Веб-бібліотека - головна сторінка


Сокол Т. Г. Основи туристичної діяльності:

Історія розвитку світового туризму. Періодизація історії туризму. Подорожі та мандрівки в епоху стародавнього світу. Подорожі епохи середньовіччя. Подорожі й туризм у XVII-XVIII ст. Туризм XIX - початку XX ст. Сучасний світовий туризм. Міжнародне туристичне співробітництво. Світові туристичні регіони. Історія туризму в Україні. Мандрівництво як джерело зародження туризму в Україні. Український туризм у XIX - першій половині XX ст. Зародження організованих форм. Туризм в Україні в 70-80-ті роки XX ст. Туризм в Україні на сучасному етапі. Теорія туристичної діяльності. Культурно-історичне та соціально-економічне значення туризму в розвитку суспільства. Основні теоретичні поняття та їх визначення. Функції туризму в суспільстві...

Освітні технології / За ред. О. М. Пєхоти: Технологічний підхід в освіті. Особистісно орієнтована освіта і технології. Вальдорфська педагогіка. Технологія саморозвитку. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів. Технології розвивального навчання. Технології формування творчої особистості. Технологія навчання як дослідження. Проектна технологія. Нові інформаційні технології навчання. Технологія колективного творчого виховання. Педагогічна технологія "створення ситуації успіху". Сугестивна технологія. Аналіз образу - персонажа епічного твору: педагогічна технологія. Індивідуальність учителя і освітні технології...
Лукашевич М. П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи: Соціальна робота як наукова і навчальна дисципліна. Сутність поняття "соціальна робота". Об'єкт і суб'єкт соціальної роботи. Функції і принципи соціальної роботи. Соціальна робота як галузь науки і навчальна дисципліна. Виникнення і розвиток теорії соціальної роботи. Передумови виникнення теорії соціальної роботи в Україні. Становлення соціальної роботи як науки в Україні. Розвиток вітчизняної теорії соціальної роботи. Сучасні теорії соціальної роботи. Адаптивно-соціалізаційна теорія соціальної роботи. Людина як суб'єкт-об'єкт соціальної роботи. Соціалізація і адаптація як базові процеси соціальної роботи. Адаптивно-соціалізаційна концепція соціальної роботи...
Бочелюк В. Й. Юридична психологія: Юридична психологія в системі психологічних знань. Психологія як наука. Предмет і завдання юридичної психології. Психологія в системі наук. Система юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Сутність методології та методів юридичної психології. Загальна характеристика методології та методів пізнання в юридичній психології. Конкретні методи психолого-юридичних досліджень. Соціально-психологічні методи виправлення правопорушника. Психологічні особливості злочинних дій. Особистісна мотивація злочинних дій. Особливості групової мотивації злочинних дій. Психологія неповнолітніх правопорушників. Особистість неповнолітнього злочинця. Соціально-психологічні причини злочинної поведінки неповнолітніх...

СУБЪЕКТ ПОЛИТИЧЕСКИЙ

- индивидуальный или коллективный агент политической активности, имеющий в своем распоряжении определенные политические ресурсы, которые заставляют с ним считаться. В политической теории устойчивой антитезой выступает пара: актор (субъект) и система. Сторонники системно-функционального подхода (Т. Пирсоне и его школа) делают акцент на системе, зачастую недооценивая автономию С.п., обладающего известной свободой в интерпретации предписываемых ему системой ролей и функций и даже возможностью преобразовать саму систему. Абсолютизация системной установки ведет к системному фетишизму. Сторонники акцио-низма (А. Турен, А. Торц) и феноменологической школы (А. Шюц), напротив, склонны переоценивать автономию С.п., его способность "вынести за скобки" мир системной объективности, а детерминацию извне, со стороны обстоятельств и предписаний системы, заменить внутренней детерминацией.
Раскрывая способы этого прорыва к свободе, последователи М. Вебера обращают особое внимание на различие двух процедур самоидентификации С.п.: отнесения к интересам и отнесения к ценностям. Прагматическая ориентация на интересы намечает путь к конформизму и вовлечение С.п. в жесткую систему зависимости от обстоятельств, предписаний и политической конъюнктуры; напротив, ценностная ориентация способствует процедурам открытия свободы и альтернативности, жизни под знаком иначе-возможного. Сходную роль играет антитеза экономикоцентризм - культуроцентризм. В частности, одним из парадоксов либерализма является сочетание апологии свободы с апологией экономической сферы и рынка как самоорганизующейся системы, не нуждающейся в С.п.
Современная либеральная философия демонстрирует свое уважение к субъекту, но практически предпочитает строить мир по законам самонастраивающихся систем, не нуждающихся в субъекте и свободных от рисков, связанных с волюнтаризмом и субъективностью. Напротив, многие течения антилиберальной мысли, в ценностном отношении почти чуждые свободе, в своих онтологических презумпциях чаще тяготеют к субъекту, ставя судьбы мира в зависимость от его воли, мужества, воодушевления и ответственности. Последние качества входят в культуроцент-ристскую парадигму, парадоксально объединяющую как крайних радикалов-альтернативистов, так и людей, тяготеющих к консервативной традиции.
Теория С.п. сталкивается и с др. сложной задачей, касающейся исторических перспектив и горизонтов политического творчества как такового. Если политику рассматривать как реликт прежних эпох, воплощающий доэкономические практики перераспределения и насилия, то и С.п. выглядит как архаичный пережиток, вытесняемый на обочину самоорганизующегося гражданского общества. Если же С.п. оценивается как носитель специфического социального творчества, связанного со свободным преобразованием человеческой жизни в соответствии с тем или иным идеалом, то прогресс в развитии свободы может трактоваться и как расширение прерогатив С.п. О ПанаринА.С. Философия политики. М., 1996. А.С. Панарин