Веб-бібліотека - головна сторінка


Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу:

Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...

Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Теоретичні основи типологізації та класифікації країн. Предмет курсу «Соціально-економічні типи країн», методика типології. Структуризація та типологізація економічних систем. Товарні економічні системи: еволюція, риси. Класифікації соціально-економічних систем. Національні (країнові) моделі економічного розвитку. Типологія моделей економічної трансформації. Практична реалізація моделей економічної трансформації. Азійські нові індустріальні країни (Індонезія, Таїланд, Південна Корея). Китайська модель реформування економіки. Еволюція «латиноамериканської моделі» трансформації економіки. Індійський шлях економічного реформування. Модель економічного зростання України...
Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного: Релігієзнавство - специфічна сфера гуманітарного знання. Релігієзнавство як наука. Предмет і об'єкт релігієзнавства. Структурні поділи і особливості релігієзнавства. Понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства. Герменевтичний аспект релігієзнавства. Релігієзнавство і теологія. Принципи академічного релігієзнавства. Принципи релігієзнавчих досліджень як гносеологічні феномени. Принцип об'єктивності. Принцип історизму. Принципи дуальності і загальнолюдськості. Зміна парадигм методологічного мислення в релігієзнавстві. Релігія як предмет наукового дослідження. Зародки науки про релігію. Вчення про релігію епохи середніх віків і Нового часу. Становлення релігієзнавства як галузі наукового знання...
Укладач О. І. Когут. Основи ораторського мистецтва: Риторика як наука і мистецтво. Історія ораторського мистецтва. З, Цицерон та Феофан Прокопович - видатні оратори. Соціально-політичне красномовство: парламентська промова. Сучасний риторичний ідеал. Тема, цільова установка промови. Збір матеріалу. Інформаційні промови. Композиція промови: вступ, основна частина, висновки. Аналіз композиції промов. Аналіз композиції промов видатних ораторів. Методи побудови промови (індуктивний, дедуктивний, хронологічний). Промови з метою переконати. Закличні промови. Конспект. Складання конспекту лекції. Теза, аргумент, спосіб доведення в лекції. Розробка системи аргументів. Основні жанри ораторських виступів - лекція, доповідь, промова. Похвальні промови...
Беззубко Л.В. та ін. Управління трудовими конфліктами: Теоретичні основи вивчення конфліктів. Загальна характеристика конфлікту як явища. Конфлікт як об'єкт вивчення і управління. Основні типи конфліктів. Стадії трудових конфліктів. Основні причини трудових конфліктів. Вивчення проблем трудових конфліктів. Дослідження трудових конфліктів. Вивчення трудових конфліктів (на прикладі підприємств Донецької області). Методичні підходи до вивчення стану трудових конфліктів. Нормативно-правові і соціальні основи управління конфліктами. Характеристика існуючої в Україні системи соціального захисту. Вивчення проблем трудових конфліктів. Характеристика нормативно-правової бази вирішення трудових конфліктів. Стратегія управління конфліктами...
Павелків Р.В. Загальна психологія: Загальні проблеми психології. Предмет та завдання загальної психології. Предмет загальної психології. Рефлекторний характер психіки. Завдання сучасної психології. Сучасна психологія та її місце в системі наук. Галузі психології. Методи психології. Загальна характеристика методів психологічного дослідження. Організаційні методи. Метод спостереження. Метод експерименту. Метод аналізу продуктів діяльності. Метод опитування. Тестування. Виникнення та розвиток психіки. Виникнення та розвиток психіки у нижчих тварин. Розвиток психіки у хребетних тварин. Особливості психічної діяльності вищих тварин. Відмінності психіки людини і тварин. Походження та розвиток свідомості людини...
Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації: Інституційне середовище міжнародного бізнесу. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин. Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій. Сутність сучасної міжнародної організації. Типізація міжнародних організацій. Механізм функціонування міжнародних організацій. Право міжнародних організацій. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени. Прийняття рішень у міжнародних організаціях. Міжнародні службовці. Інститут постійних представництв держав при міжнародних організаціях. Запитання і завдання для обговорення. Міждержавні економічні організації. Сутність і види міждержавних організацій. Основні функції міждержавних організацій...
Пірен М. І. Конфліктологія: Предмет конфліктології як науки. Предмет, метод, структура конфліктології. Основні поняття та категорії конфліктології. Зв'язок конфліктології з іншими науками. Методи наукових досліджень у конфліктології. Функції конфліктології в суспільстві. Конфлікти в історії суспільної думки. Давні уявлення про конфліктність буття. Конфлікти в рамках соціополітичного виміру (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Теорії конфліктів (кінець ХХ - початок ХХІ ст.). Становлення конфліктології як науки в Україні та її розвиток на сучасному етапі. Природа конфліктів. Поняття, структурні елементи конфлікту. Класифікація конфліктів. Межі конфлікту. Причини конфліктів, їхні функції та профілактика. Особистісні причини виникнення конфліктів...
Зубенко Л.Г. та ін. Ділові папери в менеджменті: Документ - основний вид офіційно-ділового стилю. Історія розвитку діловодства. Виникнення справочинства. Актове діловодство. Приказне діловодство. Колегіальне діловодство. Виконавче діловодство. Радянське діловодство. Діловодство в Україні. Вимоги до оформлення реквізитів документа. Реквізит - елемент документа. Вимоги до тексту документів. Написання цифр та символів у ділових паперах. Загальна документація. Довідково-інформаційні документи. Розпорядчі документи. Організаційні документи. Спеціалізована документація. Документи з організації зовнішньоекономічної діяльності. Документи з господарської діяльності. Господарсько-договірні документи. Договори щодо створення нових форм господарювання...
Гук М. Аппаратные средства IBM PC: Устройство персонального компьютера. Немного компьютерной философии. Конструкция персонального компьютера. Карты, сокеты, слоты, джамперы. Краткий экскурс в цифровую схемотехнику. Кабели и разъемы. Системные ресурсы PC. Распределение памяти. Стандартная память - Conventional Memory. Верхняя память - UMA. Дополнительная память - Extended и Expanded Memory. Использование первого мегабайта физической памяти - Shadow ROM и Shadow RAM. Архитектура унифицированной памяти - UMA. Виртуальная память. Пространство ввода/вывода. Аппаратные прерывания. Немаскируемые прерывания. Маскируемые прерывания. Контроллер прерываний 8259А. Прямой доступ к памяти - DMA. Каналы прямого доступа к памяти и прямое управление шиной. Контроллер прямого доступа...

Протопопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємства:

Основи економічної діяльності підприємства. Підприємство в ринкових умовах. Підприємництво як форма господарювання. Комерційний розрахунок як метод господарювання. Стратегія діяльності підприємства, її обґрунтування. Планування діяльності підприємства. Бізнес-планування. Ресурсний потенціал підприємства. Ресурси підприємства. Основні фонди підприємства. Трудові ресурси підприємства. Фінансові ресурси підприємства. Обґрунтування планів господарчої діяльності. Обсяги господарчої діяльності підприємства. Витрати підприємства. Доходи та прибутки підприємства. Фінансові показники. Інвестиції. ефективність діяльності підприємства. Інвестиційна діяльність підприємства. Ефективність комерційної діяльності...

ВЕРНАДСКИЙ Владимир Иванович (1863-1945)

-естествоиспытатель и мыслитель-гуманист, основоположник геохимии, биогеохимии, радиогеологии и учения о биосфере. Родился в Харькове, в семье профессора полит, экономии И.В. Вернадского. В 1885 закончил физико-математич. ф-т Петербург, ун-та. С 1890 - приват-доцент минералогии Моск. ун-та, с 1898 по 1911 - проф. того же ун-та. В. участвовал в земском движении в защиту высшей школы, в знак протеста против реакционных мер царского правительства ушел из Моск. ун-та. С 1912 - академик Рос. академии наук, один из организаторов Комиссии по изучению естеств. производительных сил России. С 1922 по 1923 - директор организованного им Гос. радиевого ин-та. В 1927 организовал в АН СССР отдел живого вещества, преобразованный в 1929 в Биогеохимич. лабораторию, являлся ее директором со дня основания и до конца своей жизни.
В своем мировоззрении В. стремился к органич. синтезу естествознания и обществознания, он является одним из создателей антропокосмизма - мировоззренческой системы, представляющей в единстве природную (космическую) и человеческую (социально-гуманитарную) сторону объективной реальности. Будучи широко эрудированным ученым, В. свободно владел многими языками, следил за всей мировой научной лит-рой, состоял в личном общении и переписке с наиболее крупными зарубежными учеными своего времени, что позволяло ему всегда быть на переднем крае научных знаний, а в своих выводах и обобщениях заглядывать далеко вперед.
Осн. целью научных и филос. исследований В. является изучение живого вещества Земли - совокупности обитающих на ней организмов, процессов их питания, дыхания и размножения, эволюции этих процессов в истории Земли и роль человеч. деятельности в преобразовании природных условий. В спец. научных трудах, посвященных минералогии, геологии, биохимии, а также в работах "Живое вещество", "Пространство и время в неживой и живой природе" он осуществляет ряд серьезных обобщений, охватывающих ближний и дальний космос, земную кору, биосферу, жизнь человека и человечества. Именно В. вводит в научный оборот понятие "живого вещества", понимая под этим совокупность всех живых организмов Земли. Мыслитель убедительно доказывает, что с возникновением жизни на Земле живые организмы стали активно изменять, преобразовывать земную кору, в результате чего образовалась новая комплексная оболочка Земли - биосфера.
Осн. теор. следствие этих исследований - мысль, развиваемая В. в его фундаментальном труде "Научная мысль как планетное явление". Сущность этой мысли состоит в том, что объективно констатируемая направленность развития живого не может прекратить свое действие на человека в ныне существующей, далеко не совершенной природе. Человек, согласно этой т.зр., есть "исключительный успех жизни", но отнюдь не ее предел, homo sapiens служит промежуточным звеном в длинной цепи существ, к-рые имеют прошлое и, несомненно, должны иметь будущее. Поэтому творч. способности человека должны раздвинуть его еще ограниченное, преимущественно рац. сознание. Огромный вклад мыслителя-гуманиста в сокровищницу рус. культуры - его идея о том, что с возникновением человека на судьбы нашей планеты наряду с живым веществом начинает влиять новый фактор - практич. деятельность человеч. об-ва.
Т.о., ядром теор. построений В. становится учение о ноосфере, к-рую он понимает как реконструкцию биосферы в интересах мыслящего человечества, и о человеке как огромной геол. силе - творце ноосферы. Появление человека в ряду восходящих живых форм, по мнению В., означает, что эволюция переходит к употреблению новых средств - психич., духовного порядка. Эволюция в своем первом мыслящем существе произвела на свет мощное орудие дальнейшего развития - разум, обладающий самосознанием, возможностью глубинно познавать и преобразовывать себя и окружающий мир. Так, человек, возникший как венец спонтанной, бессознат. эволюции, явился началом, вырабатывающим в себе предпосылки для нового, разумно направленного ее этапа. Закономерным рез-том теор. и практич. деятельности человека становится поток информации - разл. рода сведений, знаний, концепций, теорий, в к-рый включены как первоначальные, древние мысли человека о мире и о себе и простейшие изобретения, так и новейшие достижения науки и техники, культурного развития человечества.
Этот информ. поток свидетельствует об образовании новой специфич. оболочки Земли - ноосфере, как бы наложенной на биосферу, но не слитой с ней и оказывающей на последнюю все большее преображающее воздействие. Ноосфера, или сфера разума, - это такое состояние, такой этап в развитии Земли, на к-ром именно научное познание направляет развитие, когда человечество строит свою жизнь, опираясь на истинное знание. Она потому и называется сферой разума, что ведущую роль в ней играют разумные, идеальные реальности - творческие открытия, научные и худож. идеи, к-рые материально осуществляются в реальном преобразовании природы.
Совр. состояние человеч. об-ва В. считал временем зарождения ноосферы. В его работах можно встретить двойственное толкование временной характеристики этого процесса: с одной стороны, ноосфера возникает с самого появления человечества как объективный процесс, с другой - только в наст. время биосфера начинает переходить в ноосферу. Именно в 20 в., по мнению мыслителя, возникают значит, материальные факторы перехода к ноосфере, к осуществлению идеала сознательно-активной эволюции. Во-первых, это "вселенскость" человечества, т.е. "полный захват человеком биосферы для жизни": вся Земля не только заселена и преобразована, но и используются практически все ее стихии; во-вторых, человеческое единство как природный фактор, настойчиво пробивающий себе дорогу, несмотря на все объективные межнац. и социальные противоречия и конфликты; его действие выражается в создании общечеловеч. культуры, сходных форм научной, техн. цивилизации, в развитии и преобразовании средств связи и обмена информацией; в-третьих, "омассовление" обществ., истор. жизни, когда "народные массы получают все растущую возможность сознат. влияния на ход гос. и обществ, дел"; в-четвертых, открытие новых источников энергии; и, наконец, гл. фактор - рост науки, превращение ее в мощную геол. силу, гл. силу создания ноосферы. Расцвет ноосферы наступит только тогда, когда станет возможным основанное на научных знаниях сознат. управление обществ, процессами и взаимодействием природы и об-ва в глобальном масштабе.
Научная мысль, по В., такое же закономерно неизбежное, естеств. явление, возникшее в ходе эволюции живого вещества, как и человеч. разум, и она не может остановиться или повернуть вспять. Наступление периода ноосферы вытекает из всего прошлого развития жизни и есть единственно возможный путь дальнейшего продолжения этого развития уже на его человеческой, социальной стадии, поэтому всякое сопротивление наступлению этого периода должно быть преодолено. Однако, мыслитель предостерегал человечество, предвидя возможность использования научных и техн. открытий в разрушит., антиноосферных целях. В статье "Война и прогресс науки" он предложил создать "интернационал ученых", к-рый культивировал бы сознание нравств. ответственности ученых за использование научных открытий.
В трудах В. также анализировались многие проблемы методологии и философии науки. Он утверждал, что научное познание расширяется не только путем логич. приемов мышления: его источником служат также вне-научные сферы мышления, философия и религия. Обращаясь к философии, В. подчеркивал сложную природу филос. знания, его зависимость от обыденного, ре-лиг. и научного познания, обосновывая, т.о., идею плодотворности взаимодействия всех сфер человеч. культуры в деле созидания ноосферы.
Учение В. о ноосфере и связанных с ней возможностях культурного развития человечества оказало огромное влияние на становление и развитие антропокосмич. и гуманистич. культурных парадигм нашего времени, оно является серьезной и глубокой теор. основой природоохранных мероприятий, борьбы с антропогенным загрязнением окружающей среды, роста экологич. сознания в целом.
Соч.: Очерки и речи. Вып. 1-2. Пг., 1922; Начало и вечность жизни. Пг., 1922; Биосфера. Т. 1-2. Л., 1926; Избр. соч. Т. 1-5. М., 1954-60; Химич. строение биосферы Земли и ее окружения. М., 1965; Живое вещество. М., 1978; Труды по всеобщей истории науки. М., 1988; Письма Н.Е. Вернадской, 1886-1889. М., 1988; Филос. мысли натуралиста. М.. 1988; Письма Н.Е. Вернадской, 1889-1892. М., 1991; Письма Н.Е. Вернадской, 1893-1900. М., 1994; Труды по геохимии. М., 1994; Публицистические статьи. М., 1995.
Лит.: Жизнь и творчество В.И. Вернадского по воспоминаниям современников. М., 1963; Мочалов И.И. В.И. Вернадский - человек и мыслитель. М., 1970; В.И. Вернадский и современность: Сб. статей. М.. 1986; Баландин Р. К. Вернадский: жизнь, мысль, бессмертие. М., 1988; ГумилевскийЛ.И. Вернадский. М., 1988; Мочалов И.И. Владимир Иванович Вернадский и религия. М.. 1991; Библиография сочинений академика В.И. Вернадского. М., 1991; Аксенов Г.П. Вернадский. М., 1994; Оскоцкий В.Д. Дневник как правда: (Из мемориального наследия В. Вернадского, О. Берггольц, К. Чуковского). М., 1995.
И. В. Цвык