Веб-бібліотека - головна сторінка


Локазюк В. М. Мікропроцесори та мікроЕОМ у виробничих системах:

Функціонування, проектування та архітектура мікропроцесорних пристроїв і систем. Загальні відомості про мікропроцесорну техніку. Основні поняття та визначення мікропроцесорної техніки. Класифікація мікропроцесорів та їх основні параметри. Вибір мікропроцесорного комплекту для проектування обчислювальних пристроїв і систем. Загальні питання організації та функціонування мікропроцесорних пристроїв і систем. Структура мікропроцесорних пристроїв і систем. Інтерфейси мікропроцесорних пристроїв і систем. Керування роботою мікропроцесорних пристроїв (систем). Адресний простір. Механізм та способи адресації. Формалізація процесу проектування мікропроцесорних пристроїв і систем...

Комова М.В. Складання ділових документів: Стилі сучасної української мови. Мовна норма. Загальна характеристика функціональних стилів. Науковий стиль. Офіційно-діловий стиль. Жанроструктурні різновиди офіційно-ділового стилю. Специфіка мовних засобів офіційно-ділового стилю. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Лексичні засоби стилістики ділових та інформаційних документів. Основні типи лексики за формою Вживання в системі функціональних систем. Стилістичні опозиції в лексичній системі мови. Сполучуваність слова. Багатозначність. Тропи. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми. Іншомовні слова. Неологізми. Застарілалексика. Діалектизми. Жаргонізми. Тірофесіоналізми. Терміни. Морфологічні засоби стилістики ділових та інформаційних документів...
Русинка І.І. Психологія: Психологія як наука. Еволюція наукових поглядів на природу психічного. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про душу. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про свідомість. Розвиток психології як науки про свідомість у період до формування експериментальної психології. Становлення психології як самостійної науки. Мозок і психіка. Будова мозку. Принципи роботи мозку. Принцип динамічного стереотипу. Принцип домінанти. Свідомість і підсвідоме: взаємодія та взаємозалежність. Основні теорії особистості. Основні теорії особистості. Теорія З. Фрейда. Теорія А. Адлера. Теорія В. Франкла. Теорія Г.Олпорта. Теорія Д. Келлі. Теорія А. Маслоу. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку і поведінки. Свідомість...
Роменець В. А. Історія психології: XVII століття. Епоха Просвітництва: Історія психології як совість психолога. Дослідження з питань періодизації історико-психологічних знань. Становлення логічного осередку в історії психології - дія та вчинок. Вчинковий осередок і періодизація історії психології. Ситуативний рівень періодизації. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історія психології як історія розробки значущих проблем. Тотем і ранні людські спільноти. Ритуал і вчинок - засади психології у Давньому Китаї. Нірвана й нестримна чуттєвість - засади психології у Давній Індії. Людське і вселюдське в ідеології Пророчого руху...
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Поняття й категорії стилістики. Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Норми сучасної української літературної мови. Лексичні засоби стилістики. Стилістична диференціація української лексики. Стилістичне використання багатозначності. Тропи. Стилістичні можливості омонімії. Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту. Використання синонімії в різних стилях мови. Стилістичне використання антонімів. Лексика іншомовного походження в стилістичному плані. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. Терміни в різних стилях мови. Мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів...
Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура XX століття: Світосприйняття людини XX століття і характерні риси культури цього часу. Формування нової картини світу та ідеалу особистості в XX ст. Особливості художньої культури XX ст. Нове в художній мові авангарду. Париж - батьківщина авангарду. Вплив примітивізму на мистецтво авангарду. Значення примітивізму для розвитку авангарду. Анрі Руссо - засновник примітивізму. Примітивізм в українському мистецтві. Фовізм - початок відходу від принципів класичного мистецтва. Основні принципи фовізму. Анрі Матісс - теоретик і відомий художник фовізму. Кубізм - нова ера в живописі. Нова концепція станкового живопису в кубізмі. Три періоди розвитку кубізму. Значення кубізму для розвитку мистецтва XX ст...
Шепелев А. М. Штукатурные работы: Сведения о зданиях, производстве строительных и отделочных работ. Классификация зданий и их части. Виды отделки и последовательность строительных и отделочных работ. Охрана труда и противопожарные мероприятия на строительстве. Леса, подмости, люльки, лестницы, стремянки. Основные требования. Леса. Люльки, подмости, лестницы. Инструменты, приспособления, инвентарь. Инструменты. Приспособления и инвентарь. Подготовка поверхностей под оштукатуривание. Камневидные, деревянные, фибролитовые и другие поверхности. Сетчатые конструкции, заделка стыков, каналов. Общие сведения о штукатурных работах. Штукатурные слои, их нанесение и разравнивание. Нанесение и разравнивание накрывки. Лузги, усенки и фаски...
Федорченко В.К. та ін. Історія екскурсійної діяльності в Україні: Зародження екскурсійної діяльності на українських землях (друга половина XIX - початок XX ст.). Виникнення і розвиток освітянських екскурсій. Екскурсійна діяльність наукових товариств. Перше бюро подорожей та екскурсій. Екскурсійна діяльність у період Української революції (1917-1920 pp.). Підготовка кадрів екскурсоводів у дорадянський період. Екскурсійна діяльність в Україні в 20-30-х роках XX століття. Створення та розвиток системи екскурсійних закладів. Діяльність системи екскурсійних закладів. Екскурсійна діяльність навчальних закладів. Екскурсійна діяльність наукових установ. Екскурсія як засіб ідейно-політичного виховання в Радянській Україні...

СМЕНОВЕХОВСТВО

- идейно-политическое и общественное движение, возникшее в нач. 1920-х гг. в среде рус. зарубежной либерально настроенной интеллигенции. Получило свое название от сб. "Смена вех", вышедшего в Праге в июле 1921 г., куда вошли статьи Ю. В. Ключникова, Устрялова, С. С. Лукьянова, А. В. Бобрищева-Пушкина, С. С. Чахотина и Ю. Н. Потехина. Идеи С. пропагандировали издававшийся в Париже с окт. 1921 по март 1922 г. журн. "Смена вех", берлинская газ. "Накануне", а внутри страны журн. "Новая Россия" (с авг. 1922 г. - "Россия"), среди авторов к-рого были И. Лежнев, С. Андриянов, В. Богораз-Тан, Н. Ашешев и др. Сменовеховцы ставили перед собой задачу - в свете новых политических реалий, сложившихся в ходе гражданской войны, пересмотреть позицию интеллигенции по отношению к послереволюционной России. Суть этого пересмотра состояла в отказе от вооруженной борьбы с новой властью, признании необходимости сотрудничества с нею во имя благополучия Отечества, примирения и гражданского согласия. При этом делался вывод о том, что диалектика истории выдвинула Советскую власть с ее идеологией интернационализма на роль национального фактора совр. жизни рус. народа, на роль объединителя России. Радикальная перемена политических установок предполагала пересмотр общемировоззренческих ориентиров и личных убеждений. Она повлекла за собой отказ от такой базисной ценности либерализма, как приоритет идеалов гражданского об-ва, примат личности по отношению к об-ву, и привела к утверждению сильной государственности и национальной идеи. Ведущим стал тезис о "великой и единой России" в плане как пространственно-территориальном, так и в экономическом и социокультурном. В способности восстановить Россию в качестве могучего государственного образования - непременного условия ее дальнейшего социально-экономического и духовного развития - сменовеховцы видели объективную историческую миссию большевизма. Понятие "территория" приобрело у них, кроме обычного, географического или экономического, еще и философско-метафизический смысл. Они исходили из наличия некой мистической связи между территорией государства - главнейшим внешним фактором его мощи - и культурой, выражающей его внутреннюю силу. Лишь "физически" мощное государство способно обладать великой культурой: "топографический национализм" дополнялся принципом "государственной лояльности", выдвижением на первый план идеи "государственного блага". Существенным компонентом сменовеховской философии истории являлось эволюционистское представление об общественном развитии. Социальная революция с этой т. зр. выпадала из органического эволюционного процесса, "искривляла" естественный ход истории. Приняв Октябрь 1917 г. как факт, идеологи С. верили в возможность постепенного социального развития при условии отказа народа, поддержавшего революцию, от немедленного осуществления прекрасных, но непосильных идеалов. По оценке участников движения, в истории России завершился длительный революционный период и открылся период мощного эволюционного прогресса. Новая экономическая политика была воспринята мн. сменовеховцами как пролетарский термидор, отход новой власти от первоначальных замыслов, "экономический Брест". При этом часть из них во главе с Устряловым считали нэп выражением эволюции Советской власти к об-ву капиталистического типа, а др. часть, группировавшаяся вокруг газеты "Накануне", - стремлением сочетать принципы коммунизма с требованиями жизни". Однако и программа Устрялова и его сторонников не была полностью реставраторской. Они характеризовали ее как национал-большевизм использование большевизма в национальных целях, высказываясь вместе с тем за ликвидацию элементов коммунизма из жизни об-ва, сохранение сильной власти, опирающейся на выдвинутую революцией активную часть об-ва, за неприятие всех форм монархизма и парламентаризма как сугубо формального принципа. Важнейшим элементом их философско-исторических взглядов выступали русская идея, рус. мессианизм. Сменовеховцы левого крыла, связанные с газ. "Накануне", критиковали совр. капитализм и в качестве социального идеала выдвигали "государство трудовой демократии", где реальная власть принадлежит рабочим и трудящейся интеллигенции. Т. обр., С. было явлением неоднородным. Стремление реалистически оценивать историческую обстановку нередко сопровождалось у них абстрактно-теоретическими рассуждениями; решительная установка на признание революции и Советской власти, призыв к сотрудничеству с ней в возрождении России уживались с расплывчатыми конструкциями будущего общественного устройства. Позиция, занятая участниками движения, в тех условиях требовала личного мужества. Они подвергались резкой критике со стороны непримиримой части эмиграции. Под влиянием С. тысячи представителей интеллигенции возвращались на родину. Политика Советской власти по отношению к сменовеховцам строилась на основе решений XII партийной конференции и указаний Ленина об использовании того ценного и полезного, что могли дать участники движения в хозяйственно-культурном строительстве, при неприятии всего противоречащего господствовавшей идеологии. Взгляды сменовеховцев освещались в печати, им разрешали читать лекции, устраивать диспуты и собрания интеллигенции внутри страны. Дважды (в Твери и Смоленске) переиздавался сб. "Смена вех", газ. "Накануне" распространялась без препятствий внутри страны. Ряд лидеров движения (Ключников, Потехин, Бобрищев-Пушкин) по возвращении на родину заняли ответственные государственные посты. К сер. 20-х гг., когда большая часть интеллигенции определила свои позиции. С. изжило себя. Судьба значительной части вернувшихся, в т. ч. и лидеров движения, оказалась трагичной. Развиваемые С. философско-социологические идеи являются составной частью рус. философской культуры послеоктябрьского периода и позволяют создать более объемное представление о переломном периоде отечественной истории.