Веб-бібліотека - головна сторінка


Палеха Ю. І. Етика ділових відносин:

Етика як сукупність знань про мораль та поведінку. Етика, етикеті мораль. Визначення понять «етика» та «етикет». Розвиток системи норм поведінки. Мораль та моральність. Роль звичок. Норми моралі. Діловий протокол. Протокол як форма ієрархічного порядку. Основні принципи ділового протоколу. Протокол у міжнародному спілкуванні. Підготовка програми перебування зарубіжної делегації. Економічна етика. Основи економічної етики. Зміни в економічних системах і стилях управління. Норми економічної етики. Вимоги до сучасного керівника. Етичні засади бізнесу. Стимулювання етичної поведінки. Загальні етичні установки. Етичні проблеми сучасного бізнесу. Соціальна відповідальність бізнесу. Постулати бізнес-етики...

Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки): Світ після Другої світової війни. Основні тенденції суспільного розвитку сучасності. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в системі тоталітаризму. Країни Балтії. Республіка Білорусь. Болгарія. Велика Британія. Іспанія. Італія. Канада. Латинська Америка. Німеччина. Країни Північної Європи. Польща. Російська Федерація. Румунія. Сполучені Штати Америки. Угорщина. Франція. Чехословаччина. Чеська Республіка. Словацька Республіка. Югославія. Республіка Хорватія. Республіка Словенія. Республіка Македонія. Республіка Боснія та Герцеговина. Міжнародні відносини...

ВЫШЕСЛАВЦЕВ Борис Петрович

[3 (15) октября 1877, Москва - 10 октября 1954, Женева] - русский религиозный философ, специалист по философии права, морали. Окончил юридический факультет Московского университета (1809). Ученик Новгородцева. Член Московского религиозно-философского общества. Магистерская диссертация - "Этика Фихте. Основы права и нравственности в системе трансцендентальной философии" (М., 1914). С 1917 - профессор Московского университета. Выслан из Советской России (1922). Преподавал в Православном богословском институте в Париже. Из мыслителей, повлиявших на Вышеславцева, можно отметить Я. Бёме и Вл. Соловьева. Апостол Павел для него - "первый христианский философ, как и величайший диалектик". Высоко ценя диалектику, отстаивал гармонию противоположностей, совмещенность рационального и иррационального в Абсолюте. Критикуя фрейдовское "либидо" и опираясь на открытия К. Юнга в области "коллективного бессознательного", наметил ступени восхождения к религиозной любви: эрос физический, душевный, духовный (умный), ангельский, Божественный (ибо "Бог есть любовь"). В своей итоговой работе "Кризис индустриальной культуры" (1953) он отвергает равно социализм и индивидуализм, утверждает "солидарность, соборность, братство". Социально-политические взгляды Вышеславцева (как и И. Ильина, С. Франка) легли в основу программы эмигрантского Народно-трудового союза.
Соч.: Этика преображенного эроса. М., 1994; Соч. М., 1995. Лит.: Архив Б. П. Вышеславцева. - "Вестник РСХД", 1954, № 35; Зенысовский В. В. Вышеславцев как философ. - "Новый журнал", 1955, N" 40; ГулыгаА.В. Русская идея и ее творцы. М., 1995, с. 222-234.
В. В. Лазарев