Веб-бібліотека - головна сторінка


Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації:

Інституційне середовище міжнародного бізнесу. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин. Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій. Сутність сучасної міжнародної організації. Типізація міжнародних організацій. Механізм функціонування міжнародних організацій. Право міжнародних організацій. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени. Прийняття рішень у міжнародних організаціях. Міжнародні службовці. Інститут постійних представництв держав при міжнародних організаціях. Запитання і завдання для обговорення. Міждержавні економічні організації. Сутність і види міждержавних організацій. Основні функції міждержавних організацій...

Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура XX століття: Світосприйняття людини XX століття і характерні риси культури цього часу. Формування нової картини світу та ідеалу особистості в XX ст. Особливості художньої культури XX ст. Нове в художній мові авангарду. Париж - батьківщина авангарду. Вплив примітивізму на мистецтво авангарду. Значення примітивізму для розвитку авангарду. Анрі Руссо - засновник примітивізму. Примітивізм в українському мистецтві. Фовізм - початок відходу від принципів класичного мистецтва. Основні принципи фовізму. Анрі Матісс - теоретик і відомий художник фовізму. Кубізм - нова ера в живописі. Нова концепція станкового живопису в кубізмі. Три періоди розвитку кубізму. Значення кубізму для розвитку мистецтва XX ст...
Палеха Ю. Кадрове діловодство: Організаційні засади роботи з кадрами. Робота з кадрами як багатогранний процес. Основні терміни та поняття. Елементи системи управління персоналом. Еволюція менеджменту персоналу. Розвиток підходів до управління персоналом. Напрями та методи управління персоналом. Основи кадрової політики. Особливості розробки та завдання кадрової політики. Основні засади та принципи роботи з кадрами. Реалізація кадрової політики організації. Побудова роботи кадрової служби. Історія розвитку кадрових служб. Види кадрових служб та їх чисельність. Завдання, напрями роботи і обов'язки кадрових служб. Складові кадрової роботи. Вимоги до працівників кадрових служб. Розроблення посадової інструкції менеджера з персоналу...
Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та історія кооперації: Теоретичні основи кооперації. Правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооперативи. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Кооперативи виробників. Кооперативи споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Принципи - фундамент кооперативу. Міжнародні та національні кооперативні принципи. Зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Загальнолюдські цінності - підґрунтя кооперативних принципів. Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Теорія соціальної педагогіки. Соціальна педагогіка: її предмет, функції та прикладні завдання. Філософські основи сучасної соціально-педагогічної діяльності. Психолого-педагогічні основи соціалізації людської особистості з метою гармонізації власно особистісних та загальносуспільних інтересів. Сугестологічна майстерність соціального педагога. Екопсихологічна система особистості. Вплив мікрочинників соціалізації на її формування. Формування екопсихологічної системи особистості в умовах впливу мезочинників соціалізації. Роль основних джерел макрочинників соціалізації у формуванні екопсихологічної системи особистості. Вплив мегачинників соціалізації на формування людської особистості. Проблеми сучасної віктимології...

ЭТОС

многозначное понятие с неустойчивым терминологическим статусом. У древних греков понятие "этос" имело широкий спектр значений: привычка, обычай, душевный склад, характер человека, т. е. то, что отлично от природы человека. Слово "этос" лежит в основе слова "этика" (4 в. до н. э.). В 19 в. от него было образовано слово "этология" для обозначения "науки о характере" (Дж. С. Милль), "науки о поведении животных" (Ж. Сент-Илер) или "науки о психологии народов" (В. Вундт); в наше время оно иногда используется для выделения т. н. моральной этнографии.
Аристотель трактовал этос как способ изображения характера человека через стиль его речи и через целенаправленность как основной признак человеческой деятельности. Согласно М. Веберу, понятие "хозяйственный этос" не только означает совокупность правил житейского поведения, практическую мудрость, но и позволяет предложить расширенное понимание морали: объективированной, воплощенной в укладе, строе жизни, мироощущении людей. Подобное понимание открывало путь к исследованию профессиональной морали - политической, предпринимательской, врачебной и т. д. М. Шелер этим понятием обозначал структуру витальных потребностей и влечений новых поколений людей, что отличает их ментальность от типов чувствования и общения, присущих предшествующим поколениям. Р. Мертон применил понятие этоса в рамках социологии науки, обозначая набор согласованных норм, некий социальный код, эмоционально воспринимаемый комплекс институционально одобренных и защищаемых правил, предписаний, суждений, довлеющих над "научным братством". В более поздних работах разных авторов вводятся представления о "субэтосе", "этосе" как виде консенсуса (противостоящего диссенсусу), разных видах этоса ("коллегиальном", "дисциплинарном"), также об этосе философствования, образования и воспитания или о либеральном и консервативном этосе, об этосе революции, об этососфере, этосологии и т. д.
По определению М. Оссовской, этос - это стиль жизни какой-либо общественной группы, ориентация ее культуры, принятая в ней иерархия ценностей; в этом смысле этос выходит за пределы морали. Согласно Е.Анчел, этос, в отличие от морали, концентрирует в себе такие нравственные начала, которые не проявляются в повседневной жизни и указывают на потребность человека в надэмпирическом нравственном порядке.
Современное понятие "этос" позволяет достаточно четко отличать феномен этоса от нравов: это понятие адекватно для обозначения промежуточного уровня между пестрыми нравами - и собственно моралью, между сущим и должным. В то же время современное понятие "этос" помогает провести демаркационную линию между этосным как реально-должным, выходящим за полюсы притяжения хаотического состояния нравов, и строгим порядком идеально-должного, сферой собственно морального. Для проведения такого рода отличий имеет смысл использовать и однопорядковое с "этосом" понятие "хабитус" (греч. обычай); оно позволяет отличать условную "мораль по обычаю" (с ее реально-должным) от безусловной морали как формализованного и идеализованного должного. Термин "хабитус" позволяет лучше понять парадокс поведенческой стратегии, когда поступки могут приводить к цели, не будучи сознательно направленными к ней: хабитус - это своего рода необходимость, ставшая добродетелью (Бурдье). Благодаря такому подходу к пониманию функционирования морали более рельефно выявляется ее свойство быть не просто инструментом осуществления социальной необходимости, но и независимой переменной процесса очеловечивания самого социума, гуманизирующей всю ткань общественной жизни.
Понятие "этос" позволяет выделить нормативно-ценностную составляющую в сословно или профессионально локализованных социокультурных практиках. В этом смысле можно говорить, напр., о рыцарском или монашеском этосе Средневековья или о множестве профессиональных этосов Нового и Новейшего времени. При этом соответствующие этосы связываются (но не отождествляются) с привычными представлениями о профессиональной морали.
Лит.: Оссовжая М. Рыцарь и буржуа. М., 1987; Ефимов В. Т. Этосология как учение о нравах и нравственности. М., 1992; Анчел Е. Этос и история. М., 1988; Бурдье П. Начала. М., 1994, с. 23 - 25.
В. И. Бакштановский, Ю. В. Согомонов