Веб-бібліотека - головна сторінка


Фіцула М.М. Педагогіка:

Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...

Токмань Г.Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: Філософсько-освітні та психолого-педагогічні засади методики викладання української літератури в старшій школі. Методика викладання української літератури як педагогічно-літературознавча прикладна наукова дисципліна, її парадигматика і систематизовані курси (друга половина XX ст). Діалогічний та екзистенціальний аспекти психолого-педагогічних засад викладання української літератури в школі. Рівні спілкування та їх практичне застосування в шкільному викладанні літератури. Рання юність як етап літературного розвитку школярів. Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі. Психологічно-літературознавче дослідження художнього тексту...
Аболіна Т. Г. Етика: Предмет і завдання етики. Етика як філософська теорія моральності. Предмет етики й особливості етичних знань. Актуальні проблеми етики та їх значення для розв'язання загальнолюдських проблем. Основні етапи й напрями розвитку етики. Періодизація історії етики. Етична проблематика марксистської філософії. Основні лінії розвитку вітчизняної етичної думки. Типологізація етичної думки. Походження та історичний розвиток моралі. Значення філософсько-етичного дослідження процесу походження та розвитку моралі для духовно-морального самовизначення людини. Особливості морального життя в умовах первісно-родової общини. Історичне виділення моралі у сферу вільного вибору особистості між добром і злом...
Історія сучасного світу / За ред. Г.К. Парієнко: Основні тенденції суспільного розвитку країн світу після Другої світової війни. Україна в контексті світового розвитку. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія. Сучасний поділ та класифікація країн світу. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування. Основні тенденції світового суспільного розвитку. Соціально-політичний та економічний розвиток країн Західної Європи у другій половині XX - початку XXI століття. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (ЄС) на розвиток інтеграційних процесів у Європі...
Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: Загальні питання охорони праці. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном. Основні розділи дисципліни "Основи охорони праці". Основні поняття в галузі охорони праці. Основні терміни та визначення. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Класифікація виробничих травм. Правові основи охорони праці. Основні законодавчі акти про охорону праці. Закон України "Про охорону праці". Гарантії прав громадян на охорону праці. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій. Найважливіші надбання закону "Про охорону праці". Відповідальність за порушення законодавства про ОП. Контрольні питання. Державні нормативно-правові акти з охорони праці...
Панкратов Ф. Г., Серьогіна Т. К. Комерційна справа: Основи комерційної діяльності. Суть, роль, зміст і задачі комерційної роботи. Поняття і суть комерційної роботи. Розвиток комерційної діяльності на Русі. Характер і зміст процесів, що виконуються в торгівлі. Предмет, зміст і задачі курсу «Комерційна діяльність». Роль і задачі розвитку комерційної роботи на сучасному етапі. Психологія та етика комерційної діяльності. Особистісні та професійні вимоги до комерційного працівника. Етикет підприємця-комерсанта. Організація і ведення ділових переговорів. Ділові листи в комерційній роботі. Комерційний ризик і способи його зменшення. Комерційна інформація та її захист. Поняття комерційної інформації і комерційної таємниці. Забезпечення захисту комерційної таємниці...
Правик Ю.М. Маркетинг туризму: Особливості маркетингової діяльності туристичних компаній. Організація і технологія роботи туристичних фірм. Види туристичної діяльності. Туристичні послуги та їх правове забезпечення. Процес укладення туристичного договору. Розробка туристичного продукту. Формування туристичного продукту. Міжнародні принципи розрахунків у туристичному бізнесі. Канали збуту туристичних послуг. Маркетингові дослідження туристичної галузі. Загальна сутність маркетингових досліджень на підприємстві. Сутність і функції маркетингового дослідження у туристичній галузі. Доцільність проведення та нормативна база маркетингових досліджень. Стандарти якості маркетингових досліджень у маркетингу послуг...
Лукашевич М. П. Соціологія праці: Соціологія праці як наукова дисципліна. Що вивчає соціологія праці. Використання соціології праці в діяльності менеджера. Виникнення і розвиток соціології праці. Донауковий етап зародження соціології праці. Початок наукового етапу розвитку соціології праці. Виникнення соціології праці. Сучасний етап розвитку соціології праці. Соціологія праці в Росії. Становлення і розвиток соціології праці в Україні. Соціальна сутність праці. Зміст і соціальні функції праці. Неоднорідність праці як основа соціальної диференціації працівників. Ринок праці в соціологічному вимірі. Ринок праці: соціальний контекст. Особливості соціально-трудових відносин при переході до ринку. Зайнятість і безробіття...
Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XX століття: Французька література. Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж. П. Сартр, А. Камю. Модерністська проза початку XX століття. Розвиток німецької драматургії. Б. Брехт. Тема війни у німецькій літературі XX століття. Е. М. Ремарк, Г. Белль. Філософське підґрунтя творчості Томаса Манна. Австрійська література XX століття. Р.-М. Рільке, П. Целан, Ф.Кафка. Англійська література. Новітня англійська література. Т. Еліот, У. Голдінг. Норвезька література. Г. Ібсен, К. Гамсун. Американська література. Джек Лондон. Ернест Міллер Хемінгуей. Особливості розвитку літератури США. Г. Лонгфелло, О' Генрі, Т.Драйзер. Латиноамериканська література. Г. Марксе. Література Сходу. Японія. Китай. Роман - антиутопія XX ст...
Горгашич В. О. Морфологія української мови: Поняття про граматику. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія. Об'єкт і предмет морфології. Частини мови і принципи їх класифікації. Система частин мови за В. Виноградовим. Проблема поділу слів на частини мови в сучасному мовознавстві. Самостійні частини мови. Іменник. Загальна характеристика іменника як частини мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Іменники конкретні і абстрактні. Іменники загальні і власні. Іменники предметні і речовинні. Іменники збірні і одиничні. Морфологічні ознаки іменника. Категорія істот і неістот. Категорія роду іменника. Засоби вираження категорії роду. Граматичний і семантико-граматичний рід іменників. Класифікація іменників за родами. Рід абревіатур...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. В.В. Ковалевського: Розміщення продуктивних сил як наука. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності й принципи розміщення продуктивних сил. Форми розміщення й територіальної організації продуктивних сил. Систематизація основних термінів і визначень. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства. Сучасна концепція енерговиробничих циклів. Територіально-виробничі й портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони. Основи економічного районування. Передумови розміщення продуктивних сил. Природні передумови. Класифікація природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал...

Нашкерська Г.В. Фінансовий облік:

Фінансовий облік. Основи побудови фінансового обліку. Зміст і завдання фінансового обліку. Облікова інформація та прийняття економічних рішень. Користувачі облікової інформації. Суб'єкти господарської діяльності в Україні. Організація облікової роботи. Основні принципи фінансового обліку. Нормативне регламентування фінансового обліку. Вимірювання і оцінка у фінансовому обліку. Зміст та необхідність облікових оцінок. Оцінка на дату придбання (виготовлення) активів. Оцінка на дату передачі (обміну). Оцінка з урахуванням зміни вартості грошей у часі. Оцінка за ліквідаційною вартістю. Облік грошових коштів та їх еквівалентів. Зміст грошових коштів та їх еквівалентів. Облік касових операцій. Облік грошових коштів на рахунках у банках...

ВСЕРАЗЛИЧИЕ

(total difference, pan-difference) - различие как первое начало, из которого выводятся все свойства и явления мироздания. Один из основателей философии всеразличия - Г. В. Лейбниц: "...Никогда не бывает в природе двух существ, которые были бы совершенно одно как другое и в которых нельзя было бы найти различия..." [1] Принцип всеразличия позволяет критически пересмотреть неоплатоническую идею "всеединства", получившую широкое применение в восточной патристике и в русской философии (у Вл. Соловьева и его последователей).
В начале многих философских систем лежит некое первопонятие, из которого выводятся все остальные. В древнегреческой философии такими первоначалами выступали стихии воды (Фалес) или огня (Гераклит), понятия числа (Пифагор) или бытия (Парменид). Европейская философия еще больше умножила число этих начал: у Декарта - мышление, у Фихте - "я", у Гегеля - абсолютная идея, у Шопенгауэра - воля, у Маркса - материя... Всякий раз ищется нечто такое, что заключало бы в себе основу всего.
Но если начала, авторитетно утверждаемые крупнейшими философами, оказались столь различны, то не следует ли само Различие полагать началом всех начал для философии? Пытаясь обосновать единое начало, которое предшествует всяким различиям, мы приходим к различию самих начал и, следовательно, к Различию как первоначалу. Какое бы начало мы ни взяли, оно не может быть абсолютным, поскольку выступает в своей определенности лишь благодаря отличию от всех других. Например, Бытие определяется как таковое лишь в своем отличии от Не-бытия, и значит, Различие предшествует как тому, так и другому.
Отношение между различием и тождеством принципиально иное. Различие предшествует тождеству, поскольку тождество само отличается от различия и является лишь одним из моментов его отличия от себя. В любой системе, где имеется энное число тождеств, имеется n 1 различий. Как заметил еще Гегель, "если тождество рассматривается как нечто отличное от различия, то у нас, таким образом, имеется единственно лишь различие". Движение, дисбаланс, асимметрия неустранимы из мироздания именно в силу изначального преизбытка различия над тождеством. Отсюда и поступательно- саморазличающий характер таких оппозиций, как "культура - природа", "интеллектуальное - чувственное", "означающее - означаемое", где первое понятие уже содержит свое различие от второго. Оппозиция культуры и природы сама принадлежит системе культуры; оппозиция означающего и означаемого принадлежит плану означающего.
Различие может быть собой лишь не будучи собой; сохранять верность себе - лишь непрерывно отличаясь от себя. Только различие имеет основание само в себе, ибо все другое имеет основание в том, от чего оно отличается: не существует бытия без не-бытия, воли без не-воли.
Принцип всеразличия нельзя отождествлять с плюрализмом, который допускает, что начал может быть сколь угодно много; при этом видимая множественность явлений и свойств превращается в множественность философских начал и упраздняется различие между явлением и основанием, между поверхностью и глубиной. Плюрализм предполагает безразличное приятие всего того, что само в себе глубоко различно. Если монизм подчас выступает (например, в "Государстве" Платона) как философия насилия, подчинения одних начал другим, то плюрализм выступает как философия бессилия, разом признающая все начала без того, чтобы как-то направлять изнутри их становление. Монизм и плюрализм сближаются своей "всеобщностью", которая трактуется то как единство многих, то как множество единиц, но в любом случае безразлично к тому, почему единое должно различаться во многом и почему многое объединяется своими различиями. Здесь - насильственное равенство, там - равнодушное приятие.
Философия всеразличия ненасильственна и неравнодушна, она приносит именно Различному ту дань и жертву, усилие и страдание, какие обычно приносятся только Единому, Общему. Суть этой философии - не только признание различий, но и соучастие в их порождающей деятельности, поскольку Различие имеет собственную безусловную ценность и обоснование в себе самом. "Отличное", как свидетельствует язык, есть не только то, что несходно с другим, но и то, что превосходит другое. "Хорошее" и "плохое" в равной степени отличаются друг от друга, но само это различие между ними является хорошим признаком, оно прибавляется к этому хорошему и содействует его преобладанию над плохим. По замечанию К.С. Льюиса, "созревая, каждое благо все сильнее отличается не только от зла, но и от другого блага. Живые существа тем больше разнятся, чем они совершенней". ("Расторжение брака"). Это означает, что благом является и само по себе различие, коль скоро оно способствует созреванию других благ; а отсюда следует, что по мере различения благ и зол Блага становится больше, чем Зла.
Философия всеразличия предполагает критическое отношение не только к понятию всеединства, но и к категории противоположности и противоречия.
Любая вещь обладает множеством признаков и потому никогда не противоположна другой вещи, а только отличается от нее. Противопоставлять можно только признаки, отвлеченные от вещей: черное и белое, высокое и низкое, холодное и горячее. Между высоким и низким - противоположность, но между высоким и низким домом или высоким и низким человеком - уже не противоположность, а только различие, поскольку и дом, и человек обладают множеством признаков, частью сходных, частью несходных. Лишь по одному признаку, вычленяемому из совокупности, вещи могут быть противопоставлены; но нет вещей, состоящих из одного признака; и поэтому каждая, в своей целостности, в сочетании многих признаков, лишь отличается от другой.
И тождество, и противоположность - это лишь абстрактные допущения в определенных логических интервалах; например, по признаку "холодного-горячего" все холодные вещи тождественны между собой и противоположны всем горячим вещам. Тождество и противоположность - это две абстракции различия, разрывающие его живую сердцевину на мертвые крайности: сходство, лишаясь несходства, вырождается в противоположность, так что дальше начинается уже игра в "единство и борьбу противоположностей". Мышление подлинно творческое, восходящее от абстрактного к конкретному, заинтересованное в обогащении реальности, движется в логическом пространстве между тождествами и противоположностями, никогда не приставая ни к одному из этих пределов, но постигая и умножая различия.
В области социально-политической философия всеразличия критически пересматривает категории "власти" и "борьбы", основанные на логике тождества и противоположности. Здесь действует этическое правило: "ничему не противостоять, ни с чем не отождествляться" (см. Этика дифференциальная).
Философия всеразличия во многом перекликается с учением Жака Деррида о differance как безначальной и бесконечной игре различий. Есть, однако, и существенные различия: всеразличие гораздо более открыто и содружественно возможностям метафизического и теологического мышления, которое подвергается критике с позиций деконструкции.
Всеразличие не исключает тождеств, а наоборот, полагает их, как знак отличия от самого себя, и тем самым учреждает и одновременно снимает метафизику присутствия. Первым своим шагом всеразличие полагает нечто отличное от себя, не-различие, что и есть тождество, как первое иное различия, первая актуализация его бесконечной потенции различать. В этом и состоит неустранимость метафизики из предметных актов мышления. Первый акт культуры есть положение природы, первый акт интеллекта - положение чувственности, первый акт означивания - положение означаемого. Пока различие имеет единственно лишь себя, оно может предметно себя проявить лишь через отличение от самого себя, т.е. положение первотождества. Таким первоначалом, с которым отождествляется все другое, может быть огонь или вода, идея или материя. Эта мыслимость в форме тождества нужна для того, чтобы могло состояться само мышление, чтобы оно могло полагать нечто отличное от себя. Метафизический способ мышления вытекает из самой способности мышления, которое первым актом устанавливает некое тождество, "первопринцип". Но далее мышление конструирует все новые и новые тождества и тем самым восстанавливают перворазличие во всей его потенциальности - уже как игру многих тождеств в их различиях между собой. Именно конструирование новых тождеств и игра на их различиях и есть тот процесс, которым западная метафизика преодолевала собственную метафизичность.
Второе отличие всеразличия от differance состоит в его личностности, что выявляется корневой системой русского языка: лик - лицо - личность - различие (differance имеет другую этимологию: латинское differre, dif-ferre, разделять, разносить). Такое Различие, которое первоначально и единоначально, не может различать ничего ни с чем, кроме как себя с собой. Следовательно, правильный вопрос: не что лежит, а кто стоит в основании всех оснований? Всякое "что" отличается лишь от другого, и только "кто" отличается от самого себя. Отличие от себя, способность иметь себя в качестве иного - свойство Личности. Сначало "Кто", и лишь потом "что", сначала отличие от себя, потом отличие от другого. Личность - это различие, из себя происходящее и себя производящее, единство Различающего и Различаемого, и потому она действительно является тем основанием, из которого могут быть выведены все другие основания, в их различии между собой.
Библейская картина миротворения с самого начала показывает нам, что собственно творческим и первичным является акт различения. Творится не одно, а два, земля и небо, разница между которыми и раскрывает сущность и цель творения как различения. И далее эти акты разделения поступательно сменяют и обогащают друг друга, производя все разнообразие известного нам мира (шесть дней творения - отделение света от тьмы, воды от суши и т.д.).
Поскольку суть Личности - саморазличение, то первым же своим актом она отделяет себя от себя. Мир есть все, отличное от Перволичности, все, что не есть она. Поэтому Перволичность всегда воспринимается как Кто-то за пределами мира, и это запредельность образует главное ее свойство для тех, кто в мире. По мере умножения и развития мировых различий сама Личность все более удаляется от нас в неизвестность и запредельность. Но чем дальше эта Личность от нас, тем она ближе к нам, оставаясь и усиливаясь внутри всех творимых ей различий, по ступеням которых она сама движется нам навстречу. Мы удаляемся от Личности как предшествующей различиям и приближаемся к Личности как проявляющейся в различиях. Различия уводят от Личности, но они же и приводят к Ней. Поэтому возрастает атеизм, как ощущение удаленности от Перволичности, - и одновременно возрастает новый теизм (см. теомонизм) Ее грядущего явления, второй Встречи. "...При конце этого мира, - писал Ориген, - будет великое разнообразие и различие, и это разнообразие, полагаемое нами в конце этого мира, послужит причиною и поводом новых различий в другом мире, имеющем быть после этого мира" [2] Чем больше различий в мире, тем полнее является в нем образ самой Личности, сотворившей мир в его отличии от себя.
Перворазличие, или первоиное, выводя из себя остальные смыслы, не сводит их к себе. В этом и заключается трудность нахождения первоначала: мир не сводится к тому, из чего выводится, он делается разнообразнее благодаря первопричине, но при этом не отождествляется с ней, а все больше отличается от нее. См. также Тэизм (the-ism), Универсика.
[1] Г. В. Лейбниц. Монадология, 9. Соч. в 4 тт., т. 1, М., Мысль, 1982, с. 414.
[2] Ориген. О началах (2.1.3). СПб., Амфора, 2000, с. 98.
-----------------------------------------------------------
Учение Якова Абрамова в изложении его учеников. Составление и предисловие М. Н. Эпштейна Л О Г О С. Ленинградские международные чтения по философии культуры. Книга 1. Разум. Духовность. Традиции. Л., Издательство Ленинградского университета, 1991.
Ellen Berry, Mikhail Epstein. Transcultural Experiments: Russian and American Models of Creative Communication. New York: St. Martins Press, 1999, 91-112.
М. Эпштейн. Философия возможного. Модальности в мышлении и культуре. СПб, Алетейя, 2001, 166-173, 190-196.
Михаил Эпштейн