Веб-бібліотека

Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи:

Чи потрібна людині інформація. Етапи публікування повідомлень у ЗМІ. Чи потрібен редакційний етап?. Ефективність функціонування редакційного етапу. Місце едитології (науки про видавничу справу) в системі наук. Едитологія та її складові частини. Навчальні едитологічні дисципліни. Професія редактора. Сутність редагування. Об'єкт редагування. Предмет редагування. Методологічна база редагування. Методи й методики редагування. Мета й завдання редагування. Галузі редагування. Аспекти редагування. Історія розвитку редагування. Періодизація розвитку. Період існування редагування як практичної діяльності. Виникнення редагування. Стагнація в редагуванні. Відродження редагування...

Трач Ю. В. Архівознавство: Система архівних установ України. Система архівних установ України. Організація роботи архівів. Національний архівний фонд. Національний архівний фонд: склад, структура та право власності на документи. Формування Національного архівного фонду. Організація архівних документів. Історія архівної справи в україні. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви литовсько-польської доби (XV - перша половина XVII ст.). Архіви та архівна справа козацько-гетьманської. України (середина XVII-XVIII ст.). Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIII-XIX ст. Архіви України XIX - початку XX ст. Архіви та архівна справа доби української революції (1917-1920 pp.). Архівна справа в Західній Україні...
Інформаційні системи: Основи інформаційних технологій. Основи організації автоматизованого опрацювання інформації. Мета впровадження та використання автоматизованих інформаційних систем і технологій. Інформація в управлінні економічними об'єктами. Дослідження системи управління. Класифікація АІС. Організація АІС. Основні принципи створення АІС. Життєвий цикл АІС. Автоматизовані інформаційні технології. Класифікація автоматизованих інформаційних технологій. Режими автоматизованого опрацювання інформації. Деякі найпоширеніші комп'ютерні інформаційні технології. Інформаційні мережні технології. Технологія "клієнт-сервер". Міжнародна комп'ютерна мережа Internet. Технології розподіленого оброблення та збереження інформації...
Турковский О. Л. Организация продажи непродовольственных товаров: Построение и размещение розничной торговой сети. Торговое предприятие - основное звено розничной торговли. Понятие и функции розничных торговых предприятий. Виды розничной торговой сети. Типизация розничной торговой сети. Специализация розничной торговой сети. Развитие и размещение розничной торговой сети. Задачи и перспективы развития розничной торговой сети. Плановый характер размещения розничной торговой сети. Основные показатели, характеризующие розничную торговую I сеть. Размещение торговой сети в городах. Устройство и планировка розничных торговых предприятий. Виды торговых зданий и помещений. Проектирование торговых зданий. Планировка и технико-экономические расчеты площади магазина...
Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Теоретичні основи типологізації та класифікації країн. Предмет курсу «Соціально-економічні типи країн», методика типології. Структуризація та типологізація економічних систем. Товарні економічні системи: еволюція, риси. Класифікації соціально-економічних систем. Національні (країнові) моделі економічного розвитку. Типологія моделей економічної трансформації. Практична реалізація моделей економічної трансформації. Азійські нові індустріальні країни (Індонезія, Таїланд, Південна Корея). Китайська модель реформування економіки. Еволюція «латиноамериканської моделі» трансформації економіки. Індійський шлях економічного реформування. Модель економічного зростання України...
Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Теоретичні основи дозвілля. Соціальна сутність дозвілля. Дозвілля в житті людини. Функції та принципи дозвілля. Педагогічні засади дозвілля. Стан наукових досліджень дозвіллєвої сфери. Основні інститути дозвіллєвої сфери. Специфіка діяльності дозвіллєвих центрів. Робота парку як дозвіллєвого центру. Дозвіллєва діяльність в клубах. Дозвілля в туристичних комплексах та готелях. Музей як дозвіллєвий центр. Хобі-групи як інститути дозвілля. Дозвіллєва робота з різними категоріями населення. Специфіка дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю. Особливості дозвіллєвої роботи з дорослими. Дозвіллєва діяльність з особами похилого віку. Специфіка дозвіллєвого обслуговування інвалідів. Дозвіллєва робота з сім'ями...
Молдован В.В. Риторика загальна та судова: Історико-теоретичні аспекти риторики. Феномен красномовства та його різновиди. Загальне поняття про красномовство. Види красномовства. Судове (юридичне) красномовство. Академічне красномовство. Політичне красномовство. Церковне красномовство. Суспільно-побутове красномовство. Нариси з історії красномовства. Розвиток ораторського мистецтва у Стародавньому світі. Риторика Стародавньої Месопотамії. Риторика Стародавнього Єгипту. Риторика Стародавньої Індії. Риторика Стародавнього Ірану. Риторика Стародавнього Китаю. Виникнення і розвиток риторики у Стародавній Греції. Римський період античного красномовства. Красномовство в Біблії. Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя...
Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками. Методологія і принципи психологічного дослідження. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження. Дослідницькі вміння. Етика дослідника. Загальна психологічна характеристика студентського віку. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості...
Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Основи стандартизації. Державна система стандартизації України. Загальні відомості про стандартизацію. Основні терміни та їх визначення з стандартизації. Організація роботи зі стандартизації в Україні. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Рада стандартизації. Технічні комітети стандартизації. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації. Об'єкти стандартизації. Стандарти та їх застосування. Порядок розроблення і прийняття, перевірки, внесення змін та перегляду стандартів. Порядок застосування стандартів. Застосування стандартів у технічних регламентах...
Мухін В.М. Фізична реабілітація: Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації. основи реабілітації. Деякі загальні питання реабілітації. Завдання, мета і принципи реабілітації. Види, періоди і етапи реабілітації. Фізична реабілітація. Лікувальна фізична культура. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Засоби лікувальної фізичної культури. Форми лікувальної фізичної культури. Періоди застосування лікувальної фізичної культури. Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК. Рухові режими. Ефективність застосування ЛФК. Лікувальний масаж. Механізми лікувальної дії масажу. Вплив масажу на окремі системи організму. Форми і методи лікувального масажу. Фізіотерапія...
Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Становлення предмету політології - історико-наукові методологічні проблеми. Політологія в структурі політичного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія - інтегральна соціальна наука і навчальна дисципліна. Методологічні засади, категорії та принципи політології. Основні парадигми політичного мислення. Функції політології. її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин). Протополічні погляди у країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки. З.Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя...

Структурализм в эстетике

Широкое и неоднородное направление, сложившееся в период между двумя мировыми войнами XX в. Наибольшее влияние и распространение получило в 60-е гг. во Франции. К концу 60-х гг. из С. выделилась семиотика (см.: Семиотическая эстетика). В 70-е гг. С. трансформируется в пост С., ставший основным течением постмодернизма. Главными представителями С. в эстетике являются К. Леви-Строс, Р. Барт, М. Фуко, Ж. Деррида, У. Эко, Ц. Тодоров и др. Истоки и начало С. в эстетике находятся в "русской формальной школе" (см.: Формальный метод), возникшей и развивавшейся в довоенное время в рамках литературоведения, которую представляли Р. Якобсон, В. Шкловский, Б. Эйхенбаум, Ю. Тынянов и др. Послевоенный С. распространил лингвистический подход практически на все области эстетики, искусства и культуры. Наряду с методами структурной лингвистики он использует логико-математические и другие конкретно-научные методы. Важным источником является также психоанализ, из которого С. заимствует понятие бессознательного. В философском плане он находится в русле того "лингвистического поворота", который совершила западная философия в XX в. В С. этот поворот проявился с наибольшей силой, поскольку в нем язык выступает не только в качестве предмета изучения, но играет определяющую методологическую роль, через него рассматриваются все другие явления. Занимая непримиримые позиции по отношении к экзистенциализму, С. имеет много точек соприкосновения с марксизмом, феноменологией, герменевтикой. Ближе всего он находится к неопозитивизму, существенно отличаясь от него стремлением преодолеть узкий эмпиризм и увидеть за внешним многообразием некоторые объединяющие черты и связи, подняться до глобальных теоретических обобщений. В этом плане С. может быть определен как дедуктивно-гипотетическое моделирование, опирающееся на формализацию и математизацию. В С. предпринята попытка снять противоположность чувственного и рационального примирить строгость и последовательность ученого с парадоксальностью и метафизичностью художника, что сказалось на усилении эстетизации философской мысли. Важная особенность С. заключается в радикальном пересмотре всей проблематики человека, понимаемого в качестве субъекта познания творчества и иной деятельности, что нашло выражение в его антисубъектной направленности. Традиционный субъект в структуралистских исследованиях либо "теряет свои преимущества", либо "загоняется в складки бытия" и полностью "выводится из игры", либо "добровольно уходит в отставку", уступая свое место действию всевозможных структур, систем, полей и правил, которые не оставляют за субъективным фактором сколько-нибудь существенного значения. Такая "ирреализация" субъекта иногда объясняется намерением достичь полной или "тотальной объективности". Применительно к искусству и эстетике редукция субъекта означает исключение или принижение роли всего того, что связано с художником как непосредственным создателем художественного произведения. Барт называет психологические теории искусства "таинственной алхимией творчества". Сторонники С. выступают против традиционных понятий "автор" и "произведение", лишая первого "прав собственности" на продукт своей деятельности, предпочитая второму более современное понятие "текст". Действительным автором произведения становится не столько художник, сколько универсальные и трансцедентные по отношению к нему и его творению структуры и законы. У Леви-Строса таковыми выступают "ментальные структуры", у Барта - "письмо", у Фуко - "письмо" и "эпистемы", у Дерриды - "письмо" и "деконструкция" и т. д. Помимо затронутых установок и подходов в структуралистских исследованиях используются многие другие принципы, методы и подходы. Один из них - принцип имманентности, согласно которому при изучении какого-либо объекта все внимание направляется на его внутреннее строение, абстрагируясь от его генезиса, эволюции и внешних функций. Леви-Строс по этому поводу замечает: "Было бы иллюзией представлять себе, ... что маска, скульптура или картина могут быть объяснены через то, что они изображают, или же через эстетическое или ритуальное применение, которому они предназначены". Продолжением и конкретизацией первого принципа служит второй: подход к изучаемому объекту с точки зрения структуры и системы. Цель имманентного, внутреннего исследования заключается в установлении в объекте системных связей и отношений и построении его структуры, благодаря чему он предстает как целостное, системное образование. Такой подход предполагает примат системы над составляющими ее элементами, в силу чего их значимость либо нивелируется, либо они полностью растворяются в возникающей между ними сетке отношений. Именно так поступает Барт, когда он, анализируя постановки трагедий Расина на парижской сцене, объявляет выделенные в них элементы - текст, психологии и характеры действующих лиц, игру актеров, декорации, костюмы и т. д. - равнозначными и вместе с тем лишает эти элементы их самостоятельного значения, усматривая главное и наиболее существенное в возникающих между ними отношениях, структуре и форме. Опираясь на структурно-системный подход, представители С. разрабатывают "реляционную" теорию смысла, называя ее "коперниковской революцией" в решении проблемы смысла и значения. Обычно смысл рассматривается как нечто уже существующее, что до некоторой степени нам уже "дано" и нам остается лишь отразить или выразить его с помощью языка или других средств. Сторонники С. отвергают онтологический статус смысла, предлагая обратный путь - от формы, структуры и системы к смыслу. При таком подходе смысл оказывается вторичным и производным по отношению к форме и структуре, он является внутренним, имманентным, эндогенным образованием самой структуры. Смысл не отражается и не выражается, но "делается" и "производится". Он даже сводится и отождествляется с формой и структурой. Структурно-системный подход включает в себя формализацию и математизацию, с помощью которых осуществляется построение структур и моделей, позволяющих представить их в виде абстрактно-логических и графических схем, формул и таблиц. Построенная структура, или модель, представляет собой инвариант, охватывающий множество сходных или разных явлений-вариантов, а в пределе - всех явлений вообще. Леви-Строс в этом плане отмечает, что в своих исследованиях он стремится "выделить фундаментальные и обязательные для всякого духа свойства, каким бы он ни был: древним или современным, примитивным или цивилизованным". Применительно к литературе сходную мысль высказывает Тодоров, указывая, что "объектом поэтики является не множество эмпирических фактов (литературных произведений), а некоторая абстрактная структура (литература)", что свои понятия поэтика "относит не к конкретному произведению, а к литературному тексту вообще". Примерно ту же мысль Женинаска формулирует так: "Наша модель должна обосновать анализ любого литературного текста, к какому бы жанру он ни принадлежал: поэма в стихах или прозе, роман или повесть, драма или комедия". Барт еще больше расширяет поставленную задачу и намерен добраться до "последней структуры" или "матрицы", которая покрывала бы не только все литературные, но и любые тексты вообще - прошлые, настоящие и будущие. Построение структур и моделей предполагает также использование методов классификации или таксономического анализа, с помощью которых осуществляется вычленение в изучаемом объекте разного рода единиц, элементов или сегментов и установление между ними всевозможных отношений и корреляций: оппозиция, контраст, дополнение, симметрия, асимметрия и т. д., что составляет основное содержание конкретных структурно-семиотических исследований. Важное место в С. занимает принцип примата синхронии над диахронией, согласно которому изучаемый объект берется в его синхроническом срезе, скорее в статике и равновесии, чем в динамике и развитии. Такой подход до известной степени является неизбежным, однако в С. он доводится до крайности, и синхрония понимается не как относительно устойчивое равновесие системы, но скорее как ее фундаментальное состояние, которое либо уже достигнуто, либо к нему направлены происходящие изменения. С. был вызван к жизни прогрессом научного знания, желанием поднять гуманитарные науки до уровня современного естествознания, сделать их с помощью формализации и математизации такими же строгими и точными. Вдохновляющим примером тому служила структурная лингвистика, которая в начале века достигла впечатляющих успехов. Хотя С. охватил практически все сферы социального и гуманитарного знания, наиболее благодатными для него оказались вполне определенные объекты - язык, мифы, кровно-родственные отношения "архаических" народов, религия, фольклор, - которые по своей природе имеют высокую плотность прошлого, и в них действительно синхрония доминирует над диахронией. Не случайно Соссюр указывает на чрезвычайную устойчивость языка и делает вывод о "невозможности революции в языке". Якобсон также отмечает, что "в фольклоре можно найти наиболее четкие и стереотипные формы поэзии, особенно пригодные для структурного анализа". Именно с такими областями связаны главные достижения С. Классической работой довоенного времени, выполненной в русле структурного анализа, является книга русского фольклориста В. Проппа "Морфология сказки" (1928). Изучение мифов принесло К. Леви-Стросу мировое признание и во многом обеспечило возникновение С. Широкую известность получили труды по индоевропейской мифологии Ж. Дюмезиля, а также исследования Ж.-П. Вернана, посвященные древнегреческой мифологии. В других областях достижения С. выглядят гораздо более скромными. В целом С. не оправдал возлагавшиеся на него надежды. Многие сторонники С. в своем стремлении к научной строгости и точности не избежали крайностей сциентизма и "теорицизма", за что оппоненты не без основания обвиняли их в "интеллектуальном терроризме". Результаты структуралистских исследований нередко оказывались настолько общими и абстрактными, что теряли всякий конкретный адресат и могли быть отнесены к любому явлению искусства. Большинство грандиозных замыслов в С. осталось не осуществленными. Ему не удалось решить одну из главных проблем эстетики - проблему подхода к произведению как эстетической и художественной ценности. Анализ технической стороны произведения в С. не дополняется объяснением источника и силы его эстетического воздействия и масштаба его художественной ценности. В 70-е гг. в С. на передний план выходят принципы плюрализма и релятивизма, что вело к отказу от прежних претензий на научность. Он все больше превращался в постструктурализм, в котором наука воспринимается не столько как образец для подражания, сколько как предмет критики и разочарования. Лит.: Грецкий M. H. Французский структурализм. М., 1971; Структурализм: "за" и "против". М., 1975; Автономова Н. С. Философские проблемы структурного анализа в гуманитарных науках. М., 1977; Юровская Э. П. Эстетика в борьбе идей. Л., 1981; Грякалов А. А. Структурализм в эстетике. Л., 1989; Силичев Д. А. Проблема "письма" и литературы в концепции Р. Барта // Вопросы литературы. 1988. №11; Его же. Эстетические концепции в структурализме // История эстетической мысли. Т. 5. М., 1991. Д. Силичев


© 2009-2020  lib.ltd.ua