Веб-бібліотека - головна сторінка


Основи психології / За ред. О. В. Киричука:

Природа психічного та принципи побудови системи психологічних знань. Поняття про психіку. Предмет психології як науки. Психіка людини як предмет інтересу і наукового вивчення. Історія питання. Душа в реаліях та міфах. З історії науки про психічне. Проблема природи психіки у вітчизняній психології. Умовний рефлекс, що примирив психологію з фізіологією. Вивчення мозку і психіки у вітчизняній психології. Внутрішнє і зовнішнє як психологічна проблема. Суб'єктивний та об'єктивний аспекти психічного. Предмет психології на сучасному етапі її розвитку. Предмет сучасної психології як об'єкт наукової саморефлексії. Психічне як мета, засіб і самоцінне для суб'єкта...

Русинка І.І. Психологія: Психологія як наука. Еволюція наукових поглядів на природу психічного. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про душу. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про свідомість. Розвиток психології як науки про свідомість у період до формування експериментальної психології. Становлення психології як самостійної науки. Мозок і психіка. Будова мозку. Принципи роботи мозку. Принцип динамічного стереотипу. Принцип домінанти. Свідомість і підсвідоме: взаємодія та взаємозалежність. Основні теорії особистості. Основні теорії особистості. Теорія З. Фрейда. Теорія А. Адлера. Теорія В. Франкла. Теорія Г.Олпорта. Теорія Д. Келлі. Теорія А. Маслоу. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку і поведінки. Свідомість...
Історія української літератури. XX століття / За ред. В. Г. Дончика: Літературно-мистецьке життя. Художній процес. 60-ті - 90-ті роки. Поезія. Василь Мисик. Леонід Первомайський. Андрій Малишко. Дмитро Павличко. Ліна Костенко. Василь Симоненко. Микола Вінграновський. Іван Драч. Борис Олійник. Павло Мовчан. Борис Нечерда. Ірина Жиленко. Леонід Талалай. Володимир Забаштанський. Володимир Базилевський. Василь Голобородько. Василь Стус. Ігор Калинець. Іван Світличний. Василь Барка. Поезія діаспори ("нью-йоркська група" та інші). Емма Андієвська. Олег Зуєвський. Остап Тарнавський. ПРОЗА. Публіцистика. Олесь Гончар. Михайло Стельмах. Ірина Вільде. Григорій Тютюнник. Анатолій Дімаров. Павло Загребельний. Юрій Мушкетик. Іван Чендей. Василь Земляк...
Хоменко І.В. Логіка для юристів: Визначення логіки як науки. Історичні етапи розвитку логічного знання. Міркування і його структура. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку. Логічна форма міркування. Визначення логічної форми. Формалізована мова. Метод формалізації. Основні компоненти логічної форми міркувань. Значення логіки для юристів. Контрольні запитання і вправи. Семіотичний характер логіки. Поняття про знак. Види знаків. Семіотика як наука про знаки. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки. Структура значення знака і специфіка мови права. 6. Виміри і рівні знакового процесу. Контрольні запитання і вправи. Логічний аналіз понять. Загальна характеристика поняття. Структура поняття. Види понять...
Титаренко Л.Д. та ін. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів: Ідентифікація товарів. Сутність ідентифікації товарів. Ідентифікація та оцінка відповідності товарів. Види і засоби ідентифікації. Способи і методи ідентифікації. Фальсифікація товарів. Сутність і види фальсифікації. Наслідки фальсифікації. Заходи попередження фальсифікації. Способи і методи виявлення фальсифікації продовольчих товарів. Зерноборошняні товари. Кондитерські товари. Плоди та овочі. Смакові товари. Харчові жири. Молоко та молочні продукти. М'ясо та м'ясні товари. Риба та рибопродукти...
Євтух М. Б., Сердюк О. П. Соціальна педагогіка: Загально дидактичні характеристики навчальної моделі соціально-педагогічної науки. Визначення об'єкта соціально-педагогічної науки. Визначення предмета соціально-педагогічної науки. Розробка методу соціально-педагогічної науки. Соціально-педагогічні закони саморозвитку суспільства. Соціально-педагогічні принципи самопізнання і саморозвитку суспільства. Народна педагогіка як джерело соціального виховання. Категоріальні засади соціально-педагогічної діяльності. Провідні категорії соціальної педагогіки. Соціальний педагог: професія та особистість. Соціальна педагогіка у саморозвитку економічного простору країни: саморозвиток трудових ресурсів. Соціально-педагогічні закономірності навчання персоналу...
Єгоров О. Б. Митна економіка (Україна - СОТ - ЄС): Концептуальні засади митно-тарифного регулювання в теорії і практиці міжнародної торгівлі. Сутність та генезис митно-тарифного регулювання міжнародної торгівлі. Система митно-тарифних відносин. Об'єкт митно-тарифних відносин. Основні суб'єкти митно-тарифних відносин. Сутність митного тарифу. Генезис митної економіки. Митно-тарифна політика в умовах глобалізації у контексті норм та правил ГАТТ/СОТ. Основні напрями глобалізації. Цілі і завдання зовнішньоекономічної політики. Міжнародна економічна інтеграція. Основні фактори митних економічних відносин. Системний рівень митно-тарифних відносин. Вплив митно-тарифних інструментів на розвиток економіки. Роль митного тарифу у торговельному та платіжному балансі...
Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: Загальні засади педагогіки вищої школи. Предмет і завдання педагогіки вищої школи. Педагогіка вищої школи як наука. Зв'язки педагогіки вищої школи з іншими науками. Завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі. Логіка і методика педагогічного дослідження. Сутність, категорії, принципи і етапи педагогічного дослідження. Методи науково-педагогічного дослідження. Студент вищого навчального закладу як об'єкт і суб'єкт навчання і виховання. Загальна характеристика і класифікація студентів вищого навчального закладу. Професійне самовдосконалення майбутніх фахівців. Викладач вищого навчального закладу. Педагогічна діяльність викладача вищого навчального закладу. Вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу...
Лукашевич М. П. Соціологія праці: Соціологія праці як наукова дисципліна. Що вивчає соціологія праці. Використання соціології праці в діяльності менеджера. Виникнення і розвиток соціології праці. Донауковий етап зародження соціології праці. Початок наукового етапу розвитку соціології праці. Виникнення соціології праці. Сучасний етап розвитку соціології праці. Соціологія праці в Росії. Становлення і розвиток соціології праці в Україні. Соціальна сутність праці. Зміст і соціальні функції праці. Неоднорідність праці як основа соціальної диференціації працівників. Ринок праці в соціологічному вимірі. Ринок праці: соціальний контекст. Особливості соціально-трудових відносин при переході до ринку. Зайнятість і безробіття...

СОЦИАЛИЗМ

(от лат. socialis - общественный) - различные учения, теории, ставящие целью обоснование социалистического идеала и путей его достижения; политические движения, выступающие за реализацию С. на практике; об-во, организованное в соответствии с определенным пониманием социалистического идеала. Социалистическая идеология получила распространение в виде широкого спектра теоретических идей, включающих: научный С. как систему взглядов Маркса, Энгельса, Ленина, обосновывающую историческую необходимость установления коммунистической общественно-экономической формации, пути ее созидания и принципы организации; с.-д. концепции С., генетически тесно связанные с марксизмом, но ныне развивающиеся на основе такой системы представлений о природе С. и методах социалистического переустройства об-ва, в к-рых марксизм является лишь одной из составных частей (Демократический социализм. Этический социализм); леворадикальные концепции С. (неомарксизм, "новые левые, экосоциализм, Франкфуртская школа и др.); различные социалистические учения, возникшие на базе национально-освободительного движения ("исламский С. , "африканский С. и др.); многообразные концепции, сложившиеся в истории общественной мысли прошлого, но сохранившие влияние и в совр. мире (Утопический социализм. Христианский социализм). В рамках каждой из этих концепций развивались собственные представления о социалистическом идеале и путях его достижения. Однако при всем различии их взглядов относительно сущности С. общим для всех выдающихся мыслителей-социалистов прошлого было то, что под С. они имели в виду об-во, в к-ром осуществлены социальное равенство и социальная справедливость, где средства производства находятся под контролем или во владении об-ва, вся жизнь организована на коллективистских началах, отсутствует эксплуатация человека человеком. Нек-рые из этих элементов присутствуют уже в воззрениях мыслителей древности (напр., у Платона) и ранних христиан. В значительно более глубоком и систематизированном виде они представлены в трудах социалистов-утопистев 16 - 18 вв. - Мора, Кампанеллы, Мюнцера, Мелье, Бабефа и др. и в особенности в произв. великих мыслителей 19 в. - Сен-Симона, Фурье, Оуэна, Герцена, Чернышевского. От этих идей отталкивались Маркс и Энгельс, создавая и развивая научный С. как учение об освобождении человечества от всех видов социального угнетения. Опираясь на обоснованное ими материалистическое понимание истории и диалектическую методологию, Маркс и Энгельс стремились освободить социалистическую идеологию от утопических иллюзий, представить С. как закономерный результат прогресса цивилизации и исторического творчества рабочего класса, трудящихся масс. Одновременно они четко отделили научный С. от грубого, уравнительного, "казарменного С., связав становление нового об-ва с высшим уровнем развития материального производства, демократии и личности. Объективный исторический смысл С. основатели научного С. видели в том, что новый строй вслед за правовым и политическим равенством, к-рое было достигнуто в определенной степени в ходе буржуазных революций 17 - 19 вв., обеспечил бы равенство в сфере экономической и социальной, открыл простор для универсального развития человека. Для достижения этого, полагали они, необходимо уничтожить частную собственность, порождающую эксплуатацию и отчуждение, утвердить приоритет общественной собственности на средства производства. В отличие от социалистов-утопистов Маркс и Энгельс не пытались дать детальную картину будущего общественного устройства, полагая, что это задача людей, партий, к-рым выпадет практическая работа по созиданию нового строя. Вместе с тем они в самой общей форме очертили его контуры и осн. принципы. Согласно их представлениям, это будет планово-регулируемое, самоуправленческое и бестоварное об-во, где нет паразитических слоев, трудящиеся объединены на основе совместного владения, распоряжения и пользования средствами производства, а государство постепенно перерастет в самоуправление народа. Эти представления о С. в новых исторических условиях развил Ленин, обогатив их анализом изменении, происшедших в мировом капитализме, опытом Великого Октября, последующей практики социалистических преобразований. Кризис политики "военного коммунизма , основывавшейся на свертывании товарно-денежных отношении, тотальном огосударствлении и внеэкономических методах управления, побудил его к отказу от догматического истолкования идей основоположников научного С., выдвижению положений, в совокупности означавших "коренную перемену всей точки зрения нашей на социализм (Т. 45. С. 376). В работах Ленина 1921 - 1923 гг. сформулированы черты нового подхода к теории и практике С.: восстановление товарно-денежных отношений; признание того факта, что отмирание государства есть длительный исторический процесс, в течение к-рого необходимо сохранение сильного, компетентного и гибкого аппарата управления, выполняющего в т. ч. экономико-коммерческие функции и находящегося под контролем народа; признание возможности при С. многообразия форм собственности, в частности кооперации как социалистической формы собственности и хозяйствования; утверждение принципа оплаты по количеству и качеству труда. Ленин подчеркивал, что действительное присвоение средств производства людьми начинается не там, где средства производства превращаются в государственную собственность, а там, где трудящиеся ставятся в такое положение, при к-ром они не только совладеют, но и распоряжаются этими средствами. Им была выдвинута идея хозрасчета как метода строительства С. не на энтузиазме только, а при помощи энтузиазма, рожденного революцией, и материальной заинтересованности труженика. Практическая реализация ленинской концепции С. в СССР отмечена как историческими достижениями, так и негативными явлениями, драматическими ошибками. Разрыв с гуманистическим и демократическим содержанием социалистического идеала. произвол и репрессии периода сталинизма, деформации С. в годы застоя привели к формированию в стране авторитарно-бюрократической системы, чуждой С. Выход из кризисной ситуации, возникшей на рубеже 70 - 80-х гг., реальное движение к такому экономическому, социальному, политическому и духовному устройству, в центре к-рого находится человек, развертывается в русле начатой в стране по инициативе КПСС перестройки - процесса революционного обновления всех сторон жизни об-ва на принципах демократического, гуманного С. Партия выступает, говорится в программном заявлении XXVIII съезда КПСС "К гуманному, демократическому социализму . за творческий подход к теории и практике С., их развитие на путях конструктивного осмысления исторического опыта 20 в., наследия Маркса. Энгельса. Ленина, освобождается от застойного их толкования, за использование мирового опыта эффективного хозяйствования и решения социальных проблем, за развитие институтов демократии. Гуманный, демократический С. может реально возникнуть и развиваться только путем усвоения всего лучшего в мировой цивилизации. Он призван выступить именно как новый общественный строй, создающий наилучшие условия для материального и духовного благосостояния всего народа.