Веб-бібліотека - головна сторінка


Горгашич В. О. Морфологія української мови:

Поняття про граматику. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія. Об'єкт і предмет морфології. Частини мови і принципи їх класифікації. Система частин мови за В. Виноградовим. Проблема поділу слів на частини мови в сучасному мовознавстві. Самостійні частини мови. Іменник. Загальна характеристика іменника як частини мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Іменники конкретні і абстрактні. Іменники загальні і власні. Іменники предметні і речовинні. Іменники збірні і одиничні. Морфологічні ознаки іменника. Категорія істот і неістот. Категорія роду іменника. Засоби вираження категорії роду. Граматичний і семантико-граматичний рід іменників. Класифікація іменників за родами. Рід абревіатур...

Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення: Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...
Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Загальні основи педагогіки. Учитель і суспільство. Людина і суспільство. Роль учителя у суспільному розвитку. Функції учителя. Якості учителя-вихователя. Педагогічні вміння учителя-вихователя. Педагогічна майстерність. Предмет і завдання педагогіки. Предмет педагогіки, її категорії. Педагогіка в системі наук. Джерела розвитку педагогіки. Структура педагогічних наук. Методи науково-педагогічних досліджень. Розвиток і формування особистості. Поняття про розвиток і формування. Біологічне і соціальне у розвитку людини. Акселерація та ретардація. Вікова періодизація дітей. Мета і завдання виховання. Сутність виховання, його мета. Завдання складових виховання. Комплексний підхід до виховання...
Карпіловська С.Я. та ін. Основи професіографії: Теоретичні основи професіографії. Професіографія та її місце в системі професійної орієнтації населення. Класифікація професій. Методичні основи професіографії. Методи професіографії. Опитувальні листи для виявлення професійно важливих якостей спеціалістів. Професії типу "людина - людина". Загальна характеристика типу професій. Професіограма контролеракасира. Професіограма медсестри широкого профілю. Професіограма вихователя дитячого садка. Професії типу "людина - техніка". Загальна характеристика типу професій. Професіограма наладчика. Професіограма водія (на матеріалі дослідження праці водія міського транспорту). Професіограма токаря...
Афанасьєв І. Діловий етикет. Етика ділового спілкування: Що таке етикет і протокол. Основи етикету. Знайомство. У гостях. Після того, як вас відрекомендували. Вітання. На вулиці. У приміщенні. Як відповідати на вітання. Звертання. Вживання титулів і звань при звертанні. "Ви" і "ти". Прощання. Візит у гості. Як приймати і як відхиляти запрошення. Коли йдете в гості. Коли і як приходити. У гостях. Коли і як іти. Прийом гостей. Незвані гості. Як запрошувати гостей. Підготовка до прийому гостей. Як зустрічати гостей. Як розмістити гостей. Проведення застілля. Правила поведінки за столом. Як сідати за стіл. Я[о робити із серветкою. Як їсти і користуватися столовими приборами. Як розливати алкогольні напої. Коли і як слід цокатися чарками...
Історія сучасного світу / За ред. Г.К. Парієнко: Основні тенденції суспільного розвитку країн світу після Другої світової війни. Україна в контексті світового розвитку. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія. Сучасний поділ та класифікація країн світу. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування. Основні тенденції світового суспільного розвитку. Соціально-політичний та економічний розвиток країн Західної Європи у другій половині XX - початку XXI століття. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (ЄС) на розвиток інтеграційних процесів у Європі...
Сало Я. М. Організація обслуговування населення на підприємствах харчування: Характеристика ресторанів та кафе. Історія виникнення ресторанів та кафе. Характеристика приміщень ресторанів. Характеристика допоміжних приміщень ресторану. Матеріально-технічне забезпечення ресторану. Меблі та обладнання торгового залу. Меблі та обладнання банкетних залів. Асортимент скляного посуду. Асортимент скляного посуду для ресторанів. Асортимент столового посуду з порцеляни. Асортимент металевого посуду. Столове приладдя. Столова білизна. Підготовка до обслуговування відвідувачів. Санітарно-гігієнічна підготовка торгового залу. Розставляння меблів. Сервірування столів. Особливості розміщення посуду та столового приладдя. Естетика в сервіруванні стола...
Дмитрук О.Ю., Дмитрук С. В. Екотуризм: Екологічний туризм. Основні концепції, поняття та підходи. Екотуризм базові поняття і терміни. Принципи, функції та завдання екологічного туризму. Гносеологічні та історичні основи екологічного туризму. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних природознавчих та краєзнавчих подорожей в світі. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних туристсько-краєзнавчих подорожей і екскурсій в Україні. Екотуристська діяльність. конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Екотуристська діяльність. Конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Науково-методичні основи менеджменту в екотуризмі. Суспільно-економічні основи та економічний зміст стратегічного менеджменту в екотуризмі...
Бедь В.В. Юридична психологія, 2002: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. А.Й. Капської: Теоретичні основи соціальної роботи. Соціальна робота як практична діяльність. Взаємозв'язок соціальної політики і соціальної роботи. Соціальна робота як вид професійної діяльності. Об'єкти і суб'єкти соціальної роботи. Функції, структура, рівні соціальної роботи. Принципи соціальної роботи. Професійна компетентність спеціаліста соціальної роботи. Професійна компетентність соціального працівника. Методи соціальної роботи. Організаційні форми соціальної роботи. Технологізація соціальної роботи як умова її оптимізації. Технології соціальної роботи: сутність, специфіка, класифікації. Діагностика соціальної роботи як умова успішного її прогнозування. Експертиза й оцінка ефективності соціальної роботи...
Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти: Законодавство в галузі охорони праці. Організація охорони праці в навчально-виховних закладах. Законодавча та нормативна база України про охорону праці. Законодавство про охорону праці. Нормативно-правові акти з охорони праці. Гарантії прав громадян на охорону праці. Час відпочинку працюючих. Охорона праці жінок і молоді. Організація роботи з охорони праці в системі Міністерства освіти і науки України. Організація роботи з охорони праці управління освіти. Організація роботи з охорони праці в навчально-виховних закладах. Організація служби охорони праці у навчально-виховних закладах. Розслідування та облік нещасних випадків у навчально-виховних закладах. Контроль і нагляд за станом охорони праці...

Ґріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту:

Слово до українського читача. Вступ до менеджменту. Розуміння фаху менеджера. Вступ до менеджменту. Категорії менеджерів. Головні функції менеджменту. Базові управлінські навики. Наука і мистецтво менеджменту. Еволюція менеджменту. Значення теорії та історії. Історичний контекст менеджменту. Класична теорія менеджменту. Школа людських стосунків. Кількісна теорія менеджменту. Сучасна теорія менеджменту. Системний підхід. Ситуаційний підхід. Проблеми і вимоги сучасного менеджменту. Вироблення ефективних технічних навиків. Вироблення ефективних діагностичних навиків. Вироблення ефективних комунікативних і міжособових навиків. Ви робите виклик. Самооцінка навиків...

ЭЛИАС (ELIAS) Норберт

(1897-1990) - немецко-брит. социолог. Творческую продуктивность Э. во многом определяет то особое стимулирующее воздействие, которое оказала на него запоздалая реакция публики. Основное произведение Э. "О процессе цивилизации", написанное еще в 30-е годы, получило широкий общественный резонанс лишь с выходом второго издания кн. в 1969. И только с этого момента (когда автору было уже за 70) начинается планомерная публикация его сочинений.
Э. изучал медицину и философию в Бреслау, где в 1924 защитил диссертацию у неокантиантца Рихарда Кенигсвальда. Уже в это время Э. демонстрирует принципиальное расхождение со своим научным руководителем относительно проблемы кантовского apriori. Антиисторический, метафизический подход Кенигсвальда к указанной проблеме вызывает сильнейшее неприятие Э., что в конечном счете ведет к его разрыву с учителем и уходом из философии вообще. Его предметом становится новая в те годы дисциплина - социология, которую он изучает вначале у Альфреда Веб-ера (1925-30) в Гейдельберге, а затем у Манхейма во Франкфурте-на-Майне. Зашита докторской диссертации была сорвана в 1933, причиной чему было еврейское происхождение диссертанта.
Э. эмигрирует во Францию, живет в Париже, затем (с 1935) в Лондоне, где и происходит оформление основных идей его диссертации в "теорию цивилизации". Все сочинение полностью выходит в 1939 в Базеле, ему предшествует изданный Элиасом на собственные деньги первый том (1937). На кн. лежит проклятие эмиграционных изданий: ее практически никто не читает (в Англии не хотят, в Германии - не могут). Э. зарабатывает себе на хлеб преподаванием в вечерней школе до получения в 1954 должности доцента социологии в ун-те г. Лейсестер. В 1962-64 Э. - проф. ун-та в Аккре (Гана). Лишь в 1964 он получает возможность выступить с первым публичным докладом на родине. За этим следует ряд приглашений в ун-ты Нидерландов и Германии. Признание венчает присуждение Э. в 1977 премии Теодора Адорно от города Франкфурта.
Ключевым для выдвинутой Э. теории общества является понятие фигурации. Общество, по Э., не есть простая совокупность индивидов, разрозненных и рационально преследующих свои узко эгоистические цели. Вместе с тем общество не есть система, полностью независимая от индивидов. В этом пункте дает о себе знать его неприятие концепции Толкотта Парсонса, в которой индивиды и общество предстают как два объекта, сравнительно автономные и лишь на определенной стадии рассмотрения проникающие друг в друга. Выразительной моделью того, что Э. называет общественной фигурацией, выступает придворный танец - пример взаимоотношений индивидов, эталон равновесия разнонаправленных сил и гармоничного распределения напряжений.
В центре внимания Э. - проблема власти. Власть не является атрибутом какого-то конкретного индивида. Она, скорее, есть модус отношения индивидов друг к другу, переплетение различных связей. Э. отвергает "экономизм" Маркса и считает, что истоки власти приниципиально многообразны. Властные возможности индивида непосредственно зависят от его места в общественной фигурации: чем сложнее фигурация, тем неявнее возможности индивида; шансы индивида на власть возрастают тогда, когда баланс сил нарушен. Обоснование этого тезиса Э. находит, анализируя французский абсолютизм XVII-XVIII столетий. В это время королю удается держать в узде и уравновешивать претензии на власть как со стороны поднимающейся буржуазии, так и со стороны дворянства. Тот же баланс позволяет королю расширять пространство собственной власти. В работе "Светское общество" Э. называет эту модель общественного равновесия "королевским механизмом".
Чем шире пространство власти индивида, тем больше у него возможностей для индивидуализации. Индивидуальность и то конкретное место, которое индивид занимает в обществе, находятся в неразрывной зависимости друг от друга. Иными словами, индивидуальность есть не результат, а процесс общественного становления индивида. Человек вообще не может быть обозначен как итог, как "homo clausus".
Равным образом это касается и общества, которое также есть прежде всего процесс. В этом смысле Э. считает неправомерным отделение истории от социологии. Решающее значение имеют только длительные процессы. Отдельные события - это только части этих процессов, органически встроенные в них. "Процесс" и "развитие" - понятия не телеологические, а функциональные. Было бы неправильно трактовать их как механически-каузальные, ибо любая точка исторического процесса таит в себе множество различных возможностей развития, для реализации которых необходимо наличие той или иной констелляции исторических условий. Кроме того, в понятийном плане Э. отличает процесс от эволюции: если процесс общественного развития может быть обращен вспять, то эволюция принципиально необратима. Расширение опыта в социальной сфере происходит через обучение и научение, а в биологической - только через генетику. И, наконец, понятие "процесса" Э. жестко отделяет от того, что в американской социологии принято называть "социальным изменением". Последнее представляется Э. совершенно расплывчатым и недостаточным для того, чтобы выступать в качестве обоснования устойчивости и конкретной направленности исторического процесса.
Детальное развитие концепция Э. получает в работе "О ПРОЦЕССЕ ЦИВИЛИЗАЦИИ". Изменение поведенческого стандарта представителей высших слоев общества в XVI-XVIII веках анализируется Э. на основе литературы о воспитании и изящных манерах. Э. констатирует "прогресс цивилизирования", то есть все большую степень овладения индивидом своими аффективными состояниями и все большую степень самодистанцирования. Это проявляется во всех сферах культуры: и в застольном этикете, и в сексуальном поведении, и в уровне агрессивности, считающимся допустимым.
"Психогенетическому" анализу у Э. сопутствует "социогенетический" анализ. Общественные изменения в эту эпоху - это прежде всего изменения баланса сил. В феодальных сообществах Средневековья попеременно проявляют себя две тенденции: концентрация и децентрация власти. В условиях натурального хозяйства небольшие и слабо связанные друг с другом общины вполне могли претендовать на политическую автаркию. Если зависимость местных правителей от центрального руководства, то есть от короля, действительно давала о себе знать во время военных действий, то когда непосредственная опасность отодвигалась на второй план, независимость вассалов росла. И только более жесткое структурное дифференцирование общества на заре Нового времени (связанное, в частности с развитием ремесленного производства, промышленности и торговли) привело к усилению связей и взаимозависимости как между индивидами, так и между различными социальными группами. Кроме того, из-за сокращения ресурсов возрастает конкуренция между правителями, что, в свою очередь, приводит ко все большему сосредоточению власти в одних руках. Эту логику, построенную на принципе исключения, Э. называет "механизмом монополии". Только с достижением монополии власти и управления становится возможным возникновение наиболее централизованной инстанции власти - государства. Кульминационный момент "механизма монополии" - эпоха французского абсолютизма. Парадоксальной и оборотной стороной "королевского механизма" было то, что абсолютный монарх мог удерживать свое особое место в обществе лишь одной ценой: уступая все большую и большую долю власти своим подданным (например, создавая эффективно действующие управленческие структуры). Французская революция, устранив монарха, оставила нетронутым новый способ организации власти - концентрацию власти в центре.
В своем проекте теории цивилизации Э. представляет психогенез современного человека и социогенез общества Нового времени как два аспекта единого процесса развития. Возрастание концентрации власти, дифференциации функций и структурной сложности общества дают индивиду возможность все большего эмоционального самоконтроля и, соответственно, возможность долгосрочного планирования. Отчужденное общественное принуждение во все большей мере становится индивидуально-психологическим самопринуждением, бессознательным механизмом самоконтроля, образовавшимся в результате направленного воспитания. "С начала западной истории и до наших дней общественные функции в условиях нарастающей конкуренции дифференцируются все больше. Чем больше их дифференциация, тем больше число функций, и соответственно, количество людей, от которых зависит любое действие индивида - как самое простое и обыденное, так и наисложнейшее, из ряда вон выходящее. Для выполнения индивидом своей общественной функции необходима слаженность поведения все больших групп, линии натяжений на полотне совместных действий натягиваются все туже и определеннее. Индивид вынужден регулировать свое поведение все более дифференцированным, единообразным и стабильным образом".
Тезис Э. о "цивилизировании" содержит в себе, по сути, три аспекта. Первый: цивилизация означает сдерживание эмоциональных проявлений человека. Второй: общественный контроль над поведением индивида превращается в индивидуальный самоконтроль (хотя самопринуждение никогда целиком не вытесняет принуждения общественного). Третий: регуляции подлежат в первую очередь эмоциональные перепады, аффективная жизнь человека становится стабильнее и предсказуемее.
В последние годы этот тезис не раз подвергался критике; главным образом, со стороны Ганса Дюэрра, развернувшего свои возражения в задуманной как четырехтомник работе "Миф цивилизации". Впрочем, и сам Э., особенно в последние годы жизни, признавал известную амбивалентность исторического развития. С одной стороны, именно в XX веке очевиден успех различных эмансипационных движений; маргинальные группы (женщины, дети, колонизированные народы) получают некоторый доступ к власти. С другой стороны, Э. акцентирует внимание на опасности де-цивилизационных импульсов, ибо как раз тогда, когда имеет место сдвиг в отношениях власти, происходят серьезнейшие нарушения социального статуса индивида. Индивид в ситуации кризиса идентичности проявляет повышенную готовность к насильственным действиям.
Все эти общественные тенденции нашли описание в работе Э. "Исследования о немцах". Кроме того, вместе с Джоном Л. Скотсоном он проводит микросоциологический анализ на примере властных отношений, сложившихся в 60-е годы в небольшой английской общине Винстон Парва ("Эстеблишмент и аутсайдеры").
Несмотря на допущение обратимости процесса цивилизации, Э. достаточно оптимистичен. Его исходной точкой является непрерывное повышение уровня самоконтроля индивида. Равным образом это касается и представления Э. о науке.
В работе "Вовлеченность и отстранение" Э. пишет, что совокупное знание, унаследованное человечеством, несет на себе знак как глубочайшей аффективной ангажированности, так и эмоционального дистанцирования. Контролирующие возможности, дающие человеку власть над природой, обществом и над самим собой, не разрозненны, а тесно связаны друг с другом. Чем больше индивид зависит от стихийных сил природы, тем выше, по мнению Э., степень эмоциональной нагруженности происходящего.
Недостаточное самообладание препятствуют выработке отстраненного и, соответственно, адекватного представления о природных явлениях. Таким образом, имеет место замкнутый круг: с одной стороны, эмоциональная вовлеченность есть результат предоставленности человеческого бытия не поддающимся контролю силам, но с другой, она же есть и причина того, что покорение человеком внешней природы до сих пор практически не состоялось. Длительный исторический процесс преодоления этого естественного противоречия Э. называет "динамикой нарастающего облегчения". "Облегчение", по Э., вызывается усилением человеческой власти над теми или другими природными явлениями и соответствующим снятием с них эмоциональной нагруженности, следствием чего является дальнейшее расширение контролирующих возможностей.
Представление Э. о взаимосвязи внутреннего и внешнего контроля человека над природой отличает гораздо большая оптимистичность и более традиционно понимаемый просветительский дух, чем это можно констатировать у таких его современников, как Хоркхаймер и Адорно.
Рюдигер Циль (Берлин)
Uber den Prozess der Zivilisation. Soziogenetische und psychogenetische Untersuchungen. 2 Bde. Basel, 1939; Fr./M., 1976; The Established and the Outsiders. A Sociological Enquiry into Community Problems. (with J.L. Scot-son). L., 1965; Die hoffische Gesellschaft. Untersuchungen zur Soziologie des Konigstums und der hoffische Aristokratie. Neuwied, В., 1969; Fr./M., 1983; Was ist Soziologie? Munchen, 1970; Engagement und Distanzierung. Arbeiten zur Wissensoziologie I. Fr./M., 1983; Uber die Zeit. Arbeiten zur Wissensoziologie II. Fr./M., 1984; Die Gesellschaft der Individuen. Fr./M., 1987; Studien uber die Deutschen. Machtkampfe und Habitusentwicklung im 19 und 20. Jahrhundert, Fr./M., 1989.
R. Baumgart, V. Eichner. Norbert Elias zur Einfuhrung. Hamburg, 1991; H.R Durr. Der Mythos vom Zivilisationsprozess. Fr./M., 1988;1990;1993.