Веб-бібліотека - головна сторінка


Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство:

Дозвіллєзнавство як наукова дисципліна та навчальний предмет. Дозвілля і дозвіллєва діяльність як галузь наукового знання. Соціальний феномен вільного часу. Структура дозвіллєвої діяльності. Соціально-історичні особливості розвитку сучасної системи культурно-дозвіллєвої діяльності. Історико-культурний аналіз дозвілля та дозвіллєвої діяльності наприкінці XIX - 90-ті роки XX ст. Соціально-історичні особливості розвитку дозвіллєвих центрів для молоді в нашій країні і за кордоном. Сучасний етап організації культурно-дозвіллєвої діяльності в країнах зарубіжжя. Соціалізація вільного часу та дозвіллєвої діяльності. Час як значна соціальна цінність. Зміст і структура вільного часу...

Машина Н.І. Страхування для туристичних підприємств: Основи страхового бізнесу. Економічний зміст страхування. Поняття страхування. Основні поняття в страхуванні. Страховий ризик. Класифікація в страхуванні. Договірні відносини в страхуванні. Організація страхової справи в Україні. Державне регулювання страхової діяльності. Перехід страхового ринку України на міжнародні стандарти. Організаційні форми страховиків. Аквізиція страхової компанії. Системи страхових відносин. Сучасний стан страхового ринку України. Основні показники. Частка страхування у ВВП. Розвиток окремих видів страхування. Популярність страхування в Україні. Страхування як елемент ризик-менеджменту в туристичній діяльності. Характеристика ризиків у туристичній діяльності...
Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Теоретические основы документоведения. Понятие о документе. Сущность понятия «документ». Генезис и развитие понятия «документ». Документ как система. Характеристика документа как системного объекта. Свойства документа. Признаки документа. Функции документа. Информационная составляющая документа. Материальная (физическая) составляющая документа. Материальная основа документа. Форма материального носителя информации. Структура документа. Общая характеристика структуры. Внутренняя структура документа. Внешняя структура документа. Реквизиты документа. Методы и способы документирования. Общие положения. Кодирование информации. Понятие о языках. Знаковый метод фиксирования информации. Понятие о знаках. Классификация знаков...
Палеха Ю. І. Управлінське документування. Кадрове діловодство: Особливості складання кадрової документації. Вимоги до кадрового діловодства. Визначення поняття «кадрового діловодства». Основні обов'язки і функції кадрових служб. Організація праці співробітників кадрових служб. Призначення документації з кадрів. Завдання обліку кадрів. Місце та склад кадрової документації. Основні групи кадрових документів. Класифікація документів з особового складу. Ведення трудових книжок. Особливості ведення і збереження трудових книжок. Заповнення трудових книжок. Порядок внесення записів про нагородження й заохочення. Порядок внесення відомостей у разі звільнення. Порядок виправлення записів у трудових книжках. Оформлення дублікату трудової книжки. Ведення обліку трудових книжок...
Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Теорія соціальної педагогіки. Соціальна педагогіка: її предмет, функції та прикладні завдання. Філософські основи сучасної соціально-педагогічної діяльності. Психолого-педагогічні основи соціалізації людської особистості з метою гармонізації власно особистісних та загальносуспільних інтересів. Сугестологічна майстерність соціального педагога. Екопсихологічна система особистості. Вплив мікрочинників соціалізації на її формування. Формування екопсихологічної системи особистості в умовах впливу мезочинників соціалізації. Роль основних джерел макрочинників соціалізації у формуванні екопсихологічної системи особистості. Вплив мегачинників соціалізації на формування людської особистості. Проблеми сучасної віктимології...
Безпека життєдіяльності / За ред. В.Г. Цапка: Концепція розвитку науки і практики "Безпека життєдіяльності". Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Теоретичні основи дисципліни "Безпека життєдіяльності". Загальні положення. Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих факторів. Зміст основних елементів, що формують систему знань дисципліни "Безпека життєдіяльності". Елементи теорії, що становлять зміст предметної сфери дисципліни. Елементи теорії, що становлять логічні категорії безпеки життєдіяльності. Елементи теорії, що становлять закони, принципи, аксіоми і правила. Закони та їх зміст. Основні принципи та їх зміст...
Митне право України / За ред. О.Х. Юлдашева: Митна політика України. Поняття та основні складові митної політики. Принципи митного регулювання. Митна справа в Україні. Історія митної справи. Поняття митної справи. Законодавча реалізація митної справи в Україні. Митна статистика. Митне право та митне законодавство України. Поняття та предмет митного права України. Методи та принципи митного права. Система митного права України. Джерела митного права України. Поняття митно-правових відносин та їх структура. Загальна характеристика митного законодавства України. Правові підстави нарахування митних платежів та зборів. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності як елемент митно-тарифного регулювання...
Заброцький M.М. Основи вікової психології: Предмет та методи вікової психології. Предмет вікової психології як науки. Загальна характеристика віку. Теоретичні концепції вікової психології. Методи вікової психології. Загальна характеристика онтогенезу людської психіки. Розвиток і формування. Особливості психічного розвитку. Рушійні сили розвитку психіки. Навчання, виховання та розвиток психіки. Вікова періодизація психічного розвитку. Психологічні особливості дошкільного віку. Особливості психічного розвитку немовляти. Початковий розвиток особистості на етапі раннього дитинства. Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку. Психологічна готовність дітей до школи. Шестирічні діти. Психологічні особливості молодшого школяра...
Локазюк В. М. Мікропроцесори та мікроЕОМ у виробничих системах: Функціонування, проектування та архітектура мікропроцесорних пристроїв і систем. Загальні відомості про мікропроцесорну техніку. Основні поняття та визначення мікропроцесорної техніки. Класифікація мікропроцесорів та їх основні параметри. Вибір мікропроцесорного комплекту для проектування обчислювальних пристроїв і систем. Загальні питання організації та функціонування мікропроцесорних пристроїв і систем. Структура мікропроцесорних пристроїв і систем. Інтерфейси мікропроцесорних пристроїв і систем. Керування роботою мікропроцесорних пристроїв (систем). Адресний простір. Механізм та способи адресації. Формалізація процесу проектування мікропроцесорних пристроїв і систем...
Титаренко Л.Д. та ін. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів: Ідентифікація товарів. Сутність ідентифікації товарів. Ідентифікація та оцінка відповідності товарів. Види і засоби ідентифікації. Способи і методи ідентифікації. Фальсифікація товарів. Сутність і види фальсифікації. Наслідки фальсифікації. Заходи попередження фальсифікації. Способи і методи виявлення фальсифікації продовольчих товарів. Зерноборошняні товари. Кондитерські товари. Плоди та овочі. Смакові товари. Харчові жири. Молоко та молочні продукти. М'ясо та м'ясні товари. Риба та рибопродукти...
Семків О. І. Політологія: Предмет і метод політології. Політика та її соціальність. Предмет політології. Методи і способи вивчення політики. Основні віхи історії політичної думки. Політична думка Стародавнього світу. Проблеми держави в країнах Стародавнього Сходу. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель. Римське право і політика. Становлення політичної науки нового часу. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'ю. Н. Макіавеллі та макіавеллізм. Раціоналістичні концепції політики. Просвітництво. Ф. Бекон і Дж. Локк про державу та правові основи людського буття. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політично-правові вчення в Німеччині у XVIII- XIX ст...

Чемерис А. Т. Організація діяльності служби зайнятості:

Мета, завдання та основні напрямки діяльності державної служби зайнятості. Організація професійної орієнтації, професійного відбору і профконсультацій незайнятого населення. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації незайнятого населення. Порядок реєстрації безробітних, пошуку їм підходящої роботи та працевлаштування. Єдина технологія діяльності центрів зайнятості України. Умови та розмір виплати допомоги по безробіттю різним категоріям безробітних. Організація громадських робіт, тимчасової зайнятості на сезонних роботах, залучення безробітних до підприємницької діяльності. Розробка і реалізація регіональних програм зайнятості...

УТОПИЯ И АНТИУТОПИЯ

изображение идеального общественного строя либо в якобы уже существовавшей или существующей где-то стране, либо как проекта социальных преобразований, ведущих к его воплощению в жизнь. Термин "утопия" ведет свое происхождение от сокращенного названия книги Т. Мора (1516). В 19 и 20 вв. этот термин приобрел характер отрицательного обозначения всех сочинений и трактатов, содержащих нереальные планы радикального переустройства общественных отношений.
Традиционные описания совершенного общественного строя восходят к античным легендам о "золотом веке", о "земном рае", об "островах блаженных", якобы открытых мореплавателями в эпоху великих географических открытий 15 - 18 вв. ("Город Солнца" Т. Кампанеллы, "Новая Атлантида" Ф. Бэкона, "История севарамбов" Д. Вераса и аналогичные сочинения их многочисленных эпигонов). В 17 - 19 вв. широкое распространение получили также различные утопические проекты воплощения в жизнь идеалов социальной справедливости (Мабли, Морелли, Бабёфа, Сен-Симона, Фурье, Кабэ, Герцки и др.). Разновидностью утопических сочинений Нового времени были также многочисленные трактаты о "вечном мире" (Э. Крюсе, Ш. Сен-Пьера, И. Канта, И. Бентама, В. Малиновского и др.).
Утопии разнообразны по социальному содержанию и литературной форме - это различные течения утопического социализма, а также рабовладельческие утопии о совершенном государстве Платона и Ксенофонта, феодально-теократические утопии Иоахима Флорского, В. Андреа "Христианополис", буржуазные и мелкобуржуазные (Э. Беллами "Взгляд назад" и др.), а также многочисленные технократические и анархические утопии. Многие утопические сочинения предлагали решение отдельных проблем: трактаты "о вечном мире", педагогические (Я. А. Коменский, Ж.-Ж. Руссо), научно-технические (Ф. Бэкон) и т. д. Утопия представлена также в истории общественной мысли древнего и средневекового Китая (утопические сочинения Мо-цзы, Лао-цзы, Шан Яна и др.), народов Ближнего и Среднего Востока (ал-Фараби, Ибн Баджа, Ибн Туфейль, Низами и др.), в литературе России 18 - 19 вв. - "Путешествие в землю Офирскую" (1786) M. M. Щербатова, "Рассуждение о мире и войне" (1803) В. Ф. Малиновского, сочинения декабристов и революционных демократов, романы А. А. Богданова и т. д.
По мере развития научных знаний об обществе утопия в значительной мере утрачивает свою познавательную и прогностическую роль. Своим возрождением в 20 в. утопия во многом обязана Г. Уэллсу, который не только написал много утопических произведений, но и считал создание и критику социальных утопий одной из задач социологии. В то же время Ж. Сорель противопоставлял утопию как рационализированное ложное сознание интеллигенции социальному мифу в качестве стихийного выражения общественных потребностей. Исследование утопий занимает большое место в социологии знания К. Манхейма, который рассматривал их как социальную критику существующего общественного строя, противостоящую идеологии как ее апологетическому оправданию. Согласно Л. Мэмфорду, основное назначение утопии состоит в том, чтобы направить общественное развитие в русло "уготованного будущего".
Во 2-й пол. 20 в. в социологической литературе утвердилось деление утопий на "утопии реконструкции", ставящие целью радикальное преобразование общества, и "утопии бегства" от социальной действительности. В 70 - 90-х гг. получил распространение термин "обоснованная утопия" для обозначения социальных программ воплощения в жизнь "предпочитаемого будущего".
Социальные философы долгое время третировали утопии как "химерические" проекты преобразования естественного состояния общества, к числу которых они относили и коммунизм. Однако социальные потрясения 20 в., в особенности революция в России и подъем освободительных движений в мире, были восприняты ими как реальная угроза воплощения утопии в действительность. Господствующей тенденцией в середине 20 в. на Западе стала дискредитация утопий и создание различных антиутопий, предрекавших мрачное будущее человечеству и предостерегавших об опасности насильственного "осчастливливания" человека.
Во 2-й пол. 20 в. утопия вновь привлекает к себе внимание общественных деятелей, идеологов, социальных писателей. Среди них наблюдается двойственное отношение к утопии. С одной стороны, продолжаются попытки ее дискредитировать, подчеркивать недостижимость коммунистических идеалов, отождествить марксизм с утопическим сознанием. С другой стороны, раздаются призывы создать программу обновления государственно-монополистического капитализма посредством "реформации сверху", противопоставляемой социальной революции. Некоторые футурологи и экологи на Западе стараются использовать утопии для придания привлекательности своим концепциям о будущем; наиболее типичны в этом отношении сочинения Б. П. Беквита "Следующие 500 лет" и Э. Калленбаха "Экотопия". Некоторые идеологи "новых левых" намеренно становятся на позиции воинствующего утопизма, не видя практических путей к достижению социальной справедливости (Р. Миллс, Г. Маркузе, П. Гудмен и др.). Для некоторых утопий на Западе характерно переплетение утопических и антиутопических тенденций, которое выражается в том, что провозглашаемый в них социальный идеал нередко сопровождается отказом от традиционных гуманистических и демократических ценностей (напр., "Второй Уолден" Б. Ф. Скиннера). Нередко наблюдается переход от "скрытой" к "открытой" утопии, т. е. к намеренному утопизму. Перефразируя Гегеля, некоторые западные социологи утверждают, что "все действительное утопично, а все утопичное действительно", что перед человечеством нет якобы иной альтернативы, кроме выбора между "утопией или гибелью" (Р. Дюмон, П. С. Хеншоу, В. Феркис и др.).
В прошлом утопия выполняла важные идеологические, воспитательные и познавательные функции. Значение утопии определяется ее познавательным содержанием и идеологическим назначением. Она является выражением интересов определенных классов и социальных слоев, как правило не находящихся у власти. Утопия имеет много общего с социальным мифом по идейному содержанию, с социальной сатирой - по литературной форме, с научной фантастикой - по познавательной функции. Вместе с тем утопия обладает целым рядом особенностей: в первую очередь убеждением в возможности разрешения всех противоречий общества однократным применением какой-либо универсальной схемы, рассматриваемой как панацея от любого социального зла. Для утопии поэтому характерны антиисторизм, намеренный отрыв от реальности, нигилистическое отношение к действительности, стремление конструировать социальные отношения по принципу "все должно быть наоборот", склонность к формализму, преувеличение роли воспитания и законодательства.
В истории общества и общественной мысли утопия нередко служила формой выражения социально-критической, обличитальной идеологии. Многие основные принципы демократического движения, нравственные и законодательные нормы, системы педагогики и образования были впервые сформулированы в утопиях (напр., государственное устройство США, равноправие женщин, всеобщее обязательное образование и др.). Великие утописты "гениально предвосхитили бесчисленное множество таких истин, правильность которых мы доказываем теперь научно..." (Маркс К; Энгельс Ф. Соч., т. 18, с. 499). Хотя современная утопия и лишилась ряда прежних функций, тем не менее она не утратила своей роли в качестве специфического жанра литературы. Положительное значение утопии в современную эпоху проявляется в двух направлениях: она позволяет предвосхитить вероятное отдаленное будущее, которое на данном уровне познания не может быть научно предсказано в конкретных деталях, и может также предостерегать от некоторых отрицательных социальных последствий человеческой деятельности. Эти формы утопии стимулировали развитие в социологии методов нормативного прогнозирования и построения сценариев с целью анализа и оценки желательности и вероятности предполагаемого развития событий.
В противоположность утопии антиутопия отрицает возможность достижения социальных идеалов и установления справедливого общественного строя, а также, как правило, исходит из убеждения, что любые попытки воплотить в жизнь заранее спрограммированный, справедливый общественный строй превращаются в насилие над социальной действительностью и личностью и приводят к худшему, чем прежде, состоянию общества, прокладывая путь к тоталитаризму В аналогичном смысле в западной социологической литературе упогребляются также понятия "дистопия", т. е. искаженная, перевернутая утопия, и "какотопия" , т. е. "Страна зла" (от греч. плохой, злой и место). В антиутопии убедительно выявилось осуждение тоталитарного строя, а также смятение значительной части интеллигенции перед лицом грядущих отрицательных последствий научно-технической революции, манипуляции сознанием и поведением людей, оправданная тревога за судьбу личности и человеческого права в предельно регламентированном и бюрократизированном обществе.
Антиутопические тенденции в общественном сознании на Западе, с одной стороны, связаны с охранительными консервативными и неоконсервативными идейно-политическими течениями, а с другой - в них проявились враждебность к "казарменному коммунизму", стремление защитить традиционные гуманистические и демократические ценности от рационализированной технократической цивилизации, опасения за судьбу личности в "массовом обществе". Эта гуманистическая тенденция предопределила во многом привлекательность антиутопий Замятина, Оруэлла, Хаксли, проницательно предвосхитивших реальные процессы в современном мире. Переход от третирования проектов преобразования общества к страху перед перспективой их претворения в жизнь был лаконично сформулирован Н. А. Бердяевым: "Утопии выглядят гораздо более осуществимыми, чем в это верили прежде. И ныне перед нами стоит вопрос, терзающий нас совсем иначе: как избежать их окончательного осуществления?" О. Хаксли взял эти слова в качестве эпиграфа к своей книге "Бравый новый мир".
Наиболее известными и типичными антиутопиями являются романы "Мы" Е. Замятина, "Котлован" А. Платонова, "Бравый новый мир" О.Хаксли, "Ферма животных" и "1984" Дж. Оруэлла, "Механический апельсин" и "1985" Э. Берджеса, "Возвышенные меритократии" М. Янга, "Повелитель мух" У. Голдинга, сочинения Р. Бредбери, С. Лема, И. Ефремова и др. писателей и многие другие сочинения в жанре социальной и политической фантастики. С ними также созвучны некоторые публицистические произведения, напр. "Мрак в полдень" А. Кёстлера, "Последняя ночь мира" Ч. Льюиса, "Миф о машине" Л. Мэмфорда, "Исследование видов человечества на будущее" Р. Хейлбронера и т. п.
Исторически антиутопия ведет свое происхождение от сатирической традиции Дж. Свифта, Вольтера, У. Ирвинга, С. Батлера, М. Е. Салтыкова-Щедрина, Г. К. Честертона и др. Однако в отличие от острой критики социальной действительности антиутопия, напротив, является сатирой на демократические и гуманистические идеалы и апологию существующего порядка вещей. В этом же состоит и принципиальное различие между антиутопией и романом-предупреждением, к которому обращались в своем творчестве А. Франс, Дж. Лондон, Г. Уэллс, К. Чапек, С. Льюис, Р. Бредбери, Р. Мерль, П. Буль и многие другие прогрессивные писатели, чтобы предостеречь от подлинных, а не мнимых опасностей развития цивилизации.
Лит.: Кирхенгеим А. Вечная утопия. СПб., 1902; Свентоховский А. История утопии. М., 1910; БердяевН. Смысл истории. Берлин, 1923; Он же. Новое средневековье. М., 1991; Араб-Оглы Э. А. В лабиринте пророчества. М., 1973; Он же. В утопическом антимире. - В сб.: О современной буржуазной эстетике, вып. 4. М., 1976; Баталов Э. Я. Социальная утопия и утопическое сознание в США. М., 1982; Он же. В мире утопии. М., 1989; Он же. Политическая утопия в XX веке: вопросы теории и истории. М., 1996; КлибановА. И. Народная социальная утопия в России. М., 1997; Ушков А. М. Утопическая мысль в странах Востока. М., 1982; Туторов В. А. Античная социальная утопия. Л., 1989; Шахназаров Г, Этот прекрасный новый мир в пресловутом 1984 г. - "Иностранная литература", 1979, № 7; Манхейм К. Диагноз нашего времени. М., 1994; ЧаликоваВ. Утопия и свобода. М., 1994; Duon V. LUtopie et le roman utopique dans la literature anglaise. Toulouse - P., 1941; Parrington V. L. American Dreams: a Study of American Utopias. Providence, 1947; RuyerR. LUtopie et les utopies. P., 1950; DuveauG. Sociologie de lUtopie et autres essais. P., 1961; PoIakF. L. The Image of the Future, v. 1 - 2. Leyden-N.Y, 1961; Mumford L. Story of Utopias. N. Y, 1962; Utopias and Utopian Thought, ed. by F. Е. Manuel. Boston, 1966; Utopia, сотр. by G. Kateb. N. Y, 1971; Noyck R. Anarchy, State and Utopia. N. Y, 1974; Harowtz l. L. Ideology and Utopia in the United States: 1956-76. N. Y, 1977; Erasmus Ch. J. In Search of the Common Good. Utopia Experiments Past and Future. N. Y, 1977; Manuel F. E., Manuel F. P. Utopian Thought in the \festern Vfcrld. Cambr. (Mass.), 1979; Huxley A. L. Brave NewW>rld Revisited. L., 1958; daran E. M. Histoire et Utopie. P., 1960; Walsh Ch. From Utopia t Nightmare. N.Y, 1962; HillegasM. R. The Future as Nightmare. N.Y, 1967; KoestlerA. The Ghost in the Machine. L., 1975.
Э. А. Араб-Оглы