Веб-бібліотека

Бойко О.Д. Історія України:

Ще одне прочитання історії. первісне суспільство і перші державні утворення на території України. Початок формування людської цивілізації на території України. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я. Східні слов'яни у VI-XI ст. Київська русь. Походження Давньоруської держави. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX - кінець X ст.). Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець X - середина ХІ ст.). Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI - середина XIII ст.). Монгольська навала та встановлення золотоординського іга. Політичний устрій. Соціально-економічний розвиток. Етнічний розвиток. Схрещення Русі. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі...

Пивовар С. Ф. та ін. Всесвітня історія XX століття: Світ на початку XX ст. Революційні події у світі на початку XX ст. Міжнародні відносини наприкінці XIX - на початку XX ст. Перша світова війна. Революція і громадянська війна в Росії (1917-1920 pp. Країни Європи і США у міжвоєнний період. Встановлення тоталітарних режимів у ряді країн Європи. Міжнародні відносини напередодні другої світової війни. Друга світова війна. Політика «холодної війни» у міжнародних відносинах. Світ у повоєнний період. Країни Азії і Африки (1945-1990 pp. Радянський Союз у 1945-1991 pp. Хронологічна таблиця...
Фіцула М.М. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...
Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування: Теоретичні основи психологічного консультування. Визначення психологічного консультування. Консультування як професія. Що таке консультування. Хто займається консультуванням. Де застосовується консультування. Список використаної й рекомендованої літератури. Консультування як психологічна допомога. Історичні корені психологічного консультування. Психологічне консультування. Відмінні риси психологічного консультування і психотерапії. Напрями психологічного консультування. Психоаналітичний напрям у консультуванні. Психоаналіз як теорія особистості. Структура особистості. Основні техніки у психоаналітичному консультуванні. Інші психоаналітичні теорії...
Зусін В.Я. Етика та етикет ділового спілкування: Ділове спілкування. Форми і особливості ділового спілкування. Основні етапи і тактичні прийоми ведення переговорів. Прийоми проведення ділових бесід. Проведення зборів і нарад. Проведення конференцій і виставок. З історії етики. Предмет етики. Трансформація етики в часі. Етика ділового спілкування. З історії етикету. Предмет етикету. Виникнення етикету і його характер. Трансформація етикету в часі. Лицар, синьйор, джентльмен. Історія застільного етикету. Етикет в громадських місцях. У вищому навчальному закладі. В театрі, на концерті. На виставці, в музеї і бібліотеці. Етикет курця. Танцювальний вечір. У ресторані, кафе. В громадському транспорті. В магазині. Основи ділового етикету і протоколу. Знайомство, представлення...
Андрушенко В.П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст): Загальна концепція історії західноєвропейської соціальної філософії: проблеми пошуку. Предмет соціальної філософії в його історії. Головне питання соціальної філософії в історичному розвитку. Проблема наукової інтерпретації історії соціально-філософського знання. Європоцентристська спрямованість гегелівської періодизації історії соціально-філософських вчень. Матеріалізм та ідеалізм в історії соціально-філософських вчень (К.Маркс, Ф. Енгельс). К. Поппер про дві лінії розвитку соціальної філософії в історії: пошук демократичного суспільства (Демокріт, Ж.Ж. Руссо, І.Кант) та шлях до тоталітаризму (Геракліт, Платон, Г.Гегель. К.Маркс). Головні етапи розвитку соціологічної думки...
Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Основи стандартизації. Державна система стандартизації України. Загальні відомості про стандартизацію. Основні терміни та їх визначення з стандартизації. Організація роботи зі стандартизації в Україні. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Рада стандартизації. Технічні комітети стандартизації. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації. Об'єкти стандартизації. Стандарти та їх застосування. Порядок розроблення і прийняття, перевірки, внесення змін та перегляду стандартів. Порядок застосування стандартів. Застосування стандартів у технічних регламентах...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. С. І. Дорогунцова: Предмет, метод і завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Теоретичні основи розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Сутність і складові елементи продуктивних сил. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки...
Максименко С.Д. Загальна психологія: Вступ до психології. Предмет психології. Предмет психології та її завдання. Рефлекторна природа психіки. Психіка і свідомість. Основні галузі психологічних знань. Зв'язок психології з іншими науками. Основні напрями в сучасній психології. Методи психології. Основні вимоги до методів психології. Основні методи психології. Спостереження, експеримент. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ. Розвиток психіки і свідомості. Виникнення та розвиток психіки. Розвиток механізмів психічної діяльності. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу...
Роменець В. А. Історія психології XX століття: Вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки. Культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. Ситуативний рівень) становленні психологічних знань. Конфліктна ситуація як принцип тлумачення психологічних знань у Стародавньому світі. Колізійна ситуація і формування психологічних знань. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історична психологія XX століття. Післядія (рефлексія) як реакція на вчинкову дію та формування смисложиттєвих настановлень (інтеріоризація-катарсис-переображення). Рефлексивність і вчинковий канон...
Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти: Законодавство в галузі охорони праці. Організація охорони праці в навчально-виховних закладах. Законодавча та нормативна база України про охорону праці. Законодавство про охорону праці. Нормативно-правові акти з охорони праці. Гарантії прав громадян на охорону праці. Час відпочинку працюючих. Охорона праці жінок і молоді. Організація роботи з охорони праці в системі Міністерства освіти і науки України. Організація роботи з охорони праці управління освіти. Організація роботи з охорони праці в навчально-виховних закладах. Організація служби охорони праці у навчально-виховних закладах. Розслідування та облік нещасних випадків у навчально-виховних закладах. Контроль і нагляд за станом охорони праці...

СРЕДНЕВЕКОВАЯ ФИЛОСОФИЯ

- философские учения, сформировавшиеся в рамках христианской и мусульманской культуры средневековья на основе античной философии (см. "Античная философия"), преимущественно на основе доктрин Платона, Аристотеля и неоплатоников. Будучи сплавом христианских либо мусульманских религиозных воззрений и учений античных философов, С. ф. является в своей сущности религиозной или теологизированной философией; Ее основополагающая категория - /понятие Бога, а главные мировоззренческие вопросы - это вопросы о путях богопознания, взаимоотношения Бога и мира. Бога и человека, греховность последнего и возможность его спасения. Главным фактором истории С. ф. являются взаимоотношения между теологией и философией, отношение к философии духовенства, что весьма существенно сказывалось на содержании учений средневековых философов и их судьбе. Духовенство стремилось к согласованию теологических и философских доктрин. В противном случае последние объявлялись еретическими и подвергались преследованию.
В зависимости от историко-культурных условий формирования С. ф. может быть разделена на восточнохристианскую (византийскую), арабо-мусульманскую и западнохристианскую. Предысторией средневековой христианской философии являются воззрения восточных (греческих) и западных (латинских) отцов церкви II - V вв., т. н. патристика (от ???????, patres - отцы). Одним из центральных вопросов истории философской культуры того времени был вопрос об отношении христианства и языческой философии. Одни христианские мыслители считали, что христианство само себе философия, что оно единственно истинная философия и может обойтись в теологии одной религиозной верой, не обращаясь к философии язычников - источнику ересей. Классическим выразителем такой фидеистской (от лат. fides - вера) т. зр. считается известный западнохристианский автор Тертуллиан, утверждавший, что после Евангелия не нужно никакого исследования. На знаменитом Никейском соборе (325 г.), принявшем символ веры, были выдвинуты положения: 1) Христос не оставил диалектического искусства, но ясное учение, охраняемое верою; 2) в вопросах божественных тайн никто не должен спрашивать "почему" и "как".
Другие же христианские богословы, сторонники гностического направления, принимая философию, стремились вписать ее в христианскую культуру, отводя ей роль предвестника христианства в языческом мире наряду с Ветхим заветом. Таковы были воззрения одного из видных "александрийцев" Климента. Для названного направления характерно сближение учений Платона и Моисея, отыскание параллелей между триадой Плотина (Единое, Ум, Душа) и Троицей (Отец, Сын, Дух Святой) и т. п. Христианские гностики считали вполне допустимым подкреплять истину ясным логическим доказательством. По словам Сократа Схоластика, епископ Александрийский Александр "любочестно богословствовал о Святой Троице, рассуждая философски, что Святая Троица есть в троице единица". Так сложилось то направление христианской мысли, которое дополняло веру знанием и пониманием по известной формуле Августина "Credo ut intelligam".
Еще одна значительная историкокультурная тема, которая занимала христианских апологетов, - конфликт между христианами и языческим обществом и государством, который они изображали в виде борьбы двух "лагерей" (castra), "воинств" (militia) Бога (Христа) и дьявола или в виде борьбы двух сообществ: небесного и земного гражданства (civitas coelestis u civitas terrestris), о чем писалиТертуллиан и Августин. Они задумывались также о судьбе этих двух "градов", о конце мира (эсхатология) и тысячелетнем царствовании Христа (хилиазм или милленаразм).
Собственно С. ф. на Востоке начинается с VI в., с момента становления Византийского государства, а на Западе - с конца VIII в., со времени образования империи Карла Великого и т. н. "Каролингского ренессанса". В истории византийской философии прослеживается, во-первых, общее для всей С. ф. обсуждение путей богопознания, представленных, с одной стороны, в мистических концепциях "Ареопагитик", Симеона Нового Богослова, исихастов и Григория Паламы, которые толковали о "неизреченной тайне молчальничества" и божественном озарении, нисходящем на человека, а с другой стороны, в диалектике Иоанна Дамаскина, Михаила Пселла, Иоанна Итала, Варлаама Калабрийского, призывавших не ограничиваться "загадочными выражениями", а получить ясное представление о Господе при посредстве логики, силлогистики.
Во-вторых, надо отметить особенное в истории византийской философии - перманентные споры о сравнительных преимуществах платоновской или аристотелевской философии. В этой полемике на стороне аристотеликов в разное время были патриарх Фотий, Варлаам Калабрийский, а на стороне Платона - Никифор Григора, Плифон. В конце концов преобладающим направлением восточнохристианской (византийской) мысли стало мистико-платоническое направление. Захват турками Константинополя в середине XV в. стал концом византийской философии.
История арабо-мусульманской философии начинается со второй половины VIII в., когда арабы в результате завоевательных походов захватили некоторые области Византийской империи с весьма развитой культурой, в частности Сирию, и благодаря этому познакомились с античной наукой и философией. Усвоение арабами философского и научного наследия античности получило название переводческого движения, или "времени великих переводов" (вторая половина VIII - начало ? в.). Сочинения, написанные на основе учений Платона, Аристотеля и неоплатоников, а также комментарии к сочинениям названных философов, особенно же Аристотеля, составили содержание арабо-мусульманской философии, которую обычно характеризуют как арабский аристотелизм, с некоторой примесью платонизма и неоплатонизма. Таковым было творчество основоположников и самых значительных арабо-мусульманских философов IX - XII вв. ал-Кинди, ал-Фараби, Ибн Сины, Ибн Рушда. Они применяли философские идеи и понятия (единое, первопричина, ум, материя, форма и т. д.) для описания своих представлений о Боге и мире, которые вели их к пантеизму на основе неоплатонической идеи эманации бытия из единого или к мысли о сотворении мира из вечной возможности - материи, с чем никак не могли согласиться ортодоксальные богословы и что послужило основанием нападок на философов, например, со стороны ал-Газали (XI в.). В итоге увлечение "фалсафой" (философией) было признано предосудительным, и она, по мнению некоторых исследователей, осталась инородным телом в арабо-мусульманской культуре средневековья.
Западно-христианская философия в период раннего средневековья (VIII - XII вв.) была представлена главным образом логико-методологической тематикой, разработками в области диалектики (логики). Большое место занимал вопрос об отношении к самой диалектике, о ее применимости в решении проблем догматики. Крайне ортодоксальные теологи, например Бернар из Клерво, уповали только на веру Противоположная т. зр. представлена мнением Петра Абеляра, который предлагал прежде понимать, а потом уже верить (Intelligo ut credam). Общепринятым в дальнейшем стало известное положение о диалектике (философии) как служанке богословия и о вере, дополненной знанием, по определению Ансельма Кентерберийского (fides quaerens intellectum).
Кроме того, много внимания уделяли логико-онтологической теме природе общего (universalia), т. е. родов и видов, о чем рассказывает Иоанн из Солсбери в своем сочинении "Металогикон". Среди множества предлагаемых решений проблемы универсалий принципиальными были два следующих: 1) универсалии являются некоего рода бестелесными вещами (res); этот подход был назван "реализмом"; 2) универсалии являются высказываниями о предметах, их именами (nomina); такой подход называют "номинализмом".
С различными нюансами т. зр. реалистов выражали Ансельм и Гийом из Шампо, а т. зр. номиналистов - Росцелин из Компьеня и Абеляр.
Помимо занятий диалектикой, к философии может быть отнесено также обсуждение проблем морали,христианских добродетелей - любви, смирения и т. д.
Главным явлением в западноевропейской философии XIII в., определившим содержание философских доктрин и их методологию, стало принятие учения Аристотеля и его применение в богословии, что было санкционировано католической церковью. Аристотеликами в той или иной мере были многие из крупнейших философов XIII в.: Альберт Великий, Фома Аквинский, Дунс Скот. Вслед за Аристотелем они исследовали проблемы сущности и существования, материи и формы, возможности и действительности, соотношение рода, вида и индивида, деятельного и страдательного разума и многие другие. Проникновение аристотелизма в Западную Европу происходило не без влияния арабо-мусульманской философии, с которой европейцы стали знакомиться с начала XIII в. Значительный авторитет в качестве комментаторов Аристотеля имели Ибн Сина (Авиценна) и Ибн Рушд (Аверроэс). Под влиянием учения Ибн Рушда в Парижском университете сложилось направление "латинского аверроизма", возглавленное магистром Сигером Брабантским. Парижские аверроисты проповедовали еретические тезисы своего учителя о вечности мира и человеческого рода, теорию двойственной истины и др., которые были осуждены церковью.
XIV - XV вв. - позднее средневековье - время потеснения С. ф. гуманистической философией эпохи Возрождения. Достижения средневековых философов лежат прежде всего в области логики и гносеологии - в разработке теории понятия, идеальных объектов (универсалий), абстракции, доказательства и т. п. Кроме того, С. ф. нашла свое продолжение в последующей религиозной философии. Например, неотомизм, современная католическая философия, является модернизацией томизма - учения Фомы (Томаса) Аквинского.
(Лит.: Антология мировой философии. М., 1969. Т. 1.4. 2; Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. М., 1979; Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней (Средневековье). СПб.,/ 1994. Т. 2; Соколов В. В. Средневековая) философия. М., 1979; Трахтенберг О. В. Очерки по истории западноевропейской средневековой философии. Л., 1957.)
В. Т. Звиревич


© 2009-2020  lib.ltd.ua