Веб-бібліотека - головна сторінка


Токмань Г.Л. Методика викладання української літератури в старшій школі:

Філософсько-освітні та психолого-педагогічні засади методики викладання української літератури в старшій школі. Методика викладання української літератури як педагогічно-літературознавча прикладна наукова дисципліна, її парадигматика і систематизовані курси (друга половина XX ст). Діалогічний та екзистенціальний аспекти психолого-педагогічних засад викладання української літератури в школі. Рівні спілкування та їх практичне застосування в шкільному викладанні літератури. Рання юність як етап літературного розвитку школярів. Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі. Психологічно-літературознавче дослідження художнього тексту...

Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: Поняття літературної мови. Мовна норма. Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль - мова ділових паперів. Документ - основний вид офіційно-ділового стилю. З історії документів в Україні. Критерії класифікації документів. Реквізит - елемент документа. Текст як реквізит документа. Оформлення сторінки. Рубрикація тексту. Оформлення титульної сторінки. Правила оформлення заголовків і підзаголовків. Прийоми виділення окремих частин тексту. Оформлення приміток, додатків і підстав до тексту. Виноски до тексту та правила їх оформлення. Бібліографія. Написання цифр та символів у ділових паперах. Вимоги до мови ділових паперів. Документи різних видів: вимоги до оформлення. Документи щодо особового складу...
Партико Т. Б. Загальна психологія: Вступ до загальної психології. Психологія як наука. Історичний розвиток психології. Психологія в системі сучасних наук. Об'єкт та предмет психології. Галузі психології. Практичне значення психології. Методи психології. Методи пояснення психіки людини. Методи розуміння психіки людини. Методи впливу на психіку людини. Природа та сутність психіки людини. Умови та чинники формування психіки людини. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки. Головні властивості та функції психіки людини. Сфери прояву психіки людини. Свідома сфера. Несвідома сфера. Персонологія. Психологія особистості. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. Теоретичні напрями персонології. Психоаналітична теорія особистості...
Бедь В.В. Юридична психологія, 2002: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Андрушенко В.П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст): Загальна концепція історії західноєвропейської соціальної філософії: проблеми пошуку. Предмет соціальної філософії в його історії. Головне питання соціальної філософії в історичному розвитку. Проблема наукової інтерпретації історії соціально-філософського знання. Європоцентристська спрямованість гегелівської періодизації історії соціально-філософських вчень. Матеріалізм та ідеалізм в історії соціально-філософських вчень (К.Маркс, Ф. Енгельс). К. Поппер про дві лінії розвитку соціальної філософії в історії: пошук демократичного суспільства (Демокріт, Ж.Ж. Руссо, І.Кант) та шлях до тоталітаризму (Геракліт, Платон, Г.Гегель. К.Маркс). Головні етапи розвитку соціологічної думки...

ТАИНСТВА ЦЕРКОВНЫЕ

в христианском сознании священнодействия, во время которых Бог невидимо ("таинственным образом") присутствует в сообществе верующих (в церкви), воздействуя на них посредством ниспослания благодати. Согласно учению Восточно-православной и Римско-католической церквей, сам Христос установил семь таинств - крещение, миропомазание (в католичестве - конфирмация), евхаристию (или причащение), священство, покаяние, елеосвящение (в католичестве - последнее помазание; рус. простореч. - соборование) и таинство брака, - которые совершают канонически поставленные священники. Во многих протестантских деноминациях, возникших в ходе Реформации, традиционное понимание таинств было переосмыслено, результатом чего стало сохранение только крещения и евхаристии и отказ от институционального священства, обладающего прерогативой совершать таинства.
Богословским основанием понятия "церковное таинство" можно считать новозаветное выражение: "великая благочестия тайна (): Бог явился во плоти" (1 Тим 3:16). Соединение во Христе двух природ - божественной и человеческой (см. Христология) обнаруживает возможность "энергетического" воздействия Бога на психосоматическую природу человека, через веру открытому к такому воздействию. Согласно христианскому представлению, Бог не только сотворил мир, но также присутствует в мире своей животворящей силой. Человек сам отказался воспринимать эту силу, впав в грех, суть которого - установка на самодостаточность и, как следствие, отказ от Бога. В результате духовное "питание" человека ограничилось тварными природными энергиями, неспособными обеспечить вечное личностное существование, - и судьбой человека стала смерть. Христос учреждает в мире свою Церковь как сообщество людей, восстановивших общение с Богом, которое осуществляется не только через веру и молитву, но и через церковные таинства. В них люди, отказавшиеся от пути греха, снова воспринимают живительную благодатную энергию Бога, которая становится для них "лекарством бессмертия". Таинства совершаются в церкви каноническими священнослужителями, согласно определенному чину (порядку), что является их объективной стороной, обеспечивающей им "действительность", или законность. Последняя не зависит от личных качеств или достоинства священнослужителя, поскольку с церковной точки зрения подлинным совершителем таинства является Сам Бог. "Действенность" таинств, с субъективной стороны, определяется состоянием и интенцией самих верующих: раскаянием в грехах, благоговением, желанием и готовностью воспринять благодать Бога и жить согласно его заповедям. В таинстве благодатная энергия Бога оказывается соединенной с веществом этого мира и воспринимается всем существом человека, включая и его тело. Бог, т. о., освящает элементы и стихии мира, которые снова, как это было до грехопадения, становятся средством общения человека с Богом (вода в крещении, масло в миропомазании и елеосвящении, хлеб и вино в евхаристии). В противоположность платоническому дуализму духа и материи, таинства предполагают, что Бог воздействует на целостную духовно-телесную природу человека. Такое понимание церковных таинств означает, что сообщаемая в них бла* издать "объективирована" посредством соединения с веществом, но в то же время не производит никакого эффекта, пока она не "субъективирована", т. е. не воспринята свободно и сознательно человеком, участником таинства. Поэтому, при внешнем сходстве, церковные таинства не могут быть уподоблены магическим действиям. Главным таинством, или "таинством таинств", является евхаристия, т. е. приобщение многих верующих к единым Телу и Крови Христа под видом хлеба и вина. При этом структура евхаристии воспроизводит структуру Церкви как единого Тела, главой которого является Христос, а членами - его последователи и ученики. Регулярно вкушая этот "хлеб жизни", верующие вступают в таинственное общение с Ботом и друг с другом, т. о. преодолевая дезинтеграцию между Богом, человеком и природным миром, причиной которой было грехопадение.
А. И. Кырлежев