Веб-бібліотека - головна сторінка


Зінченко А. Історія дипломатії: від давнини до початку нового часу:

Міждержавні відносини та дипломатія на Давньому Сході. Давньоєгипетська держава в міжнародних відносинах. Єгипетська дипломатія в добу Нового царства. Міждержавні відносини та дипломатія в давньому Межиріччі. Хетська держава в міжнародних відносинах. Зовнішня політика Ассирійської держави в II тис. до н. е. Боротьба з антиассирійськими коаліціями. Ассирійська дипломатія VII ст. до н. е. Характер міжнародно-правових відносин. Дипломатія давньої Індії. Давньокитайська дипломатія. Експедиції Чжан Цяня. Започаткування Великого шовкового шляху. Дипломатичні зв'язки країн Далекого Сходу. Ідеологія зовнішньої політики Давнього Китаю. Давньогрецька дипломатія...

Шалагінов Б. Б. Зарубіжна література: Від античності до початку XIX ст: Антична література. Основні риси античної літератури. Давньогрецька міфологія. Гомерів епос. Лірика ранньої класики. Афінська трагедія. Давня аттична комедія. Греко-римський еллінізм. Література доби Августа. Література пізньої античності і початку середніх віків. Література середніх віків. Література раннього середньовіччя. Література високого середньовіччя. Данте Аліг'єрі. Література Відродження. Відродження в Італії. Відродження у Франції. Відродження в Німеччині і Нідерландах. Відродження в Англії. Вільям Шекспір. Відродження в Іспанії і Португалії. Література XVII століття. Естетика і поетика літератури Бароко. Творчість письменників Бароко. Класицизм у французькій літературі...
Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини: Історичний нарис. Основні відомості про структуру та функції клітин, тканин, органів і систем. Апарат руху й опори. Кістки. Осьовий скелет. Скелет голови. Кістки мозкового черепа. Кістки лицевого черепа. Хребтовий стовп. Грудна клітка. Додатковий скелет. Кістки верхньої кінцівки. Кістки нижньої кінцівки. Суглоби кінцівок. М'язи. М'язи частин тіла. Системи крові та кровообігу. Система крові. Склад, кількість і фізико-хімічні властивості крові. Клітини крові. Зсідання крові (гемокоагуляція). Групи крові. Система кровообігу. Діяльність серця. Кровоносна система. Лімфатична система. Дихальна система. Дихання. Вентиляція легенів. Газообмін в легенях і тканинах. Регуляція дихання. Травна система. Травлення. Обмін речовин...
Чекман І. С. та ін. Фармакологія: Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. Історія лікознавства і фармакології. Загальна фармакологія. Взаємодія організму й лікарської речовини. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною. Чинники, що зумовлені організмом. Вплив навколишнього середовища на взаємодію організму й лікарської речовини. Фармакокінетика. Головні поняття фармакокінетики. Шляхи введення лікарської речовини організм. Вивільнення лікарської речовини лікарської форми. Абсорбція лікарської речовини організмі. Розподіл лікарської речовини в органах тканинах. Біотрансформація лікарської речовини організмі. Мікросомне окиснення. Немікросомне окиснення. Реакція кон'югації. Виведення лікарської речовини організму. Фармакодинаміка. Види дії лікарської речовини...
Масляк П.О. Рекреаційна географія: Методологічні засади рекреаційної географії. Рекреаційна географія як наука. Об'єкт і предмет рекреаційної географії. Завдання, методи дослідження рекреаційної географії, зв'язок з іншими науками. Основні поняття рекреаційної географії. Теоретична база рекреаційної географії. Аксіоми. Теорії, які використовує рекреаційна географія. Закономірності та принципи рекреаційної географії. Районування в рекреаційній географії. Загальні засади районування. Рекреаційне районування. Рекреаційне районування світу та України. Територіальні рекреаційні системи. Системи і комплекси. Територіальні рекреаційні системи. Територіальні рекреаційні системи України і світу. Рекреаційні умови і ресурси. Поняття про географічні умови і ресурси...
Пазенок B.C., Федорченко В.К. Філософія туризму: Філософія туризму. Осмислення феномена туризму в європейській історико-філософській традиції. Гуманістична функція туризму. Антропологія туризму. Етика туризму. Соціо-інтегративна сутність туризму (соціально-філософський та праксеологічний аспекти). Туризм у контексті міжетнічних та кроскультурних відносин. Туристська діяльність як чинник глобальної синергії культур. Міжнародний туризм як чинник міжцивілізаційної взаємодії і взаємозбагачення культур. Соціологія туризму. Філософський аспект паломницького (релігійного) туризму в Україні. Туризм і політологія. Філософські аспекти проблеми безпеки і правового захисту особистості в туризмі. Необхідність туризмології. Філософія туризмології...
Матвеева В. Кадрова документація: Организация работы кадровой службы на предприятии. Прием на работу. Заключение трудового договора. Установление испытательного срока. Прием на работу совместителей. Прием на работу временных работников. Заключение договоров подряда. Заключение договора о материальной ответственности. Заключение трудового договора между работником и физическим лицом, использующим труд наемных работников. Прием на работу иностранцев. Заполнение личной карточки. Особенности заполнения личной карточки и личного дела государственного служащего. Учет использования рабочего времени. Перевод на другую работу. Перевод внутри предприятия. Перевод на другое предприятие. Оформление отпусков. Оформление служебных командировок...
Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Теорія соціальної педагогіки. Соціальна педагогіка: її предмет, функції та прикладні завдання. Філософські основи сучасної соціально-педагогічної діяльності. Психолого-педагогічні основи соціалізації людської особистості з метою гармонізації власно особистісних та загальносуспільних інтересів. Сугестологічна майстерність соціального педагога. Екопсихологічна система особистості. Вплив мікрочинників соціалізації на її формування. Формування екопсихологічної системи особистості в умовах впливу мезочинників соціалізації. Роль основних джерел макрочинників соціалізації у формуванні екопсихологічної системи особистості. Вплив мегачинників соціалізації на формування людської особистості. Проблеми сучасної віктимології...
Сирохман I. В. та ін. Товарознавство продовольчих товарів: Споживні властивості харчових продуктів. Основні речовини харчових продуктів та їх властивості. Якість продовольчих товарів. Втрати продовольчих товарів у процесі товаропросування. Стандартизація і сертифікація продовольчих товарів. Штрихове кодування і товарна класифікація експортно-імпортних продовольчих товарів. Зберігання продовольчих товарів в роздрібній торговельній мережі і вимоги до їх якості. Зерноборошняні товари. Хімічний склад зерна. Крупи. Борошно. Показники якості та дефекти крупів і борошна. Пакування, маркування, транспортування та зберігання крупів і борошна. Макаронні вироби. Хлібобулочні вироби. Плодоовочеві товари. Фактори, що впливають на хімічний склад та властивості плодів і овочів...
Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів / За заг. ред. проф. Г. В. Щокіна: Проблеми і тенденції змін світової освіти й Україна. Як і чому змінюється світова освіта. Тенденції змін європейської школи і світові стандарти середньої освіти. Кілька загальних тенденцій змін європейської і світової школи. До проблеми освітніх стандартів і визнання шкільних атестатів. Найхарактерніші тенденції розвитку закордонної вищої освіти (системні процеси). Темп і межі розширення масштабів. Тенденція подовження обов'язкової освіти після школи. Тенденція урізноманітнення закладів вищої освіти. Тенденція розширення завдань закладів вищої освіти. Створення і розвиток нових університетів та інших ВЗО...

Романів Є.М., Хом'як Р.Л. та ін. Контроль і ревізія:

Теоретико-методологічні засади здійснення контролю та ревізії. Теоретичні основи економічного контролю в україні. Суть та функції економічного контролю. Класифікація організаційних форм і видів економічного контролю. Зміст, предмет і метод фінансово-господарського контролю і ревізії. Організація і методика контрольно-ревізійної роботи в україні. Поняття контрольно-ревізійної роботи та її завдання. Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності. Планування контрольно-ревізійної роботи. Обов'язки, права та відповідальність ревізорів. Організація ревізійного процесу. Організація і підготовка до проведення комплексної ревізії. Проведення ревізії. Оформлення результатів ревізії...

ШПЕТ Густав Густавович (1879-1937)

- русский философ и искусствовед. Учился на физико-математическом (с которого исключен за участие в революционной деятельности) и историко-философском у Челпанова (на который восстановился по выходе из тюрьмы) факультетах Киевского университета. Преподавал в Российских частных гимназиях, с 1907- на Высших женских курсах, в 1909- в Народном университете Шанявского. С 1910 - приват-доцент. В 1910-1913 посещал лекции Гуссерля в Геттингене. Работал в библиотеках Берлина, Парижа и Эдинбурга. С 1916 - профессор Высших женских курсов и доцент Московского университета. В 1917 приступает к изданию ежегодника "Мысль и слово". К 1918 - профессор Московского университета (отстранен от преподавания в 1921). В 1919-1920 участвует в работе Московского лингвистического кружка (Р.Я. Якобсон и др.). В 1920 открывает кабинет этнической психологии. Работав в Российской Академии художественных наук (с 1923), где возглавлял философское отделение, с 1927- вице-президент Академии. После закрытия Академии в 1929 г. занялся переводами для издательства "Academia". Ему, в частности, принадлежит перевод "Феноменологии духа" Гегеля. В 1932 был назначен проректором создававшейся К.С. Станиславским Академии высшего актерского мастерства. В 1935 арестован по обвинению в контрреволюционной деятельности и сослан в Енисейск, затем в Томск, где был арестован вторично и по приговору тройки НКВД расстрелян. В 1956 реабилитирован. Основные сочинения: "Память в экспериментальной психологии" (1905); "Проблема причинности у Юма и Канта" (1907); "Явление и смысл" (1914); "Философское наследство П.Д. Юркевича (к сорокалетию со дня смерти)" (1915); "Сознание и его собственник" (1916); "История как проблема логики. Критические и методологические исследования" (ч. 1, 1916); "Герменевтика и ее проблемы" (1918, не опубликована); "Философское мировоззрение Герцена" (1921); "Антропологизм Лаврова в свете истории философии" (1922); "Эстетические фрагменты" (вып. 1-3, 1922-1923); "Театр как исскуство" (1922); "Введение в этническую психологию" (вып. 1, 1927); "Внутренняя форма слова. Этюды и вариации на темы Гумбольда" (1927) и др. Наследие Ш. в полном объеме до сих пор еще не опубликовано. В начальный период своего творчества (время учебы и сотрудничества с Челпановым) Ш. увлекался психологией, разделяя в целом неокантианские установки своего учителя, но достаточно быстро придя к осознанию неприемлемости для себя этой методологической позиции. С другой стороны, Ш. не разделял и взгляды идеологов русского религиозно-философского "ренессанса", развернутую критику которых он позже дал в своем ежегоднике "Мысль и слово" (1917-1921). Это определило его выбор в пользу феноменологии (Ш. был не только слушателем, но и учеником и другом Гуссерля). Считается, что Ш. являлся ведущим представителем феноменологии в России, однако уже в работе "Явление и смысл" заложены также все предпосылки последующего "герменевтического поворота", а также культурно-исторических анализов позднего Ш. Философия в своем развитии, считает Ш., проходит три ступени: мудрости, метафизики и строгой науки (последняя - цель его построений). В ней заложены две формы развития: отрицательная ("меоническая") философия (линия Канта), идентифицирующая себя как "научную философию", и положительная философия (линия Платона, Лейбница, Вольфа), ориентированная на знание основ бытия самого сознания. К первой форме могут быть предъявлены две претензии: 1) уход от конкретной данности живой жизни, засилье абстракций; 2) партикуляризация в частные направления: физицизм, психологизм, социологизм и т.п. Кант и "научная философия" не смогли преодолеть метафизику, выйти на уровень "точной науки", с трудом и постепенно добывающей свои истины. Осталась та же дилемма: или отражение природы, или предписывание ей законов. Попытки поиска "третьей возможности" приводили к эклектизму, потому что она указывалась "после", а не "до" названного разделения. В решении названной дилеммы Ш. видит большую заслугу диалектической философии Гегеля, но и последний в конечном счете гипостазировал момент "тождества" в абсолютную метафизичную реальность. Следующий шаг был сделан Гуссерлем, который через понятие "идеации" вернул философию в исходную точку преодоления дилеммы, утверждая предметность и интенциональность сознания. Однако у Гуссерля Ш. усматривает опасность натурализма в утверждении первичной данности за перцептивностью и опасность трансцендентализма в утверждении "чистого Я", как единства сознания. Ш. не отрицал наличия "невыразимого", но резко протестовал против его обозначения как "вещи в себе "или как некоего "мистического единения". Все выразимо дискурсивно, и только то, что может быть рационально уяснено, есть предмет философии как точной науки. Границы возможного дискурса есть одновременно и границы философского рассуждения. Игнорирование этого приводит лишь к формам отрицательной философии: эмпиризму, критицизму, скептицизму, догматизму ("скептицизму с изнанки" - по Ш.). Основой общего философского знания может являться только жизненное (обыденное) знание, еще не ограниченное рамками рассудочного членения (как знание дотеоретическое). Однако рефлективная критика сознания с позиций непосредственного опыта может осуществиться лишь при условии, что опыт берется в конкретной полноте его культурно-социальных содержаний, а не в его абстрактной форме восприятия "вещи". К тому же его нельзя редуцировать к индивидуальному сознанию, которое само может быть выявлено только в широком социокультурном контексте. Более того, если верно, что "Я обладаю сознанием", из этого не следует, что сознание принадлежит только "Я" ("сознание может не иметь собственника") так как могут существовать и формы коллективного сознания. Формы культурного сознания выражаются в слове-понятии, первично данном не в восприятии вещи, а в усвоении знака социального общения. Живое понятие улавливается нами не только как концепт, но и как конкретное единство текучего смысла. Смыслы понимаются, но они даны не посредством "вчувствования", а через "уразумение" их интеллигибельной интуицией как предельные (но проблемные) основания явлений (т.е. актов переживания предметов действительности или идей предметов). Внутренняя форма слова суть правило образования понятия. Эти правила, как алгоритмы, не только оформляют течение смысла, но и открывают возможность диалектической интерпретации выраженной в слове реальности. Интерпретация, раскрывая все возможности в движении смысла, превращает философию в философию культуры (как философию возможностей). Реальность конкретной действительности есть реализация, предполагающая рациональное основание, в силу которого осуществляется данная, а не иная возможность. История может быть понята, следовательно, как своего рода проективная реальность, формируемая в конкретном культурно-социальном опыте, который единственно подлинно реален. Каждый социокультурный факт (подобно слову) означен и, следовательно, подлежит диалектической интерпретации, т.е. может быть целостно осмысленен только в особых герменевтических актах логики диалектического сознания. Но, подобно слову, он оказывается и выразителем объективирующих себя в нем субъектов, как личных, так и коллективных (народ, класс и т.д.). В этом своем качестве социальный знак может быть объектом психологического изучения в социальной и этнической психологии. (Сознание получает "общность" не путем "обобщения", а путем "общения"). Следовательно, любую познавательную ситуацию следует рассматривать в контексте социально-онтологических связей познаваемого и познающего. Высшее знание дает "основная философия", т.е. философия как точное знание, а не мораль, проповедь или мировоззрение. Исходя из этого, Ш. полагал, что национальная специфика философии лежит не в плоскости получаемых ответов (они одни и те же), а в самой постановке вопросов, в их подборе и модификациях, вписанных в конкретный социокультурный контекст. В этом ключе русская философия рассматривается им как по-преимуществу философствование. Оригинальным в ней Ш. находит лишь введение темы России славянофилами.
В.Л. Абушенко