Веб-бібліотека - головна сторінка


Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація:

Основи стандартизації. Державна система стандартизації України. Загальні відомості про стандартизацію. Основні терміни та їх визначення з стандартизації. Організація роботи зі стандартизації в Україні. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Рада стандартизації. Технічні комітети стандартизації. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації. Об'єкти стандартизації. Стандарти та їх застосування. Порядок розроблення і прийняття, перевірки, внесення змін та перегляду стандартів. Порядок застосування стандартів. Застосування стандартів у технічних регламентах...

Шепелев А. М. Штукатурные работы: Сведения о зданиях, производстве строительных и отделочных работ. Классификация зданий и их части. Виды отделки и последовательность строительных и отделочных работ. Охрана труда и противопожарные мероприятия на строительстве. Леса, подмости, люльки, лестницы, стремянки. Основные требования. Леса. Люльки, подмости, лестницы. Инструменты, приспособления, инвентарь. Инструменты. Приспособления и инвентарь. Подготовка поверхностей под оштукатуривание. Камневидные, деревянные, фибролитовые и другие поверхности. Сетчатые конструкции, заделка стыков, каналов. Общие сведения о штукатурных работах. Штукатурные слои, их нанесение и разравнивание. Нанесение и разравнивание накрывки. Лузги, усенки и фаски...
Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи / За ред. Волошина І. М: Теоретичні аспекти розвитку сільського туризму. Основні види та форми розвитку сільського туризму. Світовий досвід розвитку сільського туризму. Рекреаційний потенціал сільського туризму. Роль культурно-пізнавального потенціалу в розвитку сільського туризму. Територіально-просторові ресурси сільського туризму. Організація та планування сільського туризму. Історичні передумови становлення та організаційно-законодавче забезпечення у сфері сільського туризму України. Стратегічне планування сільського туризму. Маркетинг послуг гостинної садиби. Технологічні основи гостинності. Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів. Організація праці менеджера...
Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи / За ред. Волошина І. М: Теоретичні аспекти розвитку сільського туризму. Основні види та форми розвитку сільського туризму. Світовий досвід розвитку сільського туризму. Рекреаційний потенціал сільського туризму. Роль культурно-пізнавального потенціалу в розвитку сільського туризму. Територіально-просторові ресурси сільського туризму. Організація та планування сільського туризму. Історичні передумови становлення та організаційно-законодавче забезпечення у сфері сільського туризму України. Стратегічне планування сільського туризму. Маркетинг послуг гостинної садиби. Технологічні основи гостинності. Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів. Організація праці менеджера...
Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Становлення предмету політології - історико-наукові методологічні проблеми. Політологія в структурі політичного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія - інтегральна соціальна наука і навчальна дисципліна. Методологічні засади, категорії та принципи політології. Основні парадигми політичного мислення. Функції політології. її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин). Протополічні погляди у країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки. З.Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя...
Калінін Ю.А. Релігієзнавство: Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика. Матеріалістична концепція релігії. Марксистська релігієзнавча концепція. Об'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Суб'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Натуралістична концепція релігії. Соціологічна концепція релігії. Релігія як суспільне явище і складова частина духовної культури. Сутність і походження релігії. Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Релігії світу. Родоплемінні культи. Магія. Фетишизм. Анімізм. Тотемізм. Землеробські культи. Шаманізм. Ранні національні релігії. Релігія Стародавнього Єгипту...
Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики: Сутність соціальної політики і основні напрямки її здійснення. Поняття, сутність і об'єкт соціальної політики. Мета і завдання соціальної політики. Умови реалізації соціальної політики. Суб'єкти соціальної політики. Людина як суб'єкт соціальної політики. Держава як суб'єкт соціальної політики. Політичні партії у структурі суб'єктів соціальної політики. Громадські організації як суб'єкти соціальної політики. Шляхи оптимізації діяльності суб'єктів соціальної політики. Принципи реалізації соціальної політики. Принцип єдності об'єктивного і суб'єктивного в реалізації соціальної політики. Принцип взаємозв'язку об'єктивної соціальної саморегуляції і цілеспрямованої діяльності у здійсненні соціальної політики...
Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XX століття: Французька література. Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж. П. Сартр, А. Камю. Модерністська проза початку XX століття. Розвиток німецької драматургії. Б. Брехт. Тема війни у німецькій літературі XX століття. Е. М. Ремарк, Г. Белль. Філософське підґрунтя творчості Томаса Манна. Австрійська література XX століття. Р.-М. Рільке, П. Целан, Ф.Кафка. Англійська література. Новітня англійська література. Т. Еліот, У. Голдінг. Норвезька література. Г. Ібсен, К. Гамсун. Американська література. Джек Лондон. Ернест Міллер Хемінгуей. Особливості розвитку літератури США. Г. Лонгфелло, О' Генрі, Т.Драйзер. Латиноамериканська література. Г. Марксе. Література Сходу. Японія. Китай. Роман - антиутопія XX ст...
Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Цивільна оборона України - основа безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації. Основи класифікації надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації природного характеру. Стихійні явища екзогенного походження. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: аварії і катастрофи. Транспортні аварії (катастрофи). Радіаційно небезпечні об'єкти. Хімічно небезпечні об'єкти. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти. Об'єкти комунального господарства. Гідродинамічні аварії. Ліквідація наслідків аварій та катастроф. Надзвичайні ситуації терористичного походження. Пожежі. Гасіння пожеж. Осередок ядерного ураження. Вплив на людей, сільськогосподарські й лісогосподарські об'єкти. Елементи ядерної фізики. Ударна хвиля...
Бабарицька В. К., Малиновська О. Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг: Понятійно-термінологічні основи туроперейтинга. Подорожі і туризм. Визначення туризму. Поняття «внутрішній туризм». Критерії відокремлення понять «туризм» і «подорожі». Суб'єкти господарської взаємодії в туризмі. Визначення поняття «турист». Поняття «міжнародний (іноземний) турист». Поняття «внутрішній турист». Співвідношення понять «подорожуючий», «відвідувач», «турист» та «одноденний відвідувач». Класифікац і я видів та форм туризму. Туристичні потреби і мотиви туризму. Класифікаційні підходи в туризмі. Туристичний продукт. Специфіка змісту поняття «турпослуга». Відмінність понять «турпослуга» і «турпродукт». Поняття «турпакет». Структура туристичного продукту. Туроперейтинг...

Фінанси підприємств / За ред. Г.Г. Кірейцева:

Основи організації фінансів підприємств. Поняття фінансів підприємств, їх зміст, функції. Сфери фінансових відносин підприємств. Фінансові ресурси підприємств. Фінансовий механізм. Принципи організації фінансів підприємств. Управління фінансами на підприємстві. Організація грошових розрахунків підприємств. Сутність розрахункових відносин і принципи їх організації в народному господарстві. Характеристика форм безготівкових розрахунків. Операції підприємств з векселями. Зміст та організація готівкових розрахунків підприємств. Платіжна дисципліна в управлінні фінансами. Грошові надходження підприємств. Формування і розподіл прибутку. Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг...

СОЛИДАРИЗМ

(от лат. "прочный", "надежный", "сплошной") - комплекс социально-политических и социальнофилософских воззрений, рассматривающих социальное единство и социальную гармонию как высшую ценность и норму общественной жизни. Хотя термин С. по смыслу применим к самым разнообразным теоретическим традициям, в современной литературе он обычно ассоциируется с рядом социологических и социально-философских концепций XIX - XX вв. По своей сути они противостоят, с одной стороны, классическому либерализму с присущей ему индивидуалистической системой ценностей. С другой стороны, концепции С. ориентированы на преодоление социально-политической теории марксизма, опирающейся на концепции классовой борьбы, классового антагонизма, государства как аппарата классового господства. Логически основоположения С. восходят к древнейшей социально-философской традиции, воспринимающей политико-правовую сферу как инструмент достижения "общего блага". Такая позиция с учетом различных вариаций присуща в целом доминирующим течениям античной и средневековой социальной мысли. Здесь принцип социальной солидарности, как правило, возводится к умопостигаемым универсальным законам космического бытия (Платон), естественному закону, манифестированному в человеческой природе (Аристотель, Цицерон, классики римской юриспруденции) либо к провиденциально-божественным установлениям (средневековая традиция в целом). В связи с этим социальная солидарность, единство целей политического сообщества являются воспроизведением универсального принципа, управляющего мирозданием в целом. Социальная философия нового времени существенно трансформирует понимание сущности солидарности: она возникает уже не из исходной органичной целостности, а как результат сложного взаимодействия субъектов социальной деятельности. Причем основным субъектом, как правило, выступает индивид как первичный элемент всякой целостности, автономный носитель воли и сознания, обладающий неотчуждаемыми притязаниями на реализацию своих личных целей и мотивов. Т. о., социальная солидарность предстает уже в динамически-процессуальном аспекте и выражается как диалектика индивидуальной свободы и институционализованного единства. Отсюда вырастает представление о многоуровневом характере социального взаимодействия, выраженном в системной связке "личность - гражданское общество - государство". Концептуальные традиции либеральной социальной философии и марксизма каждая по-своему воспринимают этот логический конструкт, ставя характер и функционирование политической системы в зависимость либо от личных интересов, либо от классовых. И те и другие отождествляются, прежде всего, с интересами экономического характера. В результате, институционально-политическая система оказывается "ночным сторожем", обеспечивающим неприкосновенность собственника-индивидуалиста, либо средством закрепления и формально-правового обеспечения экономического господства определенного класса и подавления сопротивления эксплуатируемых классов. Обе эти позиции по-своему отражают специфику "классического капитализма", рассматривая его в апологетическом или в критическом плане. Новые социально-политические процессы, выявляющиеся во второй половине XIX в. (сращивание государственного аппарата с крупномонополистическим капиталом, возникновение трансконтинентальных колониальных империй, нарастание социальной напряженности, формирование организованного профсоюзного и социал-демократического движения в общеевропейских масштабах и т. п.), вызывают стремление разработать комплексную программу реформации общества и выравнивания его противоречий без революционного переворота. Причем идея такой реформы предстает как обоюдное движение "снизу" (конструктивная активность масс, осознающих не только свои права, но и социальную ответственность) и "сверху" (самотрансформация государства, пытающегося преодолеть кризис "мягкими" средствами). В качестве основных вариантов С. можно выделить "органическую" модель (О. Конт, Э. Дюркгейм) и "корпоративную" (Л. фон Штейн, Л. Дюги, неокантианские течения). Основные положения первой модели опираются на т. н. социологический реализм, т. е. на восприятие общества как реально существующего "социального тела" или "организма". Связи между индивидуальными и групповыми "клетками" такого организма являются не только "внешними", но и внедрены в саму структуру сознания. Это, как правило, социальные ценности, нормы, табу, санкционированные мотивации и стимулы. Кризис этой системы ценностей и вызывает негативные социальные процессы, приводящие к "аномии", т. е. к более или менее тяжелой дисфункции всего институционально-органического целого. Сам процесс распада или дефицита доверия к ценностно-нормативным регуляторам вполне объективен, будучи результатом эволюции форм социальной солидарности от "механической" (архаичной, внешне-принудительной) к "органической" (интериоризованной, самодисциплинирующей). Основным средством преодоления кризиса солидарности является высокий уровень правосознания, формируемый активно через систему образования и религиозно-культурные институты. Хотя никакой культ государства и солидарности сам по себе не преодолевает кризис, если институционально-правовая система не соответствует "органическому" способу социального взаимодействия. В 20 - 30 гг. идеи С. получают влиятельную интерпретацию в социально-политической концепции Л. Дюги (1859 - 1928). Он пытается синтезировать юридический и социологический подходы к проблеме государства, политики и права, используя опыт аксиологического и классового анализа политической сферы. По Дюги, социальное взаимодействие носит классовый характер; из объективно формирующейся взаимозависимости классов вырастает основная норма социальной солидарности. Формализуясь, она принимает вид юридической конституционной нормы, становящейся критерием оценки всех политико-правовых феноменов и процессов. В своей деятельности каждый социально-экономический класс преследует эгоистические интересы, но их суммарная совокупность, так сказать результирующий вектор, сводится к сложной сбалансированной системе "подвижного взаимодействия". Тем не менее, экономически доминирующий класс имеет существенное преимущество в использовании государственного аппарата в своекорыстных целях, поэтому необходима всесторонняя реформа избирательной и административной системы. Формирующаяся при этом система именуется "синдикалистским федерализмом": синдикаты - базисная структура общественного самоуправления, строящаяся по территориальным и профессиональным принципам. Каждый синдикат пропорционально представляется в координирующем и законодательном органе. Это должно ликвидировать классово-партийные противоречия и привести к "социализации" собственности, которая отныне связывается не с привилегией, а с социальной ответственностью. В конечном счете политическая система децентрализуется, возрастает кардинальная роль местного самоуправления, происходит диффузия власти, плюрализация правоотношений, классовые конфликты сменяются классовым сотрудничеством. Эта концепция оказала известное влияние на теории технократического преобразования общества (Т. Веблен), "революции менеджеров" (Бернхейм), концепцию "общества массового благоденствия" и др. Основное значение в теории Л. Дюги, как правило, придается трансформации понимания собственности: тезис о социальной ответственности собственника и использовании частной либо групповой собственности в интересах общего блага получил отражение в некоторых законодательных актах. Близкие по смыслу принципы закреплены в конституции Германии 1919 г.. Гражданском кодексе Мексики 1932 г., японской конституции 1947 г. и основном законе ФРГ 1949 г. В целом концепция С. в версии Л. Дюги (с учетом ее зависимости от социально-утопической традиции Ссн-Симона, О Конта, Р. Оуэна) предлагает один из вариантов современного теоретического восприятия социальной проблематики в отличие от стереотипов социальной мысли, сохраняющих концептуальные мотивы, свойственные XIX в.
Е. В. Гутов