Веб-бібліотека - головна сторінка


Калакура Я.С. Архівознавство:

Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...

Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...
Лубський В.І. Релігієзнавство: Релігієзнавство як наука. Релігія як предмет дослідження та структура сучасних релігій. Основні теорії походження релігії. Філософія релігії. Психологія релігії. Соціологія релігії. Визначення релігії. Футурологія релігії. Характеристика релігій світу. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Хеттська релігія. Фрігійська релігія. Сирійсько-фінікійська релігія. Халдейська релігія. Іудаїзм. Релігії Індії. Ведична релігія. Брахманізм. Індуїзм. Релігії Китаю. Конфуціанство. Даосизм. Синтоїзм. Зороастризм. Джайнізм. Сикхізм. Брахманізм. Релігія античного світу. Світові релігії. Буддизм. Загальна характеристика священних книг іудаїзму, буддизму, індуїзму і зороастризму. Християнство. Християнське віровчення...
Укладач О. І. Когут. Основи ораторського мистецтва: Риторика як наука і мистецтво. Історія ораторського мистецтва. З, Цицерон та Феофан Прокопович - видатні оратори. Соціально-політичне красномовство: парламентська промова. Сучасний риторичний ідеал. Тема, цільова установка промови. Збір матеріалу. Інформаційні промови. Композиція промови: вступ, основна частина, висновки. Аналіз композиції промов. Аналіз композиції промов видатних ораторів. Методи побудови промови (індуктивний, дедуктивний, хронологічний). Промови з метою переконати. Закличні промови. Конспект. Складання конспекту лекції. Теза, аргумент, спосіб доведення в лекції. Розробка системи аргументів. Основні жанри ораторських виступів - лекція, доповідь, промова. Похвальні промови...
Загальна психологія: Загальні питання психології. Предмет і завдання психологічної науки. Предмет психології. Завдання психологічної науки. Місце психології в системі наук. Галузі психологічних знань. Мозок і психіка. Школи, напрями, концепції у психології. До історії психологічної думки. Дохристиянські часи - XVIII ст. Розвиток психологічної думки у XIX-XX ст. Методи психології. Загальні питання побудови психологічних досліджень. Загальнонаукові методи. Статистичний метод у психології. Конкретні наукові методи. Розвиток психіки та свідомості. Поява і розвиток форм психічного відображення у тварин. Механізми відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки. "Мова" і спілкування тварин...
Чирва Ю. О., Баб'як О. С. Безпека життєдіяльності: Засади формування безпеки життєдіяльності. Формування безпеки життєдіяльності. Людський фактор у проблемі безпеки життєдіяльності. Правові засади управління в галузі безпеки життєдіяльності. Захист населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Державне управління, сили та засоби захисту населення від надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру та поведінка людини. Класифікація надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Надзвичайні ситуації природного характеру та поведінка людини. Геологічні небезпечні явища...
Історія української літератури. XX століття / За ред. В. Г. Дончика: Літературно-мистецьке життя. Художній процес. 60-ті - 90-ті роки. Поезія. Василь Мисик. Леонід Первомайський. Андрій Малишко. Дмитро Павличко. Ліна Костенко. Василь Симоненко. Микола Вінграновський. Іван Драч. Борис Олійник. Павло Мовчан. Борис Нечерда. Ірина Жиленко. Леонід Талалай. Володимир Забаштанський. Володимир Базилевський. Василь Голобородько. Василь Стус. Ігор Калинець. Іван Світличний. Василь Барка. Поезія діаспори ("нью-йоркська група" та інші). Емма Андієвська. Олег Зуєвський. Остап Тарнавський. ПРОЗА. Публіцистика. Олесь Гончар. Михайло Стельмах. Ірина Вільде. Григорій Тютюнник. Анатолій Дімаров. Павло Загребельний. Юрій Мушкетик. Іван Чендей. Василь Земляк...

ВОЛЫНСКИЙ Аким Львович

(наст, имя и фам. Хаим Лейбович Флексер (21.04(3.05). 1861 (по др. данным 1863), Житомир - 6.07.1926, Ленинград) - литературный и театральный критик, теоретик и историк искусства, философ. Окончил юридический ф-т Петербургского ун-та. С 1889 г. - постоянный сотрудник журн. "Северный вестник", где публикует преимущественно статьи на философские темы, а в 90-е гг. становится его ведущим критиком и идеологом. Под его руководством журнал меняет свою народническую ориентацию и приобретает черты модернистского издания с определенной религиозно-философской направленностью. В. неизменно проводит мысль, что "только идеализм - созерцание жизни в идеях духа, в идеях божества и религии - может дать объяснение искусству, законам художественного творчества, и живой импульс ко всякому иному творчеству - практическому, нравственному" (Борьба за идеализм. Спб., 1900. С. III). В основе концепции В. - представление о двух мирах: реальном и потустороннем, человеческом и богочеловеческом, доступном познанию и трансцендентном, "причем идеальный мир постоянно пронизывает реальный мир..." (Книга великого гнева. Спб., 1904. С. IX). Человек трактуется как "трагическое сочетание личного и божеского начала" (Борьба за идеализм. С. 55): "Человек мал, как человек, как существо, которое хотело бы жить по внушениям своего рассудка. Но он велик, когда является исполнителем не своей, а сверхчеловеческой воли" (Царство Карамазовых. Спб., 1901. С. 41). По В., "жизнь общества, как и жизнь отдельного человека, тоже представляет собой взаимодействие и борьбу двух противоположных начал", отсюда противопоставление "эгоистическим классовым интересам" идей "высшего порядка" (Книга великого гнева. С. XXVI): "человек, а не гражданин есть верховная цель исторического процесса" (Нравственная философия гр. Л. Толстого // Северный вестник. 1891. № 10. С. 186).С религиозно-мистических позиций В. подходит к оценке философского наследия прошлого и совр. ему течений мысли. Наука и философия - только ступени, предназначенные "подготовить человека к живому восприятию Бога". Именно поэтому В., ревностный поклонник и популяризатор Канта, критикует его учение за отрицание "духовного ощущения", под к-рым В. понимает непосредственное ощущение беспредельного, сверхчувственного мира, "точку нашего касания" с ним, через к-рую проходит в человека универсальный и идеальный Дух - "высшее разумение наше" (Книга великого гнева. С. X). В своих "поправках" к Канту, в развитии идей о познаваемости "вещи в себе" В. идет вслед за Шопенгауэром, но в отличие от последнего трактует сверхчувственное познание не как художественное, интуитивное, а как религиозное созерцание, божественное Откровение. Не принимая пессимизма и индивидуализма Шопенгауэра, он пытается найти опору в старых идеалистических системах, прежде всего мистически интерпретируя ранние работы Канта, в к-рых ему видится возможность примирения "личного" и "божеского" начал человека. Пионер рус. "религиозно-эстетической" критики, признаваемый символистами как один из "отцов" (А. Белый) их направления, В. тем не менее не принял совр. ему религиозно-философских и художественных исканий, резко критиковал искусство ранних символистов за черты декадентства, индивидуализма и ницшеанства. Непримиримую борьбу В. вел против реалистических тенденций в искусстве в статьях о рус. критиках (1892-1896). Он выступил против Белинского, к-рый "не овладел душою философского идеализма", в защиту религиозных исканий Гоголя, назвав "Выбранные места из переписки с друзьями" оклеветанной и великой книгой. Добролюбова, Чернышевского, Писарева он характеризовал как людей "без религиозного убеждения, с одними только гражданственными стремлениями", а оппонента Чернышевского, Юркевича, провозгласил предтечей "будущих умственных движений в России" (Русские критики. Спб., 1896. С. 100, 146, 292). Автор "Русских критиков" был отторгнут левым крылом отечественной журналистики, как посягнувший на "священные имена", и в то же время подвергся не меньшим нападкам со стороны ее правого крыла за признание ценности демократических идеалов. Труды В. по истории живописи, музыки, пластического искусства, литературы были направлены на философское осмысление первооснов творчества, раскрытие религиозной красоты в искусстве, создание целостной идеалистической философии культуры. Философские аспекты в искусствоведческих исследованиях всегда оставались в центре его внимания. Так, специальная часть книги о Леонардо да Винчи посвящена научно-философским трудам художника, а в основу исследования о классическом балете и системе его позиций был положен тезис, развивающий идеи Канта и Федорова о "вертикальности" как начале истории человеческой культуры и медленного завоевания неба и земли. После революции В. входил в редколлегию основанного М. Горьким издания "Всемирная литература", являлся председателем правления Петроградского отделения Всероссийского союза писателей, руководил балетной школой. В 20-е гг. "западник" В. проявил значительный интерес к отечественной философии, пропагандировал в лекциях идеи Федорова, называл его "гениальным мыслителем". При всей противоречивости взаимосвязей В. с современниками следует признать несомненное влияние его работ на рус. религиозно-философскую мысль нач. XX в. и на эстетическую программу символизма.