Веб-бібліотека - головна сторінка


Ткач О.І. Політологія:

Політологія у системі соціально-гуманітарного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Об'єкт і предмет вивчення політології. Закони і категорії політології. Функції політології. Генези політичної думки України. Питання для дискусій. Політика як суспільне явище. Сутність політики. Основні концепції політики. Структура і функції політики. Взаємозв'язок політики з іншими сферами громадського життя. Політика і мораль. Питання для дискусій. Теми доповідей і рефератів. Політична влада. Поняття, особливості політичної влади. Система влади: суб'єкт-об'єкт, засоби і форми державної влади. Проблема легітимізації політичної влади. Проблеми функціонування влади в Україні. Питання до дискусій. Теми доповідей рефератів...

Політологія / За ред. Кремень В. Г., Горлача М. І: Що і як вивчає наука про політику. Політика - соціальне явище. Предмет та метод науки про політику. Становлення та розвиток політичних знань. Політичні ідеї Стародавнього Світу. Політичні вчення в Середньовіччі. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Політичні вчення в XVI -XVII ст. Розвиток політичної думки в XVIII ст. Політична думка в Європі, Росії кінець XVIII - XIX ст. Сучасні політичні вчення Заходу. Формування політичної думки в Україні. Джерела політичних знань. Основні напрями і тенденції розвитку суспільно-політичної думки в XIX - початку XX ст...
Роменець В. А. Історія психології: Алгебра і гармонія світової душі. Предмет і методологічні основи історії психології. Історичне формування предмета психології. Методологічні основи і становлення логічного осередку історії психології. Старовинна легенда як історико-психологічний феномен. Загальний поділ історії психології. Ситуативне визначення вчинку. Стародавній світ і Середні віки. Мотиваційне визначення вчинку - від Ренесансу до Просвітництва. Дійове визначення вчинку - від виникнення марксизму до сучасності. Ситуативне визначення вчинку в історії психології. СИТУАЦІЯ ЗНАЧЕНЬ: Міфологічна і народна психологія. Психологічна природа анімізму. Виникнення і суть анімізму. Метемпсихоз і метаморфоза. Тотемістичне тлумачення психічної діяльності живих істот...
Шевчук П. І. Соціальна політика: Сутність соціальної політики. Соціальна справедливість і соціальна рівність. Зміст і мета соціальної політики. Завдання соціальної політики. Об'єкти і суб'єкти соціальної політики. Інструменти соціальної політики. Складові соціальної політики. Ринок праці і зайнятість. Ринок праці. Робоча сила, її показники та методи їх визначення. Трудова мобільність. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці. Зайнятість і реалізація трудової активності. Види зайнятості. Безробіття, його види та форми. Неформальний сектор трудової активності. Ситуація на ринку праці України. Шляхи зниження безробіття. Бідність і шляхи її подолання. Бідність як соціально-економічне явище. Поширення бідності в Україні. Поняття мінімального споживчого бюджету...
Луцишин П.В. Теорія міжнародних відносин: Теоретичні джерела і концептуальні основи міжнародних відносин. Міжнародні відносини в історії соціально-політичної думки. Що таке теорія міжнародних відносин. Сучасні теорії міжнародних відносин. Об'єкт і предмет міжнародних відносин. Поняття і критерії міжнародних відносин. Світова політика. Взаємозв'язок внутрішньої і зовнішньої політики. Предмет міжнародних відноси. Види міжнародних відносин. Історична еволюція об'єкта аналізу. Реальність у міжнародних відносинах. Генеза і розвиток міжнародних відносин. Міжнародні відносини як дисципліна. Фактори формування міжнародних відносин. Класифікація факторів. Умовні фактори. Реалізаційні фактори. Закономірності міжнародних відносин. Про характер законів у сфері міжнародних відносин...
Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців: Українська мова - державна мова України. Поняття національної та літературної мови. Мова й мовлення. Основні вимоги до мовлення. Офіційно-діловий стиль. Мовні норми. Поняття стилю. Найважливіші ознаки, що характеризують офіційно-діловий стиль. Поняття мовної норми. Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування. Стандартні етикетні ситуації. Система мовних формул. Прийом відвідувачів. Бесіда. Телефонна розмова. Етичні питання використання мобільних телефонів. Культура переговорів. Нарада. Збори як форма колективного спілкування. Інтерв'ю. Радіоінтерв'ю. Участь у телепередачі. Мистецтво публічного виступу. Доповідь. Участь у дебатах. Візитна картка та її використання...
Ткаченко А. О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: МИСТЕЦТВО СЛОВА. Феномен мистецтва. Види мистецтва, їх походження, класифікації. Мистецтво слова. Література як система. Проблеми генології. Лірика. Різновиди, види, жанри. Епос. Різновиди, види, жанри. Драма. Різновиди, види, жанри. Межиродові підсистеми. Ліро-епос. Ліро-драма. Епо-драма. Кіносценарій як межисистемне явище. Поетика літературного твору. Формозміст як єдність. Елементи змісту, або ж змістові прояви художньої форми. Елементи форми, або ж формальні проявники художнього змісту. Тема, проблема, ідея, тенденція, пафос/тональність, конфлікт/колізія. Фабула, мотив, сюжет, композиція. Художня мова. Етимологічне коріння експресії слова. Лексична сфера художньої мови...
Москаленко А. З. Теорія журналістики: Предмет і завдання курсу. Поняття «журналістика». Університетська підготовка журналістів. Нова журналістська формація. Журналістика як мистецтво і як наука. Інформаційний підхід у журналістиці. Суспільство і соціальна інформація. Відкритість інформаційного простору. Основні принципи інформаційних відносин. Доступ до інформації. Види інформації. Правила передачі інформації. Нормативна база діяльності преси. Свобода преси. Правові основи функціонування ЗМІ. Законодавче забезпечення захисту інформаційного простору. Норми професійної етики журналіста. Результативність журналістської діяльності. Функції як результат поєднання мети та засобів її досягнення. Принципи журналістики як основа ефективного функціонування ЗМІ...
Семигіна Т. В. Порівняльна соціальна політика: Порівняльні підходи у соціальній політиці. сучасні соціальні проблеми у світі. Розуміння соціальних проблем. Оцінювання соціальних проблем. Загальній погляд на міжнародний контекст. Національні моделі соціальної політики. Класифікації моделей соціальної політики. Зміни в моделях соціальної політики. Фахові тенденції у соціальній політиці. Глобальна соціальна політика. Соціальна політика у великобританії. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники. Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику. Адміністрування соціальної політики. Соціальні програми. Соціальна політика у німеччині. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники...
Дмитрук О.Ю., Дмитрук С. В. Екотуризм: Екологічний туризм. Основні концепції, поняття та підходи. Екотуризм базові поняття і терміни. Принципи, функції та завдання екологічного туризму. Гносеологічні та історичні основи екологічного туризму. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних природознавчих та краєзнавчих подорожей в світі. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних туристсько-краєзнавчих подорожей і екскурсій в Україні. Екотуристська діяльність. конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Екотуристська діяльність. Конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Науково-методичні основи менеджменту в екотуризмі. Суспільно-економічні основи та економічний зміст стратегічного менеджменту в екотуризмі...
Освітні технології / За ред. О. М. Пєхоти: Технологічний підхід в освіті. Особистісно орієнтована освіта і технології. Вальдорфська педагогіка. Технологія саморозвитку. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів. Технології розвивального навчання. Технології формування творчої особистості. Технологія навчання як дослідження. Проектна технологія. Нові інформаційні технології навчання. Технологія колективного творчого виховання. Педагогічна технологія "створення ситуації успіху". Сугестивна технологія. Аналіз образу - персонажа епічного твору: педагогічна технологія. Індивідуальність учителя і освітні технології...

Шканова О. М. Маркетингова товарна політика:

Товар як об'єкт маркетингової товарної політики. Поняття товару. Класифікація товарів. Властивості та якість товару. Стандартизація товарів в Україні. Товарний знак, упаковка і маркування. Сутність товарного знака (торгової марки) та його типи. Державна реєстрація товарного знака в Україні. Роль упаковки і маркування в маркетинговій товарній політиці. Конкурентоспроможність товару. Поняття конкурентоспроможності товару. Технічні параметри та їх класифікація. Економічні показники конкурентоспроможності. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності. Життєвий цикл товару і формування асортименту. Поняття життєвого циклу товару. Маркетингові стратегії на різних етапах життєвого циклу товару...

СОЦИАЛЬНОГО ОБМЕНА ТЕОРИЯ

- одно из влиятельных направлений в западной социологии, рассматривающее обмен как основу социальных взаимодействий, на которой вырастают структурные уровни общественной жизни. С. о. т разрабатывалась в работах Дж. Хоманса, П. Блау и Р. Эмерсона.
Дж. Хоманс разрабатывает свою концепцию в оппозиции к структурному функционализму или функционализму, и прежде всего в оппозиции Дюркгейму и Парсонсу, а также к структуралистскому анализу брачных отношений, предложенному К. Леви-Строссом. Согласно Хомансу, функционализм начинает с исследования норм, предопределяющих поведение индивидов в различных ситуациях. Особенно большое внимание функционализм проявляет к связке норм, названных ролью, и к связке ролей, названных институтами. Т. о., все социальное исследование сводится к анализу не социальных индивидов, а ролей. Структурное направление работы функционалистов определялось интересом к взаимоотношению ролей и институтов. Но функционалисты прежде всего интересовались тем, каковы взаимоотношения институтов, нежели вопросом о причинах этих взаимоотношений. Это позволяло рассматривать социальную структуру общества как нечто стабильное. Функционализм больше интересовался последствиями работы институтов для социального целого, чем их причинами. Эти последствия рассматривались как функции и призваны были обеспечить равновесное состояние социальной системы в условиях постоянного общественного движения. Самое главное, - общие положения социологии относились не к поведению индивидов, а к обществу или другим социальным группам как таковым.
Хоманс подвергает критике структурализм, представленный Леви-Строссом, в следующих аспектах. Во-первых, структурализм подменяет анализ непосредственного обмена между индивидами осмыслением различных форм косвенного, обобщенного обмена, лишая т. о. понятие обмена всякого содержания. Во-вторых, оспаривается т. зр., согласно которой различные формы обмена символически воспроизводят социальные институты. Втретьих, структурализм пренебрегает индивидуальными и следовательно, психологическими механизмами организации социального взаимодействия.
В противоположность структурному функционализму и структурализму Хоманс считал, что социологическая теория должна с самого начала выделять непосредственное, "лицом-к-лицу" взаимодействие, сосредоточиваться на исследовании форм ограниченного и непосредственного обмена между индивидами. В противоположность социальному реализму Дюркгейма Хоманс основное ударение делал на психологическом объяснении социальных явлений, т. о. подчеркивая значимость индивидуальных факторов.
Согласно Хомансу, теория представляет собой дедуктивную систему положений. На верхнем уровне этой системы располагаются общие аксиоматические положения, из которых логически выводятся теоретические положения низших уровней, складывающихся из абстракций, описывающих реальные события в эмпирической действительности. Последние утверждения называются предложениями. Поскольку эти абстракции логически соотносятся с общими аксиоматическими положениями, тем самым допускается, что эмпирические обобщения объясняются посредством аксиом Следовательно, по Хомансу, объяснить эмпирическую закономерность - значит логически вывести эту закономерность из совокупности аксиоматических положений. Аксиоматические положения должны быть логически согласованными, в высшей степени абстрактными, связанными между собой каузальными отношениями и самоочевидными.
Для того чтобы обнаружить аксиоматически достоверные положения, относящиеся к общественной жизни, необходимо любое социальное явление расчленять до элементарных актов человеческого поведения. Редукция социальных явлений обладает своим пределом - человеческими индивидами и элементарными формами взаимодействия. Социальные институты, общественные организации также могут быть без остатка редуцированы к поведению отдельных индивидов, что вовсе не отрицает их реальность. Вопрос, как говорит Хоманс, заключается не в том, являются ли индивиды основным элементом социальной реальности, а в том, "как должны объясняться социальные явления".
Хоманс исключает из социологической теории структурный функционализм и доказывает, что подлинная теория опирается на психологические принципы, поскольку они эмпирически верифицируемы и представляют положения о поведении отдельного человека. Такая теория опирается на психологию и сосредоточивается на элементарных формах социальной жизни. Именно бихевиористская психология Б. Скиннера, согласно Хомансу, раскрывает механизмы элементарного поведения. Для объяснения механизмов элементарного поведения людей Хоманс использует сформулированные Скиннером принципы "оперантного" поведения, которое, в отличие от рефлекторного, является результатом усвоения ("стимул - реакция") посредством подкреплений, вознаграждений и наказаний. Но привлекая психологические принципы объяснения, Хоманс интересуется не внутренними психологическими механизмами регуляции поведения, а направляет свое внимание исключительно на наблюдаемые признаки поведения, являющиеся результатом усвоения внешних социальных стимулов. Т о., социологическая теория опирается на психологию и сосредоточивается на наблюдаемых признаках поведения и элементарного социального взаимодействия. Она имеет дело с социальным поведением как обменом деятельностью между по меньшей мере двумя лицами. Эта теория и была названа теорией обмена. Основу С. о. т составляет ряд психологических аксиоматических положений
Первое - положение успеха· чем чаще одобряются человеческие действия, тем вероятнее их воспроизведение.
Второе - положение стимула: "если в прошлом тот или иной стимул (или совокупность стимулов) был связан с вознаграждением поступка, то, чем больше похожи на него другие стимулы, тем вероятнее, что человек воспроизведет тот же или сходный поступок".
Третье - положение ценности, "чем более ценным представляется человеку результат его действия, тем с большей вероятностью он должен воспроизвести это действие".
Четвертое - положенье лишения/ пресыщения: "чем регулярнее вознаграждался поступок человека, тем менее он начинает ценить каждое последующее вознаграждение".
Пятое - положение агрессии/одобрения: если какое-либо действие не вызовет ожидаемого вознаграждения или вызовет неожиданное наказание, то индивид испытывает чувство гнева Возрастет вероятность, что более ценным для него окажется агрессивное поведение. Если какое-либо действие человека получает ожидаемое одобрение или даже большее одобрение, чем он ожидал, или не приводит к ожидаемому наказанию, то он испытывает чувство удовольствия, и скорее всего он повторит одобряемое поведение.
Эти психологические аксиоматические положения призваны объяснить формы социальной организации людей. В то же время эти психологические аксиомы являются общими социологическими положениями, поскольку выполняются для всех обществ или социальных групп. Более того, все остальные социологические положения и специфические эмпирические обобщения в дедуктивной системе необходимо согласовать с психологическими аксиомами.
Большинство аргументов Хоманса направлено на обоснование теоретической (психологической) альтернативы структурному функционализму. Но попытка объяснить внутренние психологические процессы в терминах бихевиоризма представляется неприемлемой, поскольку бихевиористские понятия описывают исключительно наблюдаемые поведенческие акты. Социальный редукционизм приводит к "дурной бесконечности": если социологические положения сводимы к положениям об индивидах, то последние сводимы к положениям физиологии, которые в свою очередь сводимы к положениям биологии, и так далее. Ограничение социального анализа элементарными формами взаимодействия не позволяет Хомансу объяснить крупномасштабные структурные и институциональные процессы.
П. Блау пытается дополнить концепцию Хоманса и объяснить на основе принципов социального обмена крупномасштабные социальные процессы. При этом основная задача заключается в том, чтобы показать, как организована общественная жизнь при усложнении структур человеческих взаимодействий. "Главная социологическая цель изучения "процессов межличностного взаимодействия - фундировать понимание развивающихся социальных структур и эмерджентных социальных сил, характеризующих их развитие" (Блау).
С этой целью Блау разработал четырехступенчатую последовательность перехода от социального обмена на элементарном уровне взаимодействия к социальной структуре и крупномасштабным социальным изменениям. Он выделяет следующие ступени: межличностный обмен; дифференциации статуса и власти; легитимация и организация; оппозиции и изменение. На ступени межличностного обмена Блау повторяет основные положения концепции Хоманса, но ограничивается исключительно действиями, зависимыми от вознаграждающих реакций, исключая т. о. реакции наказания. В зависимость от вознаграждения ставится степень поддержания и укрепления, а также ослабления и распадения социальных связей.
Социальное взаимодействие в группах развивается по линии интеграции - дифференциации - реинтеграции. Группа дифференцируется на лидеров и подчиненных в зависимости от вознаграждений, предлагаемых теми или иными индивидами. Но неизбежная дифференция вновь создает необходимость реинтеграции группы в ее новом дифференцированном статусе. Блау выделяет два типа социальной организации. Эмерджентные группы - группы, возникающие в процессе интеграции - дифференциации - реинтеграции на первой ступени. Второй тип - группы, создаваемые для достижения совершенно конкретных целей. Блау понимает, что в малой группе структура социальных отношений развивается в направлении межличностного взаимодействия. Но поскольку в большинстве случаев отношения между членами общества складываются без непосредственного социального взаимодействия, то структуру социальных отношений между ними должны осуществлять другие механизмы. Согласно Блау, нормы и ценности служат посредниками социальной жизни и посредствующими звеньями социального взаимодействия. Нормы и ценности делают возможным опосредованный социальный обмен и управляют процессами интеграции и дифференциации в сложных социальных структурах.
Различие между нормами и ценностями заключается в том, что нормы регулируют опосредованный обмен между индивидом и коллективом, тогда как ценности опосредуют отношения между коллективами. Ценности опосредуют социальный обмен в двух значениях термина: во-первых, ценностный контекст есть средство, формирующее социальные отношения; во-вторых, ценности опосредуют связи в социальных ассоциациях и взаимодействиях широкого масштаба.
Блау выделяет четыре типа ценностей. Во-первых, партикуляристские ценности, выполняющие функции интеграции и выступающие основой солидарности в социальных группах. Во-вторых, универсалистские ценности, выполняющих функцию оценки различных предоставляемых для обмена сущностей. Втретьих, легитимный авторитет, выполняющий функцию организованного социального контроля через распределение властных полномочий. В-четвертых, оппозиционные ценности, придающие динамику социальному взаимодействию. Концепция Блау в целом дает возможность объяснять причины и механизмы возникновения и разрушения различных типов социальной организации. В то же время в этой концепции отсутствуют принципы "выведения", на основании которых может быть сделан переход от элементарных структур к более сложным.
Р. Эмерсон разрабатывает интегративную теорию обмена, комбинирующую макро- и микроуровни социального через изучение "продуктивного обмена" и "сетей обмена". При этом он исходит из основных посылок бихевиористской и микроуровневой теории социального обмена Хоманса и Блау. Теория обмена Эмерсона "основывается на потоке выгод от одних индивидов к другим через социальное взаимодействие" . Это основное положение содержит три аспекта: люди, которым события выгодны, стремятся рационально содействовать этим событиям; люди могут пресытиться, и тогда указанные события перестанут восприниматься как выгодные; выгоды, получаемые людьми через участие в социальных процессах, зависят от того, что они в состоянии предоставить в обмен. Эмерсон выделяет экономическую и социальную теорию обмена. Если экономическая теория обмена сосредоточена на изучении изолированных, независимых соглашений между индивидами, то социальная - на повторяющихся соглашениях между взаимозависимыми субъектами. Идея "сетей обмена" связана с изучением отношений обмена между позициями внутри социальных сетей. Эта идея предполагает устойчивость исторически сложившихся отношений обмена - серий обменов, что позволяет применить принципы анализа микроуровневого обмена на макроуровне.
Несмотря на стремление к интегративному пониманию социальных процессов, С. о. т. в целом не создает достаточных предпосылок для объяснения институтов, социальных изменений и трансформаций общественных систем.
Т. X. Керимов