Веб-бібліотека - головна сторінка


Адорно Т. Теорія естетики:

Теорія естетики. Мистецтво, суспільство, естетика. Втрата самоочевидності мистецтва - Проти питання про походження - Правдивий зміст і життя художніх творів - Про відносини мистецтва і суспільства - Критика психоаналітичної теорії мистецтва - Теорії мистецтва Канта і Фройда - "Насолода від мистецтва" - Естетичний гедонізм і щастя пізнання. Ситуація. Дезінтеграція матеріалу - Деестетизація мистецтва, критика індустрії культури - Мова страждання - Нове і його історія філософії. Проблема інваріантності; експеримент - Захист измів - Ізми як секуляризовані школи - Робленість і випадок; модерн і якість - "Друга рефлексія" - Нове і тривалість діалектика інтеграції і "суб'єктивна точка" - Нове, утопія і негативність...

Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Теоретичні передумови активного соціально-психологічного навчання. Психологічні засоби групової психокорекційної роботи. Практична психологія і психокорекційна практика. Поняття психокорекції. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу АСПН. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування. Особливості психокорекційного процесу в групі АСПН. Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН. Групова динаміка як чинник психокорекції. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом АСПН. Механізми особистісних змін суб'єкта...
Адорно Т. Теорія естетики: Теорія естетики. Мистецтво, суспільство, естетика. Втрата самоочевидності мистецтва - Проти питання про походження - Правдивий зміст і життя художніх творів - Про відносини мистецтва і суспільства - Критика психоаналітичної теорії мистецтва - Теорії мистецтва Канта і Фройда - "Насолода від мистецтва" - Естетичний гедонізм і щастя пізнання. Ситуація. Дезінтеграція матеріалу - Деестетизація мистецтва, критика індустрії культури - Мова страждання - Нове і його історія філософії. Проблема інваріантності; експеримент - Захист измів - Ізми як секуляризовані школи - Робленість і випадок; модерн і якість - "Друга рефлексія" - Нове і тривалість діалектика інтеграції і "суб'єктивна точка" - Нове, утопія і негативність...
Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Теоретичні основи типологізації та класифікації країн. Предмет курсу «Соціально-економічні типи країн», методика типології. Структуризація та типологізація економічних систем. Товарні економічні системи: еволюція, риси. Класифікації соціально-економічних систем. Національні (країнові) моделі економічного розвитку. Типологія моделей економічної трансформації. Практична реалізація моделей економічної трансформації. Азійські нові індустріальні країни (Індонезія, Таїланд, Південна Корея). Китайська модель реформування економіки. Еволюція «латиноамериканської моделі» трансформації економіки. Індійський шлях економічного реформування. Модель економічного зростання України...

Социальная философия

- раздел философии, определенным образом описывающий качественное своеобразие общества, его законы, социальные идеалы, генезис и развитие, судьбы и перспективы, логику социальных процессов. Доминантной характеристикой С.Ф. как совокупности социально-нормативных учений можно считать установление норм общественной жизни, а не рассмотрение ее в конкретной действительности. В качестве пограничной дисциплины С.Ф. анализирует общественные проблемы в контексте категориально-понятийных рядов теоретической социологии, с одной стороны, и сопряженных дисциплин (политической экономии, антропологии, культурологии, психологии и др.), - с другой. Родоначальниками этой традиции в XIX в. выступили Сен-Симон, Конт, Маркс и Энгельс, Спенсер, а также представители социологического психологизма. Неомарксизм 20 ст. соединил социологическую парадигму теоретической реконструкции общества с философско-антропологическим и психологическим подходами. (Согласно Хоркхаймеру, С.Ф. - это рефлексия общественной теорией своей собственной социальной обусловленности, что и делает данную теорию "истинно критической".) В современном обществе С.Ф. становится рефлексирующим выражением динамики развития современного обществознания, "в границах" которого она оказывается. С.Ф. продолжает линию классической философии истории, занимаясь проблемами социальной эволюции и направленности общественных процессов. Не постулируя схем исторического процесса, систем его ценностей и смыслов, С.Ф. опирается (прямо или косвенно) на опыт повседневной деятельности людей и результаты исследований социально-гуманитарного плана. Между философией истории и современной С.Ф. отсутствует непосредственная связь: "лакуна" была почти на столетие заполнена позитивистскими схемами исследования и социологией, которая стремилась элиминировать вопрос о философском осмыслении социального бытия и его познания. В середине XX в. социология была вынуждена отступить перед проблемой "человеческого измерения" процессов трансформации социальных систем и признать вопрос о "возвращении людей в теорию" (Хоманс). С.Ф. оказалась перед необходимостью формировать мировоззрение, опирающееся на проблемность социального бытия и познания и дающее некую систему ориентиров человеческой деятельности. В плане динамики и циклического представления социальных процессов мировоззренческая и методологическая функции С.Ф. оказываются взаимообусловленными, а сама С.Ф. предстает особой формой рационального знания, осознающей прерывность социального процесса и обеспечиаающей эвристическое понимание его континуальности. В последней четверти XX в. С.Ф. находит новые импульсы саморазвития в границах радикальной социологии (Гоулднер и др.) и в постструктурализме (Фуко и др.). (А.А. Грицанов, Новейший философский словарь).