Веб-бібліотека

Митне право України / За ред. О.Х. Юлдашева:

Митна політика України. Поняття та основні складові митної політики. Принципи митного регулювання. Митна справа в Україні. Історія митної справи. Поняття митної справи. Законодавча реалізація митної справи в Україні. Митна статистика. Митне право та митне законодавство України. Поняття та предмет митного права України. Методи та принципи митного права. Система митного права України. Джерела митного права України. Поняття митно-правових відносин та їх структура. Загальна характеристика митного законодавства України. Правові підстави нарахування митних платежів та зборів. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності як елемент митно-тарифного регулювання...

Політологія / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка: Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія в системі суспільних наук. Предмет політології. Структура та функції політології. Методологія політології. Політика як соціальне явище. Сутність, структура й функції політики. Політика й сучасний розвиток українського суспільства. Виникнення та еволюція світової політичної думки. Суспільно-політичні уявлення Давнього світу. Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя. Політична думка Нового часу. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X - початок XX ст.). Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави...
Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії: Предмет та задачі топографії й картографії в екологічному моніторингу. Визначення топографії й картографії та їх зміст. Зв'язок топографії й картографії з іншими науками, історія їх розвитку та організацій форми. Картографічні образно знакові просторові моделі. Карти та їх властивості. Класифікація карт. Географічні атласи та їх класифікація. Суть та структура регіональних екологічних атласів. Математична основа побудови географічних карт. Моделі поверхні Землі та її розміри. Математична основа карт. Картографічні проекції. Системи координат в топографії та картографії. Основні лінії та площини еліпсоїда. Географічні координати. Плоскі прямокутні координати. Полярні та біполярні координати". Висота точок...
Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками. Методологія і принципи психологічного дослідження. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження. Дослідницькі вміння. Етика дослідника. Загальна психологічна характеристика студентського віку. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості...
Калакура Я.С. Архівознавство: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...
Карачинська Е. Т., Удалова В. К. Бібліотечні каталоги: Бібліотечні каталоги, їх значення і види. Централізована каталогізація. Значення каталогів. Види каталогів. Форма бібліотечних каталогів. Обладнання для карткових каталогів. Централізована каталогізація. Бібліографічний опис. Бібліографічний опис: поняття, значення і вимоги. Стандартизація бібліографічного' опису. Загальні правила складання бібліографічного опису. Складання бібліографічного опису під заголовком індивідуального автора. Бібілографічні описи під назвою. Бібліографчні описи на твори авторів-укладачів. Бібліографічні описи збірників. Бібліографічні описи на офіційні видання. Бібліографічні описи багатотомних видань. Бібліографічні описи серіальних видань. Бібліографічні описи частини книги...
Соціологія: Підручник / В.П.Андрущенко: Вступ до соціології. Що і як вивчає соціологія. Соціологія - наука про суспільство. Предмет та об'єкт соціології. З історії становлення соціології. Виникнення та становлення соціологічних знань. Джерела соціологічних знань. Розвиток соціальних знань в Стародавньому Світі. Формування соціологічної думки в Середньовіччя та епоху Відродження. Особливості розвитку соціальних знань в XVII ст. Філософія історії - новий етап в розвитку соціального пізнання. Становлення та розвиток соціології в XIX - XX ст.ст. (Класичний період). Опост Конт і Герберт Спенсер - основоположники соціології - самостійної науки. Дальший розвиток соціології в XIX ст. Психологічні школи в соціології. Емпіричні соціальні дослідження...

ВИДИМОСТЬ

- философская категория, введенная Гегелем для обозначения просвечивания (нем. Schein) абсолютного через относительное, бесконечного через конечное, сущности через явление, "иного" через "свое" и т. п. Гегель мыслил в В. отблеск (показывание, выявление) одного бытия в другом, "отсвечивание своего иного". В "Науке логики" эта категория сближается с понятием взаимоотражения противоположностей ("рефлексией") и становится одним из аналогов "отражения".
Согласно Гегелю, развертывание абсолютной идеи начинается через различение в абсолютном относительного и высвечивание первого во втором; сама абсолютная форма заставляет абсолют быть видимым внутри себя (см.: Гегель. Наука логики, в 3 т. Т. 2. М-, 1971, с. 177). "Видимость - это не ничто, а рефлексия, соотношение с абсолютным; иначе говоря, она есть видимость (Schein), поскольку в ней отсвечивает (scheint) абсолютное" (там же, с. 175). Гегель противопоставляет В. невидимому, слепому бытию, например, слепой случайности, в которой не видна необходимость. Для него В. всегда есть некоторая связь между минимум двумя нечто, благодаря которой одно представлено в другом; "видимость есть опосредованно, которое само есть самостоятельная устойчивость" (там же, с. 164).
Копия (как отсвет оригинала) логически вторична и менее мощна, нежели оригинал; в иерархии видов бытия в любой паре высшего и низшего бытия первое, по Гегелю, оказывается отсвечиваемым (видимым) во втором (отсвечивающем). "Субстанция как мощь обретает видимость, иначе говоря, обладает акцидентальностью... и это обретение видимости определено как видимость..." (Там же, с. 208.) В. достигается через отрицание субстанцией себя и самоопределение в форме сущности. "Сущность - первое отрицание бытия, которое вследствие этого стало видимостью", бытие и сущность находятся в таком единстве, "при котором каждое имеет видимость в другом" (там же. Т. 3. M., 1972, с. 35). "Бытие в своем переходе в сущность стало видимостью или положенностью..." (с. 35.) В свою очередь, в сфере сущности происходит раздвоение на субъект и объект, самостоятельное и положенное - сущность внутри себя порождает некие формы как формы В. самой себя. "Рефлексия как абсолютная рефлексия - это сущность, имеющая видимость в самой себе, и предполагает себе только видимость, положенность... Рефлексия есть видимость сущности внутри самой себя" (там же. Т. 2, с. 22, 29). В ней иное выступает лишь как В., как непосредственное исчезание.
В., по Гегелю, объективна и противоположна субъективной кажимости. Он поддержал идею И. Канта об объективности В. и не согласился с Парменидом в том, что В. противоположна бытию. У В. есть отрицательный и положительный моменты, и оба этих момента имеют своей основой бытие, но не небытие. "Непосредственность небытия есть как раз то, что составляет видимость; но это небытие есть не что иное, как отрицательность сущности в ней самой... Оба эти момента - ничтожность, но как удерживание, и бытие, но как момент, иначе говоря, сущая в себе отрицательность и рефлектированная непосредственность, составляющие моменты видимости, - суть тем самым моменты самой сущности" (там же. Т. 2, с. 16). Сущность определена внутри себя, поэтому она отличается от своего абсолютного единства и обладает В.; определенность бытия - причина В.
Поскольку В. - отблеск оригинала в отражающем, и в отблеске нет непосредственно самого оригинала, то "видимость есть отрицательное, обладающее бытием, но в чем-то ином, в своем отрицании; она несамостоятельность, снятая в самой себе и ничтожная... Сущность, напротив, содержит внутри себя видимость как бесконечное внутреннее движение, которое определяет ее непосредственность как отрицательность, а ее отрицательность - как непосредственность, и, таким образом, есть видимость себя внутри самой себя. В этом своем самодвижении сущность есть рефлексия" (там же. Т. 2, с. 17, 18). В то же время В. несводима к "отрицательности", "ничтожности", "снятости" - в ней есть остаток бытия оригинала. В. - это определенность, сквозь которую просвечивает другая определенность, оригинал. Гегель признает, что В. имеет еще независимую от сущности непосредственную сторону и есть вообще некоторое иное сущности (там же, с. 14). Растворение ограниченного и конечного в абсолютном он именует положительной В. (там же, с. 178).
Гегель выделяет две основные формы В.: абстрактную В. и реальную В. "Сущность сначала имеет видимость внутри самой себя, в своем простом тождестве; как таковая, она абстрактная рефлексия, чистое движение ничто через ничто обратно к самому себе. Когда сущность являет себя, она уже реальная видимость, так как моменты видимости обладают существованием... Видимость - это то же самое опосредствование, но ее лишенные опоры моменты имеют в явлении вид непосредственной самостоятельности... Явление есть поэтому единство видимости и существования" (там же, с. 135). Когда определения формы обретают стихию устойчивости, их В. совершенствуется, переходя в явление, и такую самостоятельность существующего Гегель именует "существенной видимостью" (с. 111, 136).
Гегелевская категория В. была воспринята, но огрублена и искажена марксистами. В справочных изданиях советского периода В. чаще всего отождествляли с противоположной ей (согласно Гегелю) "субъективной кажимостью" либо с "неадекватным выражением сущности ее односторонними проявлениями". Но В. несводима ни к кажимости, ни к извращенному отражению, хотя некоторые ее частные формы могут быть охарактеризованы как "кажимость" или "одностороннее проявление сущности".
Д. В. Пивоваров


© 2009-2020  lib.ltd.ua