Веб-бібліотека - головна сторінка


Політологія / За ред. Ф.М. Кирилюка:

Методологічні засади політології. Політика як соціальне явище. Природа політики та її детермінанти. Структура і функції політики. Політологія як наука. Генеза науки про політику. Предмет політології. Теоретико-методологічний інструментарій політології. Закони і категорії політологи. Основні функції політології. Методи політології. Основні віхи світової та вітчизняної науки про політику. Зародження та розвиток думок про політику в стародавньому світі. Міфологічні уявлення про політику. Історична генеза політичних ідей у прадавніх і ранньослов'янських спільнотах. Основні джерела духовної культури. Зародження політичних структур. Політичні ідеї мислителів Київської Русі. Витоки політичних ідей. Становлення державної ідеології...

Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Митна справа в Україні. Поняття митної справи. Започаткування та становлення митної справи. Зміст митної справи. Митна політика України та її основні елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елемента. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура. Митна політика і міжнародна торгівля. Митне право України. Поняття митного права. Предмет митного права. Метод митного права. Принципи митного права. Система митного права. Удосконалення митного права. Митно-правові відносини. Джерела митного права. Митні органи України. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності. Державне регулювання діяльності митних органів...
Жорняк Т.С. Вища освіта України і Болонський процес: Європейська освітня інтеграція. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Системи вищої освіти у країнах Європи та Америки. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу. Європейська кредитно-трансферна система накопичення - ECTS. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської сис-теми перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України. Запровадження кредитно-модульної системи...
Карпіловська С.Я. та ін. Основи професіографії: Теоретичні основи професіографії. Професіографія та її місце в системі професійної орієнтації населення. Класифікація професій. Методичні основи професіографії. Методи професіографії. Опитувальні листи для виявлення професійно важливих якостей спеціалістів. Професії типу "людина - людина". Загальна характеристика типу професій. Професіограма контролеракасира. Професіограма медсестри широкого профілю. Професіограма вихователя дитячого садка. Професії типу "людина - техніка". Загальна характеристика типу професій. Професіограма наладчика. Професіограма водія (на матеріалі дослідження праці водія міського транспорту). Професіограма токаря...
Андрушенко В.П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст): Загальна концепція історії західноєвропейської соціальної філософії: проблеми пошуку. Предмет соціальної філософії в його історії. Головне питання соціальної філософії в історичному розвитку. Проблема наукової інтерпретації історії соціально-філософського знання. Європоцентристська спрямованість гегелівської періодизації історії соціально-філософських вчень. Матеріалізм та ідеалізм в історії соціально-філософських вчень (К.Маркс, Ф. Енгельс). К. Поппер про дві лінії розвитку соціальної філософії в історії: пошук демократичного суспільства (Демокріт, Ж.Ж. Руссо, І.Кант) та шлях до тоталітаризму (Геракліт, Платон, Г.Гегель. К.Маркс). Головні етапи розвитку соціологічної думки...
Андрушенко В.П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст): Загальна концепція історії західноєвропейської соціальної філософії: проблеми пошуку. Предмет соціальної філософії в його історії. Головне питання соціальної філософії в історичному розвитку. Проблема наукової інтерпретації історії соціально-філософського знання. Європоцентристська спрямованість гегелівської періодизації історії соціально-філософських вчень. Матеріалізм та ідеалізм в історії соціально-філософських вчень (К.Маркс, Ф. Енгельс). К. Поппер про дві лінії розвитку соціальної філософії в історії: пошук демократичного суспільства (Демокріт, Ж.Ж. Руссо, І.Кант) та шлях до тоталітаризму (Геракліт, Платон, Г.Гегель. К.Маркс). Головні етапи розвитку соціологічної думки...
Ярошевська В.М., Чабан В.Й. Охорона праці в галузі: Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонування. Система управління охороною праці в галузі. Загальні вимоги до побудови СУОПГ. Функції та структура СУОПГ. Інформаційний чинник організації управління безпекою праці. Організація робіт з охорони праці. Планування заходів з охорони праці. Система навчання нормам і правилам охорони праці. Система управління трудовою і технологічною дисциплінами. Система забезпечення безпечних умов праці. Організація паспортизації і атестації робочих місць згідно умов охорони праці. Роль соціально-психологічних чинників у СУОПГ. Проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії у галузі. Стан умов праці в галузі. Чинники, що формують умови праці...
Злобін Ю.А. Основи екології: Загальна екологія. Екологія як загальнобіологічна та гуманітарна наука. Розвиток екологічних знань та їх роль у становленні цивілізації.Ідея системності в екології. Соціальні аспекти екології.Об'єкти вивчення в екології. Методи екологічних досліджень. Метод моделювання в екології. Короткий нарис історії екології. Українська екологічна школа. Екологія на межі XX та XXI століть. Біосфера. Поняття біосфери. Структура біосфери. Потік енергії на Земній Кулі. Біогеохімічні цикли. Місце людини в біосфері. Поняття середовища. Людська цивілізація як новий фактор в існуванні біосфери. Екосистеми. Екосистеми - основні структурні одиниці біосфери. Абіотичні компоненти біосфери...
Юридична психологія / За ред. Я. Ю. Кондратьєва: Теоретичні та методологічні засади юридичної психології. Поняття та основні категорії психології. Предмет, система та завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Рання історія юридичної психології. Розвиток юридичної психології у XX столітті. Психологічна характеристика юридичної діяльності. Психологічна структура юридичної діяльності. Психологічні особливості юридичної діяльності. Психологія особистості. Особистість та діяльність. Сутність та структура особистості. Психологія діяльності. Будова та різновиди діяльності. Психічні пізнавальні процеси особистості. Відчуття та сприймання. Пам'ять. Мислення та уява. Увага. Емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних органів...
Роменець В. А. Історія психології: Алгебра і гармонія світової душі. Предмет і методологічні основи історії психології. Історичне формування предмета психології. Методологічні основи і становлення логічного осередку історії психології. Старовинна легенда як історико-психологічний феномен. Загальний поділ історії психології. Ситуативне визначення вчинку. Стародавній світ і Середні віки. Мотиваційне визначення вчинку - від Ренесансу до Просвітництва. Дійове визначення вчинку - від виникнення марксизму до сучасності. Ситуативне визначення вчинку в історії психології. СИТУАЦІЯ ЗНАЧЕНЬ: Міфологічна і народна психологія. Психологічна природа анімізму. Виникнення і суть анімізму. Метемпсихоз і метаморфоза. Тотемістичне тлумачення психічної діяльності живих істот...

Васюренко О.В. Банківські операції:

Становлення, сучасний стан та розвиток банківської справи. Банківська діяльність: сутність, процес становлення та основні функції. Особливості функціонування сучасних банківських систем. Становлення та розвиток банківської системи України. Економіко-правові особливості діяльності Національного банку України. Організаційно-правові основи функціонування НБУ. Функції та операції НБУ. Грошово-кредитна політика НБУ. Особливості побудови плану рахунків НБУ. Порядок створення й організація діяльності комерційних банків. Види й операції комерційних банків. Порядок створення та реєстрації комерційних банків. Ліцензування комерційних банків. Операції комерційних банків з формування ресурсної бази. Власні ресурси комерційного банку...

СОДЕРЖАТЕЛЬНО-ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ЛОГИКА

- логико-эпистемологическая концепция, которая разрабатывалась в 1950-1960 в Московском логическом (в дальнейшем - методологическом) кружке. Программа построения С.-Г.Л. возникла на фоне дискуссии в советской философии о соотношении формальной и диалектической логик, проходившей в 50-х. Несмотря на то, что сама дискуссия носила во многом идеологический и схоластический характер, она явилась поводом для выдвижения ряда перспективных исследовательских программ и серьезных философско-методологических концепций. В этом ряду необходимо отметить гносеологическую концепцию диалектики Ильенкова, программу логических исследований А.А. Зиновьева и близкие к ней на начальном периоде программы Б.А. Грушина, Щедровицкого и Мамардашвили, концепцию философских исследований естествознания Б.М. Кедрова, Н.Ф. Овчинникова, И.В. Кузнецова и др. Формирование концепции С.-Г.Л. охватывает два этапа: 1) 1952-1956, 2) 1956-1960. На первом этапе Московский логический кружок ставил своей задачей исследовать логические методы анализа сложных исторически-развивающихся, "органических" объектов (систем). Параллельно накоплению содержательных результатов и проблемного материала происходило формирование собственных программных установок кружка (первая программа кружка была заявлена в 1954). Участники кружка разделяли установку на построение логики как науки о мышлении. Программа логических исследований кружка разрабатывалась в оппозиции к классической формальной логике. Формальная логика рассматривалась как средство оформления и изложения уже готовых, заранее полученных исследовательских результатов, т.е. фиксированного содержания, тогда как новая логика должна была исследовать процессы исторического развития мышления и процессы изменений в его содержании. Такая логика полагалась содержательной в противовес формальной. С другой стороны, логическая разработка диалектики в советской философии оценивалась еще более негативно и критически. Вопреки всей европейской традиции, логика рассматривалась как эмпирическая наука. Предметом эмпирических исследований объявлялись способы мышления, зафиксированные в научных текстах. Таким образом, основной эмпирией исследования становился текст. Тезис об эмпиричности был вместе с тем способом преодоления схоластичности существовавшей диалектики и нормативной бессодержательности формальной логики. Содержательная и эмпирическая логика должна была стать не каноном, а "органоном", т. е набором исследовательских инструментов и средств. Она разрабатывалась в ориентации на многочисленные практические приложения в естественных и исторических науках, педагогике и психологии. На новом этапе (примерно с 1956-1957) происходит программно-концептуальное оформление исходных идей, появляется сам термин "С.-Г.Л.", расширяется область эмпирических исследований и приложений - теперь она охватывает историю науки и педагогику. Вместе с тем обозначаются и принципиальные расхождения в позициях участников. В 1956 происходит разрыв между Зиновьевым и Щедровицким, а впоследствии Зиновьев выступает с резкой критикой исходной программы кружка, фактически объявляя ранее полученные результаты (в том числе и свои) ошибочными. Дальнейшие исследования Зиновьева и его последователей перешли в русло математической логики, продолжающей формально-логическую традицию. В целом концепция С.-Г.Л., выдвинутая Щедровицким, представляла собой разработку трех основных положений: 1) В основе концепции лежала гипотеза о "двух-плоскостной" структуре мышления, включающей плоскость "объективного содержания" и плоскость "знаковой формы". Формальная логика, начиная с Аристотеля, строилась на основе принципа паралеллизма формы и содержания мышления, т.е. на основе предположения, что а) каждому элементу знаковой формы языковых выражений соответствует определенный субстанциальный элемент содержания и б) способ связи элементов содержания в точности соответствует способу связи элементов знаковой формы. На основе этого принципа в формальной логике производилась редукция содержания к плоскости знаковой формы. Такой прием ограничивал реальное содержание аристотелевской логики атрибутивными свойствами объектов. Другие типы содержания, не сводящиеся к атрибутивным свойствам, не могли быть в ней адекватно представлены. В противовес этому, С.-Г.Л. выдвигала принцип непараллелизма формы и содержания. Реализация этого принципа требовала описывать и изображать плоскость содержания (оперирование с объектами) отдельно от плоскости знаковой формы, а также описывать механизм связи между содержанием и формой. Таким образом, предметом критики выступала не "формальность" классической логики сама по себе (т.е. ее структурность и нормативность), а редукция содержания мышления к якобы "всеобщим" и "универсальным" логическим формам. 2) В качестве основного объяснительного принципа по отношению к мышлению выдвигалась категория "деятельности". Само мышление рассматривалось двояко: как фиксированное знание и как деятельность по его получению. Принцип деятельности требовал рассматривать мышление не по содержанию предметного сознания, а структурно-процессуальное, т.е. исследовать и описывать, с одной стороны, процедуры и операции мышления, а с другой - типологически обобщенную структуру знаний. Таким образом, концепция С.-Г.Л. смыкалась с программой исследования мышления как деятельности. Деятельностный подход позволял сохранить установку на содержательность, избегая психологизма: содержание сознания выносилось "за скобки", а деятельностное содержание трактовалось операционально. "Воспроизвести содержание мышления" означало воспроизвести схему оперирования с объектами, схему их сопоставлений и т.п. Соответственно этому отвергалась и трактовка мышления как "отражения". Основной мыслительной связью объявлялось не отражение, а "замещение" исходного практического оперирования с объектами знаками и оперированием с ними. Мышление представлялось как деятельность в иерархической структуре последовательно надстраивающихся друг над другом плоскостей знакового замещения, каждая из которых задавала определенные системы оперирования. Таким образом, трактовка мышления в Московском методологическом кружке (ММК) имела выраженный семиотический характер. 3) Общая теоретическая задача С.-Г.Л. состояла в том, чтобы на основе анализа единичных эмпирически заданных текстов проанализировать и воспроизвести в форме "исторической теории" мышление вообще, мышление как таковое, как один органический предмет. При этом мышление изначально рассматривалось в синтетическом единстве с языком, как языковое мышление. Раздельный анализ мышления и языка признавался неэффективным. Генетичность новой логики определялась, с одной стороны, ориентацией на исследование процессов развития мышления, а с другой стороны, использованием метода восхождения от абстрактного к конкретному. В соответствии с ним многообразные формы человеческого мышления должны были быть конструктивно выведены из некоторых генетически исходных структур. Ставилась даже задача реконструкции исходного "алфавита" операций мышления. В целом в ходе реализации программы С.-Г.Л. в ММК был введен целый набор модельных и знаковых средств, схематических изображений, рабочих понятий и т.д. На их основе были отработаны процедуры историко-критической реконструкции развития понятий и предметных знаний, методики анализа способов решения задач, методологические принципы анализа и организации знания и др. Исследования в рамках С.-Г.Л. интенсивно продолжались до начала 60-х. Реальным исследовательским материалом выступали тексты различных мыслителей (Аристотель, Аристарх Самосский, Архимед, Евклид, Л. Эйлер, Галилей, И. Ньютон, Декарт и др.) и процессы решения задач, которые реконструировались по этим текстам. В результате этих исследований был получен ряд оригинальных историко-эпистемологических реконструкций различных этапов развития науки. Многие ее понятия, модельные и схематические средства продолжают представлять интерес и сегодня (в основном в рамках системо-мыследеятельностной методологии).
А.Ю. Бабайцев