Веб-бібліотека - головна сторінка


Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення:

Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...

Злобін Ю.А. Основи екології: Загальна екологія. Екологія як загальнобіологічна та гуманітарна наука. Розвиток екологічних знань та їх роль у становленні цивілізації.Ідея системності в екології. Соціальні аспекти екології.Об'єкти вивчення в екології. Методи екологічних досліджень. Метод моделювання в екології. Короткий нарис історії екології. Українська екологічна школа. Екологія на межі XX та XXI століть. Біосфера. Поняття біосфери. Структура біосфери. Потік енергії на Земній Кулі. Біогеохімічні цикли. Місце людини в біосфері. Поняття середовища. Людська цивілізація як новий фактор в існуванні біосфери. Екосистеми. Екосистеми - основні структурні одиниці біосфери. Абіотичні компоненти біосфери...
Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Вступ до юридичної психології. Юридична психологія як наука. Предмет юридичної психології. Система юридичної психології. Зв'язок юридичної психології з іншими науками. Методи юридичної психології. Пізнавальна функція методів юридичної психології. Система методів юридичної психології. Використання методу тестування в юридичній практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Історія юридичної психології. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток і становлення юридичної психології. Природничонаукові основи юридичної психології. Психологічний аналіз діяльності людини. Емоційно-вольові процеси і стани...
Освітні технології / За ред. О. М. Пєхоти: Технологічний підхід в освіті. Особистісно орієнтована освіта і технології. Вальдорфська педагогіка. Технологія саморозвитку. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів. Технології розвивального навчання. Технології формування творчої особистості. Технологія навчання як дослідження. Проектна технологія. Нові інформаційні технології навчання. Технологія колективного творчого виховання. Педагогічна технологія "створення ситуації успіху". Сугестивна технологія. Аналіз образу - персонажа епічного твору: педагогічна технологія. Індивідуальність учителя і освітні технології...

Вещь в себе

(Ding an sich, Ding an sich selbst - нем.)
Важнейшее понятие кантовской философии. В строгом смысле, означает
вещь со стороны тех ее свойств, которые не зависят от человеческого
восприятия и его специфических условий (при том, что они вполне могут
зависеть от условий божественного созерцания). Вещь в себе
противоположна явлению, как тому, что с формальной стороны всецело
определяется субъективными условиями чувственности. Кант полагает, что
понятие о вещи в себе возникает как коррелят понятия явления: доказав,
что предметы чувственности в их пространственно-временной форме
существуют только в человеческом восприятии, мы одновременно мыслим
нечто, что сохраняет свое бытие и помимо восприятия. Это и есть понятие
вещи в себе, или самой по себе (ноумена). Однако из этого "пограничного"
понятия автоматически не следует существование подобных предметов. В
разные периоды своего творчества Кант по-разному трактовал вопрос о
существовании и познаваемости вещей самих по себе. Еще в первом
издании "Критики чистого разума" он, по сути, отрицал доказуемость бытия
вещей в себе. Во втором издании "Критики" Кант называет "скандалом для
философии" принимать на веру существование внешних нам предметов и
выдвигает программу "опровержения идеализма", направленную в
конечном счете на подтверждение реальности вещей самих по себе. Тезис о
непознаваемости вещей в себе выдвигается Кантом в критический период
его философии в связи с исследованием условий возможности априорного
синтетического познания. Априорное познание возможно лишь в том
случае, если наши понятия содержат в себе условия возможности тех или
иных предметов. Вещи сами по себе не могут быть такими предметами (наш
рассудок - не божественен). Следовательно их априорное познание
невозможно. Но и в опыте вещи в себе нам не даны. Все истинные
утверждения о вещах в себе (кроме, возможно, тезиса о их бытии) на деле
оборачиваются отрицаниями: они вне пространства, вне времени и т.д.
Своеобразной лазейкой в мир вещей самих по себе является практическая
философия Канта. Моральный закон как единственный "факт чистого
разума" свидетельствует о нашей свободе, которая может иметь место
только в субъекте как вещи самой по себе, хотя и в этом случае речь не идет
о теоретическом познании (не хватает необходимого для этого созерцания).
Связка вещь в себе - явление во многом синонимична коррелятивным
понятиям "ноумен - феномен", "вещь вообще - вещь как предмет
возможного опыта", "трансцендентальный объект - многообразное
чувственности". Согласно одной из кантовских схем, вещи сами по себе
воздействуют на чувственность и порождают многообразие ощущений (при
этом надо различать разные уровни аффицирования и принимать во
внимание неопределенный эпистемологический статус подобного
утверждения). Кант полагает, что разделение всех возможных предметов на
явления и вещи сами по себе (феномены и ноумены) - необходимое условие
преодоления внутреннего столкновения рациональных максим в антиномии
чистого разума.