Веб-бібліотека - головна сторінка


Жидецький В. Ц. Охорона праці користувачів комп'ютерів:

Характеристика роботи користувачів комп'ютерів з точки зору охорони праці. Охорона праці, як система заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності користувачів комп'ютерів. Фактори, що впливають на функціональний стан користувачів комп'ютерів. Особливості роботи користувачів комп'ютерів. Розлади здоров'я користувачів, що формуються під впливом роботи за комп'ютером. Зоровий дискомфорт. Перенапруження скелетно-м'язової системи. Ураження шкіри. Розлади центральної нервової системи (ЦНС). Порушення репродуктивної функції. Вплив на інші системи організму. Принципи професійного відбору операторів ВДТ. Працездатність операторів ВДТ. Аналіз системи "людина-комп'ютер-середовище"...

Політологія / За ред. Ф.М. Кирилюка: Методологічні засади політології. Політика як соціальне явище. Природа політики та її детермінанти. Структура і функції політики. Політологія як наука. Генеза науки про політику. Предмет політології. Теоретико-методологічний інструментарій політології. Закони і категорії політологи. Основні функції політології. Методи політології. Основні віхи світової та вітчизняної науки про політику. Зародження та розвиток думок про політику в стародавньому світі. Міфологічні уявлення про політику. Історична генеза політичних ідей у прадавніх і ранньослов'янських спільнотах. Основні джерела духовної культури. Зародження політичних структур. Політичні ідеї мислителів Київської Русі. Витоки політичних ідей. Становлення державної ідеології...
Карпіловська С.Я. та ін. Основи професіографії: Теоретичні основи професіографії. Професіографія та її місце в системі професійної орієнтації населення. Класифікація професій. Методичні основи професіографії. Методи професіографії. Опитувальні листи для виявлення професійно важливих якостей спеціалістів. Професії типу "людина - людина". Загальна характеристика типу професій. Професіограма контролеракасира. Професіограма медсестри широкого профілю. Професіограма вихователя дитячого садка. Професії типу "людина - техніка". Загальна характеристика типу професій. Професіограма наладчика. Професіограма водія (на матеріалі дослідження праці водія міського транспорту). Професіограма токаря...
Макарова О.В. Державні соціальні програми: Теоретичні засади програмного регулювання соціальної сфери. Об'єктивно-історичні передумови застосування державних соціальних програм. Історичні корені застосування систем соціального захисту. Об'єктивні передумови застосування державних соціальних програм у сучасний період історії. Досвід застосування соціальних програм у країнах «загального добробуту». Особливості застосування соціальних програм в Україні у перехідний період. Сутність та методологічні основи програмного регулювання соціальної сфери. Програмування як інструмент реалізації соціальної політики. Сутність категорії «державна соціальна програма». Методологія розробки державних соціальних програм. Класифікація соціальних програм...
Шалагінов Б. Б. Зарубіжна література: Від античності до початку XIX ст: Антична література. Основні риси античної літератури. Давньогрецька міфологія. Гомерів епос. Лірика ранньої класики. Афінська трагедія. Давня аттична комедія. Греко-римський еллінізм. Література доби Августа. Література пізньої античності і початку середніх віків. Література середніх віків. Література раннього середньовіччя. Література високого середньовіччя. Данте Аліг'єрі. Література Відродження. Відродження в Італії. Відродження у Франції. Відродження в Німеччині і Нідерландах. Відродження в Англії. Вільям Шекспір. Відродження в Іспанії і Португалії. Література XVII століття. Естетика і поетика літератури Бароко. Творчість письменників Бароко. Класицизм у французькій літературі...

ТИПИЧЕСКОЕ

категория научно-философской мысли, играющая наиболее существенную роль в эстетике, где обозначает специфически-реалистический способ и результат художественного обобщения, ориентированного на изображение средствами искусства характерных, существенных черт и признаков жизненных явлений и предметов. Метод такого познания в искусстве обозначается понятием "типизация", а результаты - "художественные типы". Термин "типическое" прочно утвердился в эстетике реализма 19 в. (В. Г. Белинский, И. Тт, Г. Брандес и др.), вобрав в себя влиятельные идеи предшествующих периодов развития эстетической мысли: аристотелевскую идею о художественном воспроизведении явлений и персонажей путем соединения того, что в них есть и было, с тем, что могло бы быть "по вероятности или необходимости"; гегелевское толкование "идеальных" образов как носителей человеческих возможностей в их предельном развитии; требование эстетики классицизма, согласно которому частное, индивидуальное должно быть подчинено общему и целому; просветительскую апологию "нормального", "естественного" как основы искусства. По известному определению Ф. Энгельса, "...реализм предполагает, помимо правдивости деталей, правдивое воспроизведение типических характеров в типических обстоятельствах" (Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т. 37, с. 35). Типическое в эстетике реализма - это синоним и высшей степени характерности, и художественной правдивости, и смысловой (идеальной, духовной) обобщенности и наполненности образов и произведений искусства.
Типическое в искусстве существенно отличается как от типового в реальной действительности, т. е. всего усредненного, безликого, "статистического", так и от научно-логического и социологического применения данного термина. В науке и социологии типическое есть результат абстрактного конструирования и моделирования наиболее общего из множества однородных объектов, событий и явлений, при котором индивидуальное своеобразие типологизируемых вещей и свойств в лучшем случае подразумевается, а на деле погашается, снимается (См. Типология). В искусстве, напротив, художественное абстрагирование и индивидуализация, т. е. передача всей полноты и своеобразия типизируемых характеров и событий, являются условием и нормой воспроизводства действительности, чем в значительной степени определяется собственно эстетическая значимость и ценность произведений и образов. И. В. Гете видел задачу поэта в умении схватить особенное и, поскольку оно содержит в себе нечто здравое, воплотить в нем всеобщее. Следовательно, обобщение и индивидуализация в искусстве - не два обособленных и внешних по отношению друг к другу момента или стадии творческого процесса, а единый творческий акт художественного постижения действительного, подтверждение наличия и развитости самой способности образного мышления.
Типическое и типизация обладают определенными особенностями и по-разному осуществляются в различных эстетических системах и художественных практиках. Несмотря на заострение и преувеличение, активно используемое в реалистическом искусстве для усиления выразительности образа, типическое здесь противостоит обеим крайностям - как идеализации, предельности мысли и воображения, так и подчеркнутой "натурализации", сводящей типическое к похожести, "правдоподобию". Подтверждая и демонстрируя универсальные возможности искусства в познании и постижении действительности, типическое в различных модификациях по-своему фиксирует и кристаллизует особенности эстетических и нравственных воззрений, социальной практики той или иной эпохи. Различие в характере типизации отмечал, напр., А. С. Пушкин, сопоставляя "типы одной страсти" в произведениях Мольера с многосторонними в своей жизненной полноте характерами в творчестве Шекспира и отдавая предпочтение последнему В результате типизации могут возникать образысимволы, представляющие собой продукт особой разновидности художественного обобщения (см. Символ, символизм), когда тот или иной характер или тип личности, сохраняя свои исторические черты, претендует на универсальную значимость и ценность (Дон Кихот, Гамлет, Дон Жуан, Фауст и др.).
Принцип типизации, широко представленный в эпической и драматургической литературе, театре и киноискусстве, живописи и скульптуре, по-своему проявляется и в чисто выразительных видах художественного творчества (лирическая поэзия, музыка, танец, архитектура), обращенных преимущественно к сфере человеческих переживаний и чувств.
В. И. Толстых