Веб-бібліотека - головна сторінка


Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XX століття:

Французька література. Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж. П. Сартр, А. Камю. Модерністська проза початку XX століття. Розвиток німецької драматургії. Б. Брехт. Тема війни у німецькій літературі XX століття. Е. М. Ремарк, Г. Белль. Філософське підґрунтя творчості Томаса Манна. Австрійська література XX століття. Р.-М. Рільке, П. Целан, Ф.Кафка. Англійська література. Новітня англійська література. Т. Еліот, У. Голдінг. Норвезька література. Г. Ібсен, К. Гамсун. Американська література. Джек Лондон. Ернест Міллер Хемінгуей. Особливості розвитку літератури США. Г. Лонгфелло, О' Генрі, Т.Драйзер. Латиноамериканська література. Г. Марксе. Література Сходу. Японія. Китай. Роман - антиутопія XX ст...

Архівознавство / За ред. Я. С. Калакури: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкт і методи архівознавства. Зв'язок архівознавства з іншими науками та навчальними дисциплінами. Джерельна база та історіографія архівознавства. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви литовсько-польської доби (XV ст. - перша половина XVII ст.). Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина XVH-XVIII ст.). Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIH-XIX ст. Архіви України в контексті проектів архівних реформ у Росії XIX - початку XX ст. Архіви та архівна справа доби Української революції...
Інформаційні системи: Основи інформаційних технологій. Основи організації автоматизованого опрацювання інформації. Мета впровадження та використання автоматизованих інформаційних систем і технологій. Інформація в управлінні економічними об'єктами. Дослідження системи управління. Класифікація АІС. Організація АІС. Основні принципи створення АІС. Життєвий цикл АІС. Автоматизовані інформаційні технології. Класифікація автоматизованих інформаційних технологій. Режими автоматизованого опрацювання інформації. Деякі найпоширеніші комп'ютерні інформаційні технології. Інформаційні мережні технології. Технологія "клієнт-сервер". Міжнародна комп'ютерна мережа Internet. Технології розподіленого оброблення та збереження інформації...
Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха: Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...
Масляк П.О. Рекреаційна географія: Методологічні засади рекреаційної географії. Рекреаційна географія як наука. Об'єкт і предмет рекреаційної географії. Завдання, методи дослідження рекреаційної географії, зв'язок з іншими науками. Основні поняття рекреаційної географії. Теоретична база рекреаційної географії. Аксіоми. Теорії, які використовує рекреаційна географія. Закономірності та принципи рекреаційної географії. Районування в рекреаційній географії. Загальні засади районування. Рекреаційне районування. Рекреаційне районування світу та України. Територіальні рекреаційні системи. Системи і комплекси. Територіальні рекреаційні системи. Територіальні рекреаційні системи України і світу. Рекреаційні умови і ресурси. Поняття про географічні умови і ресурси...
Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...

ВЕДАНТА

(санскр., букв.- конец Вед, т. е. заключит. этап ведийского периода, представленный упанишадами), наиболее известная и влиятельная система др.-инд. религ.-филос. мысли; филос. основа индуизма. В широком смысле слова - совокупность религ.-филос. школ, разрабатывавших учения о брахмане и атмане (тождество абсолютабрахмана с познающим его субъектом - атманом, индивидуальной душой, достигаемое в процессе познания и ведущее к освобождению). В разные периоды В. заимствовала и перерабатывала отд. элементы из пурвамимансы, санкхьи, даже из буддизма - осн. идейного противника В., одновременно оказывая сильное влияние на все др. направления инд. мысли.
Вместе с др. ортодоксальными направлениями др.-инд. философии В. убеждена в высшем авторитете Вед, псе содержание к-рых рассматривается как откровение (шрути), источник истинного знания. Веды существовали до начала мира и возникли из дыхания брахмана. Предание (смрити - воспоминание), содержащееся в др. священных книгах - "Бхагавадгите", "Законах Ману", лишь разъясняет и дополняет явленное в откровении. Достижение истинного знания (видья) - знания брахмана (брахмавидья) предполагает ряд условий: осознание различий между вечным и невечным бытием; отказ от к.-л. материального воздаяния как в этой жизни, так и в будущей; обладание шестью "средствами" (спокойствие духа, умеренность, отрешённость, терпение, сосредоточенность, вера); стремление к освобождению. Полемизируя с буддизмом и его уравнит., плюралистич. и нигилистич. тенденциями, В. отстаивала идеи элитарности (в качестве адептов В. признавались только принадлежащие к высшей касте брахманов), монизма и высшей реальности брахмана как основы утверждаемого в В. единства бытия (Вселенная есть реальное единое целое, "одно без чего-либо другого").
Истоки В. уходят в поздневедийские монистич. учения о едином, пуруше, космич. жаре (тапасе), сотворении мира и т. п. (гимны последней, десятой мандалы "Ригведы"). В истории развития В. выделяют три стадии: 1) унанишады, давшие умозрит. истолкование смысла Вед и наметившие осн. понятия В. (брахман и атман, пуруша, пракрита, джняна, майя и т. д.); для этой стадии характерно преобладание интуитивнопоэтич. образов. 2) "Брахмасутра", или "В.-сутра", приписываемая Бадараяне (2-3 вв.), иногда Вьясе - опыт более строгой систематизации упанишад (обоснование высшей реальности брахмана, его отношения к явленному миру и к индивидуальной душе, а также попытки примирения религ. переживания единого с видимым многообразием форм жизни). 3) Многочисл. комментарии к "Брахмасутре" и последующая разработка проблем В.: Гаудапада (8 в.), близкий в ряде моментов буддизму, пытался синтезировать негативную логику мадхъямики с религ.-филос. идеями упанишад; Говинда, учитель Шанкары; Бхартрихари, логик и лингвист, автор "Вакьяпадии", во многом разделял идеи буддизма; Бхартрипрапанча, учивший, что брахман одновременно един и двойствен. В этот период формируются три осн. направления В., различающиеся решением вопроса об отношении брахмана и атмана: адвайта-веданта Шанкары (последоват. монизм), вишиштаадвайта Рамануджи (ограниченный монизм), двайта-веданта Мадхеы (дуалистич. концепция). Большое значение в развитии В. имели труды Бхаскары, Ядавапракаши, Ведантадешики, Шрихарши, Нимбарки, Валлабхи и др.
Последовательная В. (адвайтаВ.) фактически исключает из рассмотрения вопрос о возникновении мира объектов из чистого бытия брахмана. Однако те направления В., к-рые признают реальность зависимого от брахмана мира, вынуждены допустить наличие в брахмане творч. потенции (шакти) производить множество объектов (образ Брахмы, ткущего из самого себя паутину явлений и законов, ими управляющих). Наряду с рассмотрением взаимоотношения брахмана и мира В. подробно анализирует и индивидуальную душу, "Я" - прежде всего с т. зр. того, как возникает ограниченность познания объектов со стороны "Я". Сложное соотношение реальности и иллюзорности на разных уровнях психологического состояния раскрывается, напр., в учении о четырёх состояниях психики (бодрствование, сон со сновидениями, глубокий сон, запредельное состояние), отличающихся друг от друга тем, что реальность предыдущего состояния снимается на следующем уровне, выступая как иллюзия. В. развивала учение о переселении душ (см. Метемпсихоза).
В. играла ведущую роль среди всех ортодоксальных систем инд. философии; ведантистскую окраску принимали различные направления филос. и религ. мысли Индии 19-20 вв. (т. н. "интегральная" В. Вивекананды, учения Раммохана Рая, Гхоша, Рамакришны, Радхакришнана и др.).