Веб-бібліотека - головна сторінка


Винокурова Л. Е. та ін. Основи охорони праці:

Правові та організаційні основи охорони праці. Зміст поняття «охорона праці». Соціально-економічне значення охорони праці. Мета і завдання предмета «Охорона праці». Додаткові вимоги щодо вивчення предмета при підготовці робітників для виконання робіт з підвищеною небезпекою. Основні законодавчі акти з охорони праці. Основні завдання системи стандартів безпеки праці. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Колективний договір, його укладання і виконання. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві, на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Охорона праці жінок та підлітків. Порядок забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту...

Винокурова Л. Е. та ін. Основи охорони праці: Правові та організаційні основи охорони праці. Зміст поняття «охорона праці». Соціально-економічне значення охорони праці. Мета і завдання предмета «Охорона праці». Додаткові вимоги щодо вивчення предмета при підготовці робітників для виконання робіт з підвищеною небезпекою. Основні законодавчі акти з охорони праці. Основні завдання системи стандартів безпеки праці. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Колективний договір, його укладання і виконання. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві, на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Охорона праці жінок та підлітків. Порядок забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту...
Федорченко В.К. та ін. Історія екскурсійної діяльності в Україні: Зародження екскурсійної діяльності на українських землях (друга половина XIX - початок XX ст.). Виникнення і розвиток освітянських екскурсій. Екскурсійна діяльність наукових товариств. Перше бюро подорожей та екскурсій. Екскурсійна діяльність у період Української революції (1917-1920 pp.). Підготовка кадрів екскурсоводів у дорадянський період. Екскурсійна діяльність в Україні в 20-30-х роках XX століття. Створення та розвиток системи екскурсійних закладів. Діяльність системи екскурсійних закладів. Екскурсійна діяльність навчальних закладів. Екскурсійна діяльність наукових установ. Екскурсія як засіб ідейно-політичного виховання в Радянській Україні...
Пазенок B.C., Федорченко В.К. Філософія туризму: Філософія туризму. Осмислення феномена туризму в європейській історико-філософській традиції. Гуманістична функція туризму. Антропологія туризму. Етика туризму. Соціо-інтегративна сутність туризму (соціально-філософський та праксеологічний аспекти). Туризм у контексті міжетнічних та кроскультурних відносин. Туристська діяльність як чинник глобальної синергії культур. Міжнародний туризм як чинник міжцивілізаційної взаємодії і взаємозбагачення культур. Соціологія туризму. Філософський аспект паломницького (релігійного) туризму в Україні. Туризм і політологія. Філософські аспекти проблеми безпеки і правового захисту особистості в туризмі. Необхідність туризмології. Філософія туризмології...
Соціологія: Курс лекцій / За редакцією В. М. Пічі: Предмет, структура, функції соціології. Зв'язок соціології з іншими науками. Протосоціологія (Розвиток соціального знання від античності до О.Конта). Історичний розвиток соціологічної думки у країнах Західної Європи. З історії становлення і розвитку соціологічної Думки в Україні. Теорія соціальної структури суспільства. Економічна соціологія. Соціологія праці та управління. Соціологія політики. Соціологія нації. Соціологія освіти. Соціологія культури. Соціологія науки. Соціологічна теорія особистості. Соціологія молоді. Соціологія вільного часу. Соціологія сім'ї. Соціологія виховання. Соціологія конфлікту. Соціологія девіантної поведінки. Конкретно-соціологічні дослідження: поняття, види, етапи...
Муромцева Ю.І. Демографія: Демографія. Предмет і методи дослідження. Об'єкт і предмет демографії. Методологічні засади демографії. Міжпредметні зв'язки демографії. Джерела даних про населення і демографічні процеси. Переписи населення. Вибіркові обстеження населення. Поточний статистичний облік населення. Чисельність населення та його склад. Абсолютна чисельність населення. Середня (середньорічна) чисельність населення. Статево вікова структура населення. Шлюбно-сімейна структура населення. Динаміка чисельності та складу населення України. Смертність і тривалість життя населення. Епідеміологічний перехід. Показники рівнів і структури смертності. Динаміка смертності й очікуваної тривалості життя в Україні. Народжуваність і репродуктивна поведінка...
Роменець В. А. Історія психології: Алгебра і гармонія світової душі. Предмет і методологічні основи історії психології. Історичне формування предмета психології. Методологічні основи і становлення логічного осередку історії психології. Старовинна легенда як історико-психологічний феномен. Загальний поділ історії психології. Ситуативне визначення вчинку. Стародавній світ і Середні віки. Мотиваційне визначення вчинку - від Ренесансу до Просвітництва. Дійове визначення вчинку - від виникнення марксизму до сучасності. Ситуативне визначення вчинку в історії психології. СИТУАЦІЯ ЗНАЧЕНЬ: Міфологічна і народна психологія. Психологічна природа анімізму. Виникнення і суть анімізму. Метемпсихоз і метаморфоза. Тотемістичне тлумачення психічної діяльності живих істот...
Культурологія: українська та зарубіжна культура / За ред. М.М. Заковича: Теоретичні аспекти культури. Культурологічний підхід до аналізу культури. Методологічні засади розуміння культури. Поняття і сутність культури. Основні концепції культури. Морфологія і динаміка культури. Функції культури. Культура і суспільство. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства. "Субкультура" та її функції. Мистецтво як засіб творення особистості. Походження і основні етапи розвитку культури. Сучасний погляд на проблему антропосоціогенезу. Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної. Генезис та етапи культурної еволюції. Виникнення мистецтва як унікального механізму культурної еволюції. Культура і цивілізація...
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: ЄВРОПА. Великобританія. Франція. Німеччина. Італія. «Малі» високорозвинені країни Західної Європи. Фінляндія (79). Швеція (82). Норвегія (84). Данія (87). Ісландія (89). Бельгія (90). Нідерланди (94). Люксембург (99). Швейцарія (100). Австрія (104). Інші країни Західної Європи. Ірландія (107). Португалія (110). Іспанія (113). Мальта (123). Греція (124). Центральна і Південно-Східна Європа. Польща (130). Чехія (138). Словаччина (141). Угорщина (144). Румунія (148). Болгарія (153). Країни колишньої Югославії та Албанія. Словенія (160). Хорватія (161). Боснія і Герцеговина (164). Югославія (166). Македонія (168). Албанія (169). ПІВДЕННО-ЗАХІДНА АЗІЯ. Туреччина. Кіпр. Ліван. Ізраїль. Кувейт...
Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні: Мандрівництво в Україні як прообраз туризму (IX-XIX ст.). Україна очима іноземних мандрівників. Внесок українців у географічні дослідження земної кулі. Зародження готельної справи в Україні. Початок організованого туризму (кінець XIX - початок XX ст.). Виникнення в Україні перших туристських організацій. Рекреаційне освоєння Криму. Кримсько-Кавказький гірський клуб (1890 - 1915 рр.). Зародження туристсько-екскурсійної справи на західноукраїнських землях. Розвиток готельної справи в другій половині XIX - на початку XX ст. Розвиток туризму в Україні в міжвоєнний період (1918-1939 pp.). Створення централізованої системи управління туризмом. Туристсько-екскурсійна справа і краєзнавчий рух у Радянській Україні...

Бутинець Ф.Ф. Аудит:

Теоретичні основи аудиту. Аудит: мета та місце в системі контролю. Поняття аудиту, мета, завдання, функції. Аудит як розділ науки про господарський контроль та навчальна дисципліна. Сутність та класифікація аудиту. Основні елементи, що визначають сутність аудиту: предмет, об'єкти, суб'єкти. Класифікація аудиту. Ринок аудиторських послуг. Організаційно-правові основи аудиту. Організаційні основи та принципи здійснення аудиторської діяльності. Аудитор, його статус та сертифікація. Організація аудиторської діяльності. Внутрішньофірмове управління аудиторською діяльністю. Основні принципи аудиту. Професійна культура аудитора управління аудиторською діяльністю в Україні. Загальна характеристика управління аудиторською діяльністю в Україні...

Эволюционные идеи

Хотя с точки зрения механистического материализма трудно было объяснить закономерности развития живой природы, все же в сочинениях просветителей содержались некоторые эволюционные идеи. Они складывались в результате определенных успехов наук о живой природе. Так, знаменитый Ж. Л. Бюффон создает в 40-е годы многотомную "Естественную историю" (статья "Природа" в Энциклопедии также принадлежит его перу), где он высказывает предположение о существовании различных периодов в истории земли, Солнечной системы, а также живых организмов. Возникают новые формы материи, меняются даже небеса, и все предметы как физического, так и морального мира непрерывно обновляются.
Известный французский ученый А. Трамбле также сделал выдающееся открытие, доказав, что некоторые пресноводные организмы, в частности полипы, прежде считавшиеся растениями, обнаруживают и присущие животным свойства передвижения и регенерации, что, таким образом, растительный и животный миры связаны. Большое значение имели работы Реомюра о регенерации и труды известного врача Г. Бургаве, пытавшегося объединить успехи физики, химии, биологии, физиологии и медицины. Сравнительная анатомия, сравнительная морфология, эмбриология, физиология и другие науки не достигли еще, разумеется, такого уровня развития, как механика; они служили, скорее, описанием пока еще не поддающихся полному объяснению явлений, но уже задавали направление новому движению мысли. Работы по сравнительной анатомии П. Кампера и гипотезы де Майе об изменчивости видов оказали влияние, например, на Ламетри, который, связывая воедино естествознание и философию, пытался обосновать принцип развития природы как "лестницы с незаметными ступенями".
Нельзя не коснуться в этой связи того обстоятельства, что Ламетри первым в просветительской философии наделил материю не только протяженностью и движением, но и чувствительностью. Третий атрибут был необходим ему для того, чтобы объединить неживой и живой миры. Постепенно развиваясь, движущаяся и чувствующая материя порождает множество веществ и существ, завершая свое созидание человеком. При этом Ламетри высказывает взгляды, близкие Ламарку, а именно, о приспособлении организмов к среде и о развитии или дегенерации органов в результате их упражнения или неупражнения. Критикуя преформизм и отстаивая тезис об изменчивости всего существующего, он рисует картину развития природы: "Какое чудное зрелище представляет собой эта лестница с незаметными ступенями, которые природа проходит последовательно одну за другой, никогда не перепрыгивая ни через одну ступеньку во всех своих многообразных созданиях".
Понятие лестницы, содержащей разные ступени, требуется Ламетри для того, чтобы доказать единство природы; такое единство включает в себя различия, поскольку речь идет о разных ступенях. И все же механистический подход не позволял Ламетри объяснить, в чем же состоит отличие одной ступени от другой. В своем знаменитом сочинении "Человек-машина" он утверждает, в частности, следующее: "Гордые и тщеславные существа, гораздо более отличающиеся от животных своей спесью, чем именем людей, в сущности являются животными и перпендикулярно ползающими машинами". Иначе говоря, "быть машиной, чувствовать, мыслить, уметь отличать добро от зла так же, как голубое от желтого - в этом заключается не больше противоречия, чем в том, что можно быть обезьяной или попугаем и уметь предаваться наслаждениям". Ламетри полагал, что вполне возможно при надлежащем воспитании научить шимпанзе говорить, и тогда перед нами будет уже не обезьяна, а настоящий человек. По его мнению, "разумная душа" действует так же, как "чувствующая", и все эти действия обусловлены механическими перемещениями "животных духов" (атомов-шариков) от нервных окончаний к центру мозга и обратно. Это означает, что мыслящее сводится к чувствующему, а последнее - к механическому; так, попытки Ламетри выделить особые ступеньки "лестницы природы" закончились неудачно.
Близкую Ламетри позицию занимал Ж. Робине. В своем сочинении "О природе" он хочет доказать, что природа является единственной субстанцией, производящей все существующее, причем производящей непрерывно, "не делая никаких перерывов". Именно "закон непрерывности" объявляется "ключом" единой универсальной системы и основой всякой истинной философии. При этом Робине апеллирует к зоологии и анатомии, показавших, как он думает, наличие бесконечной цепи переходов в живой природе. Следовательно, заключает Робине, все три царства природы должны быть тесно связаны между собой такой цепью, так что можно говорить о едином, присущем всем универсальном качестве, которым они различаются лишь по степени. Таким качеством выступает для Робине "животность", или "всеживотность". Ход рассуждений его таков: в том, что существует жизнь, сомневаться не приходится; но вывести живое из неживого невозможно, потому что подобное порождает подобное. Поэтому приходится предположить, что и неживому присуща животность, только в меньшей, может быть, совсем в ничтожной степени. Пытаясь доказать это, Робине убеждает читателей в том, что если неизвестны (в настоящее время) передвигающиеся растения, то известны неподвижные животные; что существуют камни, размножающиеся, как растения, отводками; что многие камни могут соединяться, сплетаясь между собой.
В результате делается вывод: "Растение есть животное, минерал есть растение, следовательно, минерал есть животное"; а это в свою очередь означает: "Мы пришли к выводу, что животность представляет собой постепенные градации на протяжении универсальной цепи существ". Видно, что свойства живого - размножение, питание, передвижение и т.д. - отождествляются со свойствами неживой природы, а последняя вновь определяется через механические признаки (по типу движения "животных духов"). Правда, тут же Робине выдвигает гипотезу и о существовании анималькул - неких единиц качественного своеобразия наподобие преформистских зародышей. И вновь отказывается от них в поиске непрерывных переходов, что устраняет гетерогенность.
Итак, мы видим, что в сочинениях просветителей содержатся эволюционные идеи, но они все же включены в рамки того же механистического материализма, ибо, пытаясь обосновать качественные превращения и качественное своеобразие, просветители сводят их к количественным изменениям и, желая обосновать последние, возвращаются к первым. Количественный и качественный принципы исследования объединены в просветительской философии по принципу антиномии-парадокса (см. об этом в разделе "Способ мышления эпохи"). По сути дела, эволюционная концепция представляет собой другой - по сравнению со взглядами Гольбаха - полюс того же механистического материализма, они его предельные точки.
Не вышел за эти рамки и Дидро, также попытавшись дать эволюционную картину развития земли, видов, живых и мыслящих существ. Опираясь на Бюффона, определившего возраст земли в семьдесят пять тысяч лет, Дидро пытается развернуть картину эволюции. Может быть, в свое время И. Луппол выразился слишком категорично, назвав Дидро не просто эволюционистом, но и дарвинистом, однако эволюционные представления в значительной степени характеризуют его взгляды. В "Сне дАламбера" Дидро говорит об изменениях, постоянно происходящих в природе, о быстрой смене существ. Кому известны те породы животных, которые предшествовали нашим? Кому известно, кто придет им на смену? "Что представлял собой слон первоначально? Возможно, он был громадным животным, каким он сейчас предстает перед нами, возможно, это был атом, ибо то и другое одинаково вероятно. Дайте время, пусть исчезнет теперешнее поколение животных... быть может, чтобы виды животных возродились, нужно в десять раз больше времени, чем им отпущено жизни". В этой связи Дидро отвечал противникам трансформизма словами Фонтенеля о розе, которая не замечала на протяжении своей жизни, чтобы когда-нибудь умер садовник. Может быть, срок человеческой жизни так же, как и срок жизни розы, слишком мал для того, чтобы заметить изменения видов? - спрашивал Дидро.
Он говорил также и об изменении земли, о том, что моря и селения исчезают, что наступит время, когда рыбы окажутся там, где сейчас находятся пашни и пустыни; то, что мы называем нашим миром, постоянно стремится образовать лишь тонкую и громадную плоскость. Дидро и здесь не дал четких ответов, которые прояснили бы суть проблемы, да и вообще он сознательно строил свою философию не как "систему ответов", а скорее как "систему вопросов". Таким образом он заставлял читателя постоянно чувствовать недостаточность аргументации механистического материализма, что подводило к мысли о возможности другого объяснения. Тем самым Дидро подошел к самым границам механицизма, хотя, повторяем, и не вышел за них.