Веб-бібліотека

Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні:

Мандрівництво в Україні як прообраз туризму (IX-XIX ст.). Україна очима іноземних мандрівників. Внесок українців у географічні дослідження земної кулі. Зародження готельної справи в Україні. Початок організованого туризму (кінець XIX - початок XX ст.). Виникнення в Україні перших туристських організацій. Рекреаційне освоєння Криму. Кримсько-Кавказький гірський клуб (1890 - 1915 рр.). Зародження туристсько-екскурсійної справи на західноукраїнських землях. Розвиток готельної справи в другій половині XIX - на початку XX ст. Розвиток туризму в Україні в міжвоєнний період (1918-1939 pp.). Створення централізованої системи управління туризмом. Туристсько-екскурсійна справа і краєзнавчий рух у Радянській Україні...

Мигович І.І. Соціальна робота: Чому стає актуальною соціальна робота в Україні. Що таке соціальна робота. Історичні корені й традиції благодійництва. Морально-гуманістичні витоки соціальної роботи. Взаємозв'язок соціальної роботи з іншими галузями суспільної практики. Структура і функції органів соціальної роботи в Україні. Принципи і методи соціальної роботи. Яким має бути соціальний працівник...
Роменець В. А. Історія психології XX століття: Вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки. Культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. Ситуативний рівень) становленні психологічних знань. Конфліктна ситуація як принцип тлумачення психологічних знань у Стародавньому світі. Колізійна ситуація і формування психологічних знань. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історична психологія XX століття. Післядія (рефлексія) як реакція на вчинкову дію та формування смисложиттєвих настановлень (інтеріоризація-катарсис-переображення). Рефлексивність і вчинковий канон...
Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні: Мандрівництво в Україні як прообраз туризму (IX-XIX ст.). Україна очима іноземних мандрівників. Внесок українців у географічні дослідження земної кулі. Зародження готельної справи в Україні. Початок організованого туризму (кінець XIX - початок XX ст.). Виникнення в Україні перших туристських організацій. Рекреаційне освоєння Криму. Кримсько-Кавказький гірський клуб (1890 - 1915 рр.). Зародження туристсько-екскурсійної справи на західноукраїнських землях. Розвиток готельної справи в другій половині XIX - на початку XX ст. Розвиток туризму в Україні в міжвоєнний період (1918-1939 pp.). Створення централізованої системи управління туризмом. Туристсько-екскурсійна справа і краєзнавчий рух у Радянській Україні...
Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Митна справа в Україні. Поняття митної справи. Започаткування та становлення митної справи. Зміст митної справи. Митна політика і основні її елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елементу. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура. Митна політика і міжнародна торгівля. Митне право України. Поняття митного права. Предмет митного права. Метод митного права. Принципи митного права. Система митного права. Удосконалення митного права. Митно-правові відносини. Джерела митного права. Митні органи в Україні. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності. Державне регулювання діяльності митних органів...
Білуха М. Т. Основи наукових досліджень: Організація науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Завдання наукових досліджень у підготовці економістів і наукових кадрів. Види і форми науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Планування, облік і контроль науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Основи наукознавства. Поняття, зміст і функції науки. Наукознавство та його розвиток. Структура і класифікація науки. Організація науки і підготовка наукових кадрів. Методологія наукових досліджень. Об'єкти наукового дослідження та їх класифікація. Загальнонаукові та емпіричні методи дослідження. Аксіоматизація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень. Гіпотези у методологи наукових досліджень. Докази у наукових дослідженнях...
Жорняк Т.С. Вища освіта України і Болонський процес: Європейська освітня інтеграція. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Системи вищої освіти у країнах Європи та Америки. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу. Європейська кредитно-трансферна система накопичення - ECTS. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської сис-теми перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України. Запровадження кредитно-модульної системи...
Ванеев А. Н., Минкина В. А. Справочник библиографа: Библиографическая теория и библиографическая практика. Видовая структура библиографии. Документальный поток как основа. Библиографической деятельности. Основные разновидности документов. Документальный поток и особенности его развития. Закономерности развития документального потока. Информационные ресурсы. Состав и свойства информационных ресурсов. Государственная система научно-технической информации. Универсальные информационные ресурсы. Информационные ресурсы по экономике. Информационные ресурсы в области права. Информационные ресурсы по истории. Информационные ресурсы в области художественной литературы и литературоведения. Информационные ресурсы негуманитарных областей науки и практики...
Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики: Сутність соціальної політики і основні напрямки її здійснення. Поняття, сутність і об'єкт соціальної політики. Мета і завдання соціальної політики. Умови реалізації соціальної політики. Суб'єкти соціальної політики. Людина як суб'єкт соціальної політики. Держава як суб'єкт соціальної політики. Політичні партії у структурі суб'єктів соціальної політики. Громадські організації як суб'єкти соціальної політики. Шляхи оптимізації діяльності суб'єктів соціальної політики. Принципи реалізації соціальної політики. Принцип єдності об'єктивного і суб'єктивного в реалізації соціальної політики. Принцип взаємозв'язку об'єктивної соціальної саморегуляції і цілеспрямованої діяльності у здійсненні соціальної політики...
Скобло Ю. С., та ін. Безпека життєдіяльності: Концепція дисципліни БЖДЛ. Концепти БЖДЛ. Правове забезпечення розробки концепції БЖДЛ (на базі «Концепції освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини», затвердженої Міносвіти і науки 12 березня 2001 року). Структура концептів БЖДЛ (етапні завдання). Концепція розвитку науки і практики «Безпеки життєдіяльності». Концепція освітянської діяльності. Мета, завдання і структура посібника. Сучасні обставини, що формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Терміни та їх визначення. Теоретичні основи (їх елементи), що формують систему знань дисципліни «безпека життєдіяльності». Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих чинників...

СТРУКТУРАЛИЗМ

науч. направление в гуманитар­ном знании, возникшее в 20-х гг. 20 в. и получившее позднее различные филос. и идеологич. интерпретации. Возникновение С. как конкретно-науч. направления связано с переходом ряда гуманитарных наук от преим. описательноэмпирич. к Абстрактно-теоретич. уровню исследования; основу этого перехода состави­ло использование структурного метода, моделирования, а также элементов формализации и математизации. Лежащий в основе конкретно-науч. С. структурный метод первоначально был разработан в структурной лингвистике, а затем распространён на литературоведе­ние, этнографию и нек-рые др. гуманитарные науки. Поэтому С. в широком смысле фактически охватывает це­лый ряд областей знания. В более узком смысле под С. имеют в виду комплекс науч. и филос. идей, связанных с применением структурного метода и получивших наибольшее распространение в 60-х гг. во Франции (франц. С.). Его осн. представители - ЛевиСтрос, Фуко, Деррида, Лакан, Р. Барт, а также итал. искусст­вовед У. Эко. Особое течение в С.- т. н. генетич. струк­турализм Л. Гольдмана.
Основу структурного метода образует выявление структуры как совокупности отношений, инвариант­ных при нек-рых преобразованиях. В такой трактовке понятие структуры характеризует не просто устойчивый "скелет" к.-л. объекта, а совокупность правил, по к-рым из одного объекта можно получить второй, третий и т. д. путём перестановки его элементов и нек-рых др. симметричных преобразований. Т. о., выявление еди­ных структурных закономерностей нек-рого множества объектов достигается здесь не за счёт отбрасывания раз­личий этих объектов, а путём выведения различий как превращающихся друг в друга конкретных вариантов единого абстрактного инварианта.
Поскольку при таком подходе центр тяжести падает на операции преобразования, применяемые к объектам самой различной природы, характерную черту структур­ного метода составляет перенесение внимания с эле­ментов и их "природных" свойств на отношения между элементами и зависящие от них реляционные, т. е. системоприобретённые, свойства (в С. это формулируется как методологич. примат отношений над элементами в системе). Можно указать след. осн. процедуры струк­турного метода: 1) выделение первичного множества объектов ("массива", "корпуса" текстов, если речь идёт об объектах культуры), в к-рых можно предполагать наличие единой структуры; для изменчивых объек­тов гуманистики это означает прежде всего фиксацию их во времени - ограничение сосуществующими объек­тами и временное отвлечение от их развития (требова­ние методологич. примата синхронии над диахронией); 2) расчленение объектов (текстов) на элементарные сегменты (части), в к-рых типичные, повторяющиеся отношения связывают разнородные пары элементов; выявление в каждом элементе существенных для дан­ного отношения реляционных свойств; 3) раскрытие отношений преобразования между сегментами, их систе­матизация и построение абстрактной структуры путём непосредств. синтезирования или формально-логич. и математич. моделирования; 4) выведение из струк­туры всех теоретически возможных следствий (конкрет­ных вариантов) и проверка их на практике.
Вычленение структурного аспекта в гуманитарных дисциплинах осуществляется, как правило, на нек-рой знаковой системе, благодаря чему конкретно-науч. С.тесно переплетается с семиотикой. Характерную черту С. составляет стремление за сознат. манипулированием знаками, словами, образами, символами обнаружить неосознаваемые глубинные структуры, скрытые меха­низмы знаковых систем. С т. зр. С. именно переход к изучению таких структур бессознательного обеспе­чивает науч. объективность исследования, позволяя ли­бо отвлечься от понятия субъекта, либо постичь его как вторичное, производное от этих структур образо­вание.
Объект исследования конкретно-науч. С.- культура как совокупность знаковых систем, важнейшая из к-рых - язык, но в к-рую входят также наука, иск-во, религия, мифология, обычаи, мода, реклама и т. д. Именно на этих объектах структурно-семиотич. анализ позволяет обнаружить скрытые закономерности, к-рым бессознательно подчиняется человек. Этим закономер­ностям соответствуют глубинные пласты культуры, по-разному определяемые в разных концепциях (поня­тия "эпистема" и "дискурсивные формации", характе­ризующие глубинные уровни знания у Фуко, понятие "письмо" у Барта и Деррида, "ментальные структуры" у Леви-Строса и т. д.), но во всех случаях рассматри­ваемые в качестве опосредующих отношение человеч. сознания и мира. Сознание и самосознание человека, игнорирующие это опосредование, оказываются, по С., источником иллюзий относительно свободной и суверенной деятельности человеч. "Я". В связи с этим в С. пересматривается ряд традиц. понятий гуманистики - таких, как автор, творчество, произведение и др. Выступая против традиц. "истории идей", С. де­лает упор на качеств. преобразования культуры, ос­нованные на радикальных перестройках глубинных структур. Одновременно на др. уровне абстракции в С. развиваются поиски широких типологич. обобщений, общечеловеч. универсалий, всеобщих схем и законов деятельности интеллекта.
Конкретно-науч. С. показал свою плодотворность в изучении культуры первобытных племён, в фолькло­ристике и др. областях. В то же время он вызвал острые дискуссии в конкретно-науч. и филос. плане.
Филос. интерпретации С. можно разделить на две осн. линии - филос. идеи самих учёныхструктуралистов и структуралистскую идеологию, распространившуюся в 60-х гг. во Франции. Филос. идеи структуралистов фор­мулировались в процессе осмысления перехода гума­нитарного знания на Абстрактно-теоретич. уровень и его сближения с естествознанием. Это осмысление, осуществляясь в значит. мере в рамках картезианскокантианской традиции (но испытывая также влияние позитивизма и фрейдизма), привело к выдвижению дуалистич. концепций - "кантианства без трансценден­тального субъекта" Леви-Строса, "историч. априори" Фуко. Преувеличение роли бессознат. механизмов знаковых систем и культуры в целом в соединении со слишком широкими обобщениями привносит в концеп­ции С. элементы эклектики, хотя в своих исходных принципах они в общем воспроизводят с нек-рыми мо­дификациями кантовский дуализм формы (в данном случае бессознат. структур) и содержания (эмпирич. данных). Их специфич. "антисубъектная" тенденция в сильной степени связана с борьбой против экзистенциа­лизма и др. субъективистских течений, отрицающих возможность объективного познания человека. В то же время, выступая не в виде теоретически развёрнутых систем, а в виде отд. высказываний, филос. гипотез, концепции С. нередко оказываются склонными к ком­промиссу с экзистенциализмом, с феноменологией и т. п.
Структуралистская идеология воплощает в себе ещё один шаг к абсолютизации нек-рых конкретно-науч. положений С., а также перенос их в плоскость глобального осмысления проблем совр. общества. На этом уровне С. представляется в виде некоего совр. миро­воззрения, основанного на противопоставлении струк­туры человеку и истории (т. и. концепция "смерти человека", получившая особенно широкое распростра­нение среди критиков С.). В этом противопоставлении в превращённой форме отражаются противоречия меж­ду личностью и структурами гос.-монополистич. капи­тализма. Вместе с тем подмена конкретных обществ. структур "структурой вообще", символизирующей не­кое антигуманное начало, мистифицирует реальные обществ. проблемы и используется как технократизмом, так и анархизмом.
Представители экзистенциализма, персонализма, феноменологии подвергли С. в целом острой критике как сциентистское (см. Сциентизм), "антигуманистич." течение. Эта критика, исходившая из позиций абстракт­ного гуманизма и субъективистского иррационализма, была в значит. мере нацелена против самой идеи науч. исследования обществ. явлений. В отличие от нигилистич. критики, часто не разграничивавшей конкретно-науч. и филос. уровни в С., марксисты во Франции, СССР и др. странах подчёркивают как правомерность, так и ограниченность структурного метода как одного из спец.-науч. методов, давая вместе с тем отпор попыт­кам противопоставить структурный метод материалистич. диалектике или подменять первым вторую.


© 2009-2020  lib.ltd.ua