Веб-бібліотека - головна сторінка


Бойко О.Д. Історія України:

Ще одне прочитання історії. первісне суспільство і перші державні утворення на території України. Початок формування людської цивілізації на території України. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я. Східні слов'яни у VI-XI ст. Київська русь. Походження Давньоруської держави. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX - кінець X ст.). Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець X - середина ХІ ст.). Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI - середина XIII ст.). Монгольська навала та встановлення золотоординського іга. Політичний устрій. Соціально-економічний розвиток. Етнічний розвиток. Схрещення Русі. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі...

Пивовар С. Ф. та ін. Всесвітня історія XX століття: Світ на початку XX ст. Революційні події у світі на початку XX ст. Міжнародні відносини наприкінці XIX - на початку XX ст. Перша світова війна. Революція і громадянська війна в Росії (1917-1920 pp. Країни Європи і США у міжвоєнний період. Встановлення тоталітарних режимів у ряді країн Європи. Міжнародні відносини напередодні другої світової війни. Друга світова війна. Політика «холодної війни» у міжнародних відносинах. Світ у повоєнний період. Країни Азії і Африки (1945-1990 pp. Радянський Союз у 1945-1991 pp. Хронологічна таблиця...
Фіцула М.М. Педагогіка: Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...
Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування: Теоретичні основи психологічного консультування. Визначення психологічного консультування. Консультування як професія. Що таке консультування. Хто займається консультуванням. Де застосовується консультування. Список використаної й рекомендованої літератури. Консультування як психологічна допомога. Історичні корені психологічного консультування. Психологічне консультування. Відмінні риси психологічного консультування і психотерапії. Напрями психологічного консультування. Психоаналітичний напрям у консультуванні. Психоаналіз як теорія особистості. Структура особистості. Основні техніки у психоаналітичному консультуванні. Інші психоаналітичні теорії...
Зусін В.Я. Етика та етикет ділового спілкування: Ділове спілкування. Форми і особливості ділового спілкування. Основні етапи і тактичні прийоми ведення переговорів. Прийоми проведення ділових бесід. Проведення зборів і нарад. Проведення конференцій і виставок. З історії етики. Предмет етики. Трансформація етики в часі. Етика ділового спілкування. З історії етикету. Предмет етикету. Виникнення етикету і його характер. Трансформація етикету в часі. Лицар, синьйор, джентльмен. Історія застільного етикету. Етикет в громадських місцях. У вищому навчальному закладі. В театрі, на концерті. На виставці, в музеї і бібліотеці. Етикет курця. Танцювальний вечір. У ресторані, кафе. В громадському транспорті. В магазині. Основи ділового етикету і протоколу. Знайомство, представлення...
Андрушенко В.П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст): Загальна концепція історії західноєвропейської соціальної філософії: проблеми пошуку. Предмет соціальної філософії в його історії. Головне питання соціальної філософії в історичному розвитку. Проблема наукової інтерпретації історії соціально-філософського знання. Європоцентристська спрямованість гегелівської періодизації історії соціально-філософських вчень. Матеріалізм та ідеалізм в історії соціально-філософських вчень (К.Маркс, Ф. Енгельс). К. Поппер про дві лінії розвитку соціальної філософії в історії: пошук демократичного суспільства (Демокріт, Ж.Ж. Руссо, І.Кант) та шлях до тоталітаризму (Геракліт, Платон, Г.Гегель. К.Маркс). Головні етапи розвитку соціологічної думки...
Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Основи стандартизації. Державна система стандартизації України. Загальні відомості про стандартизацію. Основні терміни та їх визначення з стандартизації. Організація роботи зі стандартизації в Україні. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Рада стандартизації. Технічні комітети стандартизації. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації. Об'єкти стандартизації. Стандарти та їх застосування. Порядок розроблення і прийняття, перевірки, внесення змін та перегляду стандартів. Порядок застосування стандартів. Застосування стандартів у технічних регламентах...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. С. І. Дорогунцова: Предмет, метод і завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Теоретичні основи розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Сутність і складові елементи продуктивних сил. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки...
Максименко С.Д. Загальна психологія: Вступ до психології. Предмет психології. Предмет психології та її завдання. Рефлекторна природа психіки. Психіка і свідомість. Основні галузі психологічних знань. Зв'язок психології з іншими науками. Основні напрями в сучасній психології. Методи психології. Основні вимоги до методів психології. Основні методи психології. Спостереження, експеримент. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ. Розвиток психіки і свідомості. Виникнення та розвиток психіки. Розвиток механізмів психічної діяльності. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу...
Роменець В. А. Історія психології XX століття: Вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки. Культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. Ситуативний рівень) становленні психологічних знань. Конфліктна ситуація як принцип тлумачення психологічних знань у Стародавньому світі. Колізійна ситуація і формування психологічних знань. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історична психологія XX століття. Післядія (рефлексія) як реакція на вчинкову дію та формування смисложиттєвих настановлень (інтеріоризація-катарсис-переображення). Рефлексивність і вчинковий канон...
Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти: Законодавство в галузі охорони праці. Організація охорони праці в навчально-виховних закладах. Законодавча та нормативна база України про охорону праці. Законодавство про охорону праці. Нормативно-правові акти з охорони праці. Гарантії прав громадян на охорону праці. Час відпочинку працюючих. Охорона праці жінок і молоді. Організація роботи з охорони праці в системі Міністерства освіти і науки України. Організація роботи з охорони праці управління освіти. Організація роботи з охорони праці в навчально-виховних закладах. Організація служби охорони праці у навчально-виховних закладах. Розслідування та облік нещасних випадків у навчально-виховних закладах. Контроль і нагляд за станом охорони праці...

Бухгалтерський облік в Україні / За ред. Р. Л. Хом'яка:

Теоретичні основи бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік: його суть і основи організації. Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку. Поняття обліку, його види та завдання. Користувачі облікової інформації. Принципи бухгалтерського обліку. Облікові вимірники. Предмет та метод бухгалтерського обліку. Предмет та об'єкти бухгалтерського обліку. Метод та методичні прийоми бухгалтерського обліку. Бухгалтерський баланс. Призначення балансу та його будова. Зміни у балансі, зумовлені господарськими операціями. Рахунки бухгалтерського обліку та подвійний запис. Поняття бухгалтерських рахунків, їх види та будова. Подвійний запис, його суть та значення. Синтетичні та аналітичні рахунки...

СРЕДНЕВЕКОВАЯ ФИЛОСОФИЯ

- философские учения, сформировавшиеся в рамках христианской и мусульманской культуры средневековья на основе античной философии (см. "Античная философия"), преимущественно на основе доктрин Платона, Аристотеля и неоплатоников. Будучи сплавом христианских либо мусульманских религиозных воззрений и учений античных философов, С. ф. является в своей сущности религиозной или теологизированной философией; Ее основополагающая категория - /понятие Бога, а главные мировоззренческие вопросы - это вопросы о путях богопознания, взаимоотношения Бога и мира. Бога и человека, греховность последнего и возможность его спасения. Главным фактором истории С. ф. являются взаимоотношения между теологией и философией, отношение к философии духовенства, что весьма существенно сказывалось на содержании учений средневековых философов и их судьбе. Духовенство стремилось к согласованию теологических и философских доктрин. В противном случае последние объявлялись еретическими и подвергались преследованию.
В зависимости от историко-культурных условий формирования С. ф. может быть разделена на восточнохристианскую (византийскую), арабо-мусульманскую и западнохристианскую. Предысторией средневековой христианской философии являются воззрения восточных (греческих) и западных (латинских) отцов церкви II - V вв., т. н. патристика (от ???????, patres - отцы). Одним из центральных вопросов истории философской культуры того времени был вопрос об отношении христианства и языческой философии. Одни христианские мыслители считали, что христианство само себе философия, что оно единственно истинная философия и может обойтись в теологии одной религиозной верой, не обращаясь к философии язычников - источнику ересей. Классическим выразителем такой фидеистской (от лат. fides - вера) т. зр. считается известный западнохристианский автор Тертуллиан, утверждавший, что после Евангелия не нужно никакого исследования. На знаменитом Никейском соборе (325 г.), принявшем символ веры, были выдвинуты положения: 1) Христос не оставил диалектического искусства, но ясное учение, охраняемое верою; 2) в вопросах божественных тайн никто не должен спрашивать "почему" и "как".
Другие же христианские богословы, сторонники гностического направления, принимая философию, стремились вписать ее в христианскую культуру, отводя ей роль предвестника христианства в языческом мире наряду с Ветхим заветом. Таковы были воззрения одного из видных "александрийцев" Климента. Для названного направления характерно сближение учений Платона и Моисея, отыскание параллелей между триадой Плотина (Единое, Ум, Душа) и Троицей (Отец, Сын, Дух Святой) и т. п. Христианские гностики считали вполне допустимым подкреплять истину ясным логическим доказательством. По словам Сократа Схоластика, епископ Александрийский Александр "любочестно богословствовал о Святой Троице, рассуждая философски, что Святая Троица есть в троице единица". Так сложилось то направление христианской мысли, которое дополняло веру знанием и пониманием по известной формуле Августина "Credo ut intelligam".
Еще одна значительная историкокультурная тема, которая занимала христианских апологетов, - конфликт между христианами и языческим обществом и государством, который они изображали в виде борьбы двух "лагерей" (castra), "воинств" (militia) Бога (Христа) и дьявола или в виде борьбы двух сообществ: небесного и земного гражданства (civitas coelestis u civitas terrestris), о чем писалиТертуллиан и Августин. Они задумывались также о судьбе этих двух "градов", о конце мира (эсхатология) и тысячелетнем царствовании Христа (хилиазм или милленаразм).
Собственно С. ф. на Востоке начинается с VI в., с момента становления Византийского государства, а на Западе - с конца VIII в., со времени образования империи Карла Великого и т. н. "Каролингского ренессанса". В истории византийской философии прослеживается, во-первых, общее для всей С. ф. обсуждение путей богопознания, представленных, с одной стороны, в мистических концепциях "Ареопагитик", Симеона Нового Богослова, исихастов и Григория Паламы, которые толковали о "неизреченной тайне молчальничества" и божественном озарении, нисходящем на человека, а с другой стороны, в диалектике Иоанна Дамаскина, Михаила Пселла, Иоанна Итала, Варлаама Калабрийского, призывавших не ограничиваться "загадочными выражениями", а получить ясное представление о Господе при посредстве логики, силлогистики.
Во-вторых, надо отметить особенное в истории византийской философии - перманентные споры о сравнительных преимуществах платоновской или аристотелевской философии. В этой полемике на стороне аристотеликов в разное время были патриарх Фотий, Варлаам Калабрийский, а на стороне Платона - Никифор Григора, Плифон. В конце концов преобладающим направлением восточнохристианской (византийской) мысли стало мистико-платоническое направление. Захват турками Константинополя в середине XV в. стал концом византийской философии.
История арабо-мусульманской философии начинается со второй половины VIII в., когда арабы в результате завоевательных походов захватили некоторые области Византийской империи с весьма развитой культурой, в частности Сирию, и благодаря этому познакомились с античной наукой и философией. Усвоение арабами философского и научного наследия античности получило название переводческого движения, или "времени великих переводов" (вторая половина VIII - начало ? в.). Сочинения, написанные на основе учений Платона, Аристотеля и неоплатоников, а также комментарии к сочинениям названных философов, особенно же Аристотеля, составили содержание арабо-мусульманской философии, которую обычно характеризуют как арабский аристотелизм, с некоторой примесью платонизма и неоплатонизма. Таковым было творчество основоположников и самых значительных арабо-мусульманских философов IX - XII вв. ал-Кинди, ал-Фараби, Ибн Сины, Ибн Рушда. Они применяли философские идеи и понятия (единое, первопричина, ум, материя, форма и т. д.) для описания своих представлений о Боге и мире, которые вели их к пантеизму на основе неоплатонической идеи эманации бытия из единого или к мысли о сотворении мира из вечной возможности - материи, с чем никак не могли согласиться ортодоксальные богословы и что послужило основанием нападок на философов, например, со стороны ал-Газали (XI в.). В итоге увлечение "фалсафой" (философией) было признано предосудительным, и она, по мнению некоторых исследователей, осталась инородным телом в арабо-мусульманской культуре средневековья.
Западно-христианская философия в период раннего средневековья (VIII - XII вв.) была представлена главным образом логико-методологической тематикой, разработками в области диалектики (логики). Большое место занимал вопрос об отношении к самой диалектике, о ее применимости в решении проблем догматики. Крайне ортодоксальные теологи, например Бернар из Клерво, уповали только на веру Противоположная т. зр. представлена мнением Петра Абеляра, который предлагал прежде понимать, а потом уже верить (Intelligo ut credam). Общепринятым в дальнейшем стало известное положение о диалектике (философии) как служанке богословия и о вере, дополненной знанием, по определению Ансельма Кентерберийского (fides quaerens intellectum).
Кроме того, много внимания уделяли логико-онтологической теме природе общего (universalia), т. е. родов и видов, о чем рассказывает Иоанн из Солсбери в своем сочинении "Металогикон". Среди множества предлагаемых решений проблемы универсалий принципиальными были два следующих: 1) универсалии являются некоего рода бестелесными вещами (res); этот подход был назван "реализмом"; 2) универсалии являются высказываниями о предметах, их именами (nomina); такой подход называют "номинализмом".
С различными нюансами т. зр. реалистов выражали Ансельм и Гийом из Шампо, а т. зр. номиналистов - Росцелин из Компьеня и Абеляр.
Помимо занятий диалектикой, к философии может быть отнесено также обсуждение проблем морали,христианских добродетелей - любви, смирения и т. д.
Главным явлением в западноевропейской философии XIII в., определившим содержание философских доктрин и их методологию, стало принятие учения Аристотеля и его применение в богословии, что было санкционировано католической церковью. Аристотеликами в той или иной мере были многие из крупнейших философов XIII в.: Альберт Великий, Фома Аквинский, Дунс Скот. Вслед за Аристотелем они исследовали проблемы сущности и существования, материи и формы, возможности и действительности, соотношение рода, вида и индивида, деятельного и страдательного разума и многие другие. Проникновение аристотелизма в Западную Европу происходило не без влияния арабо-мусульманской философии, с которой европейцы стали знакомиться с начала XIII в. Значительный авторитет в качестве комментаторов Аристотеля имели Ибн Сина (Авиценна) и Ибн Рушд (Аверроэс). Под влиянием учения Ибн Рушда в Парижском университете сложилось направление "латинского аверроизма", возглавленное магистром Сигером Брабантским. Парижские аверроисты проповедовали еретические тезисы своего учителя о вечности мира и человеческого рода, теорию двойственной истины и др., которые были осуждены церковью.
XIV - XV вв. - позднее средневековье - время потеснения С. ф. гуманистической философией эпохи Возрождения. Достижения средневековых философов лежат прежде всего в области логики и гносеологии - в разработке теории понятия, идеальных объектов (универсалий), абстракции, доказательства и т. п. Кроме того, С. ф. нашла свое продолжение в последующей религиозной философии. Например, неотомизм, современная католическая философия, является модернизацией томизма - учения Фомы (Томаса) Аквинского.
(Лит.: Антология мировой философии. М., 1969. Т. 1.4. 2; Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. М., 1979; Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней (Средневековье). СПб.,/ 1994. Т. 2; Соколов В. В. Средневековая) философия. М., 1979; Трахтенберг О. В. Очерки по истории западноевропейской средневековой философии. Л., 1957.)
В. Т. Звиревич