Веб-бібліотека - головна сторінка


Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології:

Теоретичні аспекти загальної екології. Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища. Структура природного середовища. Природне середовище. Атмосфера. Літосфера. Гідросфера. Природні ресурси. Біосфера. Загальні властивості біосфери. Склад і функціонування біосфери. Проблема походження життя на Землі. Еволюція біосфери. Еволюція людини. Ноосфера. «Біосфера-2». Кругообіг речовин та енергії в біосфері. Організми та середовище. Великий кругообіг речовин й енергії. Вплив антропогенного фактора на кругообіг. Природні ресурси Землі. Біологічні ресурси. Мінеральні й енергетичні ресурси. Кліматичні ресурси. Життєвий простір. Генетичний фонд. Структура сучасної екології. Предмет екології. Основні екологічні поняття...

Скобло Ю. С., та ін. Безпека життєдіяльності: Концепція дисципліни БЖДЛ. Концепти БЖДЛ. Правове забезпечення розробки концепції БЖДЛ (на базі «Концепції освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини», затвердженої Міносвіти і науки 12 березня 2001 року). Структура концептів БЖДЛ (етапні завдання). Концепція розвитку науки і практики «Безпеки життєдіяльності». Концепція освітянської діяльності. Мета, завдання і структура посібника. Сучасні обставини, що формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Терміни та їх визначення. Теоретичні основи (їх елементи), що формують систему знань дисципліни «безпека життєдіяльності». Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих чинників...
Політологія / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка: Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія в системі суспільних наук. Предмет політології. Структура та функції політології. Методологія політології. Політика як соціальне явище. Сутність, структура й функції політики. Політика й сучасний розвиток українського суспільства. Виникнення та еволюція світової політичної думки. Суспільно-політичні уявлення Давнього світу. Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя. Політична думка Нового часу. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X - початок XX ст.). Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави...
Укладач О. І. Когут. Основи ораторського мистецтва: Риторика як наука і мистецтво. Історія ораторського мистецтва. З, Цицерон та Феофан Прокопович - видатні оратори. Соціально-політичне красномовство: парламентська промова. Сучасний риторичний ідеал. Тема, цільова установка промови. Збір матеріалу. Інформаційні промови. Композиція промови: вступ, основна частина, висновки. Аналіз композиції промов. Аналіз композиції промов видатних ораторів. Методи побудови промови (індуктивний, дедуктивний, хронологічний). Промови з метою переконати. Закличні промови. Конспект. Складання конспекту лекції. Теза, аргумент, спосіб доведення в лекції. Розробка системи аргументів. Основні жанри ораторських виступів - лекція, доповідь, промова. Похвальні промови...
Бедь В. В. Юридична психологія: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Бочелюк В. Й. Юридична психологія: Юридична психологія в системі психологічних знань. Психологія як наука. Предмет і завдання юридичної психології. Психологія в системі наук. Система юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Сутність методології та методів юридичної психології. Загальна характеристика методології та методів пізнання в юридичній психології. Конкретні методи психолого-юридичних досліджень. Соціально-психологічні методи виправлення правопорушника. Психологічні особливості злочинних дій. Особистісна мотивація злочинних дій. Особливості групової мотивації злочинних дій. Психологія неповнолітніх правопорушників. Особистість неповнолітнього злочинця. Соціально-психологічні причини злочинної поведінки неповнолітніх...
Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації: Інституційне середовище міжнародного бізнесу. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин. Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій. Сутність сучасної міжнародної організації. Типізація міжнародних організацій. Механізм функціонування міжнародних організацій. Право міжнародних організацій. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени. Прийняття рішень у міжнародних організаціях. Міжнародні службовці. Інститут постійних представництв держав при міжнародних організаціях. Запитання і завдання для обговорення. Міждержавні економічні організації. Сутність і види міждержавних організацій. Основні функції міждержавних організацій...
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Конфліктологія як міждисциплінарна галузь наукового знання. Становлення предмета конфліктології. Конфліктологія як комплексна система знань: об'єкт, предмет, методи дослідження, функціональна роль. Понятійний апарат і система категорій конфліктології. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань. Знання про природу конфліктів у давньому світі та античному суспільстві. Соціальні конфлікти як предмет аналізу мислителів Середньовіччя та Нового часу. Сучасні західноєвропейські конфліктологічні вчення та конфліктологія представників американської науки. Поняття, структура та анатомія конфлікту. Природа і поняття конфлікту. Структура конфлікту. Анатомія конфлікту. Об'єднана типологія конфліктів...
Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Виникнення релігії. предмет, об'єкт і структура релігієзнавства. релігії народів Дворіччя. Релігія Стародавнього Єгипту. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Зороастризм. Іудаїзм. Релігії Стародавньої Індії. Індуїзм. Буддизм. Релігія в Стародавньому Китаї. Релігія в Японії. Релігія античного світу. Походження християнства. Православ'я. Католицизм. Протестантизм. Іслам. Нетрадиційні релігії. Секулярні вчення релігійного характеру...
Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності: Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...

Інноваційний менеджмент:

Інновації: становлення та сучасні тенденції розвитку. Становлення та розвиток теорії інновацій. Місце та роль інновацій у системі господарювання. Сучасні світові тенденції розвитку інновацій. Інноваційний менеджмент у системі управління організацією. Суть і завдання інноваційного менеджменту. Сутність сфери інноваційної діяльності. Система класифікації інновацій. Життєвий цикл інновацій. Управління інноваційної діяльністю підприємства. Сутність та складові елементи інноваційної політики підприємства. Планування інновацій. Розроблення інноваційної стратегії. Види інноваційних стратегій та їх співвідношення. Методи управління вибором інноваційних стратегій. Організація інновацій...

СТАБИЛЬНОСТЬ ПОЛИТИЧЕСКАЯ

-состояние политической системы, характеризующееся наличием необходимых условий и факторов, Обеспечивающих сохранение обществом своей идентичности, гражданского мира и согласия на основе достижения баланса интересов различных социальных субъектов и политических сил, своевременного легитимного разрешения возникающих проблем и противоречий в сфере политики с помощью предусмотренных законом механизмов и средств.
В истории политического дискурса существовали различные модели политической стабильности. В античности согласие (homonoia) мыслилось как гармоническое соотношение, имеющее числовой характер. Так, реформы Солона исходили из гармонии, установленной посредством точных пропорций и обеспечивающей согласование между различными группами полиса (2/1, 3/2,4/3).
В Средние века политическая стабильность достигалась благодаря силе традиций и авторитета христианской церкви.
В Новое время в связи с разделением властей решающей моделью стала модель равновесия между ними, достижения баланса между различными политическими силами. Дифференциация политической системы современного общества, плюралистичность его политических сил существенно усложняют достижение социальной интеграции. В наши дни все больше и больше осознается относительный характер политической стабильности, подверженной флукгуациям и строящейся на основе идей системного подхода и самоорганизации.
Политическая стабильность, как и стабильность общества; обусловлена законами функционирования и развития общества, характером и способами взаимодействия его подсистем, изменения и эволюция которых не влекут за собой разрушения функционального единства структуры и их равновесия. Политическая стабильность обеспечивается политической системой общества (ее главный элемент - государство) и эффективностью осуществления ее функций, что в свою очередь зависит от массовой поддержки граждан: 1) от так называемой "ситуативной поддержки", выражающей оценку общественным мнением конкретных решений, принимаемых государственными органами, публичных заявлений политических лидеров, наделенных властью, действенности политических акций, и 2) от "системной поддержки", т. е. от устойчивости положительных оценок и мнений, свидетельствующих об одобрении обществом деятельности властных структур в целом, проводимой государством внутренней и внешней политики. Важным фактором "системной" поддержки выступает доверие к политическим лидерам и политическому режиму, готовность разных социальных групп отстаивать свои интересы на основе и в соответствии с законом, правовыми и нравственными нормами.
Массовая поддержка политического режима выражается также в принятии большинством населения всей совокупности основных политических ценностей (принцип разделения властей, гласность, многопартийность, плюрализм мнений, свобода слова, независимость средств массовой информации и т. д.), определяющих характер и способы функционирования данной политической системы.
К основным условиям, влияющим на уровень массовой поддержки существующего политического режима, относятся также: уровень материальной обеспеченности и социальной защищенности граждан; наличие демократических институтов и механизмов, обеспечивающих участие населения вполитическом процессе; безопасность и правовые гарантии личности.
Особое значение приобретает массовая политическая поддержка в условиях реформ, когда общество в целом и его политическая система, в частности, переживают период перехода от одного состояния к другому, становясь на какое-то время разбалансированными, а значит, и менее стабильными. В этих условиях возникает противоречие и даже разрыв между социальными нормами и ценностями, утверждаемыми (насаждаемыми) властными структурами, и социальными нормами и ценностями, доминирующими в массовом сознании. В массовом сознании в силу ряда причин - инерционности, более стойкой приверженности к фундаментальным ценностям, - может возникнуть неприятие норм и ценностей властвующих групп, напряженность и даже конфликт между массами и властями. Важно учитывать, что в обществе всегда существует конкуренция групп за лидерство, смена групп, претендующих на более заметную политическую роль и на более весомый политический статус. Эти группы, организованные в политические движения и партии, могут возглавить оппозиционные выступления в разных формах. Они будут тем успешнее, чем в большей мере отразят общенациональные интересы и цели, ценности культуры и менталитет. Оппозиционные группы способны придти к власти при условии, если им удастся мобилизовать и повести за собой массы, объединив их идеологическими лозунгами и программами. Многое здесь зависит от политически авторитетного лидера, популярного в народных массах. В поддержании политической стабильности особое значение имеют утвердившиеся в обществе, кодифицированные в правовых законах и ставшие легитимными способы борьбы за власть. Исторический опыт нелегитимной политической борьбы - от политических заговоров до политических революций показывает, что она разрушительна для политической стабильности и чревата распадом общества. Нелегитимная борьба за власть может иметь явный и латентный характер. Скрытые формы нелегитимной борьбы за власть, не выходя на Поверхность общественной жизни, способны серьезно ослабить устойчивость правящего режима, разрушить его внутреннюю консолидацию и привести в конечном счете к серьезным политическим потрясениям.
Обеспечение политической стабильности общества достигается благодаря правовым гарантиям безопасности участия граждан и политических организаций в политической деятельности и особенно в оппозиционных (протестных) движениях, отстаивающих свои политические интересы и претендующих на политическое участие во власти. Во многих демократических странах мира накоплен значительный опыт политической борьбы (и в первую очередь борьбы за власть), не приводящей к катаклизмам и национальным потрясениям. Реформируемой России такой опыт еще только предстоит обрести. В разных странах выдвинуты и осуществляются специальные программы стабилизации, их опыт выхода из экономического и политического кризиса, восстановления политической стабильности без смены общественно-политической системы, модернизации экономики при государственном контроле и регулировании, учитывающий различие социально-политических систем и исторических условий, национальные и государственные особенности при его адаптации столь же важен для России.
Политическая стабильность зависит от уровня и характера политической активности, от позиций политических лидеров, от ихумения выражать общенациональные интересы и консолидировать политическую волю граждан, от способности к критическому анализу своей деятельности, от соблюдения ими нравственных и правовых норм.
Важным условием политической стабильности общества в период реформ является их правовая обеспеченность, достигаемая на основе единства конституции (основного закона), федерального и местного законодательства. Система существующих в обществе законов должна изменяться в соответствии с новыми условиями и новыми вызовами времени. Несвоевременное изменение, отставание или затягивание совершенствования конституционных норм и действующего законодательства оказывает дестабилизирующее воздействие на политический процесс, на взаимодействие политических субъектов и ветвей власти.
Показатель политической стабильности общества - его способность нейтрализовать негативные воздействия извне (подрывную деятельность, международный терроризм, экономическую блокаду, политическое давление, шантаж, дезинформацию, угрозу применения силы и др.). Подобные негативные воздействия могут привести политическую систему в состояние крайней нестабильности и даже разрушить ее. В этом отношении особенно опасно развязывание гражданской войны или масштабных политических насильственных актов со стороны как сторонников, так и противников существующего строя. Поэтому столь важна адекватная реакция государства на угрозу своему суверенитету, своим социальным интересам и безопасности своих граждан.
Лит.: Политическая теорм и политическая практика. М., 1994; Семигии Г. Ю. Политическая стабильность российского общества в условиях реформ. М., 1996; Пирсоне Т. Система современных обществ. М., 1998; Иванов В. Н. Россия: обретение будущего. М., 1998; Россия: преодоление национальной катастрофы. М., 1999.
Г. Ю. Семигин