Веб-бібліотека - головна сторінка


Семигіна Т. В. Порівняльна соціальна політика:

Порівняльні підходи у соціальній політиці. сучасні соціальні проблеми у світі. Розуміння соціальних проблем. Оцінювання соціальних проблем. Загальній погляд на міжнародний контекст. Національні моделі соціальної політики. Класифікації моделей соціальної політики. Зміни в моделях соціальної політики. Фахові тенденції у соціальній політиці. Глобальна соціальна політика. Соціальна політика у великобританії. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники. Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику. Адміністрування соціальної політики. Соціальні програми. Соціальна політика у німеччині. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники...

Євтух М. Б., Сердюк О. П. Соціальна педагогіка: Загально дидактичні характеристики навчальної моделі соціально-педагогічної науки. Визначення об'єкта соціально-педагогічної науки. Визначення предмета соціально-педагогічної науки. Розробка методу соціально-педагогічної науки. Соціально-педагогічні закони саморозвитку суспільства. Соціально-педагогічні принципи самопізнання і саморозвитку суспільства. Народна педагогіка як джерело соціального виховання. Категоріальні засади соціально-педагогічної діяльності. Провідні категорії соціальної педагогіки. Соціальний педагог: професія та особистість. Соціальна педагогіка у саморозвитку економічного простору країни: саморозвиток трудових ресурсів. Соціально-педагогічні закономірності навчання персоналу...
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Поняття й категорії стилістики. Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Норми сучасної української літературної мови. Лексичні засоби стилістики. Стилістична диференціація української лексики. Стилістичне використання багатозначності. Тропи. Стилістичні можливості омонімії. Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту. Використання синонімії в різних стилях мови. Стилістичне використання антонімів. Лексика іншомовного походження в стилістичному плані. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. Терміни в різних стилях мови. Мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів...
Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XX століття: Французька література. Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж. П. Сартр, А. Камю. Модерністська проза початку XX століття. Розвиток німецької драматургії. Б. Брехт. Тема війни у німецькій літературі XX століття. Е. М. Ремарк, Г. Белль. Філософське підґрунтя творчості Томаса Манна. Австрійська література XX століття. Р.-М. Рільке, П. Целан, Ф.Кафка. Англійська література. Новітня англійська література. Т. Еліот, У. Голдінг. Норвезька література. Г. Ібсен, К. Гамсун. Американська література. Джек Лондон. Ернест Міллер Хемінгуей. Особливості розвитку літератури США. Г. Лонгфелло, О' Генрі, Т.Драйзер. Латиноамериканська література. Г. Марксе. Література Сходу. Японія. Китай. Роман - антиутопія XX ст...
Макеєва С. Структурні виміри сучасного суспільства: Глобалізація: сучасні теорії, ідеологія і практика. Громадянське суспільство: теорія, інститути та моделі розвитку. Етнічна структура українського суспільства. Паблик рілейшнз як соціальний інститут. Дилема "природа - суспільство" в екологічній соціології. Територіальна структура: місто і село. Моніторинг соціальних змін в українському суспільстві. Соціальна мобільність у стратифікованому просторі. Середній клас у соціальній структурі українського суспільства. Тендер і стратифікація. Тендер та інститут сім'ї. Сучасні міграційні процеси. Структура соціально-економічної поведінки населення України. Бідність в локальній та глобальній перспективах...
Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Стандарти - нормативна база управлінням якістю продукції і сертифікації. Загальні відомості про стандартизацію. Органи з стандартизації в Україні. Основні положення державної системи стандартизації України. Організація робіт з стандартизації і загальні вимоги до стандартів. Порядок впровадження стандартів і державний нагляд за їх додержанням. Вітчизняні системи стандартів. Роль уніфікації в промисловому виробництві. Нормоконтроль технічної документації. Техніко-економічна ефективність стандартизації. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації та участь у ній України. Основні тенденції розвитку міжнародної стандартизації систем якості. Міжнародні стандарти ISO серії 9000...
Русинка І.І. Психологія: Психологія як наука. Еволюція наукових поглядів на природу психічного. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про душу. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про свідомість. Розвиток психології як науки про свідомість у період до формування експериментальної психології. Становлення психології як самостійної науки. Мозок і психіка. Будова мозку. Принципи роботи мозку. Принцип динамічного стереотипу. Принцип домінанти. Свідомість і підсвідоме: взаємодія та взаємозалежність. Основні теорії особистості. Основні теорії особистості. Теорія З. Фрейда. Теорія А. Адлера. Теорія В. Франкла. Теорія Г.Олпорта. Теорія Д. Келлі. Теорія А. Маслоу. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку і поведінки. Свідомість...

СОЦИАЛЬНЫЕ ГРУППЫ

относительно устойчивые совокупности людей, имеющих общие интересы, цен­ности и нормы поведения, складывающиеся в рамках исторически определённого общества. В каждой груп­пе воплощаются нек-рые специфич. взаимосвязи инди­видов между собой и с обществом в целом; различному характеру этих связей соответствует многообразие С. г.
Гоббс в кн. "Левиафан" дал первое чёткое определе­ние группы как "... известного числа людей, объеди­ненных общим интересом или общим делом" и выделил группы упорядоченные и неупорядоченные, политиче­ские и частные и др. (см. Избр. произв., т. 2, М., 1964, с. 244). В дальнейшем этот термин использовался для характеристики экономич. и политич. С. г. англ. эконо­мистами, франц. историками и социалистамиутопи­стами. Во 2-й пол. 19 в. Гумплович объявил биологич. расу основной социальной группой. Кули в нач. 20 в. считал важнейшими "первичные группы" (семья, сосед­ские и дружеские компании); в совр. бурж. социологии этот подход разработан в теориях малых групп [Мейо, Морено, Хоманс и др.]. Для большинства бурж. теорий С. г. характерно отсутствие классового анализа со­циальногрупповых процессов. Характеризуя разра­ботку проблемы С. г. в буржуазной социологии, В. И. Ленин писал: "Само по себе это понятие слишком еще неопределенно и произвольно: критерий различе­ния "групп" можно видеть и в явлениях религиозных, и этнографических, и политических, и юридических и т. и. Нет твердого признака, по которому бы в каждой из этих областей можно было различать те или иные "группы"" (ПСС, т. 1, с. 42829).
Марксизм выработал новый историко-материалистич. подход к С. г., суть к-рого заключается, во-первых, в применении к группам принципа историзма: существу­ют, не группы общества вообще, а группы исторически определённого общества, характер и роль к-рых меня­ются вместе со сменой общественно-экономич. форма­ций. Во-вторых, было доказано, что в условиях классо­вого общества основными С. г. являются классы: они оказывают определяющее воздействие на все области обществ. жизни, на поведение всех других С. г., каж­дая из к-рых выделяется по своему специфич. призна­ку. Этот материалистич. принцип лежит в основе науч. анализа С. г.
Различают большие, средние и малые С. г. Большие С. г.- это совокупности людей, существующие в масш­табах общества (страны) в целом: классы, социальные слои, проф. группы, этнич. общности (нация, народ­ность, племя), возрастные группы (молодёжь, пенсио­неры) и ДР· Принадлежность индивидов к большой группе определяется на основе нек-рых объективных признаков. Лица, относящиеся к большой группе, мо­гут не иметь непосредств. контакта с др. членами груп­пы и даже не сознавать своей принадлежности к ней. Различают две осн. стадии развития больших групп: спонтанная (напр., "класс в себе") и организованная ("класс для себя" ); на второй стадии многие индивиды осознают свою принадлежность к данной группе и спла­чиваются в организации, имеющие целью осуществле­ние интересов данной большой группы. Производств. объединения работников одного пред­приятия и терр. общности (жители одной деревни, го­рода, района) можно назвать средними (или локальны­ми) группами. Терр. общности являются спонтанными групповыми образованиями. Производств. объедине­ния создаются для достижения определённой цели и ре­гулируют свой состав и отношения с помощью иерархич. структуры власти, формализованных коммуника­ций, способов принятия решений и санкций (см. Кол­лектив) .
Существуют также многообразные малые группы - семья, первичные производств. ячейки (бригады), со­седские общности, дружеские компании, школьный класс и т. п. Специфич. признаком малой группы явля­ются непосредств. контакты её членов друг с другом. Каж­дая малая группа обладает определённой структурой, складывающейся под влиянием как внешней среды, так и внутритрупповых межличностных отношений. Разли­чают целевые (формальные) и социально-психологич. (неформальные) малые группы: первые функционируют в соответствии с заранее установленными (обычно - официально фиксированными) целями, положениями,инструкциями, уставами; вторые складываются на ос­нове личных симпатий и антипатий. В формальной ма­лой группе также складываются неформальные отно­шения между её членами, и успех её функционирования во многом зависит от соответствия друг другу формаль­ной и неформальной структур группы.
Различные С. г. не образуют строгой иерархии, но взаимно влияют друг на друга. В условиях классово антагонистич. общества поведение всех групп (этнич., демографич., малых и др.) определяется борьбой клас­сов, поэтому вся система С. г. (социальная структура) оказывается по своей сути конфликтной. Напротив, в условиях социализма социальная структура общест­ва развивается на основе единства интересов основных С. г., что не исключает существования социально-груп­повых различий и противоречий. Важную роль в их пре­одолении призвано сыграть социальное планирование на всех уровнях: общества в целом, отраслей, регионов, трудовых коллективов.