Веб-бібліотека - головна сторінка


Русинка І.І. Психологія:

Психологія як наука. Еволюція наукових поглядів на природу психічного. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про душу. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про свідомість. Розвиток психології як науки про свідомість у період до формування експериментальної психології. Становлення психології як самостійної науки. Мозок і психіка. Будова мозку. Принципи роботи мозку. Принцип динамічного стереотипу. Принцип домінанти. Свідомість і підсвідоме: взаємодія та взаємозалежність. Основні теорії особистості. Основні теорії особистості. Теорія З. Фрейда. Теорія А. Адлера. Теорія В. Франкла. Теорія Г.Олпорта. Теорія Д. Келлі. Теорія А. Маслоу. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку і поведінки. Свідомість...

Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки. Предмет порівняльної педагогіки, її завдання та методи дослідження. Провідні чинники розвитку освіти в сучасних умовах. Провідні контекстуальні чинники розвитку освіти в кінці XX - на початку XXI ст. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти. Визначення глобалізації. Політичний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Економічний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Культурний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Сучасний стан і перспективи розвитку освіти в провідних розвинених країнах та в Україні. Загальна характеристика суперечностей і перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі...
Павелків Р.В. Загальна психологія: Загальні проблеми психології. Предмет та завдання загальної психології. Предмет загальної психології. Рефлекторний характер психіки. Завдання сучасної психології. Сучасна психологія та її місце в системі наук. Галузі психології. Методи психології. Загальна характеристика методів психологічного дослідження. Організаційні методи. Метод спостереження. Метод експерименту. Метод аналізу продуктів діяльності. Метод опитування. Тестування. Виникнення та розвиток психіки. Виникнення та розвиток психіки у нижчих тварин. Розвиток психіки у хребетних тварин. Особливості психічної діяльності вищих тварин. Відмінності психіки людини і тварин. Походження та розвиток свідомості людини...

ВОЛЬФ Христиан

(24.1.1679, Бреслау, - 9.4.1754, Галле), нем. философ-рационалист. Идеолог раннего Просвещения. Проф. в ун-тах Галле и Марбурга (где в числе его учеников был Ломоносов). Сформировался под влиянием идей Декарта, Э. Вейгеля, Э. В. Чирнхауза и особенно Лейбница, от к-рого унаследовал интерес к построению всеобъемлющей системы филос. знания (Weltweishcit), приверженность рационалистич. и априористич. методологии, а также ряд осн. идей метафизики, логики, теории познания и психологии. Впервые дал чёткое различение теоретич. и эмпирич., чистого и прикладного знания; теоретич. философия, по В., - "наука о всех возможных предметах, насколько они возможны", т. е. наука, занимающаяся не простой констатацией фактов, а исследованием их взаимосвязей, причин и оснований. По классификации В., всё филос. знание делится на "науки рациональные теоретические" (онтология, космология, рациональная психология, естеств. теология), "науки рациональные практические" (этика, политика, экономика), "науки эмпирические теоретические" (эмпирич. психология, телеология, догматич. физика) и "науки эмпирические практические" (технология и экспериментальная физика).
Из отд. частей филос. системы В. наиболее разработанной является онтология. В трактовке "формы" В. следует Аристотелю и Лейбницу, считая её определяющим деятельным началом, в трактовке "материи" - Декарту, отождествляя её с телесной протяжённостью. В космологии В. вслед за Лейбницем считает действит. мир контингентным (одним из возможных), однако отвергает монадологию Лейбница и вносит существ. поправки в его теорию предустановленной гармонии, склоняясь к картезианскому психофизич. дуализму и более последоват. механицизму. Наиболее оригинален В. в этике: принципы естеств. морали он считает объективными нормами, вытекающими из самой структуры бытия и независящими от воли бога. В политич. учении В. - сторонник теории естеств. права и выразитель идей просвещённого абсолютизма. В 18 в. влияние В. в Германии было очень значительным; его учебные руководства по филос. дисциплинам, заменив устаревшие схоластич. компендиумы, служили основой университетского образования вплоть до появления "критич. философии" Канта.