Веб-бібліотека - головна сторінка


Левчук Л. Т. Естетика:

Предмет естетики: історія і теорія проблеми. Предмет естетики: проблема термінології. Предмет естетики: становлення проблематики науки. Естетика як самостійна наука. Естетика в структурі міжпредметних зв'язків. Естетична діяльність та її форми. Творчий потенціал людської праці. Людина і суспільні відносини як об'єкти естетичної діяльності. З. Природа в структурі естетичної діяльності. Естетична діяльність і мистецтво. Структура естетичної свідомості. Естетичне почуття. Естетичний смак. Естетичний ідеал. Естетичні погляди і теорії. Основні естетичні категорії. Категорії "гармонія" і "міра". Категорії "прекрасне" і "потворне". Категорії "піднесене", "героїчне", "низьке"...

Любіцева О.О. та ін. Туристичні ресурси України: Науково-методичні засади вивчення туристичних ресурсів. Глобальні тенденції розвитку туризму. Місце України на світовому туристичному ринку. Класифікація туристичних ресурсів. Інформаційні джерела та методи обробки інформації. Характеристика туристичних ресурсів. Природно-рекреаційні ресурси. Кліматичні ресурси та умови. Бальнеологічні ресурси. Водні туристичні ресурси. Туристичні ресурси природно-заповідного фонду України. Біотичні туристичні ресурси. Рельєф як туристичний ресурс. Культурно-історичні ресурси. Етнічні ресурси. Інфраструктурні умови використання туристичних ресурсів. Розвиток сфери гостинності. Санаторно-курортне господарство. Транспорт і транспортна інфраструктура. Туристичні підприємства...
Політологія / За ред. Ф.М. Кирилюка: Методологічні засади політології. Політика як соціальне явище. Природа політики та її детермінанти. Структура і функції політики. Політологія як наука. Генеза науки про політику. Предмет політології. Теоретико-методологічний інструментарій політології. Закони і категорії політологи. Основні функції політології. Методи політології. Основні віхи світової та вітчизняної науки про політику. Зародження та розвиток думок про політику в стародавньому світі. Міфологічні уявлення про політику. Історична генеза політичних ідей у прадавніх і ранньослов'янських спільнотах. Основні джерела духовної культури. Зародження політичних структур. Політичні ідеї мислителів Київської Русі. Витоки політичних ідей. Становлення державної ідеології...
Політологія / За ред. Кремень В. Г., Горлача М. І: Що і як вивчає наука про політику. Політика - соціальне явище. Предмет та метод науки про політику. Становлення та розвиток політичних знань. Політичні ідеї Стародавнього Світу. Політичні вчення в Середньовіччі. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Політичні вчення в XVI -XVII ст. Розвиток політичної думки в XVIII ст. Політична думка в Європі, Росії кінець XVIII - XIX ст. Сучасні політичні вчення Заходу. Формування політичної думки в Україні. Джерела політичних знань. Основні напрями і тенденції розвитку суспільно-політичної думки в XIX - початку XX ст...
Основи митної справи в Україні / За ред. П.В. Пашка: Митна справа в Україні. Історія розвитку митної справи в Україні. Митна політика. Митна справа. Митна територія України. Митний кордон України. Митна справа. Митна територія України. Митний кордон України. Прапор та емблема митної служби України. Завдання митних органів. Органи державного регулювання митної справи в Україні. Взаємодія митних органів України з іншими органами та особами. Інформування та консультування з питань митної справи. Роль і місце митної справи в економічному розвитку України на сучасному етапі. Завдання для перевірки знань. Митний контроль. Митне оформлення. Організація митного контролю. Здійснення митного контролю товарів і предметів, транспортних засобів при переміщенні їх через митний кордон...

ТЕЙЯР ДЕ ШАРДЕН, ПЬЕР

(1881-1955) - французский теолог, священник-иезуит, один из создателей теории ноосферы и научной космогонии, представляющей собой синтез католических христианских традиций и теории космической эволюции. Окончил  университет в Сорбонне, защитил докторскую дис- сертацию в области естественных наук (геология, ботаника, зоология), профессор кафедры геологии парижского Католического университета. Внёс вклад в развитие  философии, антропологии, палеонтологии и католической теологии. Основная работа "Феномен человека" (1937-1946). Утверждал, что эволюция от клеток (эмбрионального мыслящего покрова), опоясавших земную  поверхность, через человека, активизировавшего мыслительные возможности вещества и реализовавшего возможность самовоспроизводства мыслящего слоя, сфера разума переходит в охватывающие всю планету "пласты ноосферы", т.е. эволюция не закончилась на человеке как индивидууме, она продолжается по мере того, как человечество объединяется в сообщества с возрастающей дифференциацией индивидуальных  функций  и  соответственно  увеличивающейся  степенью  взаимосвязи. Человечество все более плотно заселяет ограниченное пространство Земли, появляются все новые и новые средства связи. Концентрация мышления в масштабе планеты тесно связана со слиянием воедино человеческого духа, которое в результате дальнейшей эволюции приведет к возникновению духа Земли. Следующим  шагом  после  самоконцентрации  ноосферы  является  присоединение  её  к другому мыслительному центру - сверхинтеллектуальному - степень развития которого  уже  не  нуждается в  материальном  носителе и  целиком относится к сфере Духа. Таким образом, вещество, постепенно увеличивая степень организованности и самоконцентрации, эволюционирует в мысль, а мысль, следуя этим же путем, неизбежно развивается в Дух (сначала это будет Дух Земли, затем концентрированность и соборность желаний всех элементов Духа Земли положит начало Парусии - Второму Пришествию Христа).  Графически эволюционный процесс можно  изобразить  в  виде  конуса  пространства-времени,  в  основании  которого находится множественность и хаос, а на вершине - высший полюс эволюции, точка последнего объединения в дифференцированное единство ("точка Омега"). Атрибуты точки Омега -  автономность, наличность, необратимость и трансцендентность. Точка Омега для Тейяра де Шардена есть Бог, который благодаря силе своего притяжения даёт направление и цель прогрессивно эволюционирующему синтезу. Процесс эволюции указан Христом как естественное предустановление к сверхприродному порядку, в ходе которого материя-энергия постепенно истощает свой потенциал к дальнейшему духовному развитию. Слово Божие, имманентное природе - это синтезирующая сила, которая "творит, объединяя", приводит элементы во всё более невероятные сочетания вопреки тенденции к энтропии. Слово Божие обнаруживает свою эволюционную мощь в высшей форме - личной любви.  В  самопожертвовании  Христа  раскрывается  любовь  Бога  к  человеку, призыв  отвратиться  от  греха  (эгоцентрического  сопротивления  божественной объединяющей любви), чтобы сконцентрироваться на Христе, истинном "центре всех центров". Воскреснув,  Христос продолжает свое движение как "космический  Христос" к последнему полюсу притяжения (Омеге),  приводя людей их собственным волеизъявлением в органическое единство друг с другом с центром во Христе.  Конец света рассматривает как внутренний возврат к себе всей ноосферы, достигшей одновременно крайней  степени своей сложности и своей сосредоточенности. Конец света - это переворот равновесия, отделение  сознания, достигшего совершенства, от своей материальной матрицы, чтобы отныне иметь возможность всей своей силой покоиться в Боге-Омеге". Такой вариант развития событий реализуется в том случае, если зло на завершающем этапе Земли будет находиться в минимуме. Но если зло, возрастая одновременно с добром, достигнет к финалу своей высшей ступени, тогда возможно, что ноосфера, достигшая определенной точки  объединения, "снова разъединится на две зоны, соответственно притягиваемые двумя антагонистическими полюсами поклонения. На зону мысли, которая никогда не была единой. И на зону всеобъемлющей любви, оживляющую и... выделяющую, чтобы её завершить, лишь одну часть ноосферы - ту, которая решится "сделать шаг" за пределы себя, в другое".