Веб-бібліотека - головна сторінка


Семигіна Т. В. Порівняльна соціальна політика:

Порівняльні підходи у соціальній політиці. сучасні соціальні проблеми у світі. Розуміння соціальних проблем. Оцінювання соціальних проблем. Загальній погляд на міжнародний контекст. Національні моделі соціальної політики. Класифікації моделей соціальної політики. Зміни в моделях соціальної політики. Фахові тенденції у соціальній політиці. Глобальна соціальна політика. Соціальна політика у великобританії. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники. Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику. Адміністрування соціальної політики. Соціальні програми. Соціальна політика у німеччині. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники...

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Основи теорії економічної і соціальної географії. Методологічні основи. Наукові підходи і категорії, деякі терміни і поняття. Ландшафтна оболонка як глобальний об'єкт досліджень у географії. Інтеграція наук і сутність географічного підходу. Взаємодія суспільства і природи та її закономірності. Єдність природи і суспільства, їх взаємодія. Закономірності взаємодії. Екологічний підхід. Природокористування і його місце у взаємодії суспільства і природи. Закономірність комплексності у природі і суспільстві. Гсокомплексологічна концепція. Системні об'єкти в економічній і соціальній географії. Суспільно-територіальний комплекс як найбільш інтегрований об'єкт досліджень...
Роменець В. А. Історія психології: XVII століття. Епоха Просвітництва: Історія психології як совість психолога. Дослідження з питань періодизації історико-психологічних знань. Становлення логічного осередку в історії психології - дія та вчинок. Вчинковий осередок і періодизація історії психології. Ситуативний рівень періодизації. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історія психології як історія розробки значущих проблем. Тотем і ранні людські спільноти. Ритуал і вчинок - засади психології у Давньому Китаї. Нірвана й нестримна чуттєвість - засади психології у Давній Індії. Людське і вселюдське в ідеології Пророчого руху...

ТУЛМИН СТИВЕН

(1922-1997) - английский философ и преподаватель, специалист в области идей, создатель эволюционистской концепции науки. Изучал физику в Кембриджском университете, в 1948 г. получил докторскую степень за диссертацию "Исследование места разума в этике". Читал лекции по философии науки в Оксфордском университете  Он прошел путь от махизма и неопозитивизма к эпистемологическому эволюционизму. Свою теорию автор изложил в работах "Генеалогия науки" в трёх томах (1961-1965); "Человеческое понимание" (1972); "Знание и действие" (1976) и "Введение в науку рассуждения" (1979). Тулмин  исходит  из  представления  о  двойственном  характере  человеческого понимания. Исторически  человеческое понимание развивается двумя дополняющими друг друга путями. Познавая мир вокруг себя,  человек расширяет свое знание.  Рефлектируя  по  поводу  своей  познавательной  деятельности,  человек углубляет свое знание. В центре внимания Тулмина вопрос о том, каким путем развиваются  и  изменяются,  передаются  от  поколения  к  поколению  понятия, концептуальные системы. Он считает, что концептуальный  аппарат напрямую зависит от конкретной исторической ситуации. Какими понятиями человек пользуется, какие стандарты рационального суждения он признает, как он организует свою жизнь и интеризует свой опыт, зависит  от того, когда человеку пришлось родиться и где ему довелось жить. Тулмин стремится создать  эволюционную модель развития науки, которая строится на следующих положениях: 1) интеллектуальное  содержание  научной  дисциплины,  с  одной  стороны,  подвержено изменениям, а с другой - обнаруживает  явную преемственность; 2) эволюция научных  теорий - это непрерывный отбор концептуальных новшеств, где решающим условием для выживания инноваций становится её вклад в установление соответствия между  объяснением данного феномена и "объяснительным идеалом"; 3) изменения наступают тогда, когда  интеллектуальная среда позволяет"выжить" тем популяциям, которые в наибольшей степени адаптируются к ней.Науку рассматривает как совокупность интеллектуальных дисциплин и профессиональный институт. В противовес неопозитивистам выдвигает свой план организации  научного мышления,  основанный на  понимании. Понимание в  науке задаётся с одной стороны стандартами ("матрицами"), принятыми в научном сообществе в данный исторический период, а с другой стороны - проблемными ситуациями, выступающими основой улучшения понимания. Особое внимание он уделяет проблемным ситуациям.