Веб-бібліотека

Юридична психологія / За ред. Я. Ю. Кондратьєва:

Теоретичні та методологічні засади юридичної психології. Поняття та основні категорії психології. Предмет, система та завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Рання історія юридичної психології. Розвиток юридичної психології у XX столітті. Психологічна характеристика юридичної діяльності. Психологічна структура юридичної діяльності. Психологічні особливості юридичної діяльності. Психологія особистості. Особистість та діяльність. Сутність та структура особистості. Психологія діяльності. Будова та різновиди діяльності. Психічні пізнавальні процеси особистості. Відчуття та сприймання. Пам'ять. Мислення та уява. Увага. Емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних органів...

Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління: Загальні засади психології управління. Психологія управління як галузь психологічної науки. Предмет, об'єкт і завдання психології управління. Структура, функції та основні категорії психології управління. Методологія і методи психології управління. Методологічні засади психології управління. Методи психології управління. Історія і сучасний стан розвитку психології управління. Основні джерела та передумови виникнення психології управління як самостійної галузі знання. Зародження і розвиток ідей психології управління в лоні філософії та соціології. Формування психологічних знань про управління в теорії управління та у сфері психології. Становлення і розвиток зарубіжної психології управління...
Історія світової культури / За ред. В.М. Шейко: Культура первісної доби. Культура стародавнього єгипту. Культура дворіччя. культура стародавньої індії. Культура стародавньої греції. Культура стародавнього риму. Культура візантії. Культура стародавнього та середньовічного китаю. Культура середньовічного ісламського світу. Культура західнофропейського середньовіччя. Культура відродження. фропейська культура хvіі століття. Фропейська культура доби просвітництва. Культура XIX століття. Культура XX століття...
Сморжанюк Т.П., та ін. Документарне забезпечення управління: Діловодство як галузь ведення документів. З історії документації управлінської діяльності в Україні. Особливості організації сучасного діловодства. Стилістика і службові документи. Класифікація документів. Організація документообігу на підприємстві. Нормативна база організації документування. Оформлення документів і їх реквізити. Організація документообігу на підприємстві та порядок зберігання документів. Службові документи виробничої та зовнішньоекономічної діяльності. Документування в управлінській діяльності. Документи з питань постачання і збуту. Розпорядчі, розрахунково-фінансові документи. Особливості номенклатури справ і порядок зберігання документів...
Роменець В. А. Історія психології: Алгебра і гармонія світової душі. Предмет і методологічні основи історії психології. Історичне формування предмета психології. Методологічні основи і становлення логічного осередку історії психології. Старовинна легенда як історико-психологічний феномен. Загальний поділ історії психології. Ситуативне визначення вчинку. Стародавній світ і Середні віки. Мотиваційне визначення вчинку - від Ренесансу до Просвітництва. Дійове визначення вчинку - від виникнення марксизму до сучасності. Ситуативне визначення вчинку в історії психології. СИТУАЦІЯ ЗНАЧЕНЬ: Міфологічна і народна психологія. Психологічна природа анімізму. Виникнення і суть анімізму. Метемпсихоз і метаморфоза. Тотемістичне тлумачення психічної діяльності живих істот...
Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Теоретичні передумови активного соціально-психологічного навчання. Психологічні засоби групової психокорекційної роботи. Практична психологія і психокорекційна практика. Поняття психокорекції. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу АСПН. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування. Особливості психокорекційного процесу в групі АСПН. Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН. Групова динаміка як чинник психокорекції. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом АСПН. Механізми особистісних змін суб'єкта...
Терехова С. I. Вступ до перекладознавства: Визначення і зміст поняття "переклад". Переклад як вид людської діяльності. Переклад як процес людської діяльності. Переклад як результат творчості перекладача. Переклад як умовна назва наукової дисципліни. Завдання курсу. Основні проблеми сучасного перекладознавства. Значення перекладу в сучасному житті. Зв'язок перекладу з іншими сферами діяльності людини. Суспільно-політичне значення перекладу. Національно-культурне значення перекладу. Роль перекладу в науково-технічному прогресі. Загальнонаукове значення перекладу. Переклад і інші наукові галузі. Значення перекладу для розвитку бізнесу та економіки. Переклад і збагачення мови та літератури. Переклад і філософія. Переклад і історія...
Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів / За заг. ред. проф. Г. В. Щокіна: Проблеми і тенденції змін світової освіти й Україна. Як і чому змінюється світова освіта. Тенденції змін європейської школи і світові стандарти середньої освіти. Кілька загальних тенденцій змін європейської і світової школи. До проблеми освітніх стандартів і визнання шкільних атестатів. Найхарактерніші тенденції розвитку закордонної вищої освіти (системні процеси). Темп і межі розширення масштабів. Тенденція подовження обов'язкової освіти після школи. Тенденція урізноманітнення закладів вищої освіти. Тенденція розширення завдань закладів вищої освіти. Створення і розвиток нових університетів та інших ВЗО...
Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: Поняття літературної мови. Мовна норма. Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль - мова ділових паперів. Документ - основний вид офіційно-ділового стилю. З історії документів в Україні. Критерії класифікації документів. Реквізит - елемент документа. Текст як реквізит документа. Оформлення сторінки. Рубрикація тексту. Оформлення титульної сторінки. Правила оформлення заголовків і підзаголовків. Прийоми виділення окремих частин тексту. Оформлення приміток, додатків і підстав до тексту. Виноски до тексту та правила їх оформлення. Бібліографія. Написання цифр та символів у ділових паперах. Вимоги до мови ділових паперів. Документи різних видів: вимоги до оформлення. Документи щодо особового складу...
Пятницкая Н. А., Лазарев Б. Г. Организация обслуживания в предприятиях общественного питания: Характеристика торговой части предприятий общественного питания. Значение организации обслуживания в предприятиях общественного питания. Торговые помещения. Торговая мебель. Буфеты. Организация работы моечной столовой посуды и сервизной. Столовая посуда, приборы и столовое белье. Меню и прейскуранты. Общая характеристика меню и прейскуранта. Меню со свободным выбором блюд. Меню дневного рациона питания. Оформление меню и прейскуранта. Подготовка торговых помещений к обслуживанию посетителей. Уборка помещений. Расстановка торговой мебели. Получение и подготовка посуды, приборов и столового белья. Складывание полотняных салфеток. Подготовка специй, цветов...
Культурологія: українська та зарубіжна культура / За ред. М.М. Заковича: Теоретичні аспекти культури. Культурологічний підхід до аналізу культури. Методологічні засади розуміння культури. Поняття і сутність культури. Основні концепції культури. Морфологія і динаміка культури. Функції культури. Культура і суспільство. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства. "Субкультура" та її функції. Мистецтво як засіб творення особистості. Походження і основні етапи розвитку культури. Сучасний погляд на проблему антропосоціогенезу. Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної. Генезис та етапи культурної еволюції. Виникнення мистецтва як унікального механізму культурної еволюції. Культура і цивілізація...

ТЕОСОФИЯ и АНТРОПОСОФИЯ

(от древнегреческого "теос" - бог, "антропос" - человек, "софиа" - мудрость). Т. - первоначально в античном и христианском мистицизме - высшее знание, концентрирующее мистико-интуитивное постижение, сущностное видение абсолюта, Единого, Бога и определяющее общие основания и принципы мистического учения. Различение теологии и собственно Т. проясняется из сопоставления значений понятий "логос" и "софия": первое есть "чистое теоретическое знание", в общем смысле - наука; второе есть "и научное знание, и постижение умом вещей по природе наиболее ценных" (Аристотель). В традиции христианской мистической философии и теологии Т. как центральная часть общего процесса познания и создания концептуальной системы положений по своим функциям аналогична онтологии и гносеологии в классических системах европейской метафизики. Но при этом внерациональный характер первичных интуиции Т. полагался синтезом собственно интуитивного постижения и откровения. В соответствии с этим теософское знание характеризуется своей безусловностью и целостностью, гарантирующими полноту и всесторонность знания о реальности с т. зр. ее связанности с высшей реальностью божественного. Т. как бы воспроизводит традиционную для теистического миропонимания картину реальности: подобно тому, как "мир в Боге" (христианский аналог платоновского "умного мира") содержит первообразы всего сущего, так и Т. содержит первообразы, матрицы-символы всякого знания. Интуитивно-символические образы Бога-Отца, Христа, Духа Святого и иные внеипостасные иерархические сущности являются матрицами философского осмысления, диалектическая схематика их взаимоотношений понимается как божественный ярообраз всех процессов и отношений тварного мира, в т. ч. - и социальных. Следовательно, основное значение Т. в том типе философского знания, который сложился в традиционной христианской культуре (главным образом, в средние века, но также и в позднейшей мистической традиции), определяется мистически-интуитивным характером знания, выражающегося в целостных образах-понятиях. В системно-дискурсивном развертывании эти основополагающие интуиции получают уже логическое и формально-понятийное раскрытие в более или менее рационализированных концепциях. Сами же первичные интуиции Т. полагаются черпаемыми из веры и поэтому не подлежащими строгой дефиниции и непосредственной рациональной обработке, оставаясь всегда скорее символическим описанием многоуровневой картины реальности. С развитием светской философской традиции нового времени Т. постепенно утрачивает свое значение основной структурной части философского знания, оставаясь, впрочем, в своих правах в собственно теологических и философско-мистических учениях, которые опираются на средневековую традицию, равно как и на патристику. Так, термин Т. часто прилагается к учениям Я. Беме, Э. Сведенборга, Ф. фон Баадера.
Возрождение философской значимости Т. связано с русской философией всеединства конца XIX - начала XX в. (см. "Всеединство"). В философских построениях В. С. Соловьева проект универсального религиозно-философского синтеза связан с понятием "свободной теософии" как новым типом философствования. Под "свободной теософией" подразумевается органический синтез религиозно-мистического интуитивизма, классической рационалистической метафизики и "позитивной науки" как основы для "введения вечного содержания христианства в соответствующую им разумную форму". По мысли Соловьева, синтетичность "свободной теософии" простирается не только на соединение различных оснований европейской культуры, но и на начала различных культурно-исторических общностей. Так, фундаментальная онтология "свободной теософии" представляет собой многоуровневый синтез триадических построений христианства и гностицизма, каббалистики и классической метафизики XIX в. Методологически "свободная теософия" Соловьева может быть представлена как синтез иррационально-мистической интуиции, дающей истинное и безусловное знание, рационально-логической оформленности ее содержания и системно-диалектической схематики понятий и концепций, сконструированных таким специфическим путем. В рамках этого проекта особое место занимает принцип "цельного знания", вводящий изначальное равноправие всех путей познания реальности при доминирующем значении мистического в плане сущностного постижения и рационального в плане обоснования и раскрытия мистическиинтуитивного знания. Принципиально Т. Соловьева мыслится основанием софийного становления духовности как основного импульса социально-культурного процесса. При этом синтетическая "свободная теософия" противопоставляется и догматической религиозности, и традиционной теоретической философии ("свободная теософия" есть "дело самой жизни", тогда как "отвлеченная философия" есть лишь "дело школы"). Последующие представители русской традиции всеединства уже практически не используют понятия Т. в этом смысле, предпочитая говорить просто о религиозной философии, христианской философии или о религиозно-философском синтезе, подчеркивая мотив обновления христианства, выведения фундаментальных мотивов христианства на новый уровень, характеризуемый конкретностью и экзистенциальностью созерцания взамен глубокой символичности образов-конструктов традиционной Т.
Современное значение и функционирование термина Т. связано с именем и деятельностью Е. П. Блаватской. Благодаря ей теологический и философский смысл Т. уступает место оккультному. Фактически все системы современного синкретического оккультизма в той или иной степени связаны с организованным Блаватской Теософическим обществом и созданной ею синкретической системой, в рамках которой соединены традиционные понятия и образы христианского мистицизма с существенными элементами индуистской и буддистской мистики (учение о карме, о реинкарнации, о цикличности мироздания и др.). Рубеж XIX - XX вв. стал временем расцвета оккультных теософских обществ в Европе, Америке и России. Основные принципы оккультной Т. заключаются в синкретическом соединении традиционных европейских оккультных практик с дхармической картиной мира, с идеей кармического круговорота (сансары), йогическими и др. медитационными практиками. Кроме того, характерная черта современной Т. - включение элементов научного знания в картину реальности и придание самой системе Т. научного, естественнонаучного вида (благодаря расцвету Т. возникают и входят в употребление термины "паранаука", "парареальность", "квазитеория"). В понимании человека современная Т. проявляет своего рода натуралистический редукционизм, сводя сущностные стороны человеческого бытия к таким параметрам, как космическая энергия, эволюция, круговорот смертей и рождений универсального вселенского начала, воплощающегося в индивидуальные тела. Теософский мистицизм отличен от мистицизма философского, будучи лишен традиционных гносеологических мотивов и концентрируясь в медитационной практике и выведении иерархии космических сущностей или "эонов" по типу гностицизма и каббалистики. Наиболее заметные представители оккультной Т. - А. Безант, Р. Штайнер, П. И. Успенский, Г. Гурджиев. Кроме того, в теософских кругах активно используются книги и учения представителей индуистского модернизма - Чаттерджи, Вивекананды, Ауробиндо и др.
Основная цель развития теософского знания - обнаружение и раскрытие в человеке присущих и имманентных ему космических энергий и сил, подавленных цивилизацией, основанной на примате рационализма, научно-технического овладения силами природы и социального контроля над личностью. Задача современной культуры, с позиций Т., заключается в освобождении этих дремлющих энергий, культивация и всестороннее развитие которых должно привести к восстановлению утраченного единства человека и материально-духовного космоса, но уже на новом уровне, когда человечество предстает как обладатель и собственно космических, оккультных сил, и совершенных технических средств, ут.ративших свое самодовлеющее значение и подчиненных общим космическим законам эволюции.
В первые десятилетия XX в. выделяется новая оккультно-натуралистическая доктрина - антропософия. Ее основатель - Р. Штайнер - полагал недостаточным теософское обоснование роли и значимости человека в космических процессах. В рамках А. (сохраняющей синкретичность современной Т. и ее натуралистичность) возрождаются древние представления о "космическом человеке", Великочеловеке, пуруше и т. д. Беря за основу гностические и каббалистические представления об Антропосе и Адаме Кадмоне, соединяя их с ведическими образами пуруши, А. сосредотачивает свое внимание на постижении личностного или металичностного характера космической целостности как порождающего и поддерживающего начала. В соответствии с этим пронизанность человеческого существа космическими энергиями предстает в несколько ином свете, а именно как эманация Первочеловека в индивидуальное тело. Особенности психического, физического и социального развития человека объясняются степенью осознания и умения регулировать эти внутренние, но одновременно и общие всему одухотворенному космосу энергии и способности. В рамках практических путей и методов развития сущностных сил человека используются самые разнообразные практики - от модернизированной и упрощенной йоги до различных вариантов психоанализа и аутотренинга.
Фактически, отделение антропософского оккультизма от теософского не носит сколько-нибудь дисциплинарного характера. Их основания, несмотря на внешнее различие в подходе к реальности и к человеку, совершенно идентичны. И то и другое направление современной паранауки используют традиционные представления и образы аутентичных религий и философского мистицизма вместе с элементами древнего оккультизма и современной науки, создавая синкретическую имитацию научного видения мира и человека. Уникальная синкретическая система, близкая и к Т. и к А., была создана русским поэтом и мистиком-визионером Д. А. Андреевым. Сочетая собственно христианские и гностические воззрения на сущность мира и истории с индуистскими кармическими концепциями, он создал систему историософского знания (сконцентрированного вокруг идеи центрального места России в мировой истории и метаистории) и мистико-телеологической интерпретации реальной истории. Его картина мироздания в целом воспроизводит традиционные представления о трех слоях бытия - божественном, человеческом и инфернальном. Но, по сравнению с классическими религиозными представлениями о рае и аде, его построения отличаются большей мобильностью и доминированием принципа личного осуществления человека как в темной, так и в светлой части космоса.
Е. В. Гутов


© 2009-2020  lib.ltd.ua