Веб-бібліотека - головна сторінка


Інформаційні системи:

Основи інформаційних технологій. Основи організації автоматизованого опрацювання інформації. Мета впровадження та використання автоматизованих інформаційних систем і технологій. Інформація в управлінні економічними об'єктами. Дослідження системи управління. Класифікація АІС. Організація АІС. Основні принципи створення АІС. Життєвий цикл АІС. Автоматизовані інформаційні технології. Класифікація автоматизованих інформаційних технологій. Режими автоматизованого опрацювання інформації. Деякі найпоширеніші комп'ютерні інформаційні технології. Інформаційні мережні технології. Технологія "клієнт-сервер". Міжнародна комп'ютерна мережа Internet. Технології розподіленого оброблення та збереження інформації...

Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Основи стандартизації. Державна система стандартизації України. Загальні відомості про стандартизацію. Основні терміни та їх визначення з стандартизації. Організація роботи зі стандартизації в Україні. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Рада стандартизації. Технічні комітети стандартизації. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації. Об'єкти стандартизації. Стандарти та їх застосування. Порядок розроблення і прийняття, перевірки, внесення змін та перегляду стандартів. Порядок застосування стандартів. Застосування стандартів у технічних регламентах...
Шевчук П. І. Соціальна політика: Сутність соціальної політики. Соціальна справедливість і соціальна рівність. Зміст і мета соціальної політики. Завдання соціальної політики. Об'єкти і суб'єкти соціальної політики. Інструменти соціальної політики. Складові соціальної політики. Ринок праці і зайнятість. Ринок праці. Робоча сила, її показники та методи їх визначення. Трудова мобільність. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці. Зайнятість і реалізація трудової активності. Види зайнятості. Безробіття, його види та форми. Неформальний сектор трудової активності. Ситуація на ринку праці України. Шляхи зниження безробіття. Бідність і шляхи її подолання. Бідність як соціально-економічне явище. Поширення бідності в Україні. Поняття мінімального споживчого бюджету...
Основи психології / За ред. О. В. Киричука: Природа психічного та принципи побудови системи психологічних знань. Поняття про психіку. Предмет психології як науки. Психіка людини як предмет інтересу і наукового вивчення. Історія питання. Душа в реаліях та міфах. З історії науки про психічне. Проблема природи психіки у вітчизняній психології. Умовний рефлекс, що примирив психологію з фізіологією. Вивчення мозку і психіки у вітчизняній психології. Внутрішнє і зовнішнє як психологічна проблема. Суб'єктивний та об'єктивний аспекти психічного. Предмет психології на сучасному етапі її розвитку. Предмет сучасної психології як об'єкт наукової саморефлексії. Психічне як мета, засіб і самоцінне для суб'єкта...
Горгашич В. О. Морфологія української мови: Поняття про граматику. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія. Об'єкт і предмет морфології. Частини мови і принципи їх класифікації. Система частин мови за В. Виноградовим. Проблема поділу слів на частини мови в сучасному мовознавстві. Самостійні частини мови. Іменник. Загальна характеристика іменника як частини мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Іменники конкретні і абстрактні. Іменники загальні і власні. Іменники предметні і речовинні. Іменники збірні і одиничні. Морфологічні ознаки іменника. Категорія істот і неістот. Категорія роду іменника. Засоби вираження категорії роду. Граматичний і семантико-граматичний рід іменників. Класифікація іменників за родами. Рід абревіатур...

СОЗНАНИЕ ЭСТЕТИЧЕСКОЕ

одна из форм общественного С., являющаяся, как и др. его формы (политическое, правовое, нравственное, религиозное, научное), отражением действительности и ее оценкой с позиций общественного (в данном случае эстетического) идеала. С. э. выступает в качестве родового понятия, обозначающего разнообразие его проявлений, связанных в единую систему, к-рая имеет открытый мозаичный характер, образуемый взаимопроникающими и взаимодополняющими друг друга его видами (эстетические чувства, вкус, созерцание, восприятие, суждение, ценности, взгляды, идеал и др.). И вовлеченные в эту систему в неэстетические формы С. - истина, сознание нравственного долга, справедливость - могут приобретать эстетическое значение- Выявляя специфику С. э., марксистско-ленинская эстетика исходит из общих принципов теории отражения применительно к особой сфере об-ва - эстетической. Объектом отражения С. э. является "мир человека" (Маркс), т. е. природная и социальная действительность, уже освоенная социально-культурным опытом человека. Эту действительность индивид переводит в эстетический план, по-новому организуя, усиливая и оценивая с т. зр. полноты ее жизненных проявлений и субъективной значимости. Субъектом С. э. является об-во в целом или классы, участвующие в духовном производстве. С. э. как форма общественного С. объективируется в ценностных отношениях. Однако реализуются эти отношения, обогащаясь одновременно новыми значениями, только через С. конкретных индивидов и вне индивидуального С. существовать не могут. В свою очередь, персонифицированные формы С. - чувства, созерцание, восприятие, представления - приобретают эстетический смысл только в соотнесении с ценностями в сложившейся системе эстетических отношений. Так, красота среднерус. пейзажа, открытая И. И. Левитаном, может быть понята как объективация в его творчестве назревших в об-ве эстетических потребностей (Потребность эстетическая) и представлений. Значение же эстетической ценности она приобрела только через С. индивидов, к-рые восприняли и обогатили ее своим жизненным опытом. Худож. ценности, не пережитые в эстетических чувствах индивидов, теряют свой смысл. Понятие "С. э." соотносительно с понятием эстетической деятельности (Деятельность эстетическая), представляя ее духовный, идеальный план. Сама же деятельность выступает как технологический способ производства и реализации С. э. Формой, наиболее адекватно воспроизводящей специфику С. э., является искусство. В иск-ве С. художника (замысел, идея), опредмечйваясь в худож. произв., обретает форму внеличностного существования и всеобщую значимость. Но как духовное образование иск-во может функционировать (т. е. быть задумано, реализовано и понятно) лишь через С. э. Вместе с тем С. э. обладает известной самостоятельностью по отношению к эстетической деятельности и иск-ву, спецификой, выделяющей его среди др. форм общественного С. Прежде всего С. э. никогда полностью не порывает с обыденным С. (у человека может быть неразвитый, но хороший вкус, опирающийся на его жизненный опыт). Однако от обыденного С., ограниченного практическим интересом, С. э. отличается незаинтересованностью и широтой охвата действительности, включая явления, еще не затронутые общественной практикой, способностью целостного, "завершенного" отражения мира. Обладая высокой степенью обобщения, С. э. всегда выступает в конкретно-чувственной форме образа, объединяющей представления об объекте, дополненные и преобразованные воображением, его оценку с позиций эстетического идеала и чувство высокого духовного наслаждения. С. э., будучи формой общественного С., не только отражает общественное бытие, но и оказывает обратное воздействие на его развитие. С. э. способно давать не только правдиво-ценностный образ мира, желаемого или нежелаемого, но и образ-модель "потребного будущего" (Предвосхищение в искусстве), формирующий эмоционально волевую установку индивидов на преобразование действительности.