Веб-бібліотека - головна сторінка


Роменець В. А. Історія психології: XVII століття. Епоха Просвітництва:

Історія психології як совість психолога. Дослідження з питань періодизації історико-психологічних знань. Становлення логічного осередку в історії психології - дія та вчинок. Вчинковий осередок і періодизація історії психології. Ситуативний рівень періодизації. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історія психології як історія розробки значущих проблем. Тотем і ранні людські спільноти. Ритуал і вчинок - засади психології у Давньому Китаї. Нірвана й нестримна чуттєвість - засади психології у Давній Індії. Людське і вселюдське в ідеології Пророчого руху...

Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття: Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології. Матеріальне та ідеальне єство людини і принципи взаємної доповнюваності о історичній психології та історії психології. Образ людини: академічний стиль. Наукова і сцієнтнетська психологія XIX - початку XX століття. Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопепгауер (1788-1860). Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна. Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського. Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Купа...
Зінченко А. Історія дипломатії: від давнини до початку нового часу: Міждержавні відносини та дипломатія на Давньому Сході. Давньоєгипетська держава в міжнародних відносинах. Єгипетська дипломатія в добу Нового царства. Міждержавні відносини та дипломатія в давньому Межиріччі. Хетська держава в міжнародних відносинах. Зовнішня політика Ассирійської держави в II тис. до н. е. Боротьба з антиассирійськими коаліціями. Ассирійська дипломатія VII ст. до н. е. Характер міжнародно-правових відносин. Дипломатія давньої Індії. Давньокитайська дипломатія. Експедиції Чжан Цяня. Започаткування Великого шовкового шляху. Дипломатичні зв'язки країн Далекого Сходу. Ідеологія зовнішньої політики Давнього Китаю. Давньогрецька дипломатія...
Макогон Ю.В., Яценко А.Б. Митна справа: Митна справа як важлива складова зовнішньоекономічної політики України. Система методів державного регулювання зовнішньої торгівлі. Вплив митного регулювання на економіку країни. Алгоритм оцінки ефективності використання митно-тарифних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Митна справа в Україні. Організація митної справи в Україні. Функції митної служби. Органи державного регулювання митною справою. Діяльність митних органів України на сучасному етапі. Контрольні питання:. Митний тариф як інструмент економічної політики держави. Зміст і функції митних тарифів. Структура Митного тарифу України. Види мита. Застосування ставок мита. Аналіз використання тарифних методів регулювання в Україні...
Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Предмет і завдання дидактики. Предмет і функції дидактики, становлення дидактики як науки. Зв'язок дидактики з іншими науками. Завдання сучасної дидактики початкового навчання. Види і методи дидактичних досліджень. Зміст початкової освіти. Поняття про зміст освіти. Реформування змісту початкової освіти. Навчальні плани і програми для початкових шкіл. Підручники для початкової школи. Процес навчання. Вікова характеристика готовності дітей до шкільного навчання. Сутність процесу навчання. Принципи і правила навчання. Етапи навчального процесу. Організація диференційованого навчання. Контроль та оцінка результатів навчання. Взаємозв'язок навчання і розвитку учнів. Рушійні сили розвитку дитини...
Нісімчук А. С. Педагогіка: Формування бакалаврів-професіоналів. Педагогіка та педагогічна технологія. Педагогіка та технологія освіти. Технологія формування особистості. Інтенсивні освітні технології. Особистісно орієнтовані технології. Теоретичні основи педагогічної технології. Технологія навчально-пізнавальної діяльності. Дефініції та структура технології навчання. Закономірності та принципи технології навчання. Зміст освіти в національній школі України. Методи навчання у сучасній педагогічній технології. Форми навчання у педагогічній технології. Технологія виховання. Технологія виховання: основні етапи реалізації. Закономірності та принципи технології виховання. Методи виховання у педагогічній технології. Технологія інтелектуальної підготовки бакалавра...
Ванеев А. Н., Минкина В. А. Справочник библиографа: Библиографическая теория и библиографическая практика. Видовая структура библиографии. Документальный поток как основа. Библиографической деятельности. Основные разновидности документов. Документальный поток и особенности его развития. Закономерности развития документального потока. Информационные ресурсы. Состав и свойства информационных ресурсов. Государственная система научно-технической информации. Универсальные информационные ресурсы. Информационные ресурсы по экономике. Информационные ресурсы в области права. Информационные ресурсы по истории. Информационные ресурсы в области художественной литературы и литературоведения. Информационные ресурсы негуманитарных областей науки и практики...
Басаков М. И. Кадровое делопроизводство: Система управления персоналом организации. Кадровая политика в современных условиях. Становление системы управления персоналом. Организационная структура службы управления персоналом. Методы управления персоналом. Трудовая мотивация - социальная основа управления персоналом. Функции и структура отдела управления персоналом. Кадровое обеспечение отдела управления персоналом. Делопроизводственное обеспечение системы управления персоналом. Классификация документации, используемой в управлении персоналом. Оформление организационно-кадровой документации. Устав организации. Правила внутреннего трудового распорядка. Штатное расписание. Оформление положений о структурных подразделениях (службах)...
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Поняття й категорії стилістики. Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Норми сучасної української літературної мови. Лексичні засоби стилістики. Стилістична диференціація української лексики. Стилістичне використання багатозначності. Тропи. Стилістичні можливості омонімії. Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту. Використання синонімії в різних стилях мови. Стилістичне використання антонімів. Лексика іншомовного походження в стилістичному плані. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. Терміни в різних стилях мови. Мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів...
Основи митної справи в Україні / За ред. П.В. Пашка: Митна справа в Україні. Історія розвитку митної справи в Україні. Митна політика. Митна справа. Митна територія України. Митний кордон України. Митна справа. Митна територія України. Митний кордон України. Прапор та емблема митної служби України. Завдання митних органів. Органи державного регулювання митної справи в Україні. Взаємодія митних органів України з іншими органами та особами. Інформування та консультування з питань митної справи. Роль і місце митної справи в економічному розвитку України на сучасному етапі. Завдання для перевірки знань. Митний контроль. Митне оформлення. Організація митного контролю. Здійснення митного контролю товарів і предметів, транспортних засобів при переміщенні їх через митний кордон...

Святненко В. Ю. Промисловий маркетинг:

Промисловий маркетинг: сутність, завдання, розвиток. Сутність і передумови розвитку промислового маркетингу. Принципи і завдання промислового маркетингу. Концепції промислового маркетингу: розвиток та умови застосування. Промислове підприємство як суб'єкт промислового ринку. Промисловий ринок як об'єкт промислового маркетингу. Визначення промислового ринку та основні його характеристики. Особливості формування попиту на промислові товари. Структура промислового ринку. Учасники промислового ринку та їх взаємодія. Сегментування промислового ринку. Сутність, цілі, критерії та ознаки сегментування промислового ринку. Переваги, недоліки і рівні ринкового сегментування. Етапи цільового маркетингу...

ШЕЛЛИНГ В РОССИИ

Значение учения Ш. для судеб рус. культуры в XIX - нач. XX в., особенно для развития философии в России, исключительно велико, едва ли не больше, чем для культуры Германии. Но рус. шеллингианство - философское направление, не повторявшее взгляды Ш., а творчески интерпретировавшее их. Одним из первых принес в Россию весть о Ш. Велланский, слушавший его в Йене и ставший приверженцем натурфилософии и трансцендентального идеализма. Позднее слушателем Ш. был проф. Московского ун-та М. Г. Павлов. Филолог и философ Галич, лицейский учитель Пушкина, завершая образование в Германии, встречался с Ш. и в своих лекциях и соч. излагал его учение. К 1812 г. философией тождества увлекались в России не только отдельные ученые, но и образованная молодежь. В 20-е гг. рассадником шеллингианства стало московское "Общество любомудрия" (см. Любомудры). Рупором идей кружка явился журн. "Мнемозина", заставивший рус. об-во "толковать о Шеллинге". Есть явная перекличка между философским романом Одоевского "Русские ночи" (1844 г.) и "Ночными бдениями" Бонавентуры (считается, что это псевдоним ГЛ.). Одоевский сравнивал его с Колумбом, заявляя, что Ш. открыл человеку неизвестную часть его мира - душу. Еще до завершения "Русских ночей" Одоевский слушал Ш. в Берлине и встречался с ним. Ш. остро чувствовал моральные обязанности и поэтические возможности философии. Он увидел в русских родственные души, проявил интерес к их религии, говорил о "великом назначении" России, о желании войти с нею в "умственный союз". Насквозь проникнуты шеллингианством философские фрагменты Веневитинова. В 30-е гг. нем. философию, и, прежде всего, Ш., изучали в кружке Станкевича, откуда вышли Белинский и М. А. Бакунин, славянофилы К. С. Аксаков и Самарин. Ш. повлиял и на духовное развитие Чаадаева, хотя шеллингианцем его назвать нельзя. В письме к Ш. Чаадаев расспрашивал нем. философа о философии откровения и признавался, что великая мысль о слиянии философии с религией стала светочем и целью всей его умственной работы. В ответном письме Ш. объяснял, что философия откровения не является наименованием всей его системы, а представляет собой лишь последнюю ее часть. Идеи Ш. проникали в Россию разными путями. Его бывший студент Киреевский в работе "Речь Шеллинга" (1845), поводом для к-рой явился доклад Ш. в Берлинской академии наук, фактически изложил содержание его лекционных курсов, прочитанных в Мюнхене и Берлине. Киреевский утверждал, что славянофильство представляет собой реализацию идей Ш. о положительной философии. Согласно Киреевскому, зап. философия с ее отвлеченной рациональностью достигла предела и лишена перспектив дальнейшего развития, связанного с нравственным прогрессом. В дальнейшем путеводной звездой славянофильства стало не шеллингианство, а православная патристика. Характерны в этом плане взаимоотношения Тютчева и Ш. Они дружили все годы их совместного пребывания в Мюнхене. Ряд стихов Тютчева пронизаны идеями Ш. Но они к спорили, причем поэт упрекал философа в излишнем рационализме, утверждая, что философия, отвергающая сверхъестественное и строящая свои доказательства только на разуме, должна прийти к материализму и атеизму. Др. рус. поэта, Григорьева, привлекало в Ш. стремление к цельности, к органичности, в то время как Гегель отталкивал его односторонним логицизмом, безразличием к нравственным критериям, умозрительным подходом к жизни. Григорьев считал, что жизнь - это организм и познание ее возможно только с помощью искусства. В связи с этим Григорьев ратовал за "органическую критику", осн. требование к-рой к искусству - правда жизни. Необходимо также, считал он, умение возвести минутное и случайное в типическое и общее, что осуществляется бессознательно. Родство своих взглядов с поздней философией Ш. признавал В. С. Соловьев. Называя "умозрительным пантеизмом" взгляды раннего Ш. и отвергая их, Соловьев соглашался с его теософическими построениями. У позднего Ш. заимствовал Соловьев свои аргументы против Гегеля, философия к-ро-го, с его т. зр., доводит до абсурда абстрактный рационализм. Соловьев подчеркивал, что понятие не есть всё, т. е. еще не есть сама действительность, а имеет действительность, лишь поскольку оно мыслится. Вслед за Ш. Соловьев называл свое учение философией всеединства, утверждая, что "кончается век чисто логической или априорной философии, кладется начало философии положительной". Ш. принадлежит и различение между сущим и бытием, на чем настаивал и Соловьев. Сущее - это Абсолют, Бог. Бытие только предикат. Как мыслящий человек обладает мышлением, так и сущее обладает бытием. Противоположность бытия - ничто, небытие, величина отрицательная. Противоположность сущего - ничто как положительная величина. Понятие положительного ничто, введенное Соловьевым, важно для понимания самоотрицания, к-рое одновременно является самоутверждением. Такое самоотрицание представляет собой любовь. Любящий человек утверждает себя в другом. Бог есть любовь. Всякое существо есть то, что оно любит. Любовь - это самоотдача, преодоление эгоизма. Именно так определял любовь Ш. в своих "Штутгартских беседах" (1810). Согласно Ш., Бог - единство противоположностей; это и личность, и сам мир. В Боге две "первосилы" - эгоизм (реальное) и любовь (идеальное). Любовь - преодоление эгоизма, отдача себя другому и сама по себе существовать не может. Вот почему божественная любовь, преодолевая божественный эгоизм, творит мир, свое другое. Эти формулировки мы встречаем и у Соловьева. Смысл любви - рождение нового человека: в переносном смысле - рождение нового духовного облика у человека, в прямом - продолжение человеческого рода. Истинная жизнь индивидуальности осуществляется лишь в соответствующем развитии всемирной жизни, в к-ром мы должны деятельно участвовать. Последним крупным рус. приверженцем идей Ш. можно считать Булгакова. Его труд "Философия хозяйства" (1912) посвящен проблеме, к-рой, по словам Булгакова, должен принадлежать завтрашний день в философии. Речь здесь идет "о человеке в природе и о природе в человеке". Истинным основоположником философии хозяйства Булгаков признавал Ш. и утверждал, что философия хозяйства как философия объективного действия должна быть сознательным продолжением его "натурфилософского" дела. Ш. отверг противопоставление природы и духа и стал рассматривать природу как бессознательный дух, а дух как осознавшую себя природу. В работе "Философия хозяйства" Булгаков подводил внутренний итог целой полосы жизни, окрашенной экономическим материализмом. Он считал, что проблема "экономического материализма", или воздействия хозяйства, а в нем природы, на человека и в свою очередь человека на природу есть прежде всего проблема натурфилософская. Только по философскому недоразумению школа Маркса взяла себе в крестные отцы идеалистического интеллектуалиста Гегеля, не заметив, что для ее целей несравненно пригоднее натурфилософ Ш. Плодотворные идеи Ш. оказались забытыми и неиспользованными в истории философии и остались мертвым капиталом. Булгаков считал, что то здоровое зерно, к-рое имеется в эволюционизме, еще задолго до Ч. Дарвина мы находим у Ш. в качестве необходимого метафизического постулата, согласно к-рому "существует градация ступеней жизни в природе". Ш. на философском языке своего времени выразил одну из осн. истин христианства, одинаково далекого и от материализма, и от субъективного идеализма. Христианство, снимающее противоположность плоти и духа в своем учении о человеке как воплощенном духе, есть в этом смысле тоже философия тождества (хотя в этике оно дуалистично). По словам Булгакова, философия тождества Ш. засыпает непроходимую пропасть, существующую между субъектом и объектом в критической философии, а признание существования целого мира за пределами сознания означает философскую революцию, совершенную именно Ш.