Веб-бібліотека - головна сторінка


Білуха М. Т. Основи наукових досліджень:

Організація науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Завдання наукових досліджень у підготовці економістів і наукових кадрів. Види і форми науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Планування, облік і контроль науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Основи наукознавства. Поняття, зміст і функції науки. Наукознавство та його розвиток. Структура і класифікація науки. Організація науки і підготовка наукових кадрів. Методологія наукових досліджень. Об'єкти наукового дослідження та їх класифікація. Загальнонаукові та емпіричні методи дослідження. Аксіоматизація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень. Гіпотези у методологи наукових досліджень. Докази у наукових дослідженнях...

Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців: Українська мова - державна мова України. Поняття національної та літературної мови. Мова й мовлення. Основні вимоги до мовлення. Офіційно-діловий стиль. Мовні норми. Поняття стилю. Найважливіші ознаки, що характеризують офіційно-діловий стиль. Поняття мовної норми. Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування. Стандартні етикетні ситуації. Система мовних формул. Прийом відвідувачів. Бесіда. Телефонна розмова. Етичні питання використання мобільних телефонів. Культура переговорів. Нарада. Збори як форма колективного спілкування. Інтерв'ю. Радіоінтерв'ю. Участь у телепередачі. Мистецтво публічного виступу. Доповідь. Участь у дебатах. Візитна картка та її використання...
Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів / За заг. ред. проф. Г. В. Щокіна: Проблеми і тенденції змін світової освіти й Україна. Як і чому змінюється світова освіта. Тенденції змін європейської школи і світові стандарти середньої освіти. Кілька загальних тенденцій змін європейської і світової школи. До проблеми освітніх стандартів і визнання шкільних атестатів. Найхарактерніші тенденції розвитку закордонної вищої освіти (системні процеси). Темп і межі розширення масштабів. Тенденція подовження обов'язкової освіти після школи. Тенденція урізноманітнення закладів вищої освіти. Тенденція розширення завдань закладів вищої освіти. Створення і розвиток нових університетів та інших ВЗО...
Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: Предмет психології. Особливості та можливості, психології. Особливості психології. Можливості психології. Предмет психології. Здоровий глузд і наука. Предмет психології. Здоровий глузд. Життєві і наукові психологічні знання. Цілі психології. Критичне і творче мислення. Стан психології. Риси справжнього науковця. Основні напрями зарубіжної психології. Біхевіоризм. Психоаналіз. Гуманістична психологія. Гештальт психологія. Спілкування. Маніпулятивна і актуалізаторська моделі спілкування. Поняття, етапи і складність спілкування. Поняття та етапи спілкування. Складність спілкування. Структура спілкування. Комунікація як обмін інформацією. Інтеракція як взаємодія. Перцепція як сприйняття і розуміння людьми один одного...
Масляк П.О. Рекреаційна географія: Методологічні засади рекреаційної географії. Рекреаційна географія як наука. Об'єкт і предмет рекреаційної географії. Завдання, методи дослідження рекреаційної географії, зв'язок з іншими науками. Основні поняття рекреаційної географії. Теоретична база рекреаційної географії. Аксіоми. Теорії, які використовує рекреаційна географія. Закономірності та принципи рекреаційної географії. Районування в рекреаційній географії. Загальні засади районування. Рекреаційне районування. Рекреаційне районування світу та України. Територіальні рекреаційні системи. Системи і комплекси. Територіальні рекреаційні системи. Територіальні рекреаційні системи України і світу. Рекреаційні умови і ресурси. Поняття про географічні умови і ресурси...
Правик Ю.М. Маркетинг туризму: Особливості маркетингової діяльності туристичних компаній. Організація і технологія роботи туристичних фірм. Види туристичної діяльності. Туристичні послуги та їх правове забезпечення. Процес укладення туристичного договору. Розробка туристичного продукту. Формування туристичного продукту. Міжнародні принципи розрахунків у туристичному бізнесі. Канали збуту туристичних послуг. Маркетингові дослідження туристичної галузі. Загальна сутність маркетингових досліджень на підприємстві. Сутність і функції маркетингового дослідження у туристичній галузі. Доцільність проведення та нормативна база маркетингових досліджень. Стандарти якості маркетингових досліджень у маркетингу послуг...
Жидецький В. Ц. Охорона праці користувачів комп'ютерів: Характеристика роботи користувачів комп'ютерів з точки зору охорони праці. Охорона праці, як система заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності користувачів комп'ютерів. Фактори, що впливають на функціональний стан користувачів комп'ютерів. Особливості роботи користувачів комп'ютерів. Розлади здоров'я користувачів, що формуються під впливом роботи за комп'ютером. Зоровий дискомфорт. Перенапруження скелетно-м'язової системи. Ураження шкіри. Розлади центральної нервової системи (ЦНС). Порушення репродуктивної функції. Вплив на інші системи організму. Принципи професійного відбору операторів ВДТ. Працездатність операторів ВДТ. Аналіз системи "людина-комп'ютер-середовище"...
Русинка І.І. Психологія: Психологія як наука. Еволюція наукових поглядів на природу психічного. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про душу. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про свідомість. Розвиток психології як науки про свідомість у період до формування експериментальної психології. Становлення психології як самостійної науки. Мозок і психіка. Будова мозку. Принципи роботи мозку. Принцип динамічного стереотипу. Принцип домінанти. Свідомість і підсвідоме: взаємодія та взаємозалежність. Основні теорії особистості. Основні теорії особистості. Теорія З. Фрейда. Теорія А. Адлера. Теорія В. Франкла. Теорія Г.Олпорта. Теорія Д. Келлі. Теорія А. Маслоу. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку і поведінки. Свідомість...

Стоики и академики во II-I вв. до н.э.

Стоицизм - так же, как и другие эллинистические школы, - выходит за пределы Афин. Перипатетики нашли себе применение в Александрии, где Птолемей II Филадельф организовал знаменитые Музей и Библиотеку. Стоики были связаны с другим центром эллинистической учености - Пергамом, который расцвел при Атталидах: библиотека Пергама уступала только Александрийской, и здесь с 168 г. до н.э. процветала школа находившегося под влиянием стоицизма грамматика Кратета, учеником которого был Панетий. В 144 г. до н.э. Панетий приезжает в Рим, где сближается с кружком интеллектуалов вокруг Публия Сципиона Эмилиана, а в 141 г. до н.э. сопровождает его в поездке на Восток. С 129 по 102 гг. до н.э., Панетий возглавляет Портик и открывает период так называемой Средней Стои.
Наивное заимствование отдельных достижений предшествующей философии, ее частичное усвоение и самостоятельная схоластическая разработка, свойственные представителям Древней Стой, оказываются в принципе неубедительными для Панетия и его ученика Посидония, впоследствии организовавшего собственную школу на Родосе, где в 78 г. до н.э. его слушал Цицерон, и оказавшего большое влияние на современников. И тот, и другой отказываются от непродуктивной оппозиции предшествовавшим философским школам со значительно более мощным интеллектуальным и духовным потенциалом: Панетий выдвигает концепцию единого Логоса, который во все времена проявляет себя в мудрецах, разумеется, независимо от их школьной принадлежности; и он сам ( , как называет его Stoicorum Index Herculanensis, col. 61), и Посидоний (признававший Платона божественным - - Цицерон, "Тускуланские беседы", I 79) прилежат учениям Платона и Аристотеля, хотя и толкуют их в свойственном стоицизму духе: Панетий признает вечность мира, Посидоний отличает от бога мировую душу, численно выражаемую идею мира, которая, однако, материальна. Но гораздо более важным оказывается не столько разработка тех или иных учений в стоицизме этого периода, сколько само осознание того, что философский горизонт не ограничен одной школой.
Этому способствует научная деятельность филологов и историков в тех же главных центрах эллинистической учености. Сводки учений философов и ученых по отдельным проблемам - доксографические компендии, восходящие к Феофрасту и Эвдему; жизнеописания философов, которые начали составляться в Древней Академии (Спевсипп) и у перипатетиков (Аристоксен и Неанф), в александрийский период были продолжены Гермиппом и Сатиром; Антигон из Кариста, в середине III в. до н.э. живший в Афинах и связанный с Академией, а затем работавший в Пергаме, составил биографии современных ему философов; "Преемства философов", т.е. изложение философских учений по школам, от учителя к ученику, составленные в начале II в. до н.э. Сотионом Александрийским и переработанные затем Гераклидом Лембом, Сосикратом Родосским и Антисфеном Родосским; списки философских сочинений, над которыми филологи Александрийской библиотеки работали начиная с Каллимаха, а также хронологии древних философов, составлявшиеся в III в. до н.э. Эратосфеном, а во II в. до н.э. Аполлодором Афинским, - все эти материалы безусловно расширяли интеллектуальный кругозор и к I в. до н.э. привели к созданию ряда компендиев, о которых речь пойдет ниже.
Специального рода сводки философских учений составлялись также в скептической Академии. Об этом можно судить по значительно более позднему (II в. н.э.) сочинению Секста Эмпирика "Против ученых", представляющему собой сводку доги разных философских школ и их систематическое опровержение. Собственно, это и было целью скептической Академии начиная с Аркесилая; но в особенности при Карнеаде (ум. ок. 129 г. до н.э.) с его подчеркнутым антистоицизмом полемический характер деятельности скептической Академии принимает систематический характер. Указанное сочинение Секста Эмпирика ни в каком случае нельзя считать оригинальным: оно восходит, во всяком случае, к Энесидему, вероятные годы жизни которого - рассматриваемый период.
Это специальное заострение скептической позиции могло объясняться оппозицией к тому, какое направление постепенно принимала Академия в конце II - начале I вв. до н.э. при Филоне из Ларисы. Филон возглавил Академию в 109 г. до н.э. и покинул Афины из-за войны с Митридатом в 88 г. до н.э., перебравшись в Рим, где его слушал Цицерон. Филон стремился показать, что Академия едина и что предпосылки скептицизма можно найти у Сократа и в диалогах Платона. И хотя он отрицал возможность восприятия на основе постигающего впечатления стоиков, однако признавал восприятие вещей в соответствии с их природой (Секст Эмпирик, "Три книги пирроновых положений", I 235). Это уже был путь к догматизму.
Этот путь был продолжен слушателем и оппонентом Филона Антиохом Аскалонским. В 88 г. до н.э. Антиох вместе с Филоном - в Риме, но впоследствии он возвращается в Афины и преподает платоновскую философию, правда, уже не на прежнем месте (поскольку Академия была разрушена во время взятия Афин Суллой в 86 г. до н.э.), а в городской черте, где Цицерон слушал его зимой 79-78 гг. до н.э. и "под руководством этого великого ученого и наставника возобновил занятия философией" ("Брут", 315). Если Филон стремился показать единство академической традиции, то Антиох настаивал на ее разрыве в скептической Академии и призывал "вернуться к древним" (veteris sequi), т.е. к учению Древней Академии. Это одновременное физическое расставание платоновской школы с Академией и призыв платоника Антиоха вернуться к древнему состоянию школы и ее учения представляются весьма символичными и явственно знаменуют наступление нового этапа всей античной философии - этапа возвращения. Однако, прежде чем речь пойдет об этом, необходимо упомянуть еще одно важное явление в философии эллинизма - пифагореизм.