Веб-бібліотека - головна сторінка


Мухін В.М. Фізична реабілітація:

Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації. основи реабілітації. Деякі загальні питання реабілітації. Завдання, мета і принципи реабілітації. Види, періоди і етапи реабілітації. Фізична реабілітація. Лікувальна фізична культура. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Засоби лікувальної фізичної культури. Форми лікувальної фізичної культури. Періоди застосування лікувальної фізичної культури. Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК. Рухові режими. Ефективність застосування ЛФК. Лікувальний масаж. Механізми лікувальної дії масажу. Вплив масажу на окремі системи організму. Форми і методи лікувального масажу. Фізіотерапія...

Греченко В. А. та ін. Історія світової та української культури: Феномен культури. Історія світової культури. Культура первісного суспільства. Культура цивілізацій Стародавнього Сходу. Антична культура. Культура Середньовіччя: Європа, Візантія, ісламський світ. Культура Відродження і Реформації. Культура Нового часу. Європейська культура XIX ст. Культура XX ст. Історія української культури. Культура на українських землях у найдавніші часи. Культура Київської Русі. Культура України у XIV - першій половині XVII ст. Розвиток культури у другій половині XVII - XVIII ст. Українське національно-культурне відродження (кінець XVIII- початок XX ст.). Новітня українська культура...

ЭФФЕКТ-СУБЪЕКТ

(фр. leffet-sujet) - понятие, введенное Пешё для обозначения результата процесса "субъектизации", т.е. конституирования субъекта в том или ином дискурсивном и - шире - интердискурсивном контекстах (см. Дискурс, Интердискурс). Субъект понимается в данном случае как продукт соответствующего типа речевой и дискурсивной деятельности, результат того способа конституирования субъективности (т.е. субъектизации), который возможен в рамках данного типа дискурсивности. Полагая, что характерная для того или иного общества "идеологическая формация" выступает в качестве гештальтно-семантической детерминанты по отношению к "дискурсной формации", Пешё на основе этих методологических посылок формулирует, по его оценке, "основополагающий закон идеологии", который заключается в том, что именно идеология (и именно посредством определенного стандарта производства - в том числе и производства дискурса) "превращает индивида в субъект". Согласно концепции П., субъект дискурса есть не что иное, как продукт соответствующей речевой деятельности, способствующей "превращению субъекта в подданного": субъект понимается Пешё как "эффект", "результат" определенной дискурсивной практики, т.е., в итоге, определяющей эту практику "идеологической формации" (см. подробно Автоматический анализ дискурса). Понятие "Э.-С." может считаться рубежным в эволюции категориального аппарата философии постмодернизма, поскольку его содержание конституируется, с одной стороны, в контексте общей постмодернистской традиции анти-психологизма (см. Анти-психологизм), задающей семантическую установку на "смерть субъекта" (см. "Смерть субъекта"), а с другой - в контексте современной установки на идею "воскрешения субъекта", формирующейся в рамках такой (ныне оформляющейся) парадигмы, как after-postmodernism, фокусирующий внимание на социокультурных механизмах конституирования субъективности как конкретно-исторической (см. After-postmodernism, "Воскрешение субъекта"). М.А. Можейко