Веб-бібліотека - головна сторінка


Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура XX століття:

Світосприйняття людини XX століття і характерні риси культури цього часу. Формування нової картини світу та ідеалу особистості в XX ст. Особливості художньої культури XX ст. Нове в художній мові авангарду. Париж - батьківщина авангарду. Вплив примітивізму на мистецтво авангарду. Значення примітивізму для розвитку авангарду. Анрі Руссо - засновник примітивізму. Примітивізм в українському мистецтві. Фовізм - початок відходу від принципів класичного мистецтва. Основні принципи фовізму. Анрі Матісс - теоретик і відомий художник фовізму. Кубізм - нова ера в живописі. Нова концепція станкового живопису в кубізмі. Три періоди розвитку кубізму. Значення кубізму для розвитку мистецтва XX ст...

Мухін В.М. Фізична реабілітація: Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації. основи реабілітації. Деякі загальні питання реабілітації. Завдання, мета і принципи реабілітації. Види, періоди і етапи реабілітації. Фізична реабілітація. Лікувальна фізична культура. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Засоби лікувальної фізичної культури. Форми лікувальної фізичної культури. Періоди застосування лікувальної фізичної культури. Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК. Рухові режими. Ефективність застосування ЛФК. Лікувальний масаж. Механізми лікувальної дії масажу. Вплив масажу на окремі системи організму. Форми і методи лікувального масажу. Фізіотерапія...

ЭПИКУРЕИЗМ

- направление в истории этики и моральных, учений, а также нравственный принцип; разновидность гедонизма. Получил название по имени древ-негреч. философа Эпикура, к-рый считал высшим благом состояние блаженства, наслаждение и связывал с его достижением все моральные добродетели" Тем самым он попытался найти ослову всех нравственных представлений в реальной жизни людей. Но непонимание общественной природы человека привело его к неправильному выводу, что стремление к наслаждению и попытки избежать страданий естественно присущи всякому живому существу, заложены в душе человека самой природой. Социальный смысл учения Эпикура состоял в противопоставлении религиозному обоснованию нравственности, канонизировавшему косные традиционные устои греческого об-ва того времени, индивидуалистическое ее понимание, в попытках найти источник нравственности не в божественной силе, а в человеческой личности. Хотя антирелигиозная направленность эпикуровского учения имела исторически прогрессивное значение, индивидуалистические его моменты были отражением наступавшего кризиса античного рабовладельческого об-ва. В дальнейшем учению Эпикура был придан грубо вульгарный смысл: под Э. стали понимать погоню за чувственными удовольствиями и образ жизни, для к-рого характерны низменные страсти и распутство. Этому, с одной стороны, способствовало то, что рабовладельческая верхушка в период упадка античного об-ва именно так практически истолковала учение Эпикура, в таком же духе в последующие эпохиего восприняли представители дворянской аристократии и разбогатевшей буржуазии, исповедовавшие культ роскоши, С др. стороны, идеологи христианства, к-рым претид антирелигиозный дух Э., мн. сделали для того, чтобы дискредитировать это учение, придав ему именно такой, грубо вульгарный, смысл. Проповедь религиозного аскетизма предполагала доказательство низменности всяких земных радостей.