Веб-бібліотека - головна сторінка


Партико Т. Б. Загальна психологія:

Вступ до загальної психології. Психологія як наука. Історичний розвиток психології. Психологія в системі сучасних наук. Об'єкт та предмет психології. Галузі психології. Практичне значення психології. Методи психології. Методи пояснення психіки людини. Методи розуміння психіки людини. Методи впливу на психіку людини. Природа та сутність психіки людини. Умови та чинники формування психіки людини. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки. Головні властивості та функції психіки людини. Сфери прояву психіки людини. Свідома сфера. Несвідома сфера. Персонологія. Психологія особистості. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. Теоретичні напрями персонології. Психоаналітична теорія особистості...

Марченко O.K. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи: Травми й захворювання нервової системи. Будова нервової системи. Роль нервової системи у регуляції рухів. Порушення рухової функції. Порушення чутливості. Вегетативно-трофічні порушення. Порушення вищих кіркових функцій. Психічні розлади. Фізична реабілітація в клініці нервових хвороб. Поняття про реабілітацію. Види реабілітаційних заходів. Основні засоби, методи й форми застосування фізичних вправ із лікувальною метою. Механізми лікувальної дії фізичних вправ і масажу. Застосування основних засобів фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб. Види спеціальних лікувальних заходів і вправ, застосовуваних у клініці нервових хвороб...

СОЦИАЛЬНОГО ДЕЙСТВИЯ ТЕОРИЯ

- одно из осн. направлений совр. зап. социологии, восходящее к Веберу, к-рый и разработал понятие С. д. Последнее, по Веберу, - это все человеческое поведение, когда и поскольку действующий индивид придает ему субъективный смысл, ориентируясь при этом на поведение др. индивидов. (Поэтому инстинктивная реакция, напр., не будет С. д.) Согласно Веберу, С. д. - это осн. элемент социальной действительности, а социальные институты, группы и др. социальные общности - это лишь результаты и способы организации определенных действий индивидов. В дальнейшем понятие С. д. разрабатывалось прежде всего социологами, придерживавшимися социально-атомистических ориентации (Ф. Знанецкий, Р. Макайвер, Дж. Хоманс и др.). Парсонс, напротив, стремился соединить его с представлением об иерархии социальных систем, организующих и контролирующих С. д. индивидов. Он рассматривал четыре осн. уровня организации С. д. (или уровня систем действия): 1) уровень биологического организма; 2) уровень личности; 3) уровень социальной системы; 4) уровень культурной системы. Протекание действия на каждом уровне связано с решением четырех функциональных проблем: "поддержанием образца , т. е. сохранением самотождественности системы, достижением цели, интеграцией и адаптацией. Осн. в его теории С. д. является проблема равновесия, т. е. поддержания стабильности существующих социальных систем. С т. эр. марксизма деятельность людей не может быть сведена к следованию общепринятым образцам поведения, как и к исполнению ими определенных социальных ролей. Люди сами творят свою историю, действуя, однако, при условиях и обстоятельствах, задаваемых об-вом, его предшествующим развитием. "...Социолог-материалист, - писал Ленин, - делающий предметом своего изучения определенные общественные отношения людей, тем самым уже изучает и реальных личностей, из действий которых и слагаются эти отношения (Т. 1. С. 424).