Веб-бібліотека - головна сторінка


Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи / За ред. Волошина І. М:

Теоретичні аспекти розвитку сільського туризму. Основні види та форми розвитку сільського туризму. Світовий досвід розвитку сільського туризму. Рекреаційний потенціал сільського туризму. Роль культурно-пізнавального потенціалу в розвитку сільського туризму. Територіально-просторові ресурси сільського туризму. Організація та планування сільського туризму. Історичні передумови становлення та організаційно-законодавче забезпечення у сфері сільського туризму України. Стратегічне планування сільського туризму. Маркетинг послуг гостинної садиби. Технологічні основи гостинності. Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів. Організація праці менеджера...

Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Система освіти в Україні. Поняття системи освіти, її структура. Принципи освіти в Україні. Завдання закладів освіти. Управління системою освіти в Україні. Теорія навчання (дидактика). Дидактика, її категорії. Сутність і завдання дидактики. Категорії дидактики. Зв'язок дидактики з іншими науками. Актуальні завдання дидактики. Процес навчання. Сутність навчання, його методологічна основа. Рушійні сили навчального процесу. Функції навчання. Логіка навчального процесу. Структура процесу учення. Типи навчання. Модульне навчання. Мотиви навчання. Оптимізація процесу навчання...
Туристичне краєзнавство / За ред. Ф. Д. Заставного: Історія становлення й розвитку краєзнавства в Україні. Родовід українського краєзнавства, його давні традиції. Фундатори національного краєзнавства. Особливості розвитку краєзнавства в Галичині. Історія розбудови карпатської туристичної інфраструктури (друга половина XIX ст. - 1939 р.). Розвиток краєзнавства в Українській РСР у 1920-1940-х та повоєнних роках XX ст. Утворення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців. Туристичне краєзнавство України: об'єкт, предмет, основні завдання та теоретико-методологічні засади. Сутність та теоретико-методологічні засади національного краєзнавства, взаємозв'язок з іншими дисциплінами. Об'єкт і предмет туристичного краєзнавства...
Андрущенко В.П., Михальченко М.Л. Сучасна соціальна філософія: Суспільство як об'єкт філософського пізнання. предмет соціальної філософії. Історична генеза предмета соціальної філософії в історії філософії. Тріумф і трагедія соціальної філософії марксизму-ленінізму. Діалог на зламі століть: множинність соціально-філософського знання. Виробничі основи життєдіяльності суспільства. Дієва сутність соціального. Проблема побудови теоретичних моделей соціуму. Природні засади історії. Природа і суспільство. Архітектоніка суспільного виробництва. Проблема джерел соціальної динаміки. Конструктивні та динамічні сили науково-технічного прогресу. Людина як суб'єкт історичного процесу. Організаційні основи соціальності. Суспільні відносини...

Этнические ценности

Совокупность культурных традиций этноса,к-рые выделяются самим этносом в качестве наиболее специфичных, маркирующих его истор. и культурной своеобразие, черт. При этом реальное происхождение культурных форм, интерпретируемых как Э.ц., не имеет принцип. значения; оно может быть как автохтонным, так и иноэтничным, что не влияет на степень вероятности включения их в систему Э.ц.
Основанием для формирования системы Э.ц. является истор. социальный опыт коллективной жизнедеятельности членов этноса (этнофоров). При этом наиболее функционально эффективные и социально-приемлемые формы и технологии удовлетворения интересов и потребностей людей, способствующие повышению уровня их социальной интегрированности, аккумулируются в системе ценностных ориентаций данного сооб-ва, входят в его культурную традицию и т.п. В конечном счете любые ценностные ориентации и традиции представляют собой исторически селектированные способы прямого или опосредствованного воздействия на уровень социальной интегрированности социума. В силу тех или иных обстоятельств истор. судьбы этноса нек-рые из этих ценностных ориентаций и традиций обретают особенную значимость в качестве субъективных (в глазах самих этнофоров или формирующих нац. идеологию элит) маркирующих черт национально-культурной самобытности и идентичности этноса или его Э.ц. К подобным Э.ц. чаще всего относят нек-рые черты нац. характера, традиц. формы жизнеобеспечения, бытовые обычаи и особенности нац. этикета, особенности религиозности, элементы обыденного мировоззрения, нац. мифологию, черты народной худож. культуры и т.п. Такого рода Э.ц. формируются, как правило, еще на доклассовой стадии этнич. истории. На раннеклассовом этапе развития этноса корпус его Э.ц. пополняется гл. обр. культурными формами, сложившимися в сфере специализир. сегментов культуры: полит., экон., правовой, военной, религ., худож. и пр. Это - традиции и символика нац. государственности, системы власти и социального уклада, конфессиональные, художественно-стилистич. и др. этноидентифицирующие маркеры. Уже на этой стадии истории этноса многие его Э.ц., особенно относящиеся к сфере специализир. форм культуры, утрачивают (или не приобретают) сколько -нибудь выраженную формальную специфичность. Это тем более относится к Э.ц., формирующимся на индустриальном или постиндустриальном этапах развития этноса и воспринимаемым самими этнографами преимущественно в качестве цивилизационных, нежели собственно Э.ц.
В целом же Э.ц. являются гл. обр. мемориальными символич. маркерами нац. культурной самобытности народа, скорее мифологемами, эксплуатируемыми нац. идеологией, худож. лит-рой и околонаучной публицистикой, нежели реальными и актуальными характеристиками нац. культуры, эмпирически выявляемыми в полевых этногр. и социально-статистич. исследованиях.
Лит.: Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. М., 1983; Чавчавадзе Н.З. Культура и ценности. Тб., 1984; Духовная культура и этнич. самосознание наций. Вып. 1-2. М., 1990-1991.
А.Я. Флиер