Веб-бібліотека

Історія української літератури. XX століття / За ред. В. Г. Дончика:

Літературно-мистецьке життя. Художній процес. 60-ті - 90-ті роки. Поезія. Василь Мисик. Леонід Первомайський. Андрій Малишко. Дмитро Павличко. Ліна Костенко. Василь Симоненко. Микола Вінграновський. Іван Драч. Борис Олійник. Павло Мовчан. Борис Нечерда. Ірина Жиленко. Леонід Талалай. Володимир Забаштанський. Володимир Базилевський. Василь Голобородько. Василь Стус. Ігор Калинець. Іван Світличний. Василь Барка. Поезія діаспори ("нью-йоркська група" та інші). Емма Андієвська. Олег Зуєвський. Остап Тарнавський. ПРОЗА. Публіцистика. Олесь Гончар. Михайло Стельмах. Ірина Вільде. Григорій Тютюнник. Анатолій Дімаров. Павло Загребельний. Юрій Мушкетик. Іван Чендей. Василь Земляк...

Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Цивільна оборона України - основа безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації. Основи класифікації надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації природного характеру. Стихійні явища екзогенного походження. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: аварії і катастрофи. Транспортні аварії (катастрофи). Радіаційно небезпечні об'єкти. Хімічно небезпечні об'єкти. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти. Об'єкти комунального господарства. Гідродинамічні аварії. Ліквідація наслідків аварій та катастроф. Надзвичайні ситуації терористичного походження. Пожежі. Гасіння пожеж. Осередок ядерного ураження. Вплив на людей, сільськогосподарські й лісогосподарські об'єкти. Елементи ядерної фізики. Ударна хвиля...
Луцишин П.В. Теорія міжнародних відносин: Теоретичні джерела і концептуальні основи міжнародних відносин. Міжнародні відносини в історії соціально-політичної думки. Що таке теорія міжнародних відносин. Сучасні теорії міжнародних відносин. Об'єкт і предмет міжнародних відносин. Поняття і критерії міжнародних відносин. Світова політика. Взаємозв'язок внутрішньої і зовнішньої політики. Предмет міжнародних відноси. Види міжнародних відносин. Історична еволюція об'єкта аналізу. Реальність у міжнародних відносинах. Генеза і розвиток міжнародних відносин. Міжнародні відносини як дисципліна. Фактори формування міжнародних відносин. Класифікація факторів. Умовні фактори. Реалізаційні фактори. Закономірності міжнародних відносин. Про характер законів у сфері міжнародних відносин...

ЭКСПЕРИМЕНТ

(от лат. experimentum - проба, опыт), метод познания, при помощи к-рого в контролируемых и управляемых условиях исследуются явления действительности. Э. осуществляется на основе теории, определяющей постановку задач и интерпретацию его результатов. Нередко гл. задачей Э. служит проверка гипотез и предсказаний теории, имеющих принципиальное значение (т. н. решающий Э.). В связи с этим Э. как одна из форм практики выполняет функцию критерия истинности науч. познания в целом.
Экспериментальный метод исследования возник в естествознании нового времени (У. Гильберт, Г. Галилей) . Вперые он получил филос. осмысление в трудах Ф. Бэкона, разработавшего и первую классификацию Э. Развитие экспериментальной деятельности в науке сопровождалось в теории познания борьбой рационализма и эмпиризма, по-разному понимавших соотношение эмпирич. и теоретич. знания. Преодоление односторонности этих направлений нашло завершение в диалектич. материализме, в к-ром тезис о единстве теоретич. и экспериментальной деятельности является конкретным выражением общего положения о единстве чувственного и рационального, эмпирич. и теоретич. уровней в процессе познания (см. Эмпирическое и теоретическое).
Совр. наука использует разнообразные виды Э. В сфере фундаментальных исследований простейший тип Э.- качеств. Э., имеющий целью установить наличие или отсутствие предполагаемого теорией явления. Более сложен измерит. Э., выявляющий количеств. определённость к.-л. свойства объекта. Широкое применение в фундаментальных исследованиях получает мысленный Э. Относясь к области теоретич. знания, он представляет собой систему мысленных процедур, проводимых над идеализированными объектами. Будучи теоретич. моделями реальных экспериментальных ситуаций, мысленные Э. проводятся в целях выяснения согласованности осн. принципов теории. (См. также Верификация, Фальсификация.)
С 20-х гг. 20 в. развиваются социальные Э. Они способствуют внедрению в жизнь новых форм социальной организации и оптимизации управления обществом. Объект социального Э., в роли к-рого выступает определ. группа людей, является одним из участников Э., с интересами к-рого приходится считаться, а сам исследователь оказывается включённым в изучаемую им ситуацию. Содержание и процедуры социальных Э. обусловлены также правовыми и моральными нормами общества.


© 2009-2020  lib.ltd.ua