Веб-бібліотека

Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти:

Законодавство в галузі охорони праці. Організація охорони праці в навчально-виховних закладах. Законодавча та нормативна база України про охорону праці. Законодавство про охорону праці. Нормативно-правові акти з охорони праці. Гарантії прав громадян на охорону праці. Час відпочинку працюючих. Охорона праці жінок і молоді. Організація роботи з охорони праці в системі Міністерства освіти і науки України. Організація роботи з охорони праці управління освіти. Організація роботи з охорони праці в навчально-виховних закладах. Організація служби охорони праці у навчально-виховних закладах. Розслідування та облік нещасних випадків у навчально-виховних закладах. Контроль і нагляд за станом охорони праці...

Семків О. І. Політологія: Предмет і метод політології. Політика та її соціальність. Предмет політології. Методи і способи вивчення політики. Основні віхи історії політичної думки. Політична думка Стародавнього світу. Проблеми держави в країнах Стародавнього Сходу. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель. Римське право і політика. Становлення політичної науки нового часу. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'ю. Н. Макіавеллі та макіавеллізм. Раціоналістичні концепції політики. Просвітництво. Ф. Бекон і Дж. Локк про державу та правові основи людського буття. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політично-правові вчення в Німеччині у XVIII- XIX ст...
Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності: Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...
Бедь В. В. Юридична психологія: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...

СОЦИАЛЬНАЯ ФИЛОСОФИЯ

- раздел философии, описывающий общество, его законы, его исторические формы, выявляющий логику социальных процессов. В философии XIX в. С. ?. - дисциплина "второстепенная", дополняющая онтологию, гносеологию, антропологию, этику и т. д. В современном обществе роль С. ф. меняется, поскольку она становится выражением динамики общества, тенденций развития современного обществознания, "внутри" которого - а не "над" которым, как прежде, - оказывается современная философия. Самообоснование С. ф. и ее самоописание являются важными моментами ее методологии. В этом самообосновании С. ф. можно выделить несколько пунктов. 1. С. ф. и философия истории. С. ф. наследует классической философии истории, в связи с тем, что она, как бы продолжая линию философии истории, занимается проблемами социальной эволюции, вопросом о происхождении форм общества, о направленности социальных процессов. Однако, в отличие от философии истории, она не постулирует схем исторического процесса, систем его ценностей и смыслов. Она опирается на опыт повседневной деятельности людей и ту социальную проблематику, которая выявляется (прямо или косвенно) в исследованиях социально-гуманитарных дисциплин. Между философией истории классического типа и С. ф. XX в. как раз и находится этап оформления отдельных наук, исследующих общество и человека и отказавших в середине XIX в. в "доверии" философии истории как спекулятивному и метафизическому построению. Т. о., между философией истории и современной С. ф. отсутствует непосредственная связь. "Разрыв" заполнен господством позитивистских схем исследования и социологией, которая почти на столетие снимает вопрос о философском осмыслении социального бытия и его познания. 2. С. ф. и социология. Попытка сосредоточить в сфере социологии описание и объяснение общества не увенчалась успехом. В середине XX в. социология была вынуждена отступить перед проблемой трансформации социальных систем и поставить вопрос о "возвращении людей в теорию" (Хоуменс). Далее она столкнулась с парадоксом социально-исторического обоснования своей собственной методологии. По сути дела, социология сама поставила вопрос о ее социально-философском обосновании, о рассмотрении ее как особой формы человеческого познания. Если прежде человек выступал элементом социологического описания, то теперь социология должна была предстать элементом человеческих деятельных связей с миром, историей, культурой.
Были и другие стимулы для развития С. ф. как методологически обоснованной совокупности ориентиров социальных процессов и их познания: интенсификация практической жизни общества, вопросы качества человеческой жизни и деятельности, "концентрация" философии вокруг социально-гуманитарной проблематики, проблема социально-исторического обоснования современного познания и его перспектив - соотнесение С. ф. и социологии лишь более подай черкнуто выразило эти тенденции. С. ф. оказалась перед необходимостью формировать мировоззрение, опирающееся на проблемность социального бытия и познания и дающее некую систему ориентиров человеческой деятельности. Формирование такой системы сопряжено с прояснением проблем и схем деятельности как практической, так и духовно-теоретической. Стало быть, мировоззренческая функция С. ф. находится в зависимости от ее методологической работы. В плане динамики, циклического представления социальных процессов эти функции оказываются обусловливающими друг друга и друг в друга переходящими, а С. ф. - особой формой, осознающей прерывность социального процесса и обеспечивающей его континуальность.
В. Е. Кемеров


© 2009-2020  lib.ltd.ua