Веб-бібліотека - головна сторінка


Аболіна Т. Г. Етика:

Предмет і завдання етики. Етика як філософська теорія моральності. Предмет етики й особливості етичних знань. Актуальні проблеми етики та їх значення для розв'язання загальнолюдських проблем. Основні етапи й напрями розвитку етики. Періодизація історії етики. Етична проблематика марксистської філософії. Основні лінії розвитку вітчизняної етичної думки. Типологізація етичної думки. Походження та історичний розвиток моралі. Значення філософсько-етичного дослідження процесу походження та розвитку моралі для духовно-морального самовизначення людини. Особливості морального життя в умовах первісно-родової общини. Історичне виділення моралі у сферу вільного вибору особистості між добром і злом...

Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Історія становлення та розвитку науки. Суть наукового пізнання, знання та наукового дослідження. Етапи становлення і розвитку науки. Поняття, цілі і функції науки. Структурні елементи науки, їх характеристика. Наука як система знань. Наукознавство як система знань. Класифікація наук. Основні риси працівника науки. Організація науково-дослідної роботи в Україні. Організаційна структура науки. Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів. Науково-дослідна робота студентів. Основи методології науково-дослідної діяльності. Поняття методології та методики наукових досліджень. Методологія теоретичних досліджень...
Мухін В.М. Фізична реабілітація: Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації. основи реабілітації. Деякі загальні питання реабілітації. Завдання, мета і принципи реабілітації. Види, періоди і етапи реабілітації. Фізична реабілітація. Лікувальна фізична культура. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Засоби лікувальної фізичної культури. Форми лікувальної фізичної культури. Періоди застосування лікувальної фізичної культури. Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК. Рухові режими. Ефективність застосування ЛФК. Лікувальний масаж. Механізми лікувальної дії масажу. Вплив масажу на окремі системи організму. Форми і методи лікувального масажу. Фізіотерапія...
Вступ до соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної: Соціальна робота як суспільне явище. Сутність соціальної роботи. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна. Виникнення та еволюція соціальної роботи. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Зародження фахової соціальної роботи. Еволюція методології фахової соціальної роботи. Історія фахової соціальної роботи в Україні. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук. Філософія соціальної роботи. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи...

СТЕФАН Яворский

(1658, местечко Явор под Львовом, Украина - 27 ноября (8 декабря) 1722, Москва] - русский церковный и государственный деятель, крупнейший представитель западнорусской философской школы. Будущий митрополит родился в православной семье, получив при крещении имя Симеон. Впоследствии родители, не желая переходить в униатство, переселились в Нежин. Как философ сформировался в Киево-Могилянской академии, где обучался непосредственно у Варлаама Ясинского, и иезуитских школахЛемберга (Львова), Познани. В Киевской академии получил звание префекта, произведен в игумены Киево-Николаевского монастыря. Речь, произнесенная Стефаном Яворским на похоронах фельдмаршала Шеина, произвела впечатление на Петра I, по настоянию которого он в 1700 был посвящен в митрополита Рязанского и Муромского. С 1702 занимал посты администратора, блюстителя, викария и екзарха Московского Патриаршего Престола, по учреждении Св. Синода (1721) был сделан его президентом.
Основное философское сочинение Стефана Яворского - "Философское состязание" (лекционный курс, прочитанный в Киево-Могилянской академии в 1693 - 94), в котором суммированы основные идеи т. н. второй схоластики. Во-первых, это признание материи и формы в качестве равноценных принципов природных вещей, в отличие от томизма, абсолютизировавшего значение формы. Форма, понимаемая как идея и возможность предмета, рассматривается Стефаном Яворским как существующая в самой материи и зависящая от нее. "Общим субъектом" всех изменений, присутствующим в каждом предмете и обусловливающим "взаимный переход подлунных тел", является сотворенная Богом первоматерия. Во-вторых, это идея о несводимости бытия вещи ни к форме, ни к материи. Отсюда акт и потенция рассматриваются не как две отдельные реальности, но как два аспекта конкретной вещи. В-третьих, для Стефана Яворского различие между сущностью и существованием имеет место не в действительности, а лишь в понятиях. В-четвертых, он, как умеренный номиналист, утверждает примат единичного перед универсальным, считая, что "универсальное является ничем или вторичным". Отсюда делается вывод о том, что предметом познания служит конкретное бытие вещей. Одним из методологических оснований философских взглядов Стефана Яворского выступает теория "двух истин".
Приверженность западнорусской богословской традиции (представителей которой в России называли "пестрыми", считая их уже не православными, но еще не католиками) выражена в сочинении "Камень веры" (впервые полностью опубликовано в 1728). Эту традицию отличало, во-первых, значительное по сравнению с византийской традицией расширение предмета богословия, включающего все проявления Божества в мире, в силу чего предмет философии значительно сужался. Во-вторых, Стефан Яворский считал, что между философией и богословием не должно существовать промежуточных дисциплин. В 18 в. такое понимание соотношения философии, метафизики и богословия легло в основу программ русских православных школ. Для его социальных взглядов характерно признание прав царя на верховную власть в государстве, которое должно обеспечил, общее благо всех подданным. Стефану Яворскому принадлежит заслуга распространения просветительских идей в русском обществе, а также подготовка образованных кадров служителей Православной Церкви.
Соч.: Проповеди, ч. 1 - 2. М., 1804; Неизданные проповеди Стефана Яворского. СПб., 1867; Риторическая рука. СПб., 1878. Лит.: Самарин Ю. Стефан Яворский и Феофан Прокопович. - Соч., т. 5. М., 1880; Захара И. С. Борьба идей в философской мысли на Украине на рубеже 17 - 18 вв. К., 1982.
А. В. Панибратцев