Веб-бібліотека - головна сторінка


Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія:

Загальна геологія. Основні відомості про Землю. Сучасні уявлення про Землю. Земля - планета Сонячної системи. Походження Землі. Будова й фізичні властивості Землі. Мінерали - складова земної кори. Хімічний склад земної кори. Кристалографічні властивості та форми мінералів у природі. Діагностичні ознаки мінералів. Найпоширеніші мінерали. Процеси зовнішньої і внутрішньої геодинаміки. Магматизм. Магма й утворення магматичних порід. Інтрузивний магматизм. Ефузивний магматизм. Класифікація магматичних гірських порід. Вивітрювання порід (гіпергенез). Фізичне вивітрювання. Хімічне вивітрювання. Продукти вивітрювання. Робота вітру. Вітри й вітрові процеси. Руйнівна робота вітру. Транспортна діяльність вітру. Акумулятивна робота вітру...

Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності: Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...
Усі українські письменники / Упорядники Ю.І. Хізова, В.В. Щоголева: Анатолій Дімаров. Богдан-Ігор Антонич. Валер'ян Підмогильний. Василь Барка. Василь Стус. Василь Симоненко. Володимир Сосюра. Іван Нечуй-Левицький. Іван Франко. Василь Королів-Старий. Леся Українка. Максим Рильський. Олександр Олесь. Олесь Гончар. Ольга Кобилянська. Павло Тичина. Панас Мирний. Улас Самчук. Валерій Шевчук. Володимир Винниченко. Григір Тютюнник. Григорій Квітка-Основ'яненко. Григорій Косинка. Григорій Сковорода. Іван Багряний. Іван Карпенко-Карий. Іван Котляревський. Леонід Глібов. Ліна Костенко. Микола Куліш. Микола Хвильовий. Михайло Коцюбинський. Михайло Старицький. Олександр Довженко. Остап Вишня. Тарас Шевченко. Українське шестидесятництво. Андрій Малишко. Борис Грінченко...
Культурологія: українська та зарубіжна культура / За ред. М.М. Заковича: Теоретичні аспекти культури. Культурологічний підхід до аналізу культури. Методологічні засади розуміння культури. Поняття і сутність культури. Основні концепції культури. Морфологія і динаміка культури. Функції культури. Культура і суспільство. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства. "Субкультура" та її функції. Мистецтво як засіб творення особистості. Походження і основні етапи розвитку культури. Сучасний погляд на проблему антропосоціогенезу. Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної. Генезис та етапи культурної еволюції. Виникнення мистецтва як унікального механізму культурної еволюції. Культура і цивілізація...
Молдован В.В. Риторика загальна та судова: Історико-теоретичні аспекти риторики. Феномен красномовства та його різновиди. Загальне поняття про красномовство. Види красномовства. Судове (юридичне) красномовство. Академічне красномовство. Політичне красномовство. Церковне красномовство. Суспільно-побутове красномовство. Нариси з історії красномовства. Розвиток ораторського мистецтва у Стародавньому світі. Риторика Стародавньої Месопотамії. Риторика Стародавнього Єгипту. Риторика Стародавньої Індії. Риторика Стародавнього Ірану. Риторика Стародавнього Китаю. Виникнення і розвиток риторики у Стародавній Греції. Римський період античного красномовства. Красномовство в Біблії. Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя...

ЭТИЧЕСКОЕ И ЭСТЕТИЧЕСКОЕ

- Любое общественное явление, поступок или мотив человеческой деятельности обладают одновременно эстетическим и этическим значением (ценностью) в могут быть оценены, с сдави стороны, как прекраснее иди безобразное, с др. стороны, май добре или эдо. При этом издавна в общественном и индивидуальном сознании нравственное и прекрасное мыелято" как некое органическое единстве" фиксируемое даже словесно (напр., древиегреч. понятие "калокагатия" означает одновременно и "добрее" " "прекраснее", а понятие "прекрасное" в рус. эпосе и сказках применяется для обозначения физического совершенст-ва, душевной силы и нравственной чистоты). Такое взаимопроникновение двух относительно самостоятельных понятий отражает важнейшую ценностную установку, выработанную исторически развивающимся общественным сознанием; е гуманистической т. зр. прекрасным является то, что нравственно, морально, что возвышает в облагораживает человека, а нравственное не может быть признано морально-добрым, если оно внутренне не связано с прекрасным". Именно внутреннее родство, сущностное единство этической и эстетической сфер обусловили смысловую специфику понятий "возвышенное", "низменное" и др., где этическая и эстетическая оценки явления или п"к ступка выступают нераздельно", слитно. Диалектика взаимоотношений Э. и э., однако, не исчерпывается их единством. В конкретном историческем контексте имеют часто весьма сложные и нередко глубоко противоречивые отношения между этими сферами Фанта конфликта между Э. и э, в условиях классово антагонистического об-ва послужили причиной возникновения теорий н концепций, гдй данные сферы неправомерно противопоставляются друг другу вам якобы изначальна чуждые, несоединимые формы человеческой жизнедеятельности. Марксистско-ленинская наука, отвергая эти концепции и выводы, рассматривает противоречив между Э. н э. реальной действительности как следствие уродливых социальных условий (напр., в буржуазном об-ве добро и красота часто исключают друг друга либо оказываются в противоестественном сочетании, когда порок, безнравственность претендуют на положительное эстетическое значение, а красота утрачивает нравственное начало) или одностороннего развития и воспитания личности, в силу чего стремление к красоте или соблюдение общепринятых норм морали носит чисто внешний, "показной" характер. Многообразие конкретных случаев несовпадения Э. и э., как правило, является результатом нарушения гармонии в отношениях между реальным и идеальным, природным и духовным, внутренним и внешним в самой человеческой, жизнедеятельности. В сфере поведения личности и отношений между людьми это выражается, в, частности, в недооценке "формы" поступка или общения, к-рая может быть вежливой или грудой (Вежливость, Грубость), изяицюн или вульгарной, либо, напротив, в пренебрежении "содержательной", стороной поведения и общения это наиболее наглядно проявляется в "чистых" формах Э. и э. Э; и э. вступают в конфликт и в. тех случаях, когда человеку нравится, доставляет наслаждение то, что в нравственном смысле ущербно или аморально (напр., положительное восприятие тех образцов т. наз. массовой культуры, в к-рых эстетизируются, насилие, жестокость, сексуальная патология и пр.). В реальной жизни порок, пошдасть, духовная нищета и ограниченность нередко маскируют свою подлинную сущность внешней красивостью формы, манер, слов. Поэтому отличие подлинной красоты от красоты мнимой выявляется через ее отношение к добру, т. е. через установление ее собственно человеческого содержания. Нравственная оценка события, факта или поступка органически входит в состав и структуру эстетической характеристики любого социального явления. Т. обр., в человеке, взятом в его многообразных связях с конкретно-исторической социальной действительностью, Э. и э. выступают сторонами единого целого. Именно, в самом человеке и следует искать, поэтому реальную основу "согласия", так и "разногласия" в отношениях Э. и э. Преодоление противоречий, искажающих смысл 3 и 9, возможно лишь на основе практического осуществления коммунистического "деала. ставящего своей целью создание всех необходимых условий для всестороннего, целостного развития личности. Важная роль раскрытия реальной диалектики Э. и э. принадлежит искусству, к-рое А. И. Герцен назвал "эстетической школой нравственности".