Веб-бібліотека - головна сторінка


Шепелев А. М. Штукатурные работы:

Сведения о зданиях, производстве строительных и отделочных работ. Классификация зданий и их части. Виды отделки и последовательность строительных и отделочных работ. Охрана труда и противопожарные мероприятия на строительстве. Леса, подмости, люльки, лестницы, стремянки. Основные требования. Леса. Люльки, подмости, лестницы. Инструменты, приспособления, инвентарь. Инструменты. Приспособления и инвентарь. Подготовка поверхностей под оштукатуривание. Камневидные, деревянные, фибролитовые и другие поверхности. Сетчатые конструкции, заделка стыков, каналов. Общие сведения о штукатурных работах. Штукатурные слои, их нанесение и разравнивание. Нанесение и разравнивание накрывки. Лузги, усенки и фаски...

Основи кооперації. / С. Г. Бабенко та ін: Теоретичні основи кооперації. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооператив. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Мета господарської діяльності кооперативів виробників. Мета господарської діяльності кооперативів споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Поняття "кооперативні принципи". Міжнародні кооперативні принципи. Національні кооперативні принципи. Основний зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Поняття "кооперативні цінності". Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Сокол Т. Г. Основи туристичної діяльності: Історія розвитку світового туризму. Періодизація історії туризму. Подорожі та мандрівки в епоху стародавнього світу. Подорожі епохи середньовіччя. Подорожі й туризм у XVII-XVIII ст. Туризм XIX - початку XX ст. Сучасний світовий туризм. Міжнародне туристичне співробітництво. Світові туристичні регіони. Історія туризму в Україні. Мандрівництво як джерело зародження туризму в Україні. Український туризм у XIX - першій половині XX ст. Зародження організованих форм. Туризм в Україні в 70-80-ті роки XX ст. Туризм в Україні на сучасному етапі. Теорія туристичної діяльності. Культурно-історичне та соціально-економічне значення туризму в розвитку суспільства. Основні теоретичні поняття та їх визначення. Функції туризму в суспільстві...
Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії: Предмет та задачі топографії й картографії в екологічному моніторингу. Визначення топографії й картографії та їх зміст. Зв'язок топографії й картографії з іншими науками, історія їх розвитку та організацій форми. Картографічні образно знакові просторові моделі. Карти та їх властивості. Класифікація карт. Географічні атласи та їх класифікація. Суть та структура регіональних екологічних атласів. Математична основа побудови географічних карт. Моделі поверхні Землі та її розміри. Математична основа карт. Картографічні проекції. Системи координат в топографії та картографії. Основні лінії та площини еліпсоїда. Географічні координати. Плоскі прямокутні координати. Полярні та біполярні координати". Висота точок...
Зусін В.Я. Етика та етикет ділового спілкування: Ділове спілкування. Форми і особливості ділового спілкування. Основні етапи і тактичні прийоми ведення переговорів. Прийоми проведення ділових бесід. Проведення зборів і нарад. Проведення конференцій і виставок. З історії етики. Предмет етики. Трансформація етики в часі. Етика ділового спілкування. З історії етикету. Предмет етикету. Виникнення етикету і його характер. Трансформація етикету в часі. Лицар, синьйор, джентльмен. Історія застільного етикету. Етикет в громадських місцях. У вищому навчальному закладі. В театрі, на концерті. На виставці, в музеї і бібліотеці. Етикет курця. Танцювальний вечір. У ресторані, кафе. В громадському транспорті. В магазині. Основи ділового етикету і протоколу. Знайомство, представлення...
Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Теоретичні основи дозвілля. Соціальна сутність дозвілля. Дозвілля в житті людини. Функції та принципи дозвілля. Педагогічні засади дозвілля. Стан наукових досліджень дозвіллєвої сфери. Основні інститути дозвіллєвої сфери. Специфіка діяльності дозвіллєвих центрів. Робота парку як дозвіллєвого центру. Дозвіллєва діяльність в клубах. Дозвілля в туристичних комплексах та готелях. Музей як дозвіллєвий центр. Хобі-групи як інститути дозвілля. Дозвіллєва робота з різними категоріями населення. Специфіка дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю. Особливості дозвіллєвої роботи з дорослими. Дозвіллєва діяльність з особами похилого віку. Специфіка дозвіллєвого обслуговування інвалідів. Дозвіллєва робота з сім'ями...

УМНОЖЕНИЕ СУЩНОСТЕЙ

(proliferation of essences) - принцип множественного истолкования каждого явления, которое в разных системах описания наделяется разными смыслами, выводится из различных причин и первооснов.
Этому препятствовал постулат, действовавший в философии задолго до Уильяма Оккама (14-ый век), которому приписывается его известная формулировка: "Сущности не следует умножать без необходимости". Подчиняясь этому принципу, философия старалась сводить многообразие явлений к минимуму сущностей, а в идеале - к одной сущности, которая отождествлялась с Богом или на которую переносился божественный статус ("божественный разум", "божественная воля"). Запрет на умножение сущностей фактически означал призыв к их сокращению. Не случайно этот принцип получил название "бритвы Оккама", так как предполагал отсечение "лишних" сущностей. В конечном счете, сущность мироздания урезалась до единицы, что превращало философию в отрасль теологии. По сути, бритвой Оккама философия перерезала себе горло. Еще у Гегеля, да и других "односущных" мыслителей философия сохраняет теологический характер, то есть языком разума пересказывает истину веры - даже в том случае, если это вера в отсутствие Бога и в "материальное единство мира". Модель богословского "односущностного" мышления сохраняется и в атеистической философии, хотя объектом его может выступать не Бог, а другая сущность: "история", или "воля", или "жизнь".
Между тем особенность философии, в отличие от теологии, есть именно поиск многих сущностей, несводимых друг к другу. Философия в этом смысле не может удовлетворяться даже тем многообразием действительных явлений, которое описывает наука. Каждый предмет, даже такой простой, как камень или капля, не только содержит в себе множество универсалий (тяжесть, цвет, форма и др.), но и сам выступает как универсалия, которую можно обнаруживать в других предметах ("каменность", "капельность"). Каждое существование таит в себе много сущностей, и философия расширяет область мыслимого умножением сущностей, их преизбытком над существованием (см. Потенциация).
В методологии науки сходный принцип разрабатывался Полом Фейерабендом как "пролиферация", умножение теоретических и нетеоретических способов познания (эта позиция порой именуется "методологическим анархизмом"): "Познание... не есть ряд непротиворечивых теорий, приближающихся к некоторой идеальной концепции. Оно не является постепенным приближением к истине, а скорее представляет собой увеличивающийся океан взаимно несовместимых (быть может, даже несоизмеримых) альтернатив, в котором каждая отдельная теория, сказка или миф являются частями одной совокупности, побуждающими друг друга к более тщательной разработке; благодаря этому процессу конкуренции все они вносят свой вклад в развитие нашего сознания". [1 ]
Российская гуманитарная мысль также стремилась притупить острие оккамовской бритвы. Принцип умножения сущностей действует в бахтинской теории полифонии: истина многоголоса, требует множества взаимодействующих сознаний. Один из лейтмотивов "жизнемыслия" Г. Д. Гачева - демонстрация того, что мир сущностно богат, несводим к одному первоначалу. Памятуя, что русская мысль находилась под сильным влиянием "философии всеединства" Вл. Соловьева, принцип умножения сущностей можно назвать философией "всеразличия" (см.).
Принцип умножения сущностей находит себе поддержку и в развитии современных информационных технологий. Редуктивное правило Оккама действовало в силу крайней ограниченности информационных емкостей и ресурсов доэлектронной эры. На протяжении тысячелетий мысль приучалась к режиму бедности, обобщения, сгущения, жесточайшей экономии. Сейчас открылись бесконечно емкие носители информации - электронные и квантовые - и соответственно меняются законы и цели интеллектуального производства: от сжатия к расширению, от редукции к абдукции (см.), от обобщения и сокращения сущностей - к их умножению.
--------------------------------------------------------------
[1] Пол Фейерабенд. Против методологического принуждения, в его кн. Избранные труды по методологии науки. М., Прогресс, 1986, сс. 162 - 163.
-------------------------------------------------------------
Учение Якова Абрамова в изложении его учеников, публикация М. Эпштейна, в кн. Л О Г О С . Ленинградские международные чтения по философии культуры. Книга 1. Разум. Духовность. Традиции. Л., Издательство Ленинградского университета, 1991, сс. 211-254.
М. Эпштейн. Философия возможного. Модальности в мышлении и культуре". СПб, Алетейя, 2001.
Михаил Эпштейн