Веб-бібліотека - головна сторінка


Скобло Ю. С., та ін. Безпека життєдіяльності:

Концепція дисципліни БЖДЛ. Концепти БЖДЛ. Правове забезпечення розробки концепції БЖДЛ (на базі «Концепції освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини», затвердженої Міносвіти і науки 12 березня 2001 року). Структура концептів БЖДЛ (етапні завдання). Концепція розвитку науки і практики «Безпеки життєдіяльності». Концепція освітянської діяльності. Мета, завдання і структура посібника. Сучасні обставини, що формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Терміни та їх визначення. Теоретичні основи (їх елементи), що формують систему знань дисципліни «безпека життєдіяльності». Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих чинників...

Беззубко Л.В. та ін. Управління трудовими конфліктами: Теоретичні основи вивчення конфліктів. Загальна характеристика конфлікту як явища. Конфлікт як об'єкт вивчення і управління. Основні типи конфліктів. Стадії трудових конфліктів. Основні причини трудових конфліктів. Вивчення проблем трудових конфліктів. Дослідження трудових конфліктів. Вивчення трудових конфліктів (на прикладі підприємств Донецької області). Методичні підходи до вивчення стану трудових конфліктів. Нормативно-правові і соціальні основи управління конфліктами. Характеристика існуючої в Україні системи соціального захисту. Вивчення проблем трудових конфліктів. Характеристика нормативно-правової бази вирішення трудових конфліктів. Стратегія управління конфліктами...
Зусін В.Я. Етика та етикет ділового спілкування: Ділове спілкування. Форми і особливості ділового спілкування. Основні етапи і тактичні прийоми ведення переговорів. Прийоми проведення ділових бесід. Проведення зборів і нарад. Проведення конференцій і виставок. З історії етики. Предмет етики. Трансформація етики в часі. Етика ділового спілкування. З історії етикету. Предмет етикету. Виникнення етикету і його характер. Трансформація етикету в часі. Лицар, синьйор, джентльмен. Історія застільного етикету. Етикет в громадських місцях. У вищому навчальному закладі. В театрі, на концерті. На виставці, в музеї і бібліотеці. Етикет курця. Танцювальний вечір. У ресторані, кафе. В громадському транспорті. В магазині. Основи ділового етикету і протоколу. Знайомство, представлення...
Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики: Сутність соціальної політики і основні напрямки її здійснення. Поняття, сутність і об'єкт соціальної політики. Мета і завдання соціальної політики. Умови реалізації соціальної політики. Суб'єкти соціальної політики. Людина як суб'єкт соціальної політики. Держава як суб'єкт соціальної політики. Політичні партії у структурі суб'єктів соціальної політики. Громадські організації як суб'єкти соціальної політики. Шляхи оптимізації діяльності суб'єктів соціальної політики. Принципи реалізації соціальної політики. Принцип єдності об'єктивного і суб'єктивного в реалізації соціальної політики. Принцип взаємозв'язку об'єктивної соціальної саморегуляції і цілеспрямованої діяльності у здійсненні соціальної політики...

СПЕКУЛЯТИВНОЕ

(позднелат. speculative, от лат. speculor - наблюдаю, созерцаю), тип теоретич. знания, к-рое выводится без обращения к опыту, при помощи рефлексии, и направлено на осмысление оснований
науки и культуры. С. знание представляет собой исто­рически определ. способ обоснования и построения философии. Идея о С. характере философии служила формой утверждения суверенности филос. знания и его несводимости ни к обыденному, ни к специальнонауч. знанию. Представление о философии как С. знании сло­жилось уже в античности (причём здесь С. отождествля­лось с теорией высшего ранга) и было воспринято в ср.-век. схоластич. философии, где С. отождествлялось с умозрением, интеллектуальной интуицией, созерцанием сверхчувств. и сверхэмпирич. сущностей. В философии нового времени С. знание трактовалось как духовная деятельность, связующая воедино в мыслит. систему всё содержание опыта. Эта трактовка С. проходит через всю философию 16-18 вв., начиная с Ф. Бэкона, к-рый ви­дел предмет философии в глубоком и подлинном изу­чении трансценденций (см. Ф. Бэкон, Соч., М., 1977, с. 203), и кончая Кантом, для к-рого познание всеоб­щего в абстрактной форме - это С. познание, а фило­софия - С. познание разумом. Вместе с тем в этот же период началась и критика С. знания, получившая наи­более отчётливое выражение в критике Кантом спеку­лятивного применения чистого разума, самомнения С. разума, воспаряющего за пределы опыта. Новый ва­риант трактовки философии как С. знания был постро­ен Гегелем, к-рый усматривал в диалектике высшую форму теоретич. умозрения истины, постижения внутр. противоречий, причём логич. формой организации С. знания оказывается система понятий - гегелевское "по­нятие" в его конкретно-развитом богатстве мыслит. ха­рактеристик.
В послегегелевской философии развёртывается крити­ка С. знания в различных планах - связи С. философии и теологии (Фейербах), мнимой системности С. знания (Кьеркегор), разрыва С. философии и опытно-экспери­ментальной науки (Конт и др.). В бурж. философии С. знание либо радикально отвергается как полностью ли­шённое смысла (позитивизм), либо в противовес ему выдвигается идеал экзистенциальноличностного зна­ния (экзистенциализм/ персонализм).
Критика С. философии в марксизме основывается на выявлении истоков С. мышления: отрыв филос. знания от реальных обществ. отношений и развития науки, трактовка человека как абстрактного субъекта, гипертрофирование теоретич. отношения мысли к действитель­ности и др. Марксистский анализ выявляет осн. осо­бенности С. философии, в к-рой мышление предстаёт как отстранённое, незаинтересованное размышление о бы­тии, между мышлением и бытием создаётся дистанция, а познающий субъект истолковывается как некий наб­людатель, вырванный из социально-историч. контекста. Диалектич. материализм, отмечая рациональный момент в С. философии - её стремление к осознанию особенностей филос. мышления, раскрывает неразрывную связь философскотеоретич. мысли с обществ.-историч. практикой, утверждает важнейшее познават. значение логич. мыш­ления, науч. абстракции, отражающей всеобщие зако­номерности объективной реальности.