товарознавства: Предмет і завдання товарознавства. Споживна цінність товарів - предмет товарознавства. Зв'язок товарознавства з іншими науками. Споживні властивості товарів і показники, що їх визначають. Хімічний склад харчових продуктів. Неорганічні речовини харчових продуктів. Органічні речовини харчових продуктів. Речовини, що формують біологічну цінність харчових продуктів. Речовини, які формують органолептичні властивості харчових продуктів. Енергетична цінність харчових продуктів і раціональне харчування. Фізичні властивості товарів. Густина, шпаруватість. Структурно-механічні властивості. Оптичні властивості. Теплофізичні властивості. Сорбційні властивості. Якість товарів і методи оцінки якості...
Молдован В.В. Риторика загальна та судова: Історико-теоретичні аспекти риторики. Феномен красномовства та його різновиди. Загальне поняття про красномовство. Види красномовства. Судове (юридичне) красномовство. Академічне красномовство. Політичне красномовство. Церковне красномовство. Суспільно-побутове красномовство. Нариси з історії красномовства. Розвиток ораторського мистецтва у Стародавньому світі. Риторика Стародавньої Месопотамії. Риторика Стародавнього Єгипту. Риторика Стародавньої Індії. Риторика Стародавнього Ірану. Риторика Стародавнього Китаю. Виникнення і розвиток риторики у Стародавній Греції. Римський період античного красномовства. Красномовство в Біблії. Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя...
Локазюк В. М. Мікропроцесори та мікроЕОМ у виробничих системах: Функціонування, проектування та архітектура мікропроцесорних пристроїв і систем. Загальні відомості про мікропроцесорну техніку. Основні поняття та визначення мікропроцесорної техніки. Класифікація мікропроцесорів та їх основні параметри. Вибір мікропроцесорного комплекту для проектування обчислювальних пристроїв і систем. Загальні питання організації та функціонування мікропроцесорних пристроїв і систем. Структура мікропроцесорних пристроїв і систем. Інтерфейси мікропроцесорних пристроїв і систем. Керування роботою мікропроцесорних пристроїв (систем). Адресний простір. Механізм та способи адресації. Формалізація процесу проектування мікропроцесорних пристроїв і систем...

Юнг (JUNG) Карл Густав

(1875-1961) "Швейцарский психолог и культуролог, основатель аналитической психологии. Научную деятельность начал в Цюрихе под руководством Э. Блейлера. С 1906 г. перешел на позиции психоанализа, став ближайшим соратником Фрейда и популяризатором его учения. Углубляющееся несогласие с некоторыми теоретическими идеями основоположника психоанализа и неудовлетворенность психоаналитическими методами лечения неврозов привели Ю. к необходимости пересмотра ряда постулатов ортодоксального фрейдизма и в конце концов - к личному разрыву с Фрейдом в 1913 г. Основные расхождения Ю. с Фрейдом касались двух принципиальных моментов: роли сексуального начала в психической жизни индивида и трактовки природы бессознательного. Ю. подверг критике пансексуа-лизм Фрейда, доказывая, во-первых, недопустимость анализа всех проявлений бессознательного лишь с точки зрения вытесненной сексуальности и, во-вторых, принципиальную невозможность объяснить происхождение человеческой культуры и творчества с позиций концепций эдипова комплекса и сублимации. В этой связи Ю. дал широкую энергетическую трактовку либидо как потока витально-психической энергии. Все феномены сознательной и бессознательной жизни человека рассматриваются Ю. как различные проявления единой энергии либидо. Неврозы и другие психические расстройства оказываются результатом регрессии либидо, способности поворачиваться вспять под влиянием непреодолимых жизненных препятствий. Такое оборачивание либидо, по Ю., приводит к репродукции в сознании больного архаических образов и переживаний, которые рассматриваются им как Первичные формы адаптации человека к окружающему миру. Под этим углом зрения Ю. радикально переосмыслил фрейдовскую концепцию природы бессознательного. С точки зрения Ю. бессознательное включает в себя не только субъективное и индивидуальное, вытесненное за порог сознания, но прежде всего коллективное и безличное психическое содержание, уходящее корнями в глубокую древность. Эмпирической базой введения идеи "коллективного бессознательного" была установленная Ю. во время его психиатрической практики схожесть между мифологическими мотивами древности, образами сновидений у нормальных людей и фантазиями душевнобольных. Эти образы - носители коллективного бессознательного - были названы Ю. архетипами и понимались им то как психический коррелят инстинктов, то как результат спонтанного порождения образов инвариантными для всех времен и народов нейродинамическими структурами мозга, то как чистый, формообразующий элемент восприятия, обусловливающий саму его возможность. Однако во всех разнообразных трактовках архетипа у Ю. есть нечто общее: все фундаментальные образы-символы принципиально противостоят сознанию, их нельзя дискурсивно осмыслить и адекватно выразить в языке. Единственное, что доступно психологической науке, - это описание, толкование и незначительная типизация архетипов, чему и посвящена значительная часть его сочинений. Причем наряду с раскрытием действительно важных символов человеческой цивилизации (например, символа мирового дерева), в его работах много символических толкований, не отвечающих требованиям научной рациональности. Осознавая это, Ю. был склонен подчеркивать близость методов аналитической психологии методам искусства, а иногда прямо заявлял об открытом им новом типе научной рациональности. Для решения вопросов о субстанциональной основе существования всеобщих образов-архетипов и о формах их связи с индивидуальной психикой Ю. ссылался на биогенетический закон Э. Геккеля о повторении филогенетических свойств в онтогенезе отдельного индивида. Анализируя формы взаимодействия бессознательно-архетипических и сознательных компонентов психики, Ю. выделял две крайности, равно опасные, с его точки зрения, и для индивидуального, и для социального бытия человека. Первую из них он видел в восточных религиозно-мистических культах, где личностное начало оказывается полностью растворенным в архаической стихии "коллективного бессознательного". Другая крайность выражена, по Ю., научно-практической экспансией европейского "Я", где подавляется и искажается коллективно-бессознательная сущность нашей психической жизни. Европейская традиция экстравертивного психического существования оказывается, по Ю., наиболее опасной, ибо архетипы все равно "прорываются" в наше сознание, захлестывая и парализуя рациональные структуры человеческого бытия, что и является подлинной причиной и индивидуальных неврозов европейского десакрализованного сознания, и появления в XX в. новых иррационально-мифологических идей. В противовес этим крайностям, Ю. развивал учение об индивидуальности, т. е. интеграции сознательного и бессознательного начал психики индивида через символическое толкование и субъективное проживание своих архетипических структур. Ценность аналитической психологии он видел в том, чтобы "поставлять" индивидуальному сознанию адекватные истолкования архетипической символики для облегчения процессов индивидуации. Ю. ввел в научный оборот такие объекты исследования, которые до него (по большей части) квалифицировались европейской научной традицией как заведомо иррациональные: символы мистических учений Востока, алхимические тексты, парапсихо-логические феномены, учение о карме, метемпсихозе и реинкарнации. Отличительной чертой мышления Ю. было переплетение научной строгости и вольных ассоциаций, приверженности эмпирическим методам исследования и готовности сделать из них далеко идущие метафизические и даже мистические выводы. Особенно зримо эти тенденции проявились в поздний период его творчества, когда он обсуждал вопросы о том, какая часть нашей психики продолжает существовать после физической смерти, каков реальный механизм вещих снов и астрологических пророчеств. Онтологической основой решения оккультных вопросов была выдвинутая им идея существования акаузальных синхронных связей, принципиально противостоящих каузальным связям, с которыми всегда имела дело классическая европейская наука. Под синхронной связью Ю. понимал вневременную, значащую связь событий, не связанных причинно. Именно синхронный, а не причинный характер связей, по Ю., определяет взаимодействие мозга и психики, материального и идеального. Новую трактовку получили в этой связи и архетипы, которые были наделены самостоятельным существованием, аналогичным "миру идей" Платона, выполняя одновременно функции и первооснов мироздания, и фундаментальных структур психики. Ссылаясь на идею предустановленной гармонии Лейбница, Ю. выводил существование вневременной, синхронной когеренции между физическими событиями и ментальными состояниями". (А. В. Иванов. Цит. по: Современная западная философия. Словарь. М., 1991. С. 398 - 99.) "Эстетические взгляды Ю. характеризуются десексуализацией психоаналитических представлений о художественном творчестве и искусстве. В отличие от Фрейда, Ю. считал, что инфантильные сексуальные желания могут иметь значение для художника лишь как человеческого существа, а не как творца, создающего шедевры. Если Фрейд сближал механизмы художественного творчества с неврозами, то Ю. источник его видел в "коллективном бессознательном", архетипе, представляющем собой зафиксированные в структуре внутреннего мира человека следы памяти человеческого прошлого, опыта, передаваемого из поколения в поколение. И следовательно, сущность любого художественного произведения заключается не в его обремененности индивидуально-личностными особенностями творца; оно как бы говорит от имени духа всего человечества. Ю. проводит различие между двумя типами художественной деятельности: интравертированной, характеризующейся установкой на внутренний мир, и экстравертированной, ориентированной вовне. Ю. различает также два вида художественных произведений: психологические, основанные на функционировании "индивидуального бессознательного", отражающего личностный опыт художника, и визионерские, где определяющую роль играет "коллективное бессознательное". Визионерский тип творчества чрезвычайно редок. Этот "дар творческого огня", по Ю., присущ только избранным. В целом эстетические взгляды Ю. базировались на постулатах, согласно которым искусство является предметом исключительно эстетическо-художественного, а не психологического рассмотрения, природа же творчества вообще закрыта для человеческого познания. Тайна "творческого начала", согласно Ю., - это такая проблема, которую психология может лишь описать, но не разрешить. Его представления об искусстве и художественной деятельности оказали влияние на творчество Дж. Джойса, Г. Гессе, Элиота, Рида. Они получили отражение в работах Ю. "Об отношении аналитической психологии к поэзии" (1922), "Психология и литература" (1930), "Пикассо" (1932), "Улисс" (1932). (Цит. по: Эстетика. Словарь. М., 1989. С. 430.) Соч.: Gesammelte Werke. Bd 1-17. Zurich, Stuttgart, 1958-76; Архетип и символ. M., 1991; Психология бессознательного. M., 1994; Статьи по искусству в сборнике: Юнг К., Пойман Э. Психоанализ и искусство. [М., Киев,] 1996; Алхимия снов; Четыре архетипа. СПб, 1997.


© 2009-2020  lib.ltd.ua