Веб-бібліотека - головна сторінка


Причепій Є. М. та ін. Філософія:

Сутність філософії та її роль у суспільстві. Світогляд, його структура і функції. Типи світоглядів. Поняття "філософія". Предмет філософії. Соціальні умови формування в філософії. Духовні джерела філософії. Філософські проблеми та дисципліни. Специфіка філософського знання. Філософські методи. Функції філософії. Історичні типи філософії. Методологічні проблеми історії філософії. Предмет історії філософії. Історія філософії та філософія історії. Методи історико-філософського аналізу. Західна та східна моделі (парадигми) філософії. Філософія в Давніх Індії, Китаї та Греції. Давньоіндійська філософія. Давня китайська філософія. Філософія Давньої Греції. Філософія Середньовіччя та Відродження. Філософія Середньовіччя...

Афанасьєв І. Діловий етикет. Етика ділового спілкування: Що таке етикет і протокол. Основи етикету. Знайомство. У гостях. Після того, як вас відрекомендували. Вітання. На вулиці. У приміщенні. Як відповідати на вітання. Звертання. Вживання титулів і звань при звертанні. "Ви" і "ти". Прощання. Візит у гості. Як приймати і як відхиляти запрошення. Коли йдете в гості. Коли і як приходити. У гостях. Коли і як іти. Прийом гостей. Незвані гості. Як запрошувати гостей. Підготовка до прийому гостей. Як зустрічати гостей. Як розмістити гостей. Проведення застілля. Правила поведінки за столом. Як сідати за стіл. Я[о робити із серветкою. Як їсти і користуватися столовими приборами. Як розливати алкогольні напої. Коли і як слід цокатися чарками...
Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Основи стандартизації. Державна система стандартизації України. Загальні відомості про стандартизацію. Основні терміни та їх визначення з стандартизації. Організація роботи зі стандартизації в Україні. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Рада стандартизації. Технічні комітети стандартизації. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації. Об'єкти стандартизації. Стандарти та їх застосування. Порядок розроблення і прийняття, перевірки, внесення змін та перегляду стандартів. Порядок застосування стандартів. Застосування стандартів у технічних регламентах...
Посудін Ю.І. Методи неруйнівної оцінки якості та безпеки сільськогосподарських і харчових продуктів: Якість сільськогосподарської продукції. Параметри якості рослинної продукції. Внутрішній склад. Густина. Визначення густини. Густина та критерій якості. Розмір. Форма і конфігурація. Текстура. Колір. Кондиція та дефекти. Смак. Запах. Безпека рослинних продуктів. Зараження рослинних продуктів. Фальсифікація рослинних продуктів. Фактори, що впливають на якість рослинних продуктів. Основні визначення. Фізичні стресові фактори. Механічні стресові фактори. Температурні стресові фактори. Водні стресові фактори. Світлові стресові фактори. Ультрафіолетові стресові фактори. Іонізаційні стресові фактори. Хімічні стресові фактори. Біологічні стресові фактори...
Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство: Дозвіллєзнавство як наукова дисципліна та навчальний предмет. Дозвілля і дозвіллєва діяльність як галузь наукового знання. Соціальний феномен вільного часу. Структура дозвіллєвої діяльності. Соціально-історичні особливості розвитку сучасної системи культурно-дозвіллєвої діяльності. Історико-культурний аналіз дозвілля та дозвіллєвої діяльності наприкінці XIX - 90-ті роки XX ст. Соціально-історичні особливості розвитку дозвіллєвих центрів для молоді в нашій країні і за кордоном. Сучасний етап організації культурно-дозвіллєвої діяльності в країнах зарубіжжя. Соціалізація вільного часу та дозвіллєвої діяльності. Час як значна соціальна цінність. Зміст і структура вільного часу...
Мальська М. П. Туристичне країнознавство: Предмет і зміст туристичного країнознавства. Туризм у країнах Європи. Австрія. Андорра. Бельгія. Болгарія. Велика Британія. Греція. Данія. Естонія. Ірландія. Ісландія. Іспанія. Італія. Латвія. Литва. Монако. Нідерланди (Голландія). Німеччина. Норвегія. Польща. Португалія. Туреччина. Фінляндія. Франція. Хорватія. Угорщина. Україна. Чехія. Чорногорія. Швейцарія...
Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та історія кооперації: Теоретичні основи кооперації. Правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооперативи. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Кооперативи виробників. Кооперативи споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Принципи - фундамент кооперативу. Міжнародні та національні кооперативні принципи. Зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Загальнолюдські цінності - підґрунтя кооперативних принципів. Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Федорченко В.К. та ін. Історія екскурсійної діяльності в Україні: Зародження екскурсійної діяльності на українських землях (друга половина XIX - початок XX ст.). Виникнення і розвиток освітянських екскурсій. Екскурсійна діяльність наукових товариств. Перше бюро подорожей та екскурсій. Екскурсійна діяльність у період Української революції (1917-1920 pp.). Підготовка кадрів екскурсоводів у дорадянський період. Екскурсійна діяльність в Україні в 20-30-х роках XX століття. Створення та розвиток системи екскурсійних закладів. Діяльність системи екскурсійних закладів. Екскурсійна діяльність навчальних закладів. Екскурсійна діяльність наукових установ. Екскурсія як засіб ідейно-політичного виховання в Радянській Україні...
Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Вступ до юридичної психології. Юридична психологія як наука. Предмет юридичної психології. Система юридичної психології. Зв'язок юридичної психології з іншими науками. Методи юридичної психології. Пізнавальна функція методів юридичної психології. Система методів юридичної психології. Використання методу тестування в юридичній практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Історія юридичної психології. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток і становлення юридичної психології. Природничонаукові основи юридичної психології. Психологічний аналіз діяльності людини. Емоційно-вольові процеси і стани...
Лукашевич М. П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи: Соціальна робота як наукова і навчальна дисципліна. Сутність поняття "соціальна робота". Об'єкт і суб'єкт соціальної роботи. Функції і принципи соціальної роботи. Соціальна робота як галузь науки і навчальна дисципліна. Виникнення і розвиток теорії соціальної роботи. Передумови виникнення теорії соціальної роботи в Україні. Становлення соціальної роботи як науки в Україні. Розвиток вітчизняної теорії соціальної роботи. Сучасні теорії соціальної роботи. Адаптивно-соціалізаційна теорія соціальної роботи. Людина як суб'єкт-об'єкт соціальної роботи. Соціалізація і адаптація як базові процеси соціальної роботи. Адаптивно-соціалізаційна концепція соціальної роботи...
Остапчук М.В., Рибак А.І. Система технологій (за видами діяльності): Промисловість України. Загальна характеристика промисловості. Одиниці виміру фізичних величин, фізичні властивості матеріалів і робочих агентів. Властивості сировини, кінцевих продуктів і робочих агентів. Теоретичні засади технології. Основні технологічні поняття та визначення. Класифікація технологічних процесів та апаратів технології. Фізико-хімічні та біохімічні закономірності в технології. Закони зберігання маси та енергії в умовах рівноваги систем. Кінетика технологічних процесів. Технологічні закономірності технології. Використання законів фундаментальних наук в технології. Принципи ресурсо- та енергозбереження в технології. Принцип інтенсифікації процесів...

Верхоглядова Н.І. та ін. Основи ціноутворення:

Політика цін та її мета. Ціна в комплексі комерційних засобів. Вплив політики цін на діяльність підприємства. Довгострокові цілі політики цін. Державне регулювання цін в Україні. Фактори, що впливають на ціноутворення. Кон'юнктура ринку і кон'юнктуроутворюючі фактори. Ціна і канали руху товарів. Урядові заходи пов'язані з ціноутворенням. Конкуренція як один із факторів ціноутворення. Вплив держави на ціноутворення. Вплив витрат на встановлення цін. Стратегія ціноутворення. Довгострокові наслідки прийняття рішень. Розробка стратегії ціноутворення. Види цінових стратегій підприємства. Цінові лінії. Вплив ціни на реалізацію товарів і прибуток. Основні види цін, їх склад і структура...

ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНЫЙ МЕТОД

(die transzendentale Methode) - выражение, впервые примененное А. Рилем и Г. Когеном (1876 - 77) для характеристики критической философии И. Канта и ее метода; у самого Канта это понятие отсутствует. Методом Кант называл способ действия согласно основоположениям; "Критику чистого разума" он считал "трактатом о методе" (Кант И. Критика чистого разума. М1994, с. 21), в котором излагал "измененный метод мышления", "а именно что мы a priori познаем о вещах лишь то, что вложено в них нами самими" (там же, с. 19). Вторую часть "Критики чистого разума" Кант назвал трансцендентальным учением о методе, подразумевая под ним "определение формальных условий для полной системы чистого разума" (там же, с. 420); в ней утверждается возможность критического метода. В дальнейшем под влиянием интерпретации В. Виндельбанда трансцендентальный метод стал рассматриваться как синоним критического метода (Кант отождествлял критическое и трансцендентальное); в этом смысле вся критическая философия Канта является выражением трансцендентального метода.
Решающий вклад в разработку трансцендентального метода внес Коген, сформулировавший и определивший его основные черты. Его трансцендентальный метод состоит из двух стадий. На предварительной - метафизической - ступени, отличающейся от психологического исследования, открываются, констатируются априорные элементы. Метафизическая стадия переходит в трансцендентальную; принцип трансцендентального метода в узком смысле (трансцендентальной стадии) состоит в следующем: априорные элементы сознания суть элементы познающего сознания, они достаточны для того, чтобы упрочить и обосновать факты науки. Отталкиваясь от данности опыта, следует открыть условия его возможности; эти априорно значимые условия возможности рассматриваются как конституирующие черты понятия опыта. Особенностью трансцендентального метода Коген считает зависимость субъективных условий познания от фактически достигнутого эмпирическими науками уровня познания. Трансцендентальный метод Коген применяет, однако, не только для обоснования науки, но и для обоснования этики, права; понятие трансцендентального метода стало "руководящей идеей философствования" Марбургской школы неокантианства. П. Наторп противопоставляет трансцендентальный, или критический, метод психологическому, метафизическому и чисто логическому методу, выделяя два его главных требования: "правильное сведение к имеющимся налицо, исторически доказуемым фактам науки, этики, искусства, религии"; "рядом с фактами должно быть доказано основание "возможности" и с тем вместе "правовое основание": это значит, необходимо показать и в чистом виде формулировать законосообразное основание, единство лотоса, ratio во всякой такой творческой работе культуры" (Наторп П. Кант и Марбургская школа. - В кн.: Новые идеи в философии. СПб., 1913, № 5, с. 98 - 99). В. Виндельбапд усматривает заслугу трансцендентального, или критического, метода, противопоставляемого психологическому и метафизическому методу, в выявлении предпосылок связи между мышлением и его содержанием. Трансцендентальный метод занимается поиском общезначимых предпосылок и выделением тех из них, которые являются не эмпирическими, а абсолютно априорными (сверхэмпирическая необходимость самого разума). Б. Баух видит функцию трансцендентального метода в обосновании опыта априорными предпосылками, основаниями его возможности; "трансцендентальный метод определяется как критический метод "оценки" и "проверки", критика разума - как "оценка" разума, так что критическая философия должна быть "пробным камнем ценности всех знаний a priori" (Bauch В. Immanuel Kant. Lpz., 1911, S. 133). T. о., трансцендентальный метод в неокантианстве понимается как рефлексия по поводу творческой деятельности человеческого сознания, направленная регрессивно к самим истокам и предпосылкам такого рода деятельности.
У Ф. Мюнха трансцендентальный метод заключается в применении аналитического метода всякого точного исследования к проблеме науки и культуры. У X. Лезера трансцендентальный метод находит свое завершение в теории априори, и эти априори лежащие в нашем сознании познавательные силы оказываются основами конституирования объективного сознания. Трансцендентальный метод ведет от субъективности К объективной значимости. Н. Гартман считает трансцендентальный метод вечным и неустранимым элементом всякого философского мышления, идентичным гипотетическому методу Платона. В античной философии усматривает истоки трансцендентального метода и А. Ф. Лосев. Неокантианская трактовка трансцендентального метода вызвала серьезную критику со стороны Э. Адикеса и др. Ф. А. Ланге критиковал трансцендентальный метод за тавтологичность. Е. Маркус отмечал, что трансцендентальное у Канта означает предмет критики, а не ее метод. Согласно Т. Эльзенхансу, отличного от научного, собственно философского трансцендентального метода не существует. М. Шелер, считавший существенными чертами трансцендентального метода логический характер, претензию на критику познания, формализм получаемых посредством его применения познавательных принципов и вытекающей отсюда значимости этих принципов для всякого возможного опыта, утверждение оснований научного познания как принадлежащих к науке суждений, критиковал этот метод за удваивание без необходимости процесса познания и круг в доказательстве; трансцендентальный метод может быть опровергнут методом научно-историческим. Противопоставлял трансцендентальному методу неокантианцев и аналитическому методу критики разума Канта свой "трансцендентально-феноменологический метод" и Э. Гуссерль. Его метод состоит в возврате к 1) логическим истокам ("выделение начального опыта, начальных аксиом, методических принципов, логического в широком смысле"); 2) "истокам объективности в трансцендентальной субъективности" ("виды различных оснований и принципов объективно-логического присоединения", "виды сознания (сущности сознания) и принадлежащие к ним сущностные законы") (Husseriiana, Bd.7. Den Haag, 1956, S. 382). Дальнейшее развитие трансцендентальный метод получил в трансцендентальном неотомизме, в котором были переняты некоторые существенные черты кантовского трансцендентального метода и его терминология ("трансцендентальный анализ", "трансцендентальная дедукция", "трансцендентальная рефлексия" и др.). Основы неотомистской интерпретации трансцендентального метода заложил Ж. Марешаль. Его трансцендентальный метод ведет от феноменального объекта к внутренним априорным условиям возможности мышления объекта и определения объекта познания как такового. Объект возможен лишь в силу этих условий; сами же эти условия включают утверждение абсолютного порядка бытия. Тем самым каждый объект каким-то образом должен относиться к абсолютному и реальному порядку бытия, а объективность объекта возможна только в силу его отношения к трансцендентной реальности. Трансцендентальный метод Марешаля нашел развитие в работах А. Грегуара, А. Марка, И. Дефевра, Э. Корета, К. Ранера и др. У И. Б. Лотца "трансцендентальный метод не ограничивается закрывающим себя явлением, а может продвигаться благодаря открывающему себя явлению к тому, что само по себе; кроме того, он должен возвращаться к априорным условиям человеческого познания вообще" (LotfJ. B. Die transzendentale Methode in Kants "Kritik der reinen Vernunft" und in der Scholastik. - Kant und die Scholastik heute, hg. von J. B. Lotz. Pullach, 1955, S. 59 - 60). Объективизм схоластики предполагает осуществление субъективного, или трансцендентального, метода как единственного пути, на котором возможно последнее метафизическое проникновение и обоснование именно этого объективизма. В отличие от других неотомистов Б. И. Лонерган апеллирует в истолковании трансцендентального метода не к Канту, а к учению о трансценденталиях. Трансцендентальный метод в целом Лонерган определяет как нормативную часть повторяющихся и взаимосвязанных операций, ведущих к кумулятивным прогрессивным результатам; он состоит в выделении совокупности интенциональных и осознанных операций субъекта; располагании их в определенном порядке на четырех различных уровнях сознания; введении априорных трансцендентальных понятий, являющихся необходимым условием познания и самотрансцендирования. Трансцендентальный метод находит свое применение во всех науках; в теологии на его основе Лонерган формулирует гносеологическое доказательство бытия Бога.
Иначе формальные стороны трансцендентального метода применялись в неомарксизме. Считая систему Канта первым наброском теории социального сознания, М. Адлер истолковывает взгляды Маркса как трансцендентальное обоснование социальной теории, в чем он видит истинное воплощение трансцендентального метода. Связь Канта и Маркса Адлер усматривает в понятии трансцендентального субъекта, сознания вообще; фундаментом этой связи выступает для него трансцендентальный метод. По Г. Маркузе, в основании трансцендентального метода лежит принцип, делающий невозможным достижение социально происходящего - трансцендентальное понятие времени, которое не позволяет увидеть социальное бытие. Поскольку трансцендентальный метод исключает конкретную действительность, в которой социальный опыт только и может обосновываться, трансцендентальная философия не может по своей сути дать обоснования социального.
В рамках философии науки понятие трансцендентального метода применялось К. Поппером, опиравшимся на О. Кюльпе. Трансцендентальный метод Поппер истолковывает как специфический метод, свойственный теории познания и применяемый более или менее осознанно всеми гносеологами, начиная с Канта. Трансцендентальный метод есть способ имманентной, а не трансцендентной критики; при этом он, однако, не является ни чисто логическим, ни эмпирическим, а занимается вопросом, оправданны или нет теоретико-познавательные утверждения. Различные теории познания должны вступить в трансцендентальное соревнование; те из них, которым не удается удовлетворительно изобразить фактически применяемые в науках методы, признаются неудовлетворительными - в этом и состоит, по Попперу, трансцендентальный метод.
Задача трансцендентального метода как выяснения возможности культуры и разных ее составляющих, поставленная в неокантианстве, была частично реализована Э. Кассирером и К. Хюбнером, выявившими априорные предпосылки и трансценденталистски истолковавшими миф и искусство.
Соч.: Натори П. Кант и Марбургская школа. - В кн.: Новые идеи в философии. СПб., 1913, № 5; Виндельбанд В. Критический или генетический метод? - В кн.: Он же. Избранное. Дух и история. М., 1995; Он же. Философия культуры и трансцендентальный идеализм. - Там же; Лосев А. Ф. История античной эстетики. Софисты. Сократ. Платон. М., 1969; ХюбнерК. Истина мифа. М., 1996; Cohen H. Kants Theorie der Erfahrung. B., 1885; Idem. Logik der reinen Erkenntnis. B., 1914; Bauch B. Inunanuel Kant. Lpz., 1911; Munch F. Erlebnis und Geltung. Eine systematische Untersuchung zur Transzendentalphilosophie als Weltanschauung. B., 1913; Leser H. Zur Methode der kritischen Erkenntnistheorie. Dresden, 1900; Eisenhans T. Fries und Kant, Bd. 2. Giessen, 1906; SchelerM. Die transzendentale und die psychologische Methode. Lpz., 1900; Husserl E. Zur Auseinandersetzung meiner transzendentalen Phanomenologie mit Kants Transzendentalphilosophie. - Husserliana, Bd. 7. Den Haag, 1956; Marechal/. Le point de depart de la metaphysique. Louvain - E, 1926; Loti.J. B. Die transzendentale Methode in Kants "Kritik der reinen Vernunft" und in der Scholastik. - Kant und die Scholastik heute, hg. von J. B. Lotz. Pullach, 1955; Lonergan В. J. F. Method in Theology. L., 1975; Adler M. Kant und der Marxismus. B., 1925; MarcuseH. Transzendentaler Marxismus? - Die Gesellschaft. B., 1930, N 10; Popper K. R. Diebeiden Grundprobleme der Erkenntnistheorie. Tub., 1993; CassirerE. Philosophie der symbolischen Formen, Bd. 1 - 3. Darmstadt, 1987; Hubner K. Die zweite Schopfung: das Wukliche in Kunstund Musik. Munch., 1994.
Лиг.: Кравченко А. А. Философия культуры Э. Кассирера. - В кн.: Кант и кантианцы. М., 1978; ГубманБ.Л. "Вечная философия" в поисках "обновления". - В кн.: Католическая философия сегодня. М., 1985; Он же. Современная католическая философия: человек и история. М., 1988; КрасниковА. Н. Методология современного неотомизма. М., 1993; Круглое А. Н, Трансценденталистская интерпретация мифа (Э. Кассирер и К. Хюбнер). - В кн.: Разум и экзистенция. Анализ научных и вненаучных форм мышления. СПб., 1999; Круглое А. Я. Трансцендентализм в философии. М., 2000; Marx W. Cassirers Philosophie - ein Abschied von kantianischer Letzbegrundung? - Braun H.-J. (Hg.) Uber Ernst Cassirers Philosophie der symbolischen Formen. Fr./M., 1988; Muck 0. Die transzendentale Methode in der scholastischen Philosophie der Gegenwart. Innsbruck, 1964; HokH. Thomistische Transzendentalismus: Moglichkeiten und Grenzen. - Kant-Studien, 1967, N 58; Sala G. Das A priori in der menschlichen Erkenntnis. Eine Studie uber Kants "Kritik der reinenSfemunft" und Lonergans "Insight", Meisenheim a. Gl., 1971.
A. H. Круглое