Веб-бібліотека

Семків О. І. Політологія:

Предмет і метод політології. Політика та її соціальність. Предмет політології. Методи і способи вивчення політики. Основні віхи історії політичної думки. Політична думка Стародавнього світу. Проблеми держави в країнах Стародавнього Сходу. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель. Римське право і політика. Становлення політичної науки нового часу. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'ю. Н. Макіавеллі та макіавеллізм. Раціоналістичні концепції політики. Просвітництво. Ф. Бекон і Дж. Локк про державу та правові основи людського буття. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політично-правові вчення в Німеччині у XVIII- XIX ст...

Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Виникнення релігії. предмет, об'єкт і структура релігієзнавства. релігії народів Дворіччя. Релігія Стародавнього Єгипту. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Зороастризм. Іудаїзм. Релігії Стародавньої Індії. Індуїзм. Буддизм. Релігія в Стародавньому Китаї. Релігія в Японії. Релігія античного світу. Походження християнства. Православ'я. Католицизм. Протестантизм. Іслам. Нетрадиційні релігії. Секулярні вчення релігійного характеру...
Любіцева О.О. та ін. Туристичні ресурси України: Науково-методичні засади вивчення туристичних ресурсів. Глобальні тенденції розвитку туризму. Місце України на світовому туристичному ринку. Класифікація туристичних ресурсів. Інформаційні джерела та методи обробки інформації. Характеристика туристичних ресурсів. Природно-рекреаційні ресурси. Кліматичні ресурси та умови. Бальнеологічні ресурси. Водні туристичні ресурси. Туристичні ресурси природно-заповідного фонду України. Біотичні туристичні ресурси. Рельєф як туристичний ресурс. Культурно-історичні ресурси. Етнічні ресурси. Інфраструктурні умови використання туристичних ресурсів. Розвиток сфери гостинності. Санаторно-курортне господарство. Транспорт і транспортна інфраструктура. Туристичні підприємства...
Шульгіна Л.М. Маркетинг підприємств туристичного бізнесу: Теоретичні основи маркетингу підприємств туристичного бізнесу. Сутність маркетингу підприємств туристичного бізнесу та етапи його розвитку. Система маркетингу підприємства туристичного бізнесу в інформаційній економіці. Теоретичні засади мотивації споживачів туристичного продукту та їх поведінки. Технологія сегментації як методологічна основа впровадження маркетингу співпраці. Аналіз впливу маркетингового середовища на діяльність підприємств туристичного бізнесу. Вплив мегачинників на маркетинг підприємств туристичного бізнесу України. Дослідження впливу найважливіших макрочинників на розвиток українського туристичного ринку. Структура та динаміка мікросередовища функціонування підприємств туристичного бізнесу...
Ванеев А. Н., Минкина В. А. Справочник библиографа: Библиографическая теория и библиографическая практика. Видовая структура библиографии. Документальный поток как основа. Библиографической деятельности. Основные разновидности документов. Документальный поток и особенности его развития. Закономерности развития документального потока. Информационные ресурсы. Состав и свойства информационных ресурсов. Государственная система научно-технической информации. Универсальные информационные ресурсы. Информационные ресурсы по экономике. Информационные ресурсы в области права. Информационные ресурсы по истории. Информационные ресурсы в области художественной литературы и литературоведения. Информационные ресурсы негуманитарных областей науки и практики...

ТКАЧЕВ Петр Никитич

(29.06(11.07).1844, с. Сивцово Великолуцкого у. Псковской губ. - 23.12(4.01).1885(1886), Париж) - идеолог народничества, публицист. В 1861 г. поступил на юридический ф-т Петербургского ун-та. В 1868 г. сдал экстерном экзамены за университетский курс и представил диссертацию на степень кандидата права. В 1865-1866 гг. Т. был близок к организации Н. А. Ишутина - И. А. Худякова, в 1867-1868 - к "Рублевому обществу" Г. А. Лопатина и Ф. В. Волховского, в 1868 г. примкнул к коммуне "Сморгонь" - предшественнице организации С. Г. Нечаева. В 1865 г. в журн. "Русское слово", постоянным сотрудником к-рого был Т., он публикует первое в рус. легальной печати переложение предисловия "К критике политической экономии" К. Маркса. Печататься Т. начал с 1862 г. Первые его статьи - в журн. "Время" братьев Ф. М. и М. М. Достоевских - были посвящены предстоящей судебной реформе. Писал также для журн. "Эпоха", "Библиотека для чтения", "Дело", сб. "Луч" (издававшегося вместо "Русского слова"). За написание воззвания "К обществу!" и издание запрещенных соч. Т. был осужден и отбыл в заключении около 4 лет, а в начале 1873 г. был отправлен в ссылку на родину, в Великие Луки. В декабре 1873 г. эмигрировал. За границей Т. сотрудничал в журн. "Вперед!" Лаврова. В открытых письмах ("Задачи революционной пропаганды в России. Письмо к редактору журнала "Вперед!" и "Открытое письмо Фридриху Энгельсу". Лондон и Цюрих, 1874) Т. выступил с критикой взглядов Лаврова и Ф. Энгельса. Революционная заговорщическая тактика Т. покоилась на убеждении, что рус. государство "висит в воздухе" и необходима лишь организованная акция активного революционного меньшинства для его свержения. Энгельс подверг резкой критике эту бланкистскую тактику. В кон. 1875 г. начал издавать в Женеве журн. "Набат", где вел полемику с Бакуниным и Лавровым. В 1877 г. Т. и его приверженцы с помощью фр. бланкистов-коммунаров (Э. Вайян, Е. Гранже, Ф. Курне и др.) создают "Общество народного освобождения", программа и тактика к-рого были близки к "Народной воле", отказавшейся, однако, от союза с "Набатом", к-рый перестал существовать в 1881 г. Живя за границей, Т. опубликовал в рус. легальной прессе ряд статей по философии, истории, праву, экономике, педагогике. Как политического мыслителя Т. прежде всего интересовали проблемы достижения с помощью революции разумного и справедливого социального устройства. В одной из первых статей ("Юридическая метафизика", 1863) Т. сформулировал программу реформы философии, построения "новой, живой, плодотворной, истинной философии, чуждой всякой метафизичности, философии, связующей воедино насильственно расторгнутые части социальной науки", к-рая "сделается наукой общественной, социальной" (Избр. соч. на социально-политические темы. М., 1935. Т. 5. С. 29,41). Он постоянно возвращался к вопросу о пользе философии, к-рая могла бы стать стержнем правильного мировоззрения, инструментом науки, основой преобразования мира. Свою философскую позицию Т. называл реализмом, трактуя его как "строго реальное, разумно научное, а по тому самому и в высшей степени человеческое мировоззрение" (Там же. М., 1933. Т. 4. С. 27). Реалист, считал он, верен фактам, как таковым, "в науке он из них строит свои принципы, выводит законы, в жизни - он приспособляется к ним, старается изменить их в свою пользу" (Там же. Т. 5. С. 200). Стержнем истинного реализма Т. считал материализм, на основе к-рого разрабатывал свое понимание философии. Оно включает "механический закон органической природы", "закон общественного самосохранения" и "философию действия" (как основу политической программы). Т. разделял вкусы и пристрастия, характерные для нигилизма 60-х гг. с его культом естественных наук, просветительства и рационализма, высказывал резко отрицательные суждения по поводу взглядов В. С. Соловьева, Лесевича, Козлова и др. Т.был сторонником "реальной критики" и "реальной эстетики", такого подхода к оценке произв. литературы и искусства, к-рый придерживается "строго объективной почвы, тщательно избегая всяких произвольных, субъективных толкований", и вместе с тем отличается от "психолого-метафизического" и "эмпирического" подходов ("Принципы и задачи реальной критики").


© 2009-2020  lib.ltd.ua