Веб-бібліотека - головна сторінка


Москаленко, Л. В. та ін. Масова комунікація:

Концепції масової комунікації. Світовий інформаційний простір і демократичне суспільство. Проблеми становлення інформаційного суспільства. Ера інформації і гуманістична парадигма трансформації сучасного соціального знання. Соціологічні теорії розвитку мас медіа. Масова комунікація і суспільство. Соціальне функціонування журналістики. ЗМІ у соцієнтальних системах суспільства. Журналістика і духовність суспільства. ЗМІ і національна ідея. Результативність масово-інформаційної діяльності. Свобода преси: теорія і практика. Правові основи функціонування мас медіа. Законодавче поле діяльності українських мас медіа. Громадський контроль за діяльністю засобів масової комунікації. Самоконтроль у ЗМІ...

Диомидова Г. Н. Библиографоведение: Общее библиографоведение (основы теории, истории и организации библиографии). Общее понятие о библиографии и библиографоведение. Библиографическая информация (основные формы ее закрепления и передачи). Библиографическая деятельность (общая характеристика). Информационно-библиографические ресурсы (общая характеристика). Пособия национальной библиографии. Специальные библиографические пособия. Издательские и книготорговые библиографические пособия. Краеведческие библиографические пособия и указатели местной печати. Организация библиографии в Российской Федерации (общие вопросы). Специальное библиографоведение (краткий обзор информационно-библиографических ресурсов по отраслевым комплексам)...
Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та історія кооперації: Теоретичні основи кооперації. Правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооперативи. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Кооперативи виробників. Кооперативи споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Принципи - фундамент кооперативу. Міжнародні та національні кооперативні принципи. Зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Загальнолюдські цінності - підґрунтя кооперативних принципів. Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Геврик Є. О. Охорона праці: Соціально-економічні, правові та організаційні питання охорони праці. Основні правові та нормативні положення про охорону праці. Основні законодавчі акти. Гарантії прав громадян на працю, на відпочинок, охорону здоров'я та на охорону праці. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці. Організація охорони праці на підприємстві. У правління охороною праці. Основні принципи управління охороною праці. Функції управління охороною праці. Організація управління охороною праці. Організація навчання з охорони праці. Виробничий травматизм та захворюваність. Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання...
Шевчук П. І. Соціальна політика: Сутність соціальної політики. Соціальна справедливість і соціальна рівність. Зміст і мета соціальної політики. Завдання соціальної політики. Об'єкти і суб'єкти соціальної політики. Інструменти соціальної політики. Складові соціальної політики. Ринок праці і зайнятість. Ринок праці. Робоча сила, її показники та методи їх визначення. Трудова мобільність. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці. Зайнятість і реалізація трудової активності. Види зайнятості. Безробіття, його види та форми. Неформальний сектор трудової активності. Ситуація на ринку праці України. Шляхи зниження безробіття. Бідність і шляхи її подолання. Бідність як соціально-економічне явище. Поширення бідності в Україні. Поняття мінімального споживчого бюджету...
Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування: Теоретичні основи психологічного консультування. Визначення психологічного консультування. Консультування як професія. Що таке консультування. Хто займається консультуванням. Де застосовується консультування. Список використаної й рекомендованої літератури. Консультування як психологічна допомога. Історичні корені психологічного консультування. Психологічне консультування. Відмінні риси психологічного консультування і психотерапії. Напрями психологічного консультування. Психоаналітичний напрям у консультуванні. Психоаналіз як теорія особистості. Структура особистості. Основні техніки у психоаналітичному консультуванні. Інші психоаналітичні теорії...
Шалагінов Б. Б. Зарубіжна література: Від античності до початку XIX ст: Антична література. Основні риси античної літератури. Давньогрецька міфологія. Гомерів епос. Лірика ранньої класики. Афінська трагедія. Давня аттична комедія. Греко-римський еллінізм. Література доби Августа. Література пізньої античності і початку середніх віків. Література середніх віків. Література раннього середньовіччя. Література високого середньовіччя. Данте Аліг'єрі. Література Відродження. Відродження в Італії. Відродження у Франції. Відродження в Німеччині і Нідерландах. Відродження в Англії. Вільям Шекспір. Відродження в Іспанії і Португалії. Література XVII століття. Естетика і поетика літератури Бароко. Творчість письменників Бароко. Класицизм у французькій літературі...

СКЕПТИЦИЗМ

- (1) - античный - древнегреческое учение, впервые обоснованное Пирроном из Элиды в конце 4 в. до н.э. Пиррон впервые придал систематически законченную форму издавна распространенным в Древней Греции сомнениям в познавательной ценности чувственности (Гераклит: "глаза и уши - фальшивые свидетели"; Демокрит: "результаты ощущений темны", "это просто мнение, а не истинно существующее"; софисты с их субъективизмом и т.п.). К скепсису подобного рода Пиррон добавил моральный и логический С, заявляя, что никогда не может быть рационального основания для того, чтобы предпочесть один порядок действия другому. Став философским учением, С. превратился из простого сомнения в сомнение догматическое. Дело Пиррона продолжил его ученик Тимон, после смерти которого в Афинах в 235 г. до н.э. его доктрина была подхвачена и развита Академией, продолжившей свою работу и после кончины ее великого основателя - Платона (Аркесилай, Карнеад, Клитомах - все эти философы-скептики находились во главе Академии, которая только в 69 до н.э. перестала быть скептической). Большой вклад в дело последующего возрождения С. в качестве самостоятельного философского направления в 1 в. до н.э. внес уроженец Крита Энесидем, оказавший влияние на известного поэта Лукиана (2 в.) и Секста Эмпирика - единственного философа-скептика древности, труды которого дошли до наших дней. Согласно Диогену Лаэртскому, С. отрицал возможность достоверного знания и не верил в возможность рационального обоснования нравственных норм. Не сомневаясь в существовании явлений, скептики считали, что только они и обладают достоверностью, однако при этом отвергали возможность выведения с достаточной долей обоснованности причин этих явлений. Для позднего С. была характерна резкая направленность против концепции истины, единственным критерием которой он считал видимость: "все лишь кажется", - говорит скептик, противопоставляя друг другу ощущаемое (видимое) и мыслимое. Своего рода аргументами, против возможности достоверного знания стали знаменитые тропы (или обороты) скептиков, выдвинутые Энесидемом и применявшиеся им ко всему мыслимому и ощущаемому с целью показать, что данная мысль (или ощущение) - не более чем просто видимость, что она такова "не в себе", а лишь в отношении к чему-то другому. С. добился больших результатов в искусстве обнаружения противоречий с помощью тропов, многие из которых были направлены против обыденной веры в непосредственную истинность вещей; что же касается более поздних тропов, приписываемых Диогеном Лаэртским Аг-риппе, то для них характерна направленность против мышления и используемых им научных понятий. Среди ранних тропов можно упомянуть такие, как троп о различии организации животных, из-за чего у них возникают самые различные представления об одном и том же предмете; троп о различии между людьми, тесно связанный с предыдущим и продолжающий его основную идею; троп о различном устройстве органов чувств; троп о различии условий в одном и том же человеке в зависимости от переживаемого им состояния; троп о занимаемых нами различных положениях, расстояниях и местах, из-за чего из каждого пункта предмет кажется иным; троп, касающийся области этического, согласно которому нравственное одновременно и не нравственно, так как в одном месте оно признается таким, а в другом нет. Среди поздних тропов можно назвать следующие: троп о расхождении во мнениях философов: сколько философов - столько философий, значит истинной философии нет и быть не может; троп о впадении в бесконечный прогресс, показывающий что то, что приводится для обоснования какого-либо утверждения, само, в свою очередь, всегда нуждается в обосновании и так до бесконечности; троп об относительности всех определений, согласно которому предмет нашего утверждения таков, как его мыслит субъект, а не таков, как он сам по себе; троп о предположении, направленном против принятия какого-либо принципа без доказательств, т.е. в качестве аксиомы; троп о взаимности или о круге в доказательстве и др. Эти тропы С. очень умело направлял против древних философов, называя их догматиками, т.е. утверждавшими что-либо в качестве абсолютной истины. Они демонстрируют наличие высочайшей диалектической культуры мысли у философов-скептиков, которые вплоть до 3 в. оказывали влияние на интеллектуальную мысль древнего мира. После этого С. постепенно уходит со сцены европейской культуры (как потом окажется, не навсегда), уступая место более соответствующим духу времени школам и направлениям, ищущим более прочных - положительных - мировоззренческих ориентиров в обществе, постепенно усваивающем догматические религии и идеи спасения. (2) - Ренессансно-просветительский С. - установка на ментальное противостояние авторитету традиции (М. Монтень, А. Бейль, Декарт, Вольтер, Дидро, Руссо и др.). В отличие от античного С. фундирован пафосом рационализма. (3) - В философии Юма - сомнение в бытии объекта (в отличие от онтологически артикулированной "вещи в себе" Канта).
Т.Г. Румянцева