Веб-бібліотека - головна сторінка


Єлісовенко Ю.П. Ораторське мистецтво:

Історичні основи ораторського мистецтва:. Два погляди на походження риторики. Реформи Солона та їх вплив на розвиток риторики. Розвиток риторики у Давній Греції в V ст. до н.е. Сицилійська школа судової риторики V-IV ст. до н.е. Ораторське мистецтво Сократа та його «мандрівна» школа. Теоретичні основи ораторського мистецтва:. Виховна роль ораторського мистецтва. Переконливість в ораторському мистецтві та умови її створення. Культура і техніка мовлення оратора. Практичне опанування мистецьких основ риторики. Логічні паузи в тексті і мовленні. Риторичні фігури в українському красномовстві. Методичні основи ораторського мистецтва:. Методика вибору теми та створення промови. Методика оволодіння фонаційним диханням...

Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Специфіка науково-дослідницької діяльності. Наука як сфера людської діяльності. Поняття про науку. Наукова комунікація. Наукова школа. Науково-дослідницька діяльність студентів. Підготовка та атестація наукових і науково-педагогічних кадрів. Докторантура. Аспірантура. Здобувачі наукового ступеня, які працюють над дисертаціями поза докторантурою або аспірантурою. Психологія і технологія наукової творчості. Організація творчої діяльності. Психологія наукової творчості. Робочий день науковця. Робоче місце науковця. Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності. Ділове спілкування. Ділове листування. Ділова розмова по телефону. Особистий архів (бібліотека) здобувача...
Пономаренко В. С. Інформаційні системи і технології в економіці: Інформація як продукт і предмет управління об'єктами. Сутність та особливості економічної інформації. Види економічної інформації. Структура і властивості економічної інформації. Інформація як ресурс управління економікою. Сутність інформаційної системи в економіці. Призначення і роль інформаційної системи в економіці. Структура та функції інформаційної системи управління. Інформаційний процес в управлінні економікою як об'єкт автоматизації. Сутність інформаційного процесу управління. Задачі управління, що реалізують інформаційний процес. Автоматизація документообігу в інформаційній системі. Організація інформаційного процесу управління на основі нових інформаційних технологій...
Кислюк К. В., Кучер О. М. Релігієзнавство: Релігія як духовний феномен людства. Сутність і складові частини релігії. Феномен релігійної свідомості. Основні теорії походження релігії. Функції релігії. Класифікація релігій. Релігієзнавство як галузь наукового знання. Предмет і структура релігієзнавства. Релігієзнавство та богослов'я (теологія). Філософія релігії. Соціологія релігії. Психологія релігії. Географія релігії. Історія релігії. Феноменологія релігії. Первісні форми релігії. Особливості первісних форм релігії. Фетишизм. Тотемізм. Анімізм. Племінні культи. Магія. Табу. Шаманізм. Етнічні і регіональні релігії. Особливості первісних форм релігії. Іудаїзм: історія, віровчення, культ. Зороастризм: звичаї і вірування. Індуїзм - релігія давньої і сучасної Індії...
Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха: Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...

ЭПИКТЕТ

крупный представитель Поздней Стой. В юности был рабом Эпафродита, фаворита Нерона; вероятно, в 70-х - нач. 80-х гг. слушал беседы Музония Руфа, определившие содержание и стиль философствования Эпиктета. Получив свободу, жил в бедности; в 89 вместе с другими философами был выслан Домицианом из Рима и поселился в Никополе (Эпир), проповедуя учение кружку слушателей (в их числе был историк и географ Флавий Арриан, записавший беседы Эпиктета). Умер, видимо, при Адриане (возможно, в Риме). Сохранились 4 книги "Бесед" (), "Руководство" () и фрагменты. Различные названия записей Арриана ( ) относились, видимо, к одному сочинению - "Беседам" (первоначально в 8 или 12 книгах). "Руководство" скорее всего составлено Аррианом как сводка наиболее характерных идей учителя (см. Simpl. In Ench. praef. init.).
Основные мотивы, характерные для Сенеки, заметны и у Эпиктета. Теория для него - нечто вторичное, она никогда не излагается в "чистом" виде. Вне этики Эпиктет довольствуется старыми догмами и, более того, провозглашает "возврат к истокам", в частности к Хрисаппу (особенно это касается физики, сведенной к психологии и учению о промысле). Натурфилософские интересы у Эпиктета практически отсутствуют, а логика рассматривается как средство для избежания ошибок или демонстрации причинных связей (Diss. 17,9; 17; II 25 ср. Ench. 46; 52). Основное значение приобретает практическая этика, излагаемая в виде прочувствованной проповеди, порой с заметными элементами кинизма (напр., Diss.
III 22). Философствование начинается с сознания собственного бессилия (П 11,1 ел.). Задача философии - врачевать больную душу (Diss. III 23, 30) и учить человека знанию о благе и зле, а также управлению страстями. Важнее всего - "правильное пользование представлениями" ( 120,14). Резче, чем кто-либо из стоиков, Эпиктет подчеркивает момент внутренней независимости, свободы выбора ( впервые в стоической традиции он широко использует этот термин) по отношению к представлениям. Человек всегда может оценить представление и сказать: "Это меня не затрагивает" ( 129,7; 24). Сама возможность выбора - единственное внутреннее благо, "то, что от нас зависит" (122,10; 24,5), "мое": "Меня заботит только мое, неподвластное помехам и по природе свободное. В этом для меня сущность блага. А все остальное пусть будет, как будет - мне безразлично" (IV 13, 24). первичный интеллектуальный акт (выбор верного принципа оценки), предшествующий суждениям о конкретных представлениях (III 22,19 sq.; 103). Однако абсолютизация выбора не означает торжества формального принципа, ибо конечная цель остается материально определенной: аскетическая готовность ко всему - излюбленная тема Эпиктета. Желая стать "из человека богом" (II 19,27), "терпи и воздерживайся" ( Gell. N. A. XVII 19), но выход всегда есть - "дверь тебе открыли" (III 8,6). Многие мотивы паренетики Эпиктета так же близки христианскому сознанию, как и мироощущение Сенеки: в 7 в. появилось переложение "Руководства" для нужд монастырской жизни, приписываемое НилуАнкирскому; еще раньше "Руководство" использовалось неоплатониками как учебный текст (Симпликий). Эпиктет оказал значительное влияние на европейскую моралистику. Тексты: Dissertationes ab Arriano digestae. Enchiridion. Fragmenta, rec. H. SchenM. Lipsiae, 1916 (Stuttg., 2 ed. 1965); The Discources as reported by Arrian. The Manual and fragments, with an engl. transi, by W. A. Oldfather. L., 1926-28 (2 ed. 1950); Entretiens, texte etabli et trad. parJ. Souilhe avec la coll. de A. Jagu, vol. 1 - 4. P., 1949 - 65; в рус. пер.: Беседы Эпиктета, пер. Г. А. Тароняна. М., 1997; Основания стоицизма, пер. В. Алексеева. СПб., 1888.